Володимир Грицевич:
«Географічний центр України потенційно може бути не лише символом, але й місцем єднання та консолідації різних суспільних сил»
На наші запитання відповідає кандидат географічних наук, який визначив географічний центр України
— Оскільки Ви, Володимире Стефановичу, не лише професійний викладач географії, а ще й маєте солідний фах математика, то можна вважати, що визначення географічного центру нашої батьківщини — справою для Вас випадковою вважати не можна? Тим більше, що сьогодні у такій темі чітко проглядається справжня геополітика.
— Так, либонь не випадково, що визначати географічний центр України доручили мені, адже були всі необхідні для цього передумови і професійний досвід. Чесно кажучи, вважаю це чудовим подарунком долі — бути безпосередньо причетним до визначення такого центра нашої держави… Щодо його геополітичних аспектів, то цим поки що ніхто не займався, а дарма, бо вважаю, що такий центр акумулює в собі найсуттєвіші риси території держави.
— На що потрібно вважати, визначаючи географічний центр якоїсь окремої території?
— Точне наукове визначення географічного центра території як її центру ваги супроводжується наступними проблемами: складна форма поверхні Землі; складна форма досліджуваної території; територія на поверхні Землі — це об’ємна фігура і її центр ваги не на поверхні, тому потрібна додаткова його проекція на територію; проблемність визначення меж досліджуваної території, а також проблема замикання сухопутної границі у гирлах великих річок.
Для максимально точного визначення географічного центра України ми використали навіть не сферичну, а точнішу — еліпсоїдну модель форми Землі (еліпсоїд Красовського).
— У дослідженні географічного центра України після здобуття нею незалежності були свої особливості? З чого все розпочиналося практично?
— Інтерес до цього був дуже великий. Спочатку найпростішим методом географ В. О. Шевченко (КНУ імені Т. Шевченка) визначив середину України в селищі Добровеличківка Кіровоградської області. Потім цю середину, за взаємною згодою, почали називати геометричним центром України. Однак, науковців не задовольняли спрощені підходи і в Україні розгорнулися роботи за класичною методикою (в тому числі міжнародною) визначення географічного центра як центра ваги території. Це було непросто, бо на початку 90-х років ми ще не мали ні точних карт потрібного масштабу (дрібномасштабні карти часів СРСР були засекречені), ні карт в зручній проекції, ні потужних комп’ютерів. Також варто згадати, що за часів СРСР карти навмисно спотворювалися. Тим не менш, у 1994 році, за дорученням професора Ф. Заставного я першим серед українських науковців визначив, що географічний центр України знаходиться на території Черкаської області. У 2002 році брав участь у науково-практичній експедиції «Географічні центри України», організованій КНУ імені Т. Шевченка. У 2003 році був учасником робочої групи з визначення географічного центра України на базі Науково-дослідного інституту геодезії та картографії.
— Діяльність робочої групи, що визначала географічний центр України, була якось відзначена?
— На державному рівні — поки що не відзначена…
— Такий центр визначають у всіх країнах? З якою метою?
— Сьогодні методика визначення географічного центра країни добре опрацьована і вважається суто технічною справою. Це можуть зробити у будь-якій країні, аби було таке бажання і потреба. Для чималої низки країн відомі їх географічні центри. Наприклад, сучасний географічний центр у США визначено у штаті Південна Дакота. Географічний центр території РФ — у безлюдній місцевості Евенкійського району Красноярського краю. Такий центр Польщі знаходиться у селі Нова Весь ґміни Кутно Ленчицького повіту Лодзинського воєводства.
— У географічному центрі України споруджено пам’ятник. З чиєї ініціативи? Адже в інтернеті є Ваше фото побіля невеличкого такого кам’яного спорудження.
— Тут йдеться не лише про географію, але й історію. Ініціаторами встановлення пам’ятних знаків були і місцеві геодезисти та географи, і я особисто, і місцеві адміністрації. Географічний центр знаходиться в полі, там закопано спеціальний репер, який про це свідчить. Тому, для зручності, на найближчій до цього центру вулиці села Мар’янівка поставили пам’ятний знак. Він розміщений безпосередньо у селі. Тому, для ще більшої зручності, встановили спочатку обеліск, а згодом — відомий історико-географічний комплекс на трасі Н16 (Золотоноша-Умань) навпроти повороту до згаданого села. Крім цього ще є відповідний пам’ятний знак при в’їзді в Шполу.
