Олег Уруський: «Ми цікаві іноземним партнерам…»

Інтерв’ю з Віце-прем’єр-міністром України — Міністром з питань стратегічних галузей промисловості України

 

 

 

— На ваше Міністерство покладено достатньо широкий спектр завдань стратегічного значення, серед яких є реалізація державної політики у сфері космічної діяльності. На вашу думку, в якому стані ця стратегічна для країни галузь сьогодні? Чи не втратили ми свої можливості і чи й досі цікаві іноземним партнерам?

— Наразі ситуація в галузі непроста. Як вам відомо, дія останньої, п’ятої, космічної програми закінчилася в грудні 2017 року. Наступну космічну програму так і не було затверджено. Галузь кілька років існувала без стратегічних пріоритетів і без достатнього фінансування. Фактично виживала. Усе це відбувалося через низку причин, серед яких і часта зміна керівників Державного космічного агентства (ДКА), і недостатня пріоритетність для попередньої влади теми космосу тощо. Втім, варто додати, що навіть у цей складний період все ж було зроблено важливі кроки щодо ракетної тематики, зокрема розроблено технологію рецептури твердого ракетного пального, технологію спорядження корпусів твердопаливних двигунів, технології виготовлення вибухових сумішей, не припинялася науково-технічна робота.

Розуміючи складність ситуації та неприпустимість втрати однієї з високотехнологічних галузей промисловості, президент України В. Зеленський поставив завдання вивести космічну галузь зі «штопору» на належний, якісний рівень.

Одразу ж після визначення цілей та завдань Мінстратегпрому я порушив питання щодо актуалізації процесу ухвалення Концепції Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021–2025 роки, а потім однойменної програми. Також після аналізу роботи було виконано відповідні кадрові рішення в керівництві ДКА. Перших результатів роботи вже вдалося досягти в січні 2021 року, коли було схвалено Концепцію космічної програми. Зараз триває завершальний етап процесу ухвалення самої програми, розробленої Мінстратегпромом у співпраці з ДКА України та іншими держорганами. Документ погоджується у центральних органах виконавчої влади.

Також завдяки плідній роботі органів виконавчої та законодавчої влади у ДКА та КБ «Південне» створено всі належні умови з виведення на космічну орбіту супутника дистанційного зондування землі (ДЗЗ) «Січ-2-30». Наразі наприкінці травня укладено відповідний контракт з європейською компанією ISILAUNCH. Запуск супутника має відбутися з пускового майданчика компанії SpaceX (США) за допомогою ракетоносія Falcon-9 орієнтовно в грудні 2021 року. Запуск і подальше використання цього супутника дадуть змогу розв’язувати багато актуальних завдань соціально-економічного, екологічного, інформаційного, наукового та освітнього характеру, а також забезпечити реалізацію інтересів держави у сфері національної безпеки та оборони.

Що ж до питання космічних можливостей нашої держави, то вважаю, що ми досі маємо потужний потенціал, як у контексті розробки та створення ракетоносіїв та космічних апаратів, зокрема ДЗЗ, так і у виробництві ракетних двигунів та інших агрегатів та комплектуючих.

Тож ми ще цікаві іноземним партнерам, адже наша наукова та матеріально-технічна база досі залишається однією з найпотужніших у світі.

— Нещодавно Мінстратегпром презентував Загальнодержавну науково-технічну космічну програму на 2021–2025 рр. Які основні моменти цієї програми варті окремої уваги?

— На жаль, з цілком зрозумілих причин реалізація всіх робіт, що передбачаються на 2021 рік у новій, шостій, космічній програмі, відбуватиметься в основному на кошти інвесторів і на власні фінансові можливості підприємств космічної галузі України. На кожен з чотирьох наступних років — 2022–2025-й — пропонується обсяг її держбюджетного фінансування близько 3 млрд гривень щороку. Хоча не виключаю, що остаточні цифри під час розгляду в уряді та в парламенті можуть зазнати змін.

Велику увагу приділяють дистанційному зондуванню Землі. Українські підприємства галузі розроблятимуть і створюватимуть нові, технічно більш досконалі і функціонально більш ефективні космічні апарати для виконання завдань ДЗЗ і деякі інші за призначенням супутники.

Також у КБ «Південне» буде виконуватися проектно-конструкторська розробка нового сучасного космічного апарату — місячного модуля, який передбачається створити і запустити в космос до 2024 року. Поки не визначено, за допомогою якої ракети-носія це виконуватиметься, втім, не виключено, що це може бути одна з ракет сімейства «Зеніт».

Окрему увагу в програмі приділяють міжнародному співробітництву. Так, українські підприємства і надалі постачатимуть основні конструкції першого ступеня для американських ракет-носіїв Antares. Крім того, КБ «Південне» і «Південмаш» постачатимуть двигуни для четвертої ступені ракет-носіїв Vega, які запускає Європейське космічне агентство (ESA). Триватиме співпраця КБ «Південне» з канадською аерокосмічною компанією Maritime Launch Services (MLS), у планах якої побудувати і в 2023 році ввести в експлуатацію космодром у провінції Нова Шотландія на атлантичному узбережжі Канади. Наші партнери мають намір виводити різноманітні космічні апарати на створюваному в Україні перспективному ракетоносієві «Циклон-4М». І це лише частина міжнародних проєктів, передбачених програмою.

