Чехія: Курс попередній чи зі змінами?
З початку російсько-української війни Чеська Республіка дотримувалася визначеного курсу, за яким завше намагалася допомагати Україні відбивати напад російського агресора. І така політика вкотре підтверджувала принциповість чеського керівництва, послідовність його заходів та вчинків, навіть якщо це не завжди збігалося з його інтересами. Принаймні економічними. Протягом останнього часу ми багато разів у цьому переконувалися, завдяки включно фактам, коли президент Чехії коментував необхідність постачання нам снарядів не лише з чеських запасів, але й придбаних в інших країнах. На фоні того, як ставилися до такого питання сусіди Чехії, це мало вигляд справжньої порядності. Але що буде далі? Тобто, якою буде нам допомога з боку Чехії незабаром? Адже за підсумками виборів до нижньої палати парламенту Чеської Республіки на початку жовтня поточного року мають статися в чеській політиці зміни, в тому числі щодо воєнних дій на українських теренах. Про таке вже свідчать заяви з уст лідерів партійних осередків, які претендують в найближчому майбутньому на міністерські посади.
У чеських ЗМІ сьогодні з’являється багато інформації про таких кандидатів, передусім про А. Бабіша, як головного претендента на крісло прем’єр-міністра у чеському уряді. Та у такому разі цікаво і важливо саме те, яким буде його ставлення до російсько-української війни, до того, що нам потрібно надалі надавати серйозну допомогу у вигляді озброєння, не кажучи вже про поміч нашим громадянам під час їх перебування в Чехії з початку війни. Поки що конкретної відповіді немає. Хоча певна інформація для визначення реакції суспільства з’являється. Наприклад, хто може претендувати на пост того ж міністра оборони у новому чеському уряді, коли попередній істеблішмент готується до виходу, а новий лише у стадії формування? Так, є повідомлення, що чеське міноборони буде в руках SPD, а на міністерство закордонних справ претендують ті, які називають себе «Автомобілістами» («Motoristé sobě», почесний лідер Ф. Турек).
До слова, у змаганнях за міністерські крісла в хід пішла інформаційна зброя. Маються на увазі різні випадки, як правило, пікантні, за допомогою яких можна підтримати чи дискредитувати бажаючих сісти за міністерський стіл у ролі очільника такої державної структури. Так, Філіпа Турека, кандидата на пост міністра закордонних справ, почали звинувачувати у тому, що його перу належать опубліковані колись відверто расистські, секситські і гомофобні заяви, а також згадки про нацистського лідера Адольфа Гітлера та фашистського диктатора Беніто Муссоліні. Справа набула такого широкого резонансу, що лідеру ANO Андрею Бабішу довелося навіть зустрітися з Туреком та головою партії «Motoristé sobě» Петром Мачінкою для перемовин і визначення загальної позиції за таких обставин.
Після зустрічі вони повідомили, що Ф.Турек таки буде претендувати від «Motoristé sobě» на місце у уряді. «Угода, яку ми уклали, є дійсною», – підтвердив П. Мачінка. Та залишається неупорядкованим ще один факт, тобто, нещодавні підсумки опитування на тему «Чи повинен Філіп Турек стати міністром закордонних справ?». Відповідь чеських виборців можна назвати надзвичайно конкретною: «Так» вважає 19% (7070 опитаних); «Ні» вважає 81% (29374 опитаних). Треба розуміти, що йому, як міністру, суспільство не довіряє.
На початку цього тижня А. Бабіш повідомив, що переговори про кадровий склад можливої коаліції ANO, «Motoristé sobě» та SPD ще не завершені. В цей час партії зосередилися на визначенні програми та коаліційній угоді. Щодо кадрового складу міністерств, то він обіцяв повернутися до такого питання приблизно через місяць. Але «Автомобілісти» мають дати пояснення щодо справи Філіпа Турека, щоб була змога залишати його кандидатом на посаду міністра.
Але повернімося до того, з чого розпочали, тобто, що нас не може не цікавити – до політики підтримки чехами України. Нещодавно А. Бабіш критикував чинний уряд за те, що він занадто турбується наданням допомоги Україні, зокрема, постачанням Україні озброєння. Свого часу А. Бабіш брав за приклад Д. Трампа (під час президентських виборів у США), тішився його обіцянці покінчити з війною протягом кількох днів. А ось нещодавно, під час чеських виборів, А. Бабіш повідомив, що Трамп його розчарував. Інакше кажучи, орієнтири А. Бабіша щодо такого питання ще маловідомі, але вже точно не будуть «унісонними» з трампівськими. Що може підтверджувати теперішня раптова мовчанка його однодумців щодо вимог скасувати чеську ініціативу про надання ЗС України боєприпасів. Чи це не є наслідком того, що президент П. Павел спеціально наголосив, що Чехія має залишатися членом ЄС і НАТО і дотримуватися ухваленої політики з підтримки України? І саме про це він нагадав А. Бабішу, коли було порушене питання про кандидатів на пост міністра оборони генерал-лейтенанта у відставці Я. Зуна чи голови Асоціації оборонної промисловості Ї. Гінека…
Але питання про надання допомоги Україні залишатиметься на порядку денному, і рішення щодо нього, так чи інакше, буде незабаром ухвалене. Та у чеських ЗМІ все ще нагадується про критичне ставлення А. Бабіша до такої справи. Її навіть можна називати сьогодні проблемною. Чому? Бо А. Бабіш, як ми щойно згадували, критикував попередній уряд, який по-справжньому намагався надати Україні допомогу у вигляді зброї, не підтримував мирних переговорів, не кажучи вже про прагнення сприяти розв’язання проблеми. А. Бабіш покладався на Дональда Трампа, бо той рік тому обіцяв змусити сторони укласти мир. А тепер ймовірному майбутньому чеському прем’єрміністру немає на кого посилатися у такому питанні. І готуватися до конкретного визначення свого ставлення до російсько-української війни, тобто стосовно сприяння Силам оборони України та самій Україні, як кандидатові у члени ЄС.
Олег Махно
(Зображення згенеровано нейромережею)
