Лише три роки минуло від трагічної загибелі українського розвідника, військового дипломата, доктора військових наук, генерал-лейтенанта Віктора Гвоздя

Ми постійно переконуємося, що час як невпинний, так і невблаганний. Ось і ми, борисфеновці, в день трагічної загибелі нашого колеги-керівника Віктора Гвоздя, яка сталася три роки тому, у цьому знову пересвідчуємося. І одночасно відзначаємо наскільки неординарною особистістю був Віктор Іванович, яким вагомим можна вважати його особистий внесок у розбудову нашої держави, особливо коли йому випадало обіймати відповідальні державні посади.

В такий незабутній про нього день ми також зазначаємо, що його зусилля у справі створення і налагодження діяльності Незалежного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» не були даремними, що підтверджує в тому числі наша, його колег і товаришів, робота, спрямована на укріплення нашої держави в такий непростий для неї воєнний час. Діяльність Центру продовжується, ідеї Віктора Гвоздя втілюються з нашими сподіваннями на їх корисність, що обов’язково з часом буде підтверджено, як це спостерігалося неодноразово протягом цих, минулих трьох років з моменту непоправного дня.

Ми, працівники Центру «Борисфен Інтел» пропонуємо нашим шанувальникам для перегляду наступний сюжет, у якому йдеться про біографію Віктора Гвоздя і її маловідомі сторінки, про його професійне зростання і важливі досягнення у його службовій діяльності; про колег і друзів, які відіграли помітну позитивну роль у його професійному становленні; про його наполегливу працю як науковця і військового керівника. Ми переконані, що якби не сталася така прикрість у його житті, то він був би автором ще більших важливих напрацювань на користь України, а його науково-дослідна діяльність давала б ґрунтовні відповіді на багато запитань, що постають перед нами в цей відповідальний для Української держави час.

Ми також дякуємо відомим політикам та військовим — нинішнім і колишнім — за те, що вони погодилися розповісти на камеру про свої враження від спілкування чи співпраці з Віктором Івановичем, за щирі і теплі слова на його адресу, за їхню пам’ять про нього, за виявлену до нього шану.