Новий Бреттон-Вудс

Ексклюзив «Борисфен Інтел»

Володимир Шевченко
Андрій Саварець

Росія діє як держава-хакер. Повномасштабним вторгненням в Україну та продовженням війни вони вже хакнули систему світової безпеки. Міжнародні інститути, які мають запобігати конфліктам, не спрацювали.

Тепер Росія замахнулася на перескладання світової валютно-фінансової системи.

Впровадження цифрового рубля і консолідація навколо себе людожерських режимів, налагодження горизонтальних зв’язків між локальними банками росіяни розглядають як можливість підриву монополії SWIFT і домінування долара.

Демократичний світ має дати відповідь на черговий виклик Росії та створити світову валютно-фінансову систему, позбавлену недоліків попередньої.

***

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш на зустрічі G7 у травні 2023 року заявив, що глобальна фінансова архітектура стала «застарілою, нефункціональною та несправедливою. Перед бойовими діями в Україні, економічними потрясіннями, викликаними пандемією, системі не вдалося виконати функцію «глобальної мережі безпеки».

Якщо після Першої світової війни центральним питанням було — хто компенсує втрати, завдані війною (відповідь було швидко знайдено — Німеччина), то Друга світова війна поставила питання про забезпечення стабільності та стійкості світової економіки.

За підсумками на Бреттон-Вудській конференції, скликаній на основі антигітлерівської коаліції, у липні 1944 року, затвердили однойменну міжнародну валютну систему. Долар, прив’язаний до золота, замінив фунт стерлінгів у якості світової резервної валюти. Було створено інститути Бреттон-Вудської системи (Міжнародний валютний фонд та Міжнародний банк реконструкції та розвитку). І незважаючи на те, що 1971 року з відв’язкою долара від золота Бреттон-Вудська система зруйнувалася, «бреттон-вудські інститути» — МВФ та МБРР існували далі, уособлюючи лібералізацію глобальних ринків та фінансову глобалізацію.

***

У попередніх матеріалах автори описали контури нової системи глобальної безпеки, яка буде мережецентричною, багаторівневою та багатоконтурною. Російсько-українська війна, як не просто локальний конфлікт, а повноцінна світова війна та битва за те, яким цей світ буде (і чи буде взагалі), має вирішити ще одну суперечність та створити нову світову валютно-фінансову систему.

Спробуємо позначити контури такої системи, яка має відповідати наступним критеріям:

1. Усунути кризогенні фактори попередньої системи

Розпад Бреттон-Вудської валютної системи (1971) і відв’язка долара від золота фактично означали можливість США емітувати долари практично без обмеження. Емісія доларів, прив’язана до випуску облігацій казначейства США, по суті, підтримує споживчий попит насамперед в економіці США.

Вважається, що за Ямайської системи (прийшла на зміну Бреттон-Вудській) особливо збільшилася кількість валютних криз, які почали мати подвійний, потрійний і навіть повний характер, охоплюючи біржову, банківську, валютну та боргову сфери.

У сучасній глобальній економіці головним викликом є відтворення глобальних дисбалансів за одночасного ослаблення глобальних регуляторів. Пандемія COVID-19 лише вкотре підтвердила неефективність неоліберальної моделі економічного зростання за рахунок нарощування боргового тягаря.

Криза неоліберальної моделі добре спостерігається на графіці — починаючи з 1980 по 2023 рік зростання продуктивності продовжувало прискорюватися, але зростання заробітної плати значно сповільнилося.

Британський журналіст та публіцист Пол Мейсон у книзі «Посткапіталізм. Путівник у майбутнє» зазначає: «До початку 1980-х економічне зростання почали все активніше підтримувати за допомогою боргових інструментів, через що їхній загальний обсяг зріс до більш ніж 300% від світового ВВП до 2010 року. Восени 2021 року розмір боргових зобов’язань перевищив $300 трлн, а їхнє співвідношення до глобального ВВП — 350 %.

…Капіталізм більше не здатний адаптуватися так, як він робив це в найуспішніші часи початку ХХ століття і після Другої світової війни. Він більше не дозволяє створювати цінність із навичок та працездатності».

