Чи залишатиметься Америка її гарантом?
Незважаючи на мирні переговори, Росія продовжує завдавати масованих ударів по Україні, що засвідчує незмінність її цілей стосовно нашої держави;
якщо Москва досягне бажаного, її військова експансія у європейському напрямку триватиме. У такому разі принципове значення для Європи має підтримка з боку США;
поки що США не планують суттєво скорочувати свої війська на Європейському ТВД. Однак можуть зробити це у випадку посилення військових загроз Китаю в АТР;
такі дії США послаблять НАТО та знизять можливості Європи з протидії Росії, що матиме негативні наслідки для України. В той же час, зросте роль та значення нашої держави в системі європейської безпеки.
Масовані повітряні удари Росії, які завдаються останнім часом по Україні попри мирні переговори, ще раз демонструють агресивну сутність режиму В. Путіна та його наміри досягти своїх цілей за будь-яку ціну.
Чому саме зараз Росія атакувала Україну, в тому числі м. Київ, застосовуючи рекордну кількість ударних засобів, добре відомо. Але так, чи інакше, але під тиском США та Європи їй доведеться піти на реальний діалог з Україною. Тим паче, що через критичне погіршення стану своєї економіки Росія все відчутніше втрачає здатність продовжувати війну. Тому Москва і використовує всі свої можливості для того, щоб завдати максимальної шкоди Україні та змусити її капітулювати. Але Росія навряд чи зможе досягти бажаного, покладаючись на успіхи на фронті, тому і вдається до терористичних дій.
Втім, глобальні плани Росії не обмежуються лише Україною, вони більш масштабні за своїм характером. Як і раніше, вона має намір відновити сферу впливу колишнього СРСР, яка охоплювала всю Центрально-Східну Європу та Балтію. Наразі Росія не спроможна цього досягти, але у випадку перемоги над Україною обов’язково розпочне підготовку до подальшої військової агресії в європейському напрямку.
Керівництво НАТО, ЄС та більшості європейських країн добре усвідомлює такі загрози. Саме тому і вживаються заходи з розвитку та зміцнення систем європейської та євроатлантичної безпеки. При цьому передбачається включення до них України, оскільки у неї найбільш потужна армія в Європі з реальним бойовим досвідом та вмотивованістю у протистоянні Росії.
Разом з тим, відчутно зростає рівень загроз для США з боку Китаю. А це змушує Вашингтон надавати меншої уваги Європі та обмежувати ресурси, що призначені для її захисту. Саме така ситуація, а зовсім не нехтування Д. Трампом такими зобов’язаннями США, є справжньою причиною його позиці щодо перекладання на Європу більшої відповідальності за її безпеку. Це і є головною суттю нової європейської безпекової архітектури.
Однак, на погляд європейських експертів, Європа без США, навіть за участі України, не зможе самотужки стримувати російських агресорів. Правду кажучи, важко погодитися з цим, але європейці чудово розуміють свої можливості. Тому актуальним залишається питання: покинуть США Європу, чи ні, і що їй робити у ситуації коли покинуть? Безпосередньо це стосується членства США у НАТО та збереження подальшої американської військової присутності в Європі. Адже низка політиків та експертів стверджують, що Вашингтон вже втілює такі наміри. Варто дане питання розглянути більш детально, маючи на увазі досвід попередньої, в 2017–2021 роках, президентської каденції Д. Трампа.
Так, за об’єктивними реаліями, у найближчій перспективі вихід США із НАТО є малоймовірним. За неодноразовими твердженнями президента США Д. Трампа та державного секретаря М. Рубіо, Вашингтон зберігає свою відданість НАТО, підтримує 5 статтю Північноатлантичного договору про колективну оборону. Це дійсно так, оскільки жоден із представників американської влади офіційно не порушував питання виходу США з Альянсу. Така можливість згадується лише у гіпотетичній площині як віддалена перспектива, а припущення у окремих засобах масової інформації та експертів щодо подібних намірів США безпідставні. Бо планами побудови нової архітектури безпеки Європи зовсім не передбачається радикальна перебудова НАТО чи створення окремої армії з одночасним відстороненням США від європейської оборони. На даному етапі планується лише деяке корегування підпорядкованості керівних органів НАТО в Європі та їх структури і завдань. Зокрема, це може стосуватись призначення представників ЄС на посади очільників таких органів та збільшення частки європейців серед персоналу. Крім того, ЄС забезпечуватиме логістику військ НАТО в Європі. В більш повному вигляді це вже розглядалося в наших публікаціях.
