Стратегія Трампа. Частина 1

Стратегія тиску Трампа на всіх, крім РФ

До чого це призведе?

І частина

Сьогодні багато експертів і політологів як у самих США, так і у світі намагаються аналізувати політику президента США Дональда Трампа і його оточення. Мені також цікаво спробувати це зробити, щоб передбачити до чого ця політика може призвести передусім стосовно України і ситуації у Європі. Що нашим європейським партнерам слід зробити, щоб запобігти розвалу світового порядку, сформованого після Другої світової війни, та встановленню так званого середньовічного «природного стану» у вигляді міждержавного протистояння, створення ворогуючих альянсів, посилення егоцентричного економічного і політичного націоналізму. І це в той час, коли конфронтація в Європі між силами добра і справедливості та силами зла і агресії досягла свого апогею, наочним проявом якої стала 11-річна російсько-українська війна між волелюбною Україною і комуно-ординською Росією.

В середині грудня 2024 року на сайті Центру «Борисфен Інтел» розмістили мою розлогу статтю під назвою «Україна в період стратегічної невизначеності» (частина 1, частина 2), в якій з досить стриманим оптимізмом я намагався спрогнозувати майбутню політику тоді новобраного президента США Дональда Трампа і його майбутньої адміністрації. При цьому у мене вже тоді викликали стурбованість і занепокоєння досить провокативні і не надто лояльні до України заяви як самого непередбачуваного Д. Трампа, так і деяких номінованих ним членів його майбутньої адміністрації, і передусім — віце-президента Джея Ді Венса, досить далеких від традиційних демократичних ідеалів і цінностей і більш наближених до цинічного бізнес-політичного прагматизму. Але я ніяк не міг тоді собі уявити, як вестимуть себе Д. Трамп і Ді Венс вже протягом першого місяця їхнього перебування при владному кермі, і яку шалену політичну біфуркацію вони спричинять в Європі і у світі своїми, м’яко кажучи, неадекватними і контраверсійними вчинками.

Протягом цьогорічного лютого в українських та іноземних ЗМІ поширювалася злива фрагментарної і досить суперечливої інформації, часто замішаної на російських фейках, маніпуляціях та ІПСО, про події і процеси в чотирикутнику Україна-Європа-США-РФ, з якої не так легко було зрозуміти, що, власне діється, які причини, передумови та можливі наслідки цього в згаданому чотирикутнику. Слід зазначити, що найбільш важливі події пов’язані між собою таким чином, що кожна окремо взята подія значною мірою є реакцією на попередню і спричиняє подію наступну. Тому вирішив прокоментувати і надати свої суб’єктивні оцінки найбільш важливих фактів і процесів, що відбувалися протягом буремного лютого і початку не менш буремного березня цього року в їх хронологічній послідовності. Аналізуючи певні події, основним своїм завданням вважаю представлення моїх суб’єктивних коментарів, висновків, рекомендацій і прогнозів щодо подальшої взаємодії України зі своїми партнерами в Європі, в США і в усьому світі з метою припинення російської агресії і досягнення довготривалого і справедливого миру для нашої держави на одинадцятому році її героїчного спротиву рашистській навалі.

Унікальний психотип Дональда Трампа

Оскільки сьогодні чи не основним ньюзмейкером у світі є Дональд Трамп, то увага політологів і соціопсихологів прикута до вивчення психотипу цього, я сказав би, унікального і феноменального політичного діяча в історії США. Унікальність Д. Трампа полягає зокрема в тому, що він став першим президентом США, якому в Конгресі двічі оголошували імпічмент — вперше 18 грудня 2019 року і вдруге 13 січня 2021 року, за тиждень до закінчення його першої президентської каденції. З іншого боку, на момент обрання на пост президента у 2024 році йому сумарно загрожувало 561 рік ув’язнення в рамках висунутих проти нього 91 кримінального обвинувачення. За даними видання The Hill, про це Д. Трамп сам поінформував донорів своєї передвиборчої кампанії 3 серпня 2023 року, назвавши це «полюванням на відьом з боку лівих політичних сил». І нарешті унікальність Д. Трампа полягає також в тому, що він єдиний президент в історії США, обраний на другий термін з інтервалом в 4 роки, а також єдиний президент, який претендує на третій термін перебування у Білому домі після можливого внесення певних змін до Конституції США. І це незважаючи на його досить поважний вік.

У дискурсі щодо політики Д. Трампа політологи зазвичай називають його вкрай епатажним, ексцентричним та егоцентричним, непередбачуваним, самовпевненим і самозакоханим політиком-бізнесменом. За словами багатьох психологів, як іноземних, так і наших, включно з відомою психологинею Оленою Шершньовою та Христиною Кудрявцевою, Д. Трамп — схильний до авантюризму нарцистичний тип, який діє лише у власних інтересах, намагаючись довести, що він наймудріший і найсильніший.

У системі його цінностей власний інтерес, зокрема фінансовий, — на першому місці. Характерною його рисою є абсолютна відсутність послідовності у висловлюваннях і діях. Все залежить від емоційного стану Трампа і настрою в той чи інший момент. Зважаючи на свій більш ніж 50-річний бізнесовий досвід, Трамп переконаний, що не можна досягти чогось важливого і значного, якщо дотримуватися загальноприйнятих норм. Він може часто змінювати свої думки та курс, проте робить це прозоро, ніколи не приховуючи своїх бажань, що значно полегшує розуміння як його вчинків, так і комунікацію з ним.