Тобто ми спостерігаємо вичерпання потенціалу промислового зростання та неможливості сфери послуг створити багатство — воно може бути створене лише з кредитних грошей. Своєю чергою, здатність споживання товарів і послуг є кінцевою величиною, і прискорене кредитне (особливо за нульовими ставками) і емісійне (не підкріплене товарами) стимулювання провокує гіперінфляцію. Мейсон також зауважив, що «цифрова економіка у поточній структурі «класичного» капіталізму сприяла небувалій концентрації багатства».

Тобто, з одного боку — надмірне накопичення фінансового капіталу, з іншого — неможливість нескінченного розширення ринків, як наслідок ефективність капіталу постійно знижується. А спроби ще більше простимулювати споживання кредитом призводять до боргової кризи саме внаслідок низької ефективності капіталу.

Спроба реанімувати неоліберальну модель була представлена міністром фінансів США Джанет Йеллен як «Нова економіка пропозиції». Класична теорія пропозиції збільшення потенційного випуску виробництва використовує такі інструменти, як агресивна дерегуляція і зниження податків задля забезпечення інвестицій приватного капіталу. Джанет Йеллен стверджує, що «колишня економіка пропозиції» провалилася, не зумівши забезпечити прискорення економічного зростання. Сучасну ж «економіку пропозиції» можна звести до простої ідеї: необхідний не сам по собі високий темп зростання, а зростання, яке базується на інклюзивності та принципах зеленого сталого розвитку.

Під «Новою економікою пропозиції» розуміється:

• інвестиції в людський капітал на всіх стадіях навчання: від дитячих садків до старших класів та професійно-технічної орієнтації;
• інвестиції в інфраструктуру (як нового типу — широкосмуговий інтернет, так і традиційну — порти, автомобільні та залізниці);
• нові правила оподаткування багатонаціонального капіталу (по суті — деофшоризація).

У той же час, незважаючи на дерегуляцію, спостерігається спроба більшого регулювання економіки державою через активні інвестиції в освіту, науку та інновації. Незважаючи на те, що «нова економіка пропозиції» все одно знаходиться в рамках неоліберальної моделі та капіталістичної системи, дрейф у бік більшого втручання держави очевидний.

У відповідь на глобальні виклики трансформація економіки США відбувається за двома основними треками: реіндустріалізація та переведення на територію США життєво важливих виробництв. Федеральний уряд безпосередньо інвестує та формує взаємопов’язані стимули і водночас обмеження для бізнесу з метою створювати безпечні ланцюжки поставок, що неможливо у рамках вільного ринку.

Вибір на користь більшого регулювання визначатиметься також:

• прагненням уникнути фінансової та боргової кризи;
• звитком технологій, що дають змогу більш ефективно організовувати управлінські процеси;
• бажанням та технічною можливістю розв’язати базове протиріччя капіталістичної системи та її головну вразливість, яку «нова економіка пропозиції» вирішити неспроможна.

Позичковий відсоток, на якому побудовано ринкову економіку, одночасно є і її базовою суперечністю, що призводить до циклічної боргової кризи.

Ще в січні 2023 року США вперлися в стелю держборгу і впритул підійшли до першого у своїй історії дефолту (хоча розпад Бреттон-Вудської валютної системи де-факто і був дефолт).

«Дефолт за нашими боргами призведе до економічної та фінансової катастрофи» — застерігала міністр фінансів Джанет Йеллен.

Максимальний обсяг держборгу обмежений законом, і незважаючи на те, що перегляд стелі став предметом політичного торгу, у Конгресі вдалося досягти компромісу та уникнути дефолту.

Конгрес затвердив компроміс і дозволив наростити держборг США вище за вже досягнуті рекордні 31,4 трлн доларів. Наразі держборг США становить 35 трлн доларів і продовжує зростати кожної секунди. Норма про граничний розмір держборгу перестане діяти 1 січня 2025 року, а отже через півроку знову постане питання про ризик дефолту США.

Впоратися з цим протиріччям, залишаючись у межах ринкової парадигми, неможливо. Тому, незважаючи на небезпеку фінансової катастрофи планетарного масштабу, швидше за все ця проблема буде усуватися у вже не зовсім ринковий спосіб.