Відданість США своїм зобов’язанням перед Європою, незважаючи на зміни у ситуації, підтверджують також дії Д. Трампа під час його попереднього президентського терміну. Тоді він також допускав можливість виходу США із НАТО або скорочення американської військової присутності в Європі, однак не тільки не зробив цього, а навпаки, посилив таку присутність.
Вперше прийшовши у владу в США у 2017 році, він виступав за необхідність передачі Європі більшої відповідальності за її безпеку, що дозволило б Америці зменшити власні військові видатки. До того ж він сподівався, що зможе налагодити відносини між США та Росією, які відчутно ускладнились внаслідок нападу Москви на Україну в 2014 році.
Як відомо, надії Д. Трампа щодо покращання американсько-російських стосунків не справдились, внаслідок чого він відмовився від того, що США вийдуть із НАТО, від скорочення американських військ в Європі. Навпаки, розпочалося їх нарощування. Причому, даний процес вийшов на якісно новий рівень.
Зокрема, у 2020 році Д. Трамп та його польський колега А. Дуда уклали угоду про зміну принципу розміщення американських військ на польській території з ротаційного на постійний. Згідно з документом, чисельність ЗС США в Польщі була збільшена на тисячу осіб — до 5,5 тис. солдат і офіцерів. Крім того, була досягнута домовленість щодо розташування в Польщі шести американських баз. На основі цієї та інших угод було розпочато відновлення 5-го армійського корпусу ЗС США, який знаходився на території ФРН з часів Другої світової війни та був розформований у 2013 році. Наразі корпус включає дві ротаційні дивізії, окремий бронекавалерійський полк (фактично механізована бригада), артилерійську бригаду та бригаду армійської авіації. Штаб корпусу розташований у Польщі. Одна з дивізій — на польській території, а друга — в Румунії. Бригади — у ФРН.
За своєю потужністю 5-й АК співставний з загальновійськовою армією ЗС РФ та є основою Сухопутних військ (СВ) ЗС США в Європі. Корпус підпорядковується Командуванню Армії (СВ) США в Європі та Африці. До складу Командування входять також 7 навчальне командування СВ, Південно-європейські оперативні сили — Африка (включає повітрянодесантну бригаду), 56 артилерійська командування (по суті, є ракетною бригадою), 10 командування ПРО та ППО, 21-е командування підтримки.
У разі повного розгортання командування з доповненням його ще одним армійським корпусом, воно відповідатиме фронту або групі військ (дві-три армії) ЗС РФ. Поряд з цим до складу ЗС США в Європі входять Командування ВПС США в Європі та Африці, яке включає 3 повітряну армію та Командування ВМС (колишній Атлантичний флот). Все це об’єднується під управлінням Європейського командування (ЄК) ЗС США.
Залежно від ситуації, Збройні сили США в Європі можуть посилюватися або скорочуватися. Так, у випадку загострення конфронтації між Росією та Заходом, США можуть розгорнути в Європі ще один армійський корпус, як це було в період Холодної війни. Будуть також підвищені бойові можливості ВПС та ВМС США в Європейській та Атлантичній зонах. Те ж буде зроблено і у випадку виникнення реальної загрози війни між Росією та США/НАТО, однак у більш стислі терміни.
У разі, якщо протистояння між РФ та Заходом залишатиметься на нинішньому рівні або послабиться, а загрози США з боку Китаю, навпаки зростуть, Вашингтон може переорієнтувати частину своїх військ з Європейського та Азійсько-Тихоокеанський ТВД. За такого стану справ американська військова присутність в Європі буде скорочуватись.
Так, переглядатимуться завдання та структура Європейського командування (ЄК) ЗС США, яке обмежиться виконанням лише найбільш важливих функцій. Основними з них стануть підтвердження єдності НАТО, а також участь у стримуванні Росії за рахунок збереження військової присутності США в Європі на необхідному рівні.
Іншою функцією ЄК ЗС США стане підтримка готовності американських військ до дій на Європейському ТВД у взаємодії з європейськими союзниками. Крім того, командування забезпечуватиме можливість оперативного нарощування ЗС США в Європі у загрозливий період перекиданням американських військ з континентальної частини Америки.
