Поширення нестабільності у світі та наслідки для України

Розвиток подій довкола України, на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні має взаємопов’язаний та взаємозалежний характер

Іван Січень

Чергове загострення обстановки на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні постає вагомим чинником впливу на ситуацію у світі та довкола війни Росії проти України. Зокрема, тут варто згадати напади Ірану та ісламістських екстремістів на Ізраїль, провокації КНДР проти Південної Кореї, а також активізацію військової діяльності Китаю довкола Тайваню. Наведені тенденції мають досить неоднозначні наслідки для України як негативного, так і певним чином позитивного характеру. З однієї сторони, вони відволікають увагу світу від України, а з іншої – сприяють консолідації партнерів нашої держави у здійсненні тиску на Іран та Північну Корею, які фактично виступають союзниками Росії. Пропоную розглянути зазначені питання у комплексному вигляді з урахуванням усіх важливих для України чинників.

Для оцінки можливих наслідків загострення обстановки на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) необхідне чітке розуміння причин такого розвитку подій. На сьогодні вони пов’язані з рядом чинників, які включають:

• вихід протистояння між провідними центрами сили у світі на якісно новий рівень, що об’єктивно призводить до актуалізації існуючих та виникнення нових проблем у всіх сферах перетину їх інтересів. Насамперед це стосується конфронтації між Росією і Заходом, яка все більше переходить із політико-економічної у військову сферу, а також втручання у конфлікт Китаю, який підтримує Москву, однак проводить власну і незалежну від неї політику;
• дії провідних та інших країн, а також політичних та релігійних сил, які використовують згадані проблеми для реалізації своїх інтересів, що додатково ускладнює ситуацію. Тут варто нагадати про підтримку Заходом Ізраїлю, у той час, як Росія підтримує Іран, його проксі та інших ісламістських екстремістів. Китай формально займає нейтральні позиції, однак знову ж таки намагається використовувати ситуацію на свою користь. Водночас Москва та Пекін виступають союзниками Північної Кореї у спільній протидії США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. На противагу цьому Вашингтон розвиває союзницькі відносини з Південною Кореєю, Японію та Австралію.

З огляду на геополітичні цілі та інтереси США, Росії та Китаю на Близькому Сході та в АТР, ситуація у згаданих регіонах і надалі залишатиметься напруженою та призводитиме до витоків нестабільності на інші регіони світу. Так, активізація нападів ісламістів на Ізраїль може підштовхнути до поширення ісламістських екстремістських рухів у таких країнах, як Афганістан, Ірак та Сирія, що створюватиме передумови для розширення зон конфліктів на Близькому і Середньому Сході та у Північній Африці. Своєю чергою, агресивна політика КНДР та погрози Китаю застосувати силу для відновлення контролю над Тайванем призводитимуть до посилення напруженості в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

Такий розвиток подій підвищуватиме загрози виникнення нових регіональних конфліктів з високою ймовірністю втручання до них провідних центрів сили та різних країн і політико-релігійних сил. Наслідком цього стане небезпека переростання регіональних конфліктів у більш масштабні війни, що підриватиме стабільність усього світу.

Наведені тенденції мають досить неоднозначні наслідки для України. Зокрема, негативне значення для нашої держави має:

• відволікання уваги провідних держав світу та міжнародних організацій від України, що сприяє зусиллям Росії з досягнення своїх цілей стосовно нашої держави. Наразі проблеми збройного протистояння на Близькому Сході та загроза виникнення нових війн на Корейському півострові та довкола Тайваню вже набули не меншої актуальності для світової спільноти, ніж війна Росії проти України;
• послаблення дієвості ООН та підрив єдності НАТО. Так, Рада Безпеки ООН самоусунулась від розв’язання безпекових проблем на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні через принципові розбіжності між країнами-членами ООН. Водночас суперечності навколо конфлікту на Близькому Сході викликали розбіжності серед країн-членів НАТО. Більшість із західних членів Альянсу підтримали Ізраїль, тоді як Туреччина звинуватила його в «агресії проти Лівану та Палестинської автономії»;
• розпорошення зусиль та ресурсів США, які змушені виділяти додаткову допомогу та нарощувати обсяги постачань зброї Ізраїлю та американським партнерам в АТР, у тому числі за рахунок України. Крім того, США нарощують свою військову присутність на Близькому Сході, довкола Корейського півострова та Тайваню, що певним чином послаблює їх можливості зі стримування Росії на південно-східному фланзі НАТО та у північно-східній частині Азійсько-Тихоокеанського регіону;
• виникнення нової хвилі біженців до Європи. Як і раніше, це призводить до ускладнення соціально-політичної ситуації в європейських країнах та викликає суперечності між ними з питань прийому переміщених осіб. Відповідно, це послаблює єдність Європейського Союзу та негативно впливає на його можливості щодо проведення спільної політики у різних сферах;
• зростання світових цін на нафту через загострення обстановки на Близькому Сході. На сьогодні таке зростання відносно незначне, однак все одно викликає занепокоєння серед світових економічних гравців.