2. Забезпечувати економічну перевагу Західного кластера, стимулювати його розвиток та велику конкурентоспроможність

У попередніх роботах автори окреслили економічний аспект глобальних змін — верхній рівень міжнародної торгівлі репрезентуватимуть макрорегіональні кластери:

• умовно Західний або Євроатлантичний (із включенням країн тихоокеанського регіону, що належать до умовного західного табору);
• китайський — намагається (швидше за все безнадійно) наздогнати Західний кластер;
• «Рух неприєднання», флагманом якого буде Індія, яка все одно тяжітиме до Західного;
• Деспотичний — кластер світових ізгоїв (Росія, Білорусь, Іран, КНДР, Сирія та ін.), який виступатиме як китайський проксі.

За правилами Світової організації торгівлі (ще одного інституту, створеного після Другої світової війни) Китай розкочував Сполучені Штати та Європу начисто. Саме тому СОТ перебуває в глибокій кризі, яка, швидше за все, має рукотворний характер. СОТ також виявилася неспроможною привести весь світ до укладання глобальних торгових угод.

За даними Світового банку, частка світової торгівлі товарами та послугами у світовому ВВП станом на 2022 рік склала 31,1 %, що відповідає рівню 2005 року.

На тлі російсько-української війни, що триває, і терористичних атак хуситів в Аденській затоці навряд варто очікувати зростання світової торгівлі. Ультраглобалізація, по суті, зупинилася і в Новому світі глобалізація матиме кластерний характер.

Глава СОТ Нгозі Оконджо-Євала вже бачить ознаки поділу держав на блоки — наприклад, фрагментація ринку напівпровідників. Через фрагментацію торгівлі та поділ на блоки, на її думку, світова економіка може втратити до 5 % ВВП у довгостроковій перспективі.

Західний макрокластер прискорено переходить у шостий технологічний уклад, який буде гібридом інформаційних та виробничих технологій.

***

З «Новою економікою пропозиції» від міністра фінансів США Джанет Йеллен співзвучно з документом під назвою «Індустрія 5.0. Трансформаційне бачення для Європи. Управління системними трансформаціями до сталої промисловості», виданий у 2022 році.

На думку авторів документа, промисловість повинна враховувати аспекти, які не були враховані в Індустрії 4.0:

• регенеративність промислової трансформації;
• соціальний вимір;
• екологічний аспект.

Індустрія 5.0 — це не технологічний стрибок, а напрям технологічної трансформації промислового виробництва задля процвітання людей, планети тощо.

На саміті 2021 року лідери G7 заявили, що необхідно змінити неоліберальну парадигму, відому як Вашингтонський консенсус, і що економічні успіхи необхідно оцінювати не цифрами зростання ВВП, а залежно від ступеня досягнення спільних цілей сталого розвитку ООН. Що має на увазі широкомасштабне використання вуглецево-нейтрального виробництва енергії.

На цій же зустрічі лідери «Великої сімки» взяли на себе зобов’язання досягти нульових викидів вуглецю до 2050 року, скоротити викиди вдвічі до 2030 року та захистити щонайменше 30% суші та океанів до 2030 року.

Таким чином Західний макрокластер через «зелений перехід» планує забезпечити більш високу технологічність своєї економіки, стягуючи карбоновий податок з товарів, вироблених за межами кластера з використанням дешевшої «брудної» енергії.

Повідомляється, що учасники G7 також мають намір обмежити вплив Китаю на світову торгівлю та припинити практику, яка «підриває справедливе та прозоре функціонування світової економіки». Тут же лідери закликали керівництво Китаю дотримуватися прав людини, особливо щодо етнічної мусульманської меншини уйгурів.

Нинішній формат вільної торгівлі геть-чисто позбавлений етичної складової. І світовому гегемону доводиться вдаватися в ручному режимі до економічних санкцій, витрачаючи власний репутаційний капітал.

У Новому світі кластерний тип глобалізації дозволить застосовувати будь-які тарифні та нетарифні методи (аж до відверто дискримінаційних) проти інших кластерів, які не поділяють цінностей Західного макрокластера, чи то використання у виробничому ланцюжку «брудної енергії», примусової праці чи порушення прав малих народів.