Все це передбачає наявність в Європі відповідних елементів ЗС США, в тому числі: командних структур; систем управління та зв’язку; бойових з’єднань і частин; засобів ППО; логістичних органів; складів з озброєнням і військовою технікою для частин, які будуть перекидатися на Європейський ТВД у загрозливий період; інфраструктури для розміщення військ.
Разом з тим, зважаючи на досвід зниження військової присутності США в Європі після завершення колишньої Холодної війни, визначені: структури штабів командувань Армії, ВПС та ВМС США в Європі і Африці; бойові з’єднання та частини; частини і підрозділи логістики та забезпечення.
Штаби, органи управління, частини та підрозділи, а також інші структури, які підлягатимуть скороченню в Європі, можуть бути виведені до США, збережені на місці у вигляді баз зберігання озброєння та військової техніки, або повністю ліквідовані.
Одночасно з підготовкою до можливого скорочення американської військової присутності в Європі будуть вживатись заходи з приведення структури та системи дислокації американських військ в Європі у відповідність до нової ситуації. На теперішній час тривають окремі із таких заходів, однак вони не вважаються початком виведення ЗС США з Європи.
В той же час, дійсно важливе значення має не виведення частини американських військ з Європи, а збереження можливостей їх оперативного посилення та повернення на Європейський ТВД у випадку, якщо вони будуть передислоковані в інші місця.
Так, Європа критично залежить від США лише в галузі стратегічного стримування Росії, оскільки ядерний потенціал Франції та Великобританії набагато менший, аніж російський. Згідно з різними оцінками, сукупний внесок США у НАТО в галузі звичайних збройних сил становить 15–16 %. Іноді оприлюднюється показник у 30 %, однак більшість експертів його спростовує. При цьому, за мирного часу в Європі перебуває відносно незначна кількість бойових частин ЗС США, які не мають принципового значення. Зокрема, на сьогоднішній день вони втричі менші за ЗС Польщі. Саме тому головною є можливість США з нарощування своїх військ на Європейському ТВД, які можуть бути збільшені в декілька разів до рівня минулої Холодної війни.
Виконання в Європі згаданого завдання покладене на відповідні структури США та НАТО транспортно-логістичного призначення. Виходячи з цього, одним із основних індикаторів намірів США реально залишити Європу стане їх скорочення.
Плани зниження американської військової присутності в Європі обов’язково знайдуть відображення в системі оперативної та бойової підготовки ЗС США і ОЗС НАТО на Європейському ТВД. Поки що такі зміни не спостерігаються. Заходи ОБП ЗС США та ОЗС НАТО відбуваються за раніше ухваленими планами. Вирішується стандартний комплекс завдань щодо підготовки США та НАТО до відбиття можливої агресії з боку Росії. Свідченням цього є СКШН ЗС США та ОЗС НАТО «Defender Europe — 2025» на Європейському ТВД. ЗС США беруть у ньому участь в повному обсязі.
Можливе скорочення американської військової присутності для України за характером досить неоднозначне. Так, це об’єктивно послабить НАТО в Європі, а також знизить його підтримку України у її протистоянні з Росією. Разом з тим, підвищиться роль та значення нашої держави для Європи, як однієї із основних сил у стримуванні Москви. Це сприятиме включенню України до системи європейської безпеки. Водночас перспективи виведення частини ЗС США з Європи, навіть якщо вони мають гіпотетичний характер, можуть бути використані Україною для просування своєї ініціативи щодо їх часткової заміни підрозділами ЗСУ у післявоєнний період.
Все це дає змогу зробити кілька висновків стосовно інтересів України. Так, незважаючи на проблеми у американсько-російських відносинах, США зберігають відданість своїм зобов’язанням перед Європою у безпековій сфері. З огляду на це, у найближчій та середньостроковій перспективі США не вийдуть з НАТО та не підуть на суттєве скорочення своєї військової присутності на Європейському ТВД. Тому НАТО зберігатиме єдність та здатність протистояти Росії і надавати підтримку Україні в даному питанні.
Втім, навіть у випадку, якщо США будуть змушені передислокувати частину своїх військ з Європи на Азійсько-Тихоокеанський ТВД для протидії Китаю, вони матимуть змогу за необхідності швидко їх повернути. При цьому скорочення ЗС США на ЄТВД стане чинником, який підвищуватиме роль та значення України в системі європейської безпеки.
Юрій Ільченко