Для Трампа пріоритетом є сила, навіть брутальна, тому він проявляє повагу до автократів, оскільки сам має автократичні нахили, хоча в умовах американського демократичного суспільства йому не вдається їх повністю реалізувати. Загальновідомо, що Трамп не поділяє європейські гуманістичні ідеї і принципи рівності, свободи і справедливості. Тому російсько-українську війну він сприймає не як «боротьбу добра зі злом», а як конфлікт між слабкою Україною і міцною Росією. Виходячи з цього, він дотримується «закону джунглів», коли слабкий має підкорятися сильному. Трамп діятиме так, як буде найбільш вигідно для нього в конкретний момент, і попередні домовленості з іншими партнерами чи країнами не матимуть для нього жодного значення. Він надзвичайно цінує похвалу та бажає залишити яскравий слід в історії. Тому це варто мати на увазі під час переговорів з ним. Українська влада має віднайти підхід до Д. Трампа, беручи до уваги специфічні особливості його характеру. Конфліктувати з Трампом нам буде значно дорожче, але водночас мають бути якісь «червоні лінії», які наше державне керівництво не може перетинати, дотримуючись суверенітету нашої країни, і воно це вже не раз демонструвало.

Трампізм і MAGA

Коли йдеться про деякі політичні та економічні проблеми і навіть здобутки, пов’язані з Д. Трампом як всередині США, так і за їх межами, при цьому слід мати на увазі, що політика Д. Трампа має на сьогодні досить потужне соціальне підґрунтя, тобто десятки мільйонів прихильників, які формують таке соціальне явище як трампізм, який ще називають американським політичним варіантом ультраправих та націонал-популістських настроїв, спостерігається в деяких країнах в першій чверті ХХІ століття.

Вважаю, що ідеологія трампізму (MAGA) досить близька до ідеології путінізму. В їх основі лежить примат сили, авторитаризм і, відповідно, культ особи, нехтування міжнародними правом і зневага до міжнародних організацій. Думаю, коли Трамп залишить посаду, трампізм далі існуватиме, оскільки його соціальною базою є майже половина населення США. Згодом трампізм може очолити Джей Ді Венс, який вже сьогодні претендує на пост президента США після Д. Трампа. Так само як і в РФ путінізм пустив глибоке коріння, оскільки його соціальною базою на сьогодні є щонайменше 70% населення РФ. Сталін помер понад сімдесят років тому, але сталінізм у форматі путінізму існуватиме ще багато десятиліть. І це тому, що сили зла завжди протистоятимуть силам добра, як Диявол вічно протистоїть Богові.

В США прихильниками Трампа стали значною мірою члени і прибічники Республіканської партії. Їхня більшість прихильників вважає, що президент США має стояти над верховенством права. Політика Трампа нерозривно пов’язана з радикальним націоналістичним рухом «Make America Great Again» (MAGA), який є, так би мовити, авангардом трампізму, що складається з активістів, аналітиків, консервативних медіа, частини конгресменів від Республіканської партії та впливових діячів, які поділяють націоналістичні та ізоляціоністські погляди нинішнього президента. До сил, що стоять за MAGA, входять впливові консервативні аналітичні центри та політичні проєкти, що закликають до більш рішучого застосування виконавчої влади та відмови від глобальних зобов’язань США. МAGA дав Трампу політичну підтримку для здійснення радикальних ініціатив на міжнародній арені, які досить часто суперечать традиційним принципам зовнішньої політики США. Трампізм асоціюється з вірою в те, що президент, як вже згадувалося, стоїть вище за верховенство закону. Його називають американським політичним варіантом ультраправих націонал-популістських та неонаціоналістичних політичних рухів і партій, які спостерігаються сьогодні в деяких країнах. Втім, серед впливових активістів руху МAGA є настільки радикальні особистості, що на їхньому фоні Трамп виглядає центристом. Так само як і в Росії ультранаціоналісти звинувачують Путіна в недостатній рішучості щодо знищення України, Європи і «америкосов».

Деякі політологи розглядають трампізм як нову специфічну і «полегшену» версію фашизму. До речі, в першу каденцію Д. Трампа нинішній віцепрезидент США Джей Ді Венс був його запеклим критиком і вважав 45-го президента «американським Гітлером, непридатним для найвищої посади у США». Однак, Трамп обрав Венса віце-президентом. Напевне тому, що порівняння його з Гітлером йому імпонує. Генерал у відставці Джон Келлі, колишній міністр внутрішньої безпеки та очільник апарату Білого дому за першої каденції Д. Трампа, у своїх спогадах зазначав, що Трамп захоплювався Гітлером, який, за його словами, «зробив кілька хороших речей». Тому не дивно, що Трамп вже давно відчуває певні симпатії до Путіна. Схоже, що Трампу до вподоби «сильні лідери», незалежно від того, на що їхня сила спрямована. Згідно з його розумінням, якщо людина багата, значить вона сильна і розумна. Але цього не скажеш, спостерігаючи за деякими неадекватними витівками того ж Трампа чи його партнера Ілона Маска.

Під час передвиборчої кампанії у жовтні 2024 року Камала Гарріс кілька разів публічно називала Трампа «фашистом», зважаючи на його «захоплення Гітлером і прагнення до безконтрольної влади». К. Гарріс також заявила, що «кремлівський фюрер сидітиме в Києві, якщо Трамп посяде президентське крісло».