— Ви вже неодноразово згадували про початок корпоратизації підприємств оборонно-промислової, а також аерокосмічної галузі. Що станеться з підприємствами саме космічної галузі, які наразі перебувають в ДКАУ? І які ще реформи галузі передбачаються?

— Вам, напевне, відомо, що з реформою стратегічно важливих для держави підприємств зволікають… Ми дуже і дуже відстаємо від провідних країн світу, де підприємства такої галузі функціонують вже у зовсім іншій «системі координат». Чого вартує приклад Ілона Маска із SpaceX! Нам потрібно якомога швидше змінюватися, щоб адаптуватися до нових реалій, якщо не хочемо опинитися «за бортом» світових процесів. Саме тому на сьогодні вже опрацьовано нову концепцію розвитку оборонної промисловості державного сектора, яка, зокрема, передбачає корпоратизацію і створення двох державних холдингів, одним із яких буде «Аерокосмічні системи України», куди увійдуть кілька холдингів, зокрема «Антонов», Ракетно-космічний центр «Південний» та «Авіадвигунобудування». Запропонована розбудова галузі має забезпечити надходження інвестицій, як ізсередини країни, так і ззовні.

Процес корпоратизації підприємств аерокосмічної галузі вже розпочався. 27 травня 2021 року в Мінстратегпромі відбулася відповідна нарада за участю представників галузі, під час якої заслуховувався звіт голови Державного космічного агентства Володимира Тафтая про розпочаті заходи з перетворення підприємств галузі на акціонерні товариства. Також обговорювалися наступні кроки, які потрібно зробити. Важливо зазначити, що учасники заходу були одностайні в питанні здійснення корпоративних перетворень. Їх таки необхідно виконувати.

Також варто додати, що в Україні незабаром з’явиться Мережевий науково-навчальний центр (інститут) з підготовки спеціалістів аерокосмічного напряму. Його фінансування здійснюватиметься за рахунок держбюджету, коштами державно-приватного партнерства та інвесторів — внутрішніх та іноземних. Таким чином, в Україні буде створено систему підготовки фахівців, яка сприятиме розвитку аерокосмічного галузі України. Та водночас і випускники інституту матимуть чітку перспективу та належну мотивацію.

— У Верховній Раді нещодавно ухвалено в першому читанні законопроєкт № 5017 «Про внесення змін до Закону України «Про космічну діяльність»», яким де-факто Мінстратегпром позбавляється функцій формування політики в сфері космічної діяльності. Йому залишаються функції винятково наглядові. Яке ваше ставлення до цієї ситуації?

— Негативне. Його остаточне схвалення може розбалансувати всю систему управління, яка вибудовувалася роками. А зараз, коли питання відповідальності за аерокосмічну діяльність винесено на рівень віце-прем’єр-міністра і поставлено завдання оперативно провести реформу галузі, вносити такі зміни в законодавство є неслушним кроком. До того ж питання до проєкту закону має і Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України, які так і не взяв до уваги профільний комітет ВРУ в процесі підготовки законопроєкту до першого читання. Законопроєкт не узгоджується із загальними засадами побудови ЦОВВ в Україні. А головне, такі передбачені проєктом новації є недоцільними і не забезпечать належного управління та державного регулювання у сфері космічної діяльності.

— Українська космічна галузь після 2014 року була вимушена переорієнтуватися з російського ринку на інші. Чи вдалося це зробити?

— Втрата російського ринку дійсно негативно вплинула на експортну складову космічної галузі України. Втім, зараз українські підприємства активно працюють із компаніями з багатьох інших держав світу в галузі реалізації як нових спільних космічних проєктів, так і продовження попередніх. Окрім США, відбувається співпраця з ЄС, Китаєм, Канадою, Кореєю та низкою інших країн. Звичайно, це не той масштаб, який був раніше, втім, співпраця з іноземними партнерами, за винятком РФ, динамічно розвивається.

— Геополітичні устремління опонентів, зокрема Китаю і Росії, змушують НАТО реагувати на новітні технологічні загрози, що виходять від цих країн, та можуть стосуватися космосу. З огляду на це керівництво Альянсу нещодавно заявило про намір поширити на космос обов’язок з надання колективної допомоги своїм партнерам. Яка ваша думка з цього питання і що тут «світить» Україні?

— Дійсно, Альянс сьогодні розглядає такий аспект, що якщо хоча б один із союзників по НАТО зазнає нападу не лише на землі, на морі, у повітряному та в кібернетичному просторі, а ще й у космічному просторі, то має бути належна реакція всього блоку. Напевно, це правильно, адже на сьогодні всім нам добре відомо, яку важливу роль відіграє використання можливостей космічного простору для розв’язання безпекових завдань — у забезпеченні комунікацій, розвідки тощо. До того ж зараз дійсно відбуваються цікаві процеси — є факти викрадання супутників, умисного порушення орбіти обертання, створення електромагнітних перешкод для їх роботи тощо. А тому реакція на такі вчинки має бути обов’язковою. Водночас, поки що немає чіткого визначення терміну «напад з космосу» чи «напад у космосі». Тим не менше ми в нашій подальшій космічній діяльності повинні на це зважати і розвиватися вже у нових реаліях.

Записав Олег Махно

У повному викладі інтерв’ю надруковане у № 2 журналу «Бінтел», 2021 року

 

Схожі публікації