— Кількома словами про сам процес такої роботи. Вона очевидно має свої особливості, бо має виконуватися за певними правилами? Чи досить лише виміряти цей центр на карті за допомогою олівця і лінійки?
— Олівцем і лінійкою можна визначити лише середину території (інколи, як вже казав, її називають геометричним центром). А визначення географічного центру, як центра ваги території, є досить складним математичним дійством, яке сьогодні, з використанням комп’ютерів, є цілком виконуваним.
— Сьогодні така діяльність з визначенням географічного центру країни — надзвичайно важлива ще й тому, що наші російські сусіди-нападники домагаються змінити наші державні кордони. Чи можна вважати, що це визначення переросло в справжню політику?
— Безумовно, Росія використовує це як політику, бо початково її географічний центр був визначений в одному місці, а після анексії Криму цей центр «пересунули» в інше, зважаючи на анексований Крим. І не тільки…
— Якщо б визначати такий центр України за місцезнаходженням українського народонаселення (а це стосується і колишніх наших північних, східних, західних земель), то де могла б бути ця точка?
— Ідея визначення географічного центру як центра ваги дає змогу встановлювати не лише центр території, але й центр ваги населення або центр ваги будь-якої галузі промислового чи сільськогосподарського виробництва. Такі центри є динамічними, для кожного року їх потрібно вираховувати окремо, і за сукупністю років їхні положення утворюють певну траєкторію на території. Для фахівця таке переміщення центрів ваги дає змогу зробити ґрунтовний аналіз територіальної динаміки суспільних процесів. Свого часу я був науковим керівником дипломної роботи, де комплексно вивчалися в динаміці такі географічні центри.
— Звертаючись до нашої минувшини, хто у нас займався визначенням такого центру, а також — з якою метою?
— Честь першовідкривача географічного центра України належить нашому співвітчизнику Євгену Святловському (родом з Чернігова), який у довоєнні роки працював на високих військових та військово-педагогічних посадах у Ленінграді. У 1929 році він опублікував українською мовою статтю «Географічні центри України», де визначив не лише такий центр території України, але й географічний центр її населення та географічні центри найважливіших виробничих галузей. Правду кажучи, потрібно відзначити, що в ті часи територія України відрізнялася від сучасної (в ній не було Західної України та Криму), тому висновки Є. Святловського мають для нас головним чином методичне значення.
— Як вважаєте, географія також може формувати державну політику, чи має займатися лише її наслідками? І яка роль при цьому історії?
— У формуванні державної політики географія та історія працюють разом. Географія демонструє особливості нашого місця в світі, а історія — особливості нашої генези. Жан-Жак Елізе Реклю — визначний французький географ та історик, член Паризького Географічного товариства — казав колись, що історія є географією в часі, а географія є історією в просторі. Загалом географія потрібна як для формування внутрішньої (регіональної) політики, так і для формування зовнішньої політики (геополітики).
— Відомо, що під час дослідження території Європи визначили, що її географічний центр знаходиться в селищі Ділове Закарпатської області. Як це сприймається у колах фахівців такої справи?
— Визначали географічний центр території Європи кілька груп дослідників у різних країнах. Ми теж це виконували на початку 90-х років. Потрібно сказати, що географічний центр Європи традиційно визначають у двох варіантах: як центр ваги материкової частини Європи (тобто, без островів) і як центр ваги всієї Європи з усіма островами, особливо північними. Географічний центр материкової частини Європи — це точка на північному заході Білорусі біля кордону з Литвою. А ось географічний центр усієї Європи (з островами) — це точка в Литві на північ від Вільнюса.
У згаданому селищі Ділове Закарпатської області є один з популярних туристичних об’єктів цього регіону. Ми ніколи не бачили наукового підтвердження центра Європи в Діловому, хоча відомо, що там був один з європейських геодезичних знаків, встановлений австрійськими геодезистами з написом (переклад з латині): «Це постійне, точне вічне місце, визначене спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, в Європейській системі широт і довгот у 1887 році». Зрозуміло, що ніхто з українських науковців не проти використання Ділового як місця притягання туристичних потоків.
Для частини українських патріотів було справою честі, щоб географічний центр Європи знаходився таки в Україні. Насправді, повторюю, цей центр знаходиться в Литві, але є одна приємна новина — меридіан географічного центра Європи проходить через Україну, тобто вона розташована на меридіані географічного центра Європи. Також цікаво, що цей меридіан зовсім не проходить через російську територію.