Вищезгадані виклики та загрози підривають існуючу систему колективної безпеки у світі та сприяють перемозі тоталітарних країн, які намагаються нав’язати світовій спільноті принцип «права сили над силою права». Свідченням зазначеного став нещодавній візит генерального секретаря ООН А. Гутерріша на саміт БРІКС у Росії, в той час як він відмовився взяти участь у мирній конференції по Україні у Швейцарії в липні 2024 року. Варто нагадати, що на початку жовтня 2024 року Тель-Авів заборонив в’їзд А. Гутеррішу до Ізраїлю за те, що він не засудив ракетний удар Ірану по ізраїльській території. Водночас офіційний Київ відмовився прийняти А. Гутерріша в Україні після його зустрічі з В. Путіним у Казані.

Наведені проблеми та конфлікти провокуються і використовуються Росією та її партнерами для зміцнення своїх позицій у протистоянні із Заходом і іншими противниками, що має пряме відношення до війни Росії проти України. Так, зміцнення союзницьких відносин між Москвою та Пхеньяном в умовах їх конфронтації із західним світом дозволили Росії добитися направлення північнокорейських військових підрозділів на фронт в Україні.

У той же час позитивне значення для України має:

• зміцнення підґрунтя для поглиблення взаємодії між Україною і Заходом на основі протидії спільним противникам, якими постають Росія, Іран та Північна Корея. За таких умов Україна може отримати нові форми допомоги від західних партнерів, зокрема – дозволи на застосування їх озброєнь для ударів по російській території;
• послаблення Ірану та Північної Кореї як союзників Росії у війні проти України внаслідок застосування країнами Заходу нових обмежень та санкцій;
• – стримування інших сателітів Росії від надання їй допомоги у війні проти України через загрозу введення санкцій та обмежень з боку США, Євросоюзу та їх партнерів, як у прикладі Ірану та Північної Кореї;
• скорочення виробничих потужностей підприємств військово-промислового комплексу Ірану в результаті ударів Ізраїлю. Відповідним чином зменшується здатність Ірану виробляти зброю та передавати її Росії;
• зниження можливостей Ірану та Північної Кореї щодо експорту озброєнь і військової техніки до Росії внаслідок зростання їх власних військових потреб через посилення їх протистояння із супротивниками. Насамперед це стосується постачання Росії іранських та північнокорейських ракет, артилерійських снарядів та безпілотних літальних апаратів.

Крім того, залучення збройних сил США та деяких інших західних країн для відбиття повітряних ударів Ірану по Ізраїлю створює прецедент для участі наших західних партнерів у відбитті повітряних ударів по Україні.

Розглянуті процеси мають динамічний характер, що стосується також і їх наслідків для України. Разом з тим у будь-якому випадку вони здійснюватимуть безпосередній вплив на обстановку довкола нашої держави та зачіпатимуть її інтереси.

Таким чином можна підсумувати, що загострення протистояння між Заходом та Росією призводить до актуалізації існуючих та виникнення нових проблем і суперечностей в усіх сферах перетину їх інтересів. Певний вплив на згадані процеси здійснює Китай, який переслідує власні цілі.

За таких умов розвиток подій довкола України, на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні має взаємопов’язаний та взаємозалежний характер. При цьому наслідки ускладнення ситуації на Близькому Сході та в АТР мають як позитивне, так і негативне значення для України. Так, посилення тиску західних країн на Іран та Північну Корею об’єктивно знижує можливості Тегерану та Пхеньяну щодо підтримки Москви у її війні проти України. У той же час криза на Близькому Сході та підвищення напруженості в Азійсько-Тихоокеанському регіоні відволікають увагу світової спільноти від війни Росії проти України.

З однієї сторони, зазначені тенденції надають додаткових можливостей Україні для реалізації її інтересів, а з іншої – створюють перешкоди на даному шляху. Це вимагає застосування комплексу заходів, спрямованих на поглиблення взаємодії України із західними партнерами з метою спільної протидії тоталітарним країнам, що намагаються підірвати регіональну та світову стабільність.