Економічна ситуація в Росії та її вплив на можливість припинення війни проти України

Юрій Михайленко

– Економічні проблеми Росії набувають стрімкого ускладнення, що створює загрозу виникнення соціального вибуху в країні.

– Така ситуація надає США і ЄС більших можливостей щодо здійснення тиску на Росію з питання припинення нею війни проти України.

– З економічних причин Кремль змушений іти на призупинення війни, а з політичних — не може цього зробити без повної перемоги над Україною.

– В обставинах, що склалися, В. Путін може погодитись на перемир’я з Україною, а потім відновити війну з новими силами.

Попри заяви Кремля щодо неприйнятності для нього будь-яких поступок у війні проти України, він все ж таки почав змінювати свої позиції. Звичайно, В. Путін не відмовляється від своїх цілей у відношенні України, але змушений шукати можливості, принаймні — призупинення війни на деякий період.

Причини цього відомі. Всупереч ствердженням Москви про «стійкість російської економіки», яка нібито «не піддається західним санкція та дозволяє вести війну стільки, скільки буде треба», Росія опинилася в критичній ситуації. Наразі продовження війни створює реальну загрозу краху її економіки з катастрофічними для неї наслідками.

Даний факт визнається багатьма експертами та широко коментується у ЗМІ. Разом з тим вони здебільшого лише констатують загострення економічних проблем в Росії без глибокого аналізу їх причин та наслідків. І це цілком зрозуміло, оскільки керівництво РФ ретельно приховує та викривлює реальний стан економіки країни.

Втім, що відбувається насправді вже визнають навіть аналітики, наближені до уряду Росії. Крім того, проблеми російської економіки знаходять відображення у ЗМІ окремих регіонів Російської Федерації, які не бояться говорити правду (наскільки це можливо у її сучасних реаліях).

Досить достовірні оцінки подають також російські експерти, які виїхали за межі Росії, однак зберігають зв’язки в її урядових, економічних та бізнесових колах. Москва не має на них впливу, що дозволяє їм відкрито говорити про те, куди саме рухається їх країна і чого можна чекати далі.

Все це дозволяє зробити відповідні висновки, наближені до реальності. Причому не тільки стосовно економіки Росії, а і перспектив розвитку ситуації в цій країні та її майбутнього положення в світі.

Так, за оцінкою Центру макроекономічного аналізу та короткотермінового прогнозування (ЦМАКП), яка була оприлюднена в лютому 2025 року, в разі продовження Росією війни та, відповідно, збереження західних санкцій проти неї, вона втратить понад 50 млрд доларів США або 4,6 трлн російських рублів. Якщо санкції будуть посилені такі втрати стануть ще більшими та поставлять Росію на межу глибокої кризи.

Зокрема, згідно з бюджетом Росії на 2025–2027 роки, у 2025 році його доходи заплановані на рівні 40,3 трлн рублів, а дефіцит — 1,2 трлн. Тобто, втрати від західних санкцій становитимуть близько 10 % від доходної частини бюджету, що призведе до зростання його дефіциту як мінімум в декілька разів та швидкого виснаження залишків золотовалютних резервів РФ.

Такі висновки співпадають з прогнозами американського Інституту вивчення війни (ISW) та ряду інших експертів. За їх розрахунками, Москва буде здатна вести війну лише протягом 2025 року та частково 2026 року.

Наведені оцінки та прогнози підтверджують підсумки роботи основних галузей економічного комплексу РФ у 2024 році та показники початку 2025 року.

Так, публічне акціонерне товариство «Газпром», яке залишається найбільшою газовидобувною компанією в Росії, завершило 2024 рік зі збитками понад 310 млрд рублів. У 2023 році доходи «Газпрому» становили 446 млрд рублів. У свою чергу, чистий дохід найбільшої в Росії нафтової компанії «Роснефть» зменшився на 10,7 % до 1,14 трлн рублів. Доходи РФ в сфері видобутку вугілля впали на 68 %.