3. Бути сетецентричною, але зберігати лідерську та спрямовуючу роль США

Вільям Бернс, директор ЦРУ, у своїй статті для Foreign Affairs «Шпигунство та мистецтво управління державою» по суті сформулював переосмислення ролі Сполучених Штатів у Новому світі. Він застосував його до Близького Сходу, але його можна екстраполювати на весь світ:

«Сполучені Штати не несуть виняткової відповідальності за вирішення будь-яких складних проблем Близького Сходу. Але жодну з них не можна просувати, а тим більше вирішити без активного лідерства США».

Долар як світова резервна валюта — відповідальність за світову економіку. І у Новому світі США не хочуть нести цю виняткову відповідальність.

Постійна емісія доларів мала сенс як стимулювання зростання економіки нехай і ціною нарощування держборгу. І необхідність присутності Штатів у всіх світових справах мала оберігати гегемонію долара як резервної валюти.

Виходячи з розуміння нового формату світової економіки, нова валютно-фінансова система не передбачатиме наявність світової резервної валюти.

Тому спробу США з перезавантаження валютно-фінансової системи буде здійснено таким чином, щоб, крім усунення кризогенних факторів, зберегти над нею контроль. Це може бути здійснено у спосіб створення (в першу чергу Штатами та, можливо, Великою Британією на правах лідерів світового фінтеху) нової моделі глобального співробітництва у сфері стійких фінансів та регулювання фінансових послуг, а також пропозиції технічної платформи, на базі якої ця модель функціонуватиме.

Визначають чотири сценарії (невзаємовиключні) реорганізації світової валютно-фінансової системи:

1. «Світові гроші» — створення наднаціональної грошової одиниці, емітувати яку має наднаціональний орган.
2. «Суверенні гроші» — посилення суверенного централізованого контролю за грошовою пропозицією (наприклад, 100% резервування, як при золотому стандарті), що супроводжується збільшенням глобального монетарного регулювання через МВФ.
3. «Цифрові гроші» — використання централізованих та децентралізованих, забезпечених чи незабезпечених криптовалют.
4. «Регіональні фінанси» — створення валютних союзів і зниження рівня контролю фінансової емісії з глобального до регіонального.

Зважаючи на окреслені критерії, яким має відповідати нова світова валютно-фінансова система, припускаємо, що буде реалізований п’ятий сценарій — забезпечені центробанками цифрові вільно конвертовані валюти, що обертаються або в рамках єдиної технічної платформи, або різних, але інтероперабельних.

***

За даними Atlantic Council, наразі 130 країн світу вивчають перспективи створення цифрових грошей центральних банків. Це близько 98% світового ВВП. Сьогодні вже 64 країни перебувають на розширеній фазі дослідження (розробка, тестування чи запуск).

Національний банк України оголосив про другий експеримент щодо використання цифрової гривні (е-гривні) до кінця 2024 року. Участь у ньому зможуть брати усі охочі.

Перший експеримент із застосування е-гривні НБУ провів у 2018 році, ставши одним із перших центральних банків у світі, які почали тестувати використання цифрових грошей. Причому впроваджують (або планують запровадити) цифрові гроші як країни розвиненої демократії, так і автократичні відверто людожерські режими.

Центробанк Росії дозволив використання цифрових грошей за міжнародних розрахунків.

З одного боку, цифрові гроші вже встигли набути певного тла, починаючи від нерозуміння самої суті цифрових грошей і закінчуючи конспірологічними теоріями. З іншого боку, мізерність інформації від уповноважених органів і слабкі державні комунікації сприяють цьому.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки звинуватив у «московських наративах» блогера, який висловив думку про те, що цифрові гроші можуть бути обмежені за терміном дії та територією використання.

Але річ у тому, що і Москва, і Київ, і Пекін, і Брюссель розробляють цифрові валюти та готують необхідну нормативну базу (а в Україні її вже впроваджено).

Що таке цифрова валюта?

Цифрова валюта центрального банку (Central Bank Digital Currency або CBDC) — це цифрові гроші, емітентом яких є держава.

CBDC не варто плутати з безготівковими грошима, віртуальною валютою, криптовалютою, грошовими сурогатами чи електронними грошима.