Але сьогодні Україна і її європейські партнери роблять все можливе, щоб цього не сталося. При цьому українці і європейці не втрачають надії, що в політичних поглядах Д. Трампа відбудуться певні позитивні зміни в сенсі посилення його взаємодії з традиційними союзниками і партнерами США і дистанціювання від злочинного путінського режиму. Як сказав колишній посол США у Росії у 2012–2014 роках Майкл Макфол, «США слабшають, коли віддаляються від партнерів і друзів, і капітулюють перед такими диктаторами, як Путін»…

Тиск Трампа на сусідні і європейські країни

Почну з короткого аналізу тиску адміністрації Д. Трампа на Канаду, Мексику, Панаму, Гренландію та Європу і його можливі наслідки не лише для згаданих країн, а й для України, спроможність якої чинити опір російській агресії значною мірою визначатиме подальший розвиток ситуації в Європі і світі. Як відомо, ще задовго до інавгурації Д. Трамп виклав свої претензії на суверенітет і території Гренландії, Данії, Канади, Мексики та Панами, що викликало шок не тільки в цих країнах, а й в усіх європейських, які є давніми партнерами США. Рішучим і принциповим було ставлення європейських лідерів до цих неадекватних заяв президента США, які свідчили про його агресивні інстинкти навіть відносно своїх історичних сусідніх країн і союзників. Канцлер Німеччини Олаф Шольц висловив здивування коментарями Трампа про Гренландію та Канаду, наголосивши, що «європейські партнери одностайно підтримують недоторканність кордонів».

Д. Трамп також погрожує накласти 25% мито на імпорт товарів із цих країн, особливо із Канади і Мексики, а також Китаю, які є найбільшими торгівельними партнерами США. І про це свідчать наступні дані: у 2024 році товарообіг США з Мексикою становив 839,9 млрд дол., при цьому з негативним сальдом для США, імпорт яких становив 505,9 млрд дол., а експорт 334,0 млрд дол.; товарообіг США з Канадою у 2024 році становив 762,1 млрд дол. також із незначним негативним сальдом для США на суму 63,3 млрд дол.

Для порівняння: товарообіг США з КНР у 2022 році становив 536,3 млрд дол. За 2022 рік товарообіг США з Росією впав у 2,2 рази, з 36 млрд дол. у 2021, до 16,2 млрд дол.

У своєму виступі в Конгресі 5 березня Трамп вкотре заявив, що США скоро повернуть контроль над Панамським каналом, а також про готовність його адміністрації приєднати Гренландію до США, якщо з цим погодяться її мешканці. У своїй промові Д. Трамп також нагадав, що з 2-го квітня його адміністрація збільшить тарифи на імпортні товари для ЄС, Канади, Китаю, Індії та інших країн.

Прем’єр-міністр Канади тоді заявив, що запроваджуючи нічим не виправдані мита, Д. Трамп насправді хотів спровокувати «крах канадської економіки, щоб полегшити анексію Канади».

На думку експертів-економістів, якщо дві країни мають масштабний товарообіг, то вони є взаємозалежними і якісь «різкі рухи» між ними, які собі дозволяє Д. Трамп, можуть негативно позначитися не тільки на торгівлі, а й на міждержавних відносинах. В глобальній торговельній війні програють усі. Після запровадження Д. Трампом 25 % мита на товари з Канади, Мексики, Китаю і країн ЄС, уряди цих країн пообіцяли негайно відреагувати на невиправдані «бар’єри в торгівлі». Їх рішуча і одностайна позиція змусила Д. Трампа «дещо пом’якшити» свої плани. 4 березня міністр торгівлі США Говард Лутнік заявив, що адміністрація Трампа розглядає можливість домовитись «десь посередині» з Канадою та Мексикою, щоб скасувати деякі тарифи, запроваджені щодо обох країн.

Розмова Д. Трампа із кремлівським очільником і з В. Зеленським

Телефонні переговори з Путіним і В. Зеленським американський президент провів 12 лютого. За підсумками розмови з Путіним, він заявив, що домовився «дуже тісно працювати разом», а також, щоб представники обох ворогуючих сторін негайно почали переговори.

За словами Трампа, розмова з Путіним «була тривалою і дуже продуктивною». Сторони аналізували війну Росії проти України, ситуацію на Близькому Сході, енергетику, штучний інтелект тощо. Зокрема, Трамп уточнив, що вони з Путіним згадували, як США і Росія «успішно воювали разом під час Другої світової, в якій Росія втратила десятки мільйонів людей»…

(Знову дивні вигадки Трампа про те, що з радянського боку були лише росіяни?! В українських соцмережах поширилися занепокоєння, чи не поїде Трамп до Москви відзначати разом з Путіним 80-ту річницю перемоги над німецьким фашизмом 9 травня? І це в той час коли протягом останніх трьох років російські фашисти вбивають і калічать тисячі мирних людей в Україні, руйнують міста та села і поводяться не краще від німецьких фашисти, а подекуди й значно гірше).

Д. Трамп підкреслив, що обидві сторони погодилися з необхідністю «зупинити мільйони смертей у війні між Росією та Україною». Як він зазначив, що домовився з Путіним «дуже тісно працювати разом». Трамп також в черговий раз нагадав про свої «хороші стосунки» з російським військовим злочинцем. І це з таким, якого слід заарештувати згідно з постановою МКС. Як відомо, 7 лютого Д. Трамп підписав указ про санкції проти МКС, звинувативши його в «нелегітимних і безпідставних діях проти Америки та нашого близького союзника Ізраїлю».

Прес-секретар Путіна Д. Пєсков підтвердив, що Трамп і Путін мали телефонну розмову, що тривала майже півтори години. За словами Пєскова, Путін і Трамп домовилися про «особисту зустріч», під час якої мають досягти згоди щодо довгострокового врегулювання війни між РФ і Україною у спосіб переговорів. Оскільки про участь України в згаданих переговорах не йшлося, то очевидно, що Трамп і Путін домовилися подарувати Україні «мирну угоду», з якою вона має лише з вдячністю погодитися.