— Кілька слів саме про точне місцезнаходження географічного центра України. Хто офіційно його затверджує?
— Географічний центр України, як центр ваги її території, визначений у селі Мар’янівка (раніше Шполянського, а тепер Звенигородського) району Черкаської області і затверджений наказом Держкомприроди України № 95 від 20 травня 2005 року. Цей центр визначила робоча група на чолі з доктором технічних наук Юрієм Карпінським і я мав честь працювати у її складі. Центр був визначений, повторюю, за точною еліпсоїдною моделлю форми Землі і знаходиться на північній околиці села Мар’янівка. Аналізуючи точність визначення центра, я робив контрольний розрахунок за простішою сферичною моделлю форми Землі. І такий центр опинився у тому ж селі Мар’янівка, але на південній його околиці.
— Які суспільні функції може виконувати географічний центр України (ГЦУ)?
— На базі ГЦУ можна проводити важливі загальнодержавні церемонії та патріотично-виховні заходи. ГЦУ стає одним з найважливіших екскурсійно-туристичних об’єктів. Місцезнаходження ГЦУ має значення для розв’язання низки картографічних завдань, а також при геоекономічному та геополітичному плануванні розвитку країни. Крім цього, ГЦУ потенційно може бути не лише символом, але й місцем єднання та консолідації різних суспільних сил. Нарешті, ГЦУ може служити орієнтиром для вибору оптимального місцезнаходження столиці держави.
— Зважаючи на Ваші здобутки, пов’язані з географією та геополітикою, дозволимо собі також поцікавитися Вашим ставленням, як математика, до сучасного розуміння, наприклад, арістотельських суджень про холізм, як про методологічний принцип та світоглядну концепцію, коли йдеться про пріоритет цілого над сумою його складових частин? Далі пояснимо, чому і у якому контексті нас це цікавить.
— Щодо холізму, то нагадаю, що у ХХ столітті така ідея була втілена у концепції, відомій як теорія систем. Вона виникла в середині ХХ століття і була запропонована вченим Людвігом фон Берталанфі. Я завжди був прихильником цієї теорії. Берталанфі був біологом, тому ця концепція початково проявилася саме у біології, але згодом поширилася й на інші науки, зокрема на географію. Зауважу, що саме в теорії систем проявляється холізм, коли система в цілому може виконувати такі функції, які не можуть виконувати ні окремі елементи системи, ні її підсистеми.
Якщо мати на увазі економічну географію, то студентам я наводив найпростіший приклад з діяльності агропромислового комплексу. От уявіть собі, агропромисловий комплекс, що складається з двох елементів. Один з них — поле, на якому вирощують огірки, другий елемент — завод, на якому їх консервують. Перший елемент, тобто поле, не може виготовляти такі консерви. Другий елемент, завод, також не може їх виготовляти без поля. Тобто, жодний зі згаданих елементів системи не спроможний виконувати прикінцеву функцію. Але, об’єднані в єдину систему, вони можуть виконувати цю прикінцеву функцію.
— Так можна казати і про сучасність, коли фронт не може існувати без допомоги тилу, а тилові структури функціонувати без запиту фронту. Ціла державна система…
— …Питання холізму добре розроблене в теорії систем, яка проникла в усі науки, зокрема й в географію, де є, так званий, системний підхід. Мені не доводилося зустрічати інших точок зору серед географів, які вважають, що система здатна виконувати функції, які непритаманні окремим елементам чи окремим підсистемам. Така точка зору є розробленою і сприйнятою усім науковим світом.
— Тоді як вважаєте, шановний Володимире Стефановичу, чи перспективне використання таких досягнень, у тому числі, штучний інтелект, для виконання нагальних завдань з географії, політичної географії, геополітики? Чи можемо ми підійти до такого стану навчання математичних систем, техніки, що вони будуть корисними для нас у розв’язанні наших нагальних завдань і проблем?
— Ви згадали про штучний інтелект, який про який нині часто не тільки часто згадується, але й його вже застосовують. Тема штучного інтелекту сьогодні є дуже актуальною для усіх без винятку. Вона набула такої гостроти, що стала відповідною до старої приказки: якщо не вдалося запобігти проблемі, то її потрібно очолити. Ми повинні зосередитися в Україні на проблемі розробки штучного інтелекту, щоб бути на передових позиціях для розв’язання актуальних завдань. Проблема штучного інтелекту проявила себе у двох основних аспектах. Перший аспект був відомий давно, це були математичні моделі штучного інтелекту, вони й зараз застосовуються. А другий аспект виник буквально на наших очах протягом останніх років. Це — спеціально сконструйовані, готові системи штучного інтелекту (маю на увазі системи GPT-3, GPT-4, GPT-5, GPT-6, які вже відомі та набули поширення, ними користуються). Отож, такі обидва поширені і про їх існування доводиться говорити окремо.
— Наскільки вони поширені у нас, і яка особливість їх використання?
— Якщо мати на увазі перший, який заснований на добре структурованих математичних моделях, то там необхідна участь фахових математиків, без них щось зробити неможливо. Але зате там все відомо, все прозоро, зокрема, що ми там робимо, для чого ми це робимо та що у підсумку отримаємо. Щодо підходів найбільш сучасних систем родини GPT, то вони у певному розуміння перевершують прості математичні моделі, вони пішли дальше від них, але з іншого боку, там виникає інша проблема — проблема непрозорості. Уявіть собі, що ви намагаєтеся вирішити якусь проблему і залучаєте штучний інтелект. Він пропонує спосіб вирішення. Тоді виникає просте запитання: а хто буде нести за це відповідальність — людина чи штучний інтелект? З’являється проблема відповідальності. До речі, цю проблему мало хто порушує і ще менше є тих, хто її розв’язує.
— Як тут виходити з такого положення?
— Відповідаю: краще зробити так, щоб штучний інтелект, за усієї поваги до нього, використовувався як інструмент для підказки, для напрацювання варіантів. Щоб людина такі варіанти опрацювала і самостійно, з повною відповідальністю, ухвалила рішення, як особа. А штучний інтелект — це інструмент, який збирає інформацію, створює бази даних, може обробити всю цю інформацію та дає підказки…
Потреба у впровадженні вивчення штучного інтелекту є і вона велика.
— …На Ваш погляд, чи можна у цій галузі (штучного інтелекту — ред.) зробити певні предмети прикладними, з огляду на російсько-українську війну, на нашу теперішню ситуацію, на недружні і дружні до нас середовища, на проблеми Національної безпеки і оборони України?
— Так, проблема штучного інтелекту, зокрема, і науки — загалом, мала би мати прикладні аспекти, саме з точки зору війни. І це стосується не лише штучного інтелекту, а й науки загалом. Будь-які наукові розробки, якщо вони можуть якимось чином бути корисними для нашої обороноздатності, для нашої перемоги, мають працювати на нашу звитягу. Але тут знову все починає впиратися у фінансування. Наукова проблематика не фінансується. Якщо здійснювати таку діяльність лише на ентузіазмі — то все виходитиме у досить обмеженому вигляді. Власне кажучи, зараз навіть немає можливості видати друком монографію чи підручник, це все здійснюється власним коштом.
— Навіть військові розробки чи системи озброєння без належного фінансування переводяться на волонтерський рівень, тому втрачається ефективність, перспективи, тому вони недовговічні. Тобто, ми повертаємося до питання про те, що навіть сила, як складова геополітики, залежить від коштів. Тоді саме гроші, як завжди, правлять світовими процесами?
— Так, гроші правлять світом… З повідомлень масової інформації можна побачити, як цього року вже на урядовому рівні починають усвідомлювати, що Україні потрібен власний військово-промисловий комплекс. Принаймні, такі думки чуються, і це добре. Бо якщо буде військово-промисловий комплекс, то це означатиме, що будуть функціонувати підприємства. Ці підприємства будуть потребувати наукових розробок. А для цього потрібною буде наука, яка виконуватиме дослідження в інтересах військово-промислового комплексу. А якщо наука розвиватиметься, то виникне потреба в освіті, коли готуються фахівці для науки і для військово-промислового комплексу. Тобто, наявність військово-промислового комплексу потягла б за собою весь такий ланцюг.
— Дякуємо за цікаву розповідь про надзвичайно важливу діяльність Вашу і Ваших колег. Побажаємо, щоб вона мала своє продовження з корисними для українців здобутками.
Повний текст інтерв’ю у журналі «Бінтел» № 3 за 2024 рік