Незважаючи на те, що CBDC — це де-факто криптовалюта, але вона має відмінні риси:

• централізація — CBDC емітується суто центробанком;
• відкритість — CBDC є анонімними, навпаки — всі транзакції повністю простежуються.
• програмованість — центробанк може програмувати правила та обмеження використання валюти, контури її звернення, термін дії тощо.

До чого буде прив’язано цифрову валюту і чи буде?

Щоб дати відповідь на це запитання, необхідно розуміти мотивацію потенційно головного інспіратора впровадження нової валютно-фінансової системи, а саме — забезпечити свою перевагу.

По-перше, є підстави вважати, що цифрова валюта буде «підкріплена активами» (asset-backed), насамперед фізичним золотом (або металевим кошиком).

По-друге, промисловістю, причому високотехнологічною, щоби не дати всі козирі Китаю.

По-третє, країни Глобального Півдня хотіли б прив’язки до природних ресурсів та сировини, але це суперечитиме задуму, оскільки переваги отримають деспотичні режими — Росія, Іран, Сирія. Отож, основою має бути щось, у чому Захід відчуває свою перевагу. Це може бути якийсь новий вид енергії.

Зважаючи на оцінки цих трьох складових, буде сформовано курси валют, які постійно обчислюватимуться квантовим суперкомп’ютером.

Головне питання: навіщо?

• незворотний розвиток технологій, що дозволяють керувати раніше некерованими процесами;
• зменшення транзакційних видатків;
• криза неоліберальної моделі та капіталізму в цілому;
• технічна можливість обмежити надспоживання та надмірне накопичення капіталу;
• уникнення кризових бульбашок;
• боротьба з тіньовою економікою;
• регулювання економіки.

Що дає використання цифрових грошей?

Цільове фінансування: цифрові гроші можна буде витрачати лише на певні цілі, наприклад, на продукти харчування, житло чи освіту, і не можна буде витратити на алкоголь чи наркотики. Таку систему вже давно впроваджено в США (картки на їжу) і щось подібне випробували українські біженці в Європі.

Автоматичні платежі: смарт-контракти можна використовувати для автоматичних платежів за товари або послуги, щойно буде виконано певну умову. Наприклад, орендна плата може автоматично стягуватися з вашого рахунку щомісяця.

Управління ланцюжками постачання: програмовані гроші можуть використовуватися для відстеження руху товарів по ланцюжку постачання.

Створення нових бізнес-моделей: програмування відкриває нові можливості для створення інноваційних бізнес-моделей, які раніше були неможливими.

Обмеження надспоживання: жорстко регламентувати асортименти покупок, вилучати непотрачений залишок тощо. Захід також уже вигадав «систему добровільного обмеження споживання» — безумовний базовий дохід, але з впровадженням цифрових грошей процедури контролю спрощуються.

Надлишковий ресурс, накопичений у системі з обмеженим споживанням, по суті, буде заміною кредиту і прямуватиме на зростання економіки.

Регулювання надмірного накопичення капіталу: не інвестований в економіку (швидше за все в реальний сектор) капітал «згорятиме». Аналогічно і капітали, що стали результатом незаконного збагачення та невідомого походження.

Створення кількох контурів обігу: для роздрібної торгівлі та для розрахунків із бюджетом чи підприємствами, чи цілими державами, по товарній номенклатурі тощо.

Удосконалення валютного регулювання: комерційні банки згодом стануть непотрібними — центробанки самостійно зможуть виконувати всі функції без зайвих посередників.

Зниження корупції та дебюрократизація: впровадження цифрової валюти дасть змогу автоматизувати такі процеси, як сплата податків, соціальних внесків, сплату штрафів, що дозволить максимально знизити або навіть повністю подолати корупцію та відповідно кардинально скоротити бюрократичний апарат.

Деофшоризація: цифрові гроші можуть забезпечити прозору конкуренцію між юрисдикціями.

***

Цифровий долар Vs Нова платіжна система

У США зараз спостерігається три потужні тренди громадського та професійного дискурсу:

• запуск FedNow;
• продовження вивчення цифрових валют центральних банків (CBDC);
• еволюція Open Banking.

Федеральна резервна система США 2023 року представила новий сервіс миттєвих платежів FedNow. Наразі до системи підключено сотні банків.

FedNow пропонує не лише «365/7/24» і швидкість, а й функціональність, яку давно відстоюють прихильники криптовалют та блокчейнів: спрощення переміщення грошей.

Продовжуючи використовувати комерційні банки як посередники, представники ФРС раніше заявляли, що це дозволить обробляти платежі за лічені секунди, що є нормою в багатьох інших юрисдикціях в усьому світі. При цьому ФРС постійно наголошує, що «Сервіс FedNow не пов’язаний з цифровою валютою».

Міністр фінансів США також це підтверджує: «Сервіс FedNow не є ні формою валюти, ні кроком до усунення будь-яких форм оплати, включаючи готівку».

Американський Мінфін не приховує, що США серйозно розглядає можливість створення цифрової валюти центрального банку (CBDC). І це не просто «розгляд можливості», а серйозна робота. Указом Президента Байдена створено робочу групу, яка напрацьовує контури майбутньої можливої фінансової архітектури.

Якщо FedNow — це про швидкість обробки платежів, але із збереженням існуючої валютної системи, то впровадження цифрового долара — це, по суті, започаткування нової світової валютної системи за прикладом Бреттон-Вудської. І цифрова валюта центрального банку матиме свою платіжну екосистему.

Проте впровадження CBDC буде пов’язане з кількома викликами:

• доля як комерційних банків, а й комерційного центробанку, яким де-факто є Федеральна резервна система США;
• переформатування принципів функціонування світового фондового ринку;
• технічні моменти, пов’язані з обігом готівки;
• позиція Дональда Трампа, який заявив, що не допустить створення цифрового долара, якщо стане президентом США.

Висновки:

1. Цифрові гроші — це синтез усіх світових досягнень у галузі адміністративного розподілу грошей, що до класичного вільного ринку не має жодного відношення. Головний ризик для споживача полягає в тому, що у цифрових грошей відсутня важлива функція, властива грошам звичайним, — вони не є засобом накопичення в силу своєї програмованості.

2. Впровадження нової валютно-фінансової системи не буде гладким і «безшовним», а скоріше навпаки — супроводжуватиметься фінансовою кризою, до якої світ може увійти вже 2025 року через боргову кризу Сполучених Штатів. Це знаменуватиме перехід до посткапіталізму. Занепад кредитної економіки не означатиме відсутність кредитів, як перехід від рабовласництва не означав відсутність рабства. Але капіталізм, такий, як ми його пам’ятаємо, стане історією. Як став історією ліберальний капіталізм під час Великої депресії, з якої світ вийшов через Другу світову війну.

3. Впровадження сучасних цифрових інструментів, зокрема цифрових грошей, остаточно перевертає піраміду Маркса — тепер базис не економіка, а політика. Грубо кажучи, замість промисловців та фінансистів елітою стають бюрократи, що розподіляють блага.

4. В епоху розвитку соцмереж та цифрових технологій контролювати поведінку людини стає досить легким завданням. Це чудово продемонструвала ковідна інфодемія. Поведінка контролюється за допомогою віртуальних інструментів. При цьому об’єктом інтересу будуть результати не трудової, а соціальної діяльності.

5. Побудова цифрового суспільства — процес об’єктивний, і вплинути можуть лише дві речі:

• швидкість побудови (можна наблизити цю «чудову» мить, можна відтягнути);
• формат (жорсткий китайський/російський або м’який умовно західний).

6. Розвиток нових технологій, чи то штучний інтелект чи цифрові гроші, має незворотний характер, і їхнє впровадження пов’язане з колосальними ризиками для людства. Їх використання на благо повністю буде залежати суто від того, в чиїх руках вони знаходяться. Якщо це відбуватиметься в рамках демократичного світу, тобто мінімальний, але шанс, що система стримувань та противаг не дозволить піти за жорстким сценарієм.

7. Є велика ймовірність, що «м’який західний варіант» тестуватиметься саме в Україні.

Про авторів:
	Володимир Шевченко, експомічник секретаря РНБО України, доктор філософських наук
	Андрій Саварець, керівник Центру розвитку цифрової економіки