Підписання політичної угоди є великим кроком вперед на шляху до припинення війни в країні
Вадим Волохов
У оприлюдненому 17 травня 2020 року в офіційних засобах масової інформації Афганістану повідомленні йшлося, що головний претендент на президентське крісло доктор Абдулла Абдулла погодився визнати Ашрафа Гані президентом країни і у вигляді компенсації отримав посаду голови Вищої Ради національного примирення (ВРНП) Ісламської Республіки Афганістан. Це означає, що сторони обрали політичний компроміс і у країні покінчили з двовладдям.
В укладеній політичній угоді, зокрема, зазначається, що голові ВРНП надаються більш розширені повноваження. Сторони також погодили квоту у новому уряді країни, згідно з якою прихильникам А. Абдулли дісталося більше половини посад міністрів і кілька губернаторських крісел. Зокрема, А. Абдулла буде контролювати такі ключові у системі влади міністерства, як юстиції; праці і соціальних справ; біженців і репатріації; транспорту; економіки; сільського господарства, іригації і тваринництва; вищої освіти; кордонів і племен; промисловості і комерції; комунікацій і інформаційних технологій. Крім того, А. Гані доручив А. Абдуллі координувати всі переговорні процеси з рухом «Талібан».
Нагадаємо, що 28 вересня 2019 року в Ісламській Республіці Афганістан відбулися президентські вибори. Ситуація 2014 року повторилася і доктор Абдулла внаслідок фальсифікацій знову залишився другим. Наприкінці лютого 2020 року Виборчий комітет Афганістану оголосив А. Гані президентом Афганістану, але доктор Абдулла, як і багато хто з тамтешніх політиків, не визнав результатів виборів і взявся формувати «паралельні владні структури». Між сторонами політичного протистояння, за посередництва як афганських політиків, так і кураторів зі США, проходили переговори, які нічим не закінчилися, якщо не вважати того, що незабаром у Афганістані відбулися дві інавгурації! І як підсумок провалу політики США у Афганістані, Вашингтон скоротив річну допомогу на 1 млрд доларів.
Довідково: На президентських виборах 2014 року, ще у першому турі виборів, доктор Абдулла випередив Хаміда Карзая на 14 %. Завдяки фальсифікаціям адміністрації президента Х. Карзая, під час другого туру голосування було вкинуті біля 2 млн бюлетенів за А. Гані. Виник гострий політичний скандал, і лише за посередництва Вашингтона вдалося знайти компроміс: А. Гані став президентом Афганістану, а доктор Абдулла був призначений прем’єр-міністром. Згодом А. Гані обдурив А. Абдуллу і не ініціював процес внесення змін до конституції Афганістану стосовно посади прем’єра. |
У Афганістані виникло двовладдя: два президенти, тіньовий кабінет міністрів, «паралельні» губернатори у провінціях. Політичний, економічний і соціальний хаос з усіма наслідками, що з цього витікали. Фактична відсутність легітимної центральної влади породила у державі владу багатоцентричну, що також стало причиною зниження рівня політичної та фінансової підтримки Афганістану країнами Заходу та США. Розкол всередині політичної еліти призвів і до фрагментації афганського суспільства на міжетнічному та міжплемінному рівнях.
В рамках угоди доктор Абдулла став у державі другою фігурою зі значними повноваженнями. Його призначення на посаду голови Вищої Ради національного примирення повинне покласти край не лише внутрішній політичній боротьбі і надати нового імпульсу діалогу з талібами, але й загасити невдоволення зовнішніх гравців на політичній арені Афганістану, яке стало наслідком помилок та провалів у політиці А. Гані. Саме це та погіршення відносин Заходу з Афганістаном і змусило А. Гані піти на підписання угоди з А. Абдуллою.
Абдулла Абдулла і Ашраф Гані на церемонії підписання політичної угоди в Кабулі, 17 травня ц. р. |
Повертаючись до сьогоднішніх реалій, слід зауважити, що легітимність А. Гані базується не на підсумках виборів і підтримці його народом країни, а на «договорняках» із впливовою політичною силою, очолюваною А. Абдуллою. Безумовно, як і раніше (2014 році) А. Гані намагатиметься послабити політичний вплив і авторитет доктора Абдулли у спосіб перетягування його прихильників та союзників на свій бік. Наприклад, у березні поточного року Ашраф Гані, намагаючись відірвати від нього Мохаммада Мохакіка (Хаджи Мохаммад Мохакік є представником етнічної меншини — хазарейців-шиїтів. Лідер партії «Вахдат-е-Ісламі» («Партія ісламської єдності»), заступник доктора Абдулли на президентських виборах 2014 року), запропонував йому та його союзникам на вибір міністерську посаду, посади губернаторів і начальників поліції в трьох провінціях.
У зв’язку з цим також не зайве згадати і про лідера афганських узбеків генерала Абдулл Рашида Дустума, клан якого в останні 25–30 років відіграє досить помітну роль у політичному житті країни. Він є засновником партії «Національний ісламський рух Афганістану», до складу якої входять практично всі представники тюркомовного населення.
Як стало відомо, до угоди між А. Абдуллою та А. Гані, за ініціативи доктора Абдулли, включено пункт про присвоєння А. Дустуму військового звання «маршал». Цікаво, що А. Дустум вважається креатурою президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана і практично всі зусилля А. Дустума, спрямовані на створення альянсу між всіма етнічними меншинами Афганістану, розглядались не інакше, як турецька ініціатива.
Аби зробити А. Дустума своїм однодумцем, А. Гані запропонував йому вибрати на свій смак міністерську посаду або очолити будь-яке відомство та великі гроші.
До речі, добре відомо, що подібна практика досить часто застосовується в інших країнах, що призводить до швидких і ґрунтовних змін у середовищі політичної еліти. Наразі ясно, що інтереси утвореного навколо доктора Абдулли ситуативного альянсу різнопланові та різної спрямованості і навряд чи його, цей альянс, задовольнять.
Абдулл Рашид Дустум і Мохаммад Мохакік |
Погодження А. Гані з угодою його союзники сприйняли як поступку і порушили питання про проведення в країні раніше задекларованих реформ. Доктор Абдулла раніше також називав неприйнятною для себе можливість створення коаліційного уряду за участі А. Гані. Під час переговорів щодо угоди А. Абдулла відмовився від двох важливих для себе умов, а саме: скасування підсумків виборів та запровадження посади прем’єр-міністра у новому кабінеті. Саме тому як серед прихильників А. Гані, так і серед союзників доктора Абдулли чимало незадоволених. Але його позиції більш привабливі, оскільки А. Абдулла зміг зберегти свої передвиборні позиції.
Офіційний прихід доктора Абдулли у владу створює для низки політиків А. Гані серйозні проблеми. Перш за все, це такі, як віце-президент Амрулла Салех та колишній міністр закордонних справ Афганістану Салахуддін Раббані, який добровільно пішов з посади напередодні президентських виборів з метою виставити свою кандидатуру у якості кандидата у президенти. А. Абдуллі також важко буде знайти посади для своїх впливових союзників, а саме: для Мохаммада Мохакіка, Каріма Халілі, Анвара уль-Хака Ахаді та багатьом іншим.
Аналізуючи умови угоди, не можна оминути увагою питання «талібів» та досягнення миру в країні. Ми вже згадували, що голова Вищої Ради національного примирення Афганістану отримав більше повноважень, ніж було раніше, і це означає, що сьогодні ВРНП стала незалежною, а її голова виводить мирний процес з-під президентського контролю і робить переговорний процес з талібами та непримиренною збройною опозицією ефективним інструментом в руках опозиції.
…Політична криза 2014 року та двовладдя після президентських виборів 2019 року вимагали від США плану дій в нових умовах… |
Зараз доцільно ознайомитися з позиціями зовнішніх учасників афганського конфлікту. Перш за все розглянемо ситуацію з Вашингтоном та питання присутності США в Афганістані.
До 2014 року США знаходились в ІРА згідно з резолюціями Ради Безпеки ООН. У 2014 році США та Афганістан уклали двосторонню безпекову угоду, яка мала діяти до 2024 року. Політична криза 2014 року та двовладдя після президентських виборів 2019 року вимагали від США плану дій в нових умовах.
Політичні протиріччя всередині Афганістану та вакуум влади надали талібам можливість продемонструвати свою військову силу та досягти переваги на наступному етапі мирних переговорів. Кадрові призначення на посади керівників силових структур (Амрулла Салех, Ясін Зія, Бесмілла Вазірі та Асадулла Халід, які добре відомі своєю пристрастю до силового вирішення талібського питання), що зробив А. Гані в 2018–2019 роках, фактично спровокували талібів вийти на новий рівень ескалації. Саме тоді уряд в Кабулі намагався або зірвати, або максимально пригальмувати переговори з талібами, що проводились без його участі.
На користь А. Гані зіграли і самі таліби, серед яких немає єдності. Значна кількість польових командирів талібів вкрай негативно сприйняли підписання угоди зі США і зараз також не можна виключати вірогідності часткової відмови низки керівників талібів від підписаної в Досі угоди за умов формування нового афганського уряду та призначення доктора Абдулли куратором переговорів з талібами. Зокрема, призначення куратором переговорного процесу доктора Абдулли таліби сприйняли дуже стримано. Керівництво руху «Талібан» порівняло нинішню ситуацію з ситуацією 2014 року і вже 18 травня 2020 року був організований терористичний акт на військовій базі в провінції Газні, внаслідок якого загинуло 7 та поранено 25 людей.
І навіть більше, політична криза і внутрішня політична боротьба за владу в Кабулі, яка схожа на ситуацію 1990-х років, коли на фоні боротьби моджахедів проти народно-демократичного режиму Бабрака Кармаля та доктора Наджибулли, до влади прийшли таліби. Такий варіант розглядався ще пару років тому і зараз ще існує сценарій розвитку подібної ситуації.
…Росія виступає дестабілізуючим фактором у ситуації з талібами… |
Дестабілізуючим фактором у ситуації з талібами виступає і Москва. Вона останнім часом намагається переконати Пекін, Тегеран та Ісламабад у необхідності виключення руху «Талібан» зі списку регіональних терористичних організацій. У цьому передусім зацікавлений Пакистан, оскільки це розв’яже йому руки у співробітництві з талібами і надасть можливість уникнути міжнародних санкцій.
Також слід пам’ятати, що інтереси Пакистану суперечать інтересам Ірану, який боровся з талібами на теренах Іраку та Сирії. Безумовно, частково Тегеран може використовувати талібів у війні проти американців в Афганістані, але тільки до того часу, коли вони будуть на території цієї країни.
Взагалі, Вашингтон і НАТО з оптимізмом сприйняли підписання угоди між А. Абдуллою та А. Гані. Державний секретар США Майк Помпео привітав президента Афганістану та голову ВРНП з такою подією, виказавши жаль щодо втраченого часу та можливостей.
Представник міністерства закордонних справ Німеччини Марія Адебар у своїй заяві підкреслила, «що угода відкрила нові можливості для подолання політичної блокади і дуже важливо, аби всі сторони почали конструктивне співробітництво одна з одною».
Міністерство закордонних справ Туреччини, своєю чергою, сподівається, що угода між А. Гані та доктором Абдуллою принесе Афганістану мир та спокій, і закликало «всіх політичних акторів працювати злагоджено в рамках досягнутих домовленостей та в інтересах афганського народу і зосередитись на міжафганських перемовинах».
…Іран непокоїть заява США про їх готовність і надалі відстоювати свої інтереси в Афганістані… |
Іран не залишився осторонь зазначених подій. Адже його дуже непокоїть заява США про їх готовність і надалі відстоювати свої інтереси в Афганістані. В іранській столиці не виключають, що конфронтація між ІРІ та США продовжиться і в Афганістані. Так, західні засоби масової інформації в середині травня поточного року неодноразово привертали увагу спільноти до фактів активізації бойових дій на території Афганістану за участі бойовиків шиїтської бригади «Фатіміюн», сформовану офіцерами КВІР для боротьби в Сирії та частково передислоковану до Афганістану. Іран сподівається, що США все ж підуть з Афганістану, до чого вже зараз потрібно готуватись. Спеціальний представник ІРІ з коротким візитом відвідав Кабул після підписання політичної угоди 17 травня, міністерство закордонних справ Ірану регулярно проводить консультації з Москвою, Пекіном та Анкарою і намагається розв’язати завдання: завдяки своєму сприянню стабілізації ситуації в сусідній країні, посилити там свій вплив. Після того, як США вийдуть із Афганістану, Іран спробує заповнити вакуум своєю присутністю.
Відразу після того, як А. Гані та А. Абдулла підписали політичну угоду, Росія, Китай, Іран та Пакистан провели відео-конференцію, де головним питанням було формування регіональної коаліції для зовнішнього керування Афганістаном після виходу американців. У спільній заяві за результатами консультацій спеціальні представники цих країн вкотре запевнили Афганістан «у повазі суверенітету, незалежності і територіальної цілісності та самостійному визначенні афганським народом шляху свого розвитку». Вони закликали «всі афганські етнічні групи і партії, включно з «Талібаном», розпочати мирні переговори аби «повільно змінити ситуацію в країні». В заяві також є заклик посилити боротьбу з «Аль-Каїдою», «Ісламською Державою», «Ісламським рухом Східного Туркестану» та «Рухом талібів Пакистану».
…Індія вважається досить впливовим політичним гравцем в афганському конфлікті… |
Аналіз кроків політичного квартету «Китай-Іран-Пакистан-Росія» дає можливість вважати, що він таки нестабільне формування, оскільки в ньому відсутня Індія, яка вважається досить впливовим політичним гравцем в афганському конфлікті. Безумовно, вона категорично виступила би проти загравання з талібами та ігнорування законного афганського уряду. Саме тому її і не запросили на конференцію. Цілком зрозуміло, що без участі Нью-Делі жодний регіональний консенсус стосовно Афганістану неможливий і з часом всі у цьому переконаються.
Таким чином, сьогодні важко передбачити розвиток ситуації в Афганістані у короткостроковій перспективі. Групи підтримки А. Гані та А. Абдулли гостро конкурують між собою і, в залежності від їх інтересів, можуть швидко міняти союзників, як внутрішніх, так і зовнішніх. Але підписання угоди, безумовно, є великим кроком вперед на шляху до припинення війни у Афганістані.