З початку 2025 року стан економіки Росії ще більше погіршився. За висновками ЦМАКП, які базуються на даних Росстату, в січні-лютому 2025 року вона перейшла до стагнації. Водночас різко збільшились і темпи інфляції, яка набуває характеру гіперінфляції.

В цьому зв’язку найбільш показовим стало зниження випуску промислової продукції в січні 2025 року на 3,2 % по відношенню до грудня минулого року (з урахуванням очистки від сезонного фактора). Так, виробництво вантажних автомобілів впало на 7,5 %, видобуток газу — на 2,3 %, випуск будівельних матеріалів — на 3,1 %, а виплавка сталі — на 2,2 %.

Те ж саме відбувається і на транспорті. За перші три місяці 2025 року фінансові втрати відкритого акціонерного товариства «Российские железные дороги» склали 200 млрд рублів, а вантажообіг російських портів в Азовському та Чорному морях скоротився на 40 %.

На перший погляд цифри відносно незначні, за виключенням промислового виробництва та транспорту. Але це всього лише за один місяць. У випадку продовження подібних тенденцій, за рік вони можуть вирости на 20–30 %. Тим паче, що в лютому 2025 року негативні процеси в економіці РФ ще більше посилилися. Лише продажі автомобілів скоротилися на 40 % у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.

Водночас, за перший місяць 2025 року інфляція в Росії зросла на 10 % при планах у 6 % на весь рік. Продовження її росту очікується і в подальшому. Зокрема, за прогнозами бєлгородських експертів, в березні 2025 року ціни на основні види товарів в їх регіоні можуть збільшитись на додаткові 10–20 %. Тобто, інфляція переросте у гіперінфляцію.

І ще одне: в січні 2025 року дефіцит державного бюджету РФ досяг 1,7 трлн рублів, тобто перевищив плановий показник на весь 2025 рік.

Все це є наслідками війни режиму Путіна проти України, які зачіпають всі сфери життєдіяльності Російської Федерації. Серед них найбільш негативний характер мають: суттєве збільшення військових витрат (до 40 % витратної частини державного бюджету РФ), що знижує можливості уряду з інвестування та підтримки російської економіки; переорієнтація виробництв на випуск військової продукції; суттєве послаблення російських позицій на європейському і світовому енергетичних ринках, які раніше були основним джерелом доходів російського бізнесу та бюджету; втрата доступу до зовнішніх кредитів і інвестицій, а також матеріалів та комплектуючих).

Наведені обставини привели до загального послаблення економіки Росії, однак до 2024 року вона зберігала відносно позитивну динаміку розвитку. Так, з 2021 року економіка Російської Федерації зросла на 8,8 %, а без урахування її військового сектора — на 2,2 %. Як було сказано вище, з 2024-го та початку 2025 років зазначена тенденція набула протилежного характеру. Причинами цього стали:

• негативний ефект збільшення Центральним банком РФ ставок по кредитам, що унеможливило нормальну роботу бізнесу та фактично зробило будь-яку бізнес-активність на території Росії нерентабельною. До початку 2025 року ще виконувались попередні контракти, які були укладені у відносно нормальних умовах. Після їх завершення нові контракти здебільшого не укладаються (а кредити не беруться) до виправлення ситуації;
• зміна позиції Китаю, який був змушений частково підтримати санкції США та ЄС проти Росії, оскільки сам міг потрапити під них. Це стосується також і відмови китайських компаній від придбання російської нафти, яка транспортується танкерами «тіньового флоту» РФ. Крім того, внаслідок збільшення посередницьких ланцюжків суттєво зросла вартість товарів, які постачаються з КНР до РФ. З початку 2025 року вартість китайських товарів для РФ підвищилась на 30 %. При цьому альтернативи немає, оскільки частка китайських товарів на російському ринку становить понад 90 %;
• вичерпаність золотовалютних резервів Росії або, принаймні — їх ліквідної частини