В цей день Д. Трамп мав розмову і з В. Зеленським. За словами Президента України, Д. Трамп поінформував його про деякі деталі своєї розмови з Путіним. В ході розмови обговорювалися також можливості досягти миру і готовність працювати разом на рівні команд.

В. Зеленський обговорив з Трампом «питання підготовки нової угоди щодо безпекової та економічної й ресурсної взаємодії». Як зазначив В. Зеленський, під час розмови визначалися «спільні з Америкою кроки, щоб зупинити російську агресію та гарантувати надійний, тривалий мир». Зі свого боку Д. Трамп заявив, що розмова з В. Зеленським «пройшла дуже добре». Разом з тим, на думку В. Зеленського, «було б набагато краще і доцільніше, якби телефонна розмова спочатку відбулася із президентом України». В. Зеленський висловив впевненість в тому, що якби Д. Трамп спочатку «поговорив би з президентом України, то розмова з кремлівським диктатором була б інакшою».

Проблема угоди про рідкісноземельні метали

Як відомо, один із основних аспектів плану перемоги президента В. Зеленського — залучення західних інвесторів до видобутку стратегічних корисних копалин в Україні. Із цим планом В. Зеленський ознайомив тоді ще кандидата в президенти США Д. Трампа під час зустрічі з ним 27 вересня в Нью-Йорку. Зокрема йшлося про спільну розробку родовищ літію і титану. Під час зустрічі 3 лютого з журналістами Д. Трамп чи не вперше публічно заявив, що хоче запропонувати Україні угоду про надання військової допомоги в обмін на її рідкісноземельні метали. В той день, 12 лютого, коли Д. Трамп розмовляв по телефону з Путіним і В. Зеленським, до Києва прибув новопризначений міністр фінансів США Скотт Бессент для переговорів щодо участі США в розробці українських рідкісноземельних ресурсів на 500 млрд дол. в обмін на подальшу військову допомогу Україні. С. Бессент вимагав від В. Зеленського підписати проєкт угоди негайно, але Президент відмовився це зробити, оскільки потребував певного часу, щоб ознайомитися з таким документом. В. Зеленський пообіцяв Б. Бессенту дати свою відповідь на безпековій конференції в Мюнхені 14–16 лютого.

Про це В. Зеленський сказав також по телефону Д. Трампу. Але 15 лютого після зустрічі в Мюнхені з віцепрезидентом Джей Ді Венсом і американськими конгресменами В. Зеленський заявив, що він не погодився підписати американський варіант проєкту угоди, оскільки цей документ «не відповідає інтересам суверенної України, оскільки не містить зобов’язань американської сторони щодо гарантій нашої держави». Згодом стало відомо, що нова редакція угоди між Україною і США про видобуток рідкісноземельних мінералів була ще жорсткішою за попередню», тому що передбачала 100% власності у США. І цього разу американська сторона винесла питання гарантій безпеки за межі цієї угоди. Нарешті 26 лютого прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що угода вже опрацьована і готова до підписання. Втім, і в останньому варіанті угоди не були згадані ті гарантії безпеки, на які українське керівництво сподівалося. В тексті угоди йшлося лише про те, що США підтримують «зусилля України отримати гарантії безпеки, необхідні для сталого миру». Припинення Трампом постачання озброєнь в Україну яскраво свідчить як нас підтримують США.

Як ми знаємо, можливість підписання угоди 28 лютого у Вашингтоні була зірвана спровокованою Ді Венсом суперечкою між Д. Трампом і В. Зеленським в Овальному кабінеті Білого дому. На разі важко визначити коли угода буде підписана. Схоже, що підписання поставлено на паузу. І чи знає Трамп, що саме він прагне отримати від нас — рідкісноземельні метали чи критичні корисні копалини, оскільки це не одне й те ж. Так, доктор геологічних наук, членкиня Австралійського інституту геологів стверджує, що «говорити про реальний видобуток рідкоземів в Україні — наразі надто оптимістично, а по-справжньому перспективна галузь — це українські критичні копалини». За її словами, рідкісноземельні метали включають всього 17 елементів, критичні корисні копалини — 50 елементів. І чи знає Д. Трамп, що розвіданих родовищ рідкісноземельних металів у нас не так багато, що за кількістю запасів рідкісноземельних металів Україна навіть не входить до першої десятки країн? Згідно з даними Investing News Network, станом на 5 лютого 2025 року перша десятка країн за запасами рідкісноземельних металів в мільйонах тон представлена наступними країнами: Китай — 44  млн т., Бразилія — 21  млн т., Індія — 6  млн т., Австралія — 5,7  млн т., Росія — 3,8  млн т., В’єтнам — 3,5  млн т., США — 1,9  млн т., Гренландія — 1,5  млн т., Танзанія — 890 тис. т., ПАР — 860 тис. т. За даними Оксфордського інституту енергетичних досліджень, крім того, що Китай володіє найбільшими у світі запасами рідкісноземельних металів, він також домінує в їх поставках на світовий ринок, виробляючи 70% і обробляючи 90% їх глобальної переробки. Видобуті рідкісноземельні метали до їх використання ще потребують досить складного технологічного процесу збагачування і переробки.

І насамкінець, як Д. Трамп може нав’язувати нам зараз якісь бізнес-угоди в обмін за військову допомогу, в той час, коли Україна вже 11-й рік поспіль стікає кров’ю в асиметричній війні проти Рашистану, захищаючи себе і Європу? Скільки це вартує? І це незважаючи, що в 2024 році США надали Україні лише половину обіцяної військової допомоги, а в січні 2025 року припиняють її зовсім? Трамп вимагає від України сплатити негайно за надану військову допомогу неймовірну суму — 350 млрд. дол., що навіть за американськими підрахунками абсолютно не відповідає реаліям, при цьому він забуває, що в 90-х роках минулого століття згідно з Будапештським меморандумом від 5 грудня 1994 року, ініційованого президентом США Біллом Клінтоном, Україна була змушена знищити 176 міжконтинентальних балістичних ракет, понад 4 тисячі ядерних боєзарядів і 103 стратегічні бомбардувальники різних модифікацій, які могли бути використані в гіпотетичній війні проти США та інших країн НАТО. Скільки це коштує? 

Шок від виступу віцепрезидента Джей Ді Венса у Мюнхені

Як відомо, ще під час своєї першої каденції президент Д.Трамп ставився до своїх європейських партнерів по НАТО не надто доброзичливо, називаючи їх «утриманцями США» і звинувачуючи, що вони мало витрачають фінансових ресурсів на свою безпеку, при цьому ще й погрожуючи вивести США із НАТО.

Якщо до 61-ї Мюнхенської безпекової конференції (MSC — 2025), яка відбувалася з 14 по 16 лютого, від Трампа чулися погрози і випади проти деяких окремих європейських країн з економічних і оборонних питань, то на форумі в Мюнхені європейські лідери були буквально приголомшені виступом віце-президента США Джей Ді Венса. Той звинуватив всі країни Євросоюзу в багатьох «недоліках і гріхах». Згадаємо коротко лише найбільш резонансні випади Ді Венса проти європейської спільноти.

Замість того, щоб порушувати ключову тему конференції — агресію Росії проти України і про євроатлантичну консолідацію, Ді Венс наголошував, що «основна загроза наразі у світі не від Китаю чи Росії, а всередині самої Європи». На його погляд, спільною загрозою для Європи і США є передусім неконтрольована міграція, яка, як він вважає, руйнує із середини американське і європейські суспільства. За його словами, жоден виборець на європейському континенті не йшов на вибори, «щоб відкрити шлюзи для мільйонів неперевірених мігрантів, які, наприклад, голосували за Brexit у Британії». Ді Венс вважає, що «дедалі більше людей по всій Європі голосує за політиків, які обіцяють зупинити неконтрольовану міграцію».

Також Ді Венс звинуватив країни Євросоюзу і Велику Британію в тому, що вони відступили від таких фундаментальних цінностей, як свобода слова, оскільки не дозволяють праворадикальним політичним силам поширювати свої ідеї у європейських суспільствах. Зокрема, американський віцепрезидент засудив організаторів форуму у Мюнхені через заборону участі в ньому представників проросійських популістичних партій Німеччини — ультраправої «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та ультралівої Die Linke («Ліві»), з якими, за його словами, «ми можемо не погоджуватися, але ми зобов’язані, принаймні, брати участь у діалозі з ними». Власне, Ді Венс знову вихваляв ці проросійські німецькі партії з боку американського супермільярдера, а віднедавна і держслужбовця Ілона Маска, який назвав AfD «найкращим вибором для Німеччини», що, на його ж думку, сприяє «самовизначенню для Німеччини та країн Європи, і менше — для Брюсселя». Ді Венс зустрівся з лідеркою ультраправої партії AfD Алісою Вайдель напевно для того, щоб підтримати її морально і, можливо, матеріально, як це зазвичай роблять кремлівські емісари. В залі Мюнхенської конференції з безпеки були Юлія Навальна і Жанна Нємцова, але містеру Венсу чомусь не прийшло до голови зустрітися з ними. Вони б йому розповіли багато про політичні репресії і вбивства путінського режиму.

…Віцепрезидент США наголосив, що Європі необхідно збільшувати оборонні фінансові зобов’язання з метою посилення європейської безпеки, в той час як США сконцентрують свою увагу на інших регіонах. Проте, зауважив Ді Венс, «якщо ви боретесь з думками, з вірою ваших людей, якщо ви боїтеся голосів у своїй країні, то Америка вам не допоможе, і ви нічого не дасте Америці».

Отакі «уроки демократії» надав Джей Ді Венс лідерам Європи, хоча це не завадило йому назвати ідіотами близько 700 протестувальників, які 1 березня вийшли на акцію протесту проти нього в містечку Вейтсфілд в американському штаті Вермонт по дорозі на гірськолижний курорт «Шугарбуш», куди Ді Венс планував приїхати на відпочинок.

Можна навести ще кілька прикладів «розквіту» демократії в США. Так, Д. Трамп пригрозив, що припинить федеральне фінансування будь-якої освітньої установи, яка допускає «незаконні протести», і пообіцяв, що агітатори будуть викриті та ув’язнені. Викладачів в університетах примушують вихваляти політику Трампа. За перші півтора місяці другої каденції Д.Трампа було звільнено близько 100 тис. федеральних держслужбовців, які йому «не присягнули». Ці звільнення відбуваються згідно з розпорядженнями Міністерства ефективності уряду, яке очолив Ілон Маск. На даний час у Верховному суді США розглядається справа про незаконність створення цього міністерства. Іншими словами, в США настає епоха «маккартизму» і путінізму — «хто не з нами, той проти нас». Чимало науковців, викладачів університетів, письменників і журналістів, акторів і митців виїжджають зі США. Факел американської статуї Свободи вже не палає, а чадить…

Як пишеться у The Washington Post, виступ Джея Ді Венса став спробою експортувати постулати MAGA до Європи аби підтримати праворадикальні партії і рухи, які виступають проти міграції, глобалізму та міжнародних союзів.

Д. Трамп назвав промову Венса у Мюнхені «чудовою». 26 лютого під час першого засідання свого кабінету міністрів, Д. Трамп запропонував запровадити 25-відсоткові тарифи на імпорт з усіх країн Євросоюзу, заявивши, що «цей блок створювався для того, щоб обкрадати Сполучені Штати». Щось подібне Трамп каже й про ООН, НАТО, G20, G7, МКС. І взагалі, навіщо ці громіздкі і неповороткі міждержавні структури, коли такі «мудрі і спритні» особи як Трамп та його кумир Путін можуть все швидко «порешать» для загального блага народів США і РФ та усього світу?..

Вважаю, маніфест MAGA, з яким за дорученням Д. Трампа виступив у Мюнхені Ді Венс, передусім має на меті руйнацію найпотужніших глобальних структур — ЄС і НАТО, які ще здатні якось протидіяти трампізму і путінізму. З іншого боку, маніфест MAGA відкриває еру міжнародного трампізму з метою руйнування існуючого світопорядку і міжнародного права («мы старый мир разрушим, а затем…»). Що буде «затєм», напевно, самі трампісти не уявляють.

Увечері 14 лютого В. Зеленський зустрівся у Мюнхені з віцепрезидентом США Джеєм Ді Венсом, державним секретарем США Марко Рубіо, спецпосланцем Кітом Келлогом та групою американських конгресменів на чолі з Майком Тернером. На зустрічі Ді Венс зазначив, що «найближчими днями, тижнями та місяцями» чекає ще багато раундів переговорів між Вашингтоном і Києвом з метою виробити рішення, як досягти тривалого миру. Зі свого боку В. Зеленський наголосив, що Київ має намір посилити взаємодію з адміністрацією Д. Трампа для розробки плану перемир’я між Україною та Росією із надійними гарантіями безпеки від США і країн НАТО. За словами В. Зеленського, ключовою темою зустрічі стало продовження оборонної допомоги Україні з боку США та напрацювання законодавчих ініціатив, які сприятимуть зміцненню безпеки країни. В. Зеленський відмовився від пропозиції делегації Конгресу США підписати меморандум, згідно з яким США отримали б 50 % від усіх майбутніх запасів мінералів в Україні, оскільки він «не отримав жодних гарантій безпеки» в обмін на доступ США до українських корисних копалин і рідкісноземельних металів.

Перемовини представників США і РФ в КСА і Туреччині

Перший раунд переговорів між представниками США та РФ відбувся 18 лютого в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді.

З боку США в переговорах брали участь держсекретар Марко Рубіо, радник з нацбезпеки Майкл Волтц та спецпредставник Д. Трампа з питань Близького Сходу Стів Віткофф. Росію на переговорах представляли глава МЗС РФ С. Лавров та помічник Путіна з питань зовнішньої політики Ю. Ушаков. Про що говорилося на цій зустрічі — ми дізнаємося, напевне після того, як М. Рубіо або М. Волтц писатимуть свої мемуари років через двадцять. Оскільки представників від України не було запрошено на переговори, хоча в ці дні президент В. Зеленський перебував в КСА та ОАЕ, можна дійти висновку, що, власне, тема «мирного врегулювання» між Києвом і Москвою не була основною на переговорах в Ер-Ріяді. Все свідчить про те, що основна увага перемовників зосереджувалася на «нормалізації» двосторонніх американсько-російських відносин і подальшому розвитку економічної співпраці між США та РФ.

Напередодні речник Путіна Д. Пєсков заявив, що переговори в Ер-Ріяді зосереджуватимуться на «відновленні всього комплексу американсько-російських відносин». Опосередковано про це свідчить активність третього напівофіційного учасника переговорів — гендиректора Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) Кіріла Дмітрієва. Він каже, що нібито зустрічався з кількома членами команди Трампа в Ер-Ріяді ще до початку офіційних перемовин 18 лютого. За даними NYT, К. Дмітрієв заявив, що в рамках відновлення економічного співробітництва зі США російська сторона розраховує передусім на повернення до РФ американських нафтових компаній, що «вели дуже успішний бізнес у Росії». За його словами, американські компанії втратили понад 300 млрд дол. через те, що залишили російський ринок після вторгнення РФ до України. К. Дмітрієв також запропонував США перейти до спільних проєктів в Арктиці. За даними WP, на переговорах ще йшлося про скасування деяких санкцій проти РФ, у тому числі стосовно високопосадовців та «великих бізнесменів». К. Дмітрієв вважає, що «прогрес» у переговорах зі США можливий протягом найближчих 2–3 місяців.

Варто дещо нагадати про самого К. Дмітрієва, 49-річного уродженця Києва, який у 1996 році закінчив з відзнакою Стенфордський університет і став бакалавром з економіки. Згодом почав працювати в Нью-Йорку в банку Goldman Sachs, а також у консалтинговій компанії McKinsey, яка оплатила молодому фінансисту навчання в Гарвардській бізнес-школі, де він теж з відзнакою отримав ступінь MBA (master of business administration). У 2000 році 25-річний Дмітрієв переїхав до Москви, де став заступником гендиректора в IT-компанії IBS. Паралельно заочно закінчив Академію служби зовнішньої розвідки РФ. У 2005–2006 роках — голова Російської асоціації прямого та венчурного інвестування (РАВІ). У 2007–2011 роках він переїжджає в Україну, де працює керуючим партнером і президентом Фонду прямих інвестицій Icon Private Equity. Він має широке коло контактів у міжнародному діловому середовищі, зокрема на Близькому Сході. За даними видання Financial Times, дружина Дмитрієва, Наталія Попова, — близька подруга молодшої доньки Путіна Катерини Тихонової. Обидві навчалися на одному курсі у МДУ. Дружба Попової і Тихонової допомогла Дмітрієву увійти в близьке оточення Путіна і стати впливовою фігурою у Кремлі. Путін призначив К Дмітрієва своїм спецпредставником і, на думку російського публіциста Р. Мурзагулова, навіть розглядає його як свого можливого «наступника».

На переговорах в Ер-Ріяді у складі американської делегації увагу спостерігачів привернув інший не менш цікавий персонаж — американський мільярдер, забудовник, інвестор, дипломат і адвокат 67-річний Стів Віткофф, хоча на його місці оглядачі сподівалися побачити спеціального представника США з питань Росії та України генерала Джозефа Кіта Келлога.

У трампівській команді С. Віткофф працював ще під час першої президентської каденції Трампа. Він підтримував Д. Трампа під час його президентської кампанії 2024 року, був співголовою комітету з інавгурації. У листопаді 2024 року Д. Трамп призначив С. Віткоффа спеціальним посланником на Близькому Сході, хоча його діяльність реально виходить за рамки цієї посади і він набуває дедалі більшого впливу, роблячи заяви з міжнародних питань на рівні держсекретаря та радника з національної безпеки. Разом з К. Дмітрієвим 11 лютого С. Віткофф брав участь у переговорах про обмін американського викладача Марка Фогеля, засудженого в Росії за звинуваченнями у контрабанді наркотиків, якого Кремль обміняв на хакера Александра Винника. FoxNews повідомляло, що в той же день у Москві С. Віткофф провів тригодинну зустріч з Путіним в присутності К. Дмітрієва. Пізніше на інвестиційному форумі, організованому Саудівською Аравією в Майамі, Віткофф розповів про «свою чудову нічну поїздку до Москви, де він провів багато часу з президентом Путіним, спілкувався і потоваришував з ним». Саме під час цієї зустрічі Віткоффа з Путіним було остаточно узгоджено питання проведення переговорів представників США і РФ в Ер-Ріяді 18 лютого.

Після переговорів в Ер-Ріяді, Стів Віткофф виступив 23 лютого на телеканалі CNN, де заявив, що США «дуже близько підійшли до досягнення мирної домовленості між Україною та Росією», і що «Стамбульські домовленості» від березня 2022 року, про які часто згадує Путін, можна використати як «путівник до мирної угоди між Україною та Росією». Ця заява Віткоффа свідчить про те, що Трамп і Путін хочуть домовитися про таку «мирну угоду», яка може бути нічим іншим як капітуляцією України. Для цього варто згадати, яку «мирну угоду» хотіли нав’язати Україні московські переговорники 29-го березня 2022 року у Стамбулі. Якщо хтось забув про це, пропоную проглянути мою статтю на цю тему «Жодних мирних угод з лютим ворогом!».

27 лютого в Стамбулі відбулися «Технічні» переговори щодо подальшого формату діяльності посольства США в Москві і посольства РФ у Вашингтоні з метою «усунення перешкод» у роботі дипломатичних представництв. Повідомлялося, що «під час конструктивних дискусій» обидві сторони визначили конкретні кроки «для стабілізації роботи» двосторонніх дипломатичних місій. Делегацію США очолювала заступниця помічника держсекретаря США у справах Росії та Центральної Європи Соната Коултер, а російську делегацію — директор Північноатлантичного департаменту МЗС РФ, посол Александр Дарчієв. Переговори проходили в закритій резиденції генконсула США в Стамбулі і тривали понад 6 годин. Тоді була досягнута домовленість продовжити консультації із зазначених питань.

Роль Кіта Келлога в підготовці «мирного плану».

Вісімдесятирічний генерал-лейтенант армії Джозеф Кіт Келлог служив в Армії США в 1967-2003 роках і перший свій бойовий досвід він здобув ще під час війни у В’єтнамі 58 років тому.

Д. Трамп номінував Келлога спецпредставником із питань України та Росії 27 листопада 2024 року. Він нагадав, що Келлог працював на важливих посадах у сфері національної безпеки за його першої каденції, зокрема, він був головним радником з питань оборони. У березні 2023 року К. Келлог критикував надто повільне надання допомоги Україні з боку Заходу і США. На його думку, повномасштабна агресія Росії проти України стала можливою, оскільки Путін повірив у слабкість Заходу і США за відсутності реакції з боку Вашингтону на захоплення Криму у 2014 році та поразки в Афганістані.

Спочатку сприймалося так, що К. Келлог розробить план мирного врегулювання російсько-української війни, а Д. Трамп його затвердить і запропонує для розгляду президентам України та РФ. Але після зустрічі Стівена Віткоффа з Путіним 11 лютого у Москві Трамп таємно призначив його основним комунікатором з Кремлем. Практично Д. Трамп повністю контролює і визначає формат перемир’я між Києвом і Москвою, а К. Келлог і С. Віткофф лише виконують його окремі доручення. При цьому К. Келлог виступає більш публічно, а С. Віткофф залишається в тіні, хоча саме він виконує основну роботу — домовляється з Путіним.

На «Українському ланчі» в рамках Мюнхенської безпекової конференції 15 лютого Кіт Келлог запевнив, що, всупереч чуткам про його відсторонення від переговорного процесу, він бере активну участь в ньому на американсько-українсько-європейському напрямку, в той час як Стівен Віткофф — на напрямку американсько-російському. Отже, оскільки на переговорах в Ер-Ріяді переважно обговорювалися питання поновлення двосторонніх російсько-американських відносин, то участь С. Віткоффа у переговорах була значно важливішою, аніж участь К. Келлога, до того ж відомого своїм критичним ставленням до путінського режиму.

Відсутність К. Келлога на переговорах у Ер-Ріяді 18 лютого Д. Трамп компенсував тим, що наказав йому здійснити триденний візит до Києва з 19 по 21 лютого. При цьому спецпосланець Трампа написав, що він «радий повернутися в Україну», яку він відвідував у січні 2023 року як приватна особа. Тоді він зустрічався з мером Харкова Ігорем Тереховим, побував у деокупованих та прифронтових містах. Вдруге К. Келлог приїхав до України у критичний момент відносин між адміністрацією Трампа і Україною. Своїм основним завданням візиту до Києва К. Келлог вбачав в необхідності вислухати українську сторону і донести її позицію до Трампа. В перший день свого триденного візиту К. Келлог зустрічався з очільником ОП А. Єрмаком, головнокомандувачем ЗСУ О. Сирським, керівниками розвідок та спеціальних служб, з міністром закордонних справ України А. Сибігою.

Келлог зустрівся в Києві з президентом В. Зеленським у Маріїнському палаці 20 лютого. Тоді обговорювалася ситуація на фронтах, а також гарантії безпеки для України, «щоб Росія більше ніколи не змогла повернутися з війною». При цьому В. Зеленський заявив, що Україна готова до «сильної, дійсно корисної угоди» зі США щодо інвестицій і безпеки».

Оцінюючи підсумки візиту К. Келлога до України, радник президента США з національної безпеки Майкл Волтц виступив з дивною заявою про те, що «Келлог зустрічався із Зеленським для того, аби переконати його закінчити війну з Росією», при цьому він не розкривав як, на його погляд, має закінчитися російсько-українська війна. Представники адміністрації Трампа до цього часу уникають таке оприлюднювати. Просто Україна має перестати стріляти і «піти на поступки», а точніше капітулювати?

Під час виступу у Вашингтоні 6 березня на конференції Ради з міжнародних відносин К. Келлог заявив, що стратегія Д. Трампа щодо припинення війни ґрунтується на усвідомленні того, що «США мають перезавантажити відносини з Росією», інакше кажучи, піти на зближення з путінським режимом. І в той же час К. Келлог вважає, що Україна «сама винна у призупиненні військової допомоги від США, тому що Зеленський не хоче сідати за стіл переговорів з Путіним» (??). За словами К.Келлога «Росія відкрита і сприйнятлива» щодо переговорів, в той час як українці «погано посиділи в Овальному кабінеті 15 хвилин і пішли ні з чим». Водночас К. Келлог повторив тезу адміністрації Д. Трампа, що «корисні копалини для України самі по собі гарантують безпеку для України». За словами К. Кіллога, рішення Д. Трампа про припинення допомоги та передавання розвідданих Україні «має на меті підштовхнути Україну до переговорів». При цьому немає жодної інформації, як саме Трамп має намір підштовхувати до переговорів Путіна. За словами К. Келлога, Трамп використовує підхід «батога і пряника» проти України та Росії, щоб посадити їх за стіл переговорів. При цьому Келлог чомусь не уточнює, що для України, як жертви російської агресії, Д. Трамп застосовує батіг, а для Росії — пряник.

Отже, вочевидь К. Келлог став практично лише публічним ретранслятором неприйнятних для України пропозицій Д. Трампа про «мирний план». Знаходячись у Києві, К. Келлог люб’язно говорив одне, а через два тижні у Вашингтоні жорстко казав зовсім інше, а саме те, що вимагає від нього Д. Трамп.

В той час, як Кіт Келлог коливається разом з курсом Д. Трампа, його донька Меган Моббс послідовно підтримує Україну. Докторка Меган Моббс, випускниця Вест-Пойнта, колишня десантниця Армії США, клінічний психолог. Вона є також директором Центру американської безпеки та захисту і Незалежного жіночого форуму. Фонд R.T. Weatherman Foundation, який вона очолює, постачає Україні гуманітарну допомогу та опікується американськими добровольцями.

Завдяки цьому фонду, на румунсько-українському кордоні було створено логістичний центр, через який постачаються ліки, медичні товари та інша гуманітарна допомога понад 70 благодійним організаціям і лікарням в Україні. Фонд допомагає евакуювати до регіонального медичного центру Ландштуль у Німеччині поранених американських військових-добровольців, які воюють в Україні. Фонд також репатріює в США тіла загиблих у боях американських військових. Меган Моббс сама неодноразово бувала в Україні з гуманітарними місіями, а також сприяла візиту в Україну свого батька у січні 2023 року, з яким, за її словами, вона не завжди погоджується.

Нещодавно Меган Моббс назвала «великою брехнею поганих діячів» твердження про те, що у світі немає нічого гідного, заради чого варто боротися і вмирати. За її словами, «мир за будь-якої ціни — це не мир, а замаскована капітуляція». Раніше у соцмережах Меган, як і її батько, нарікала на те, що допомога Україні сповільнилася через слабке лідерство Байдена. The Washington Post називає її «найвідданішим другом» України. В одному із її інтерв’ю на початку березня Меган зазначала, що «у разі, якщо світ не буде об’єднаний у своїй рішучості підтримувати Україну та досягти справедливого і тривалого миру, ми побачимо нову хвилю агресії в різних частинах світу». Посол України в США Оксана Маркарова зазначала, що Меган Моббс виконує «неймовірну роботу», допомагаючи Україні.

Олексій Волович, кандидат історичних наук

 

Схожі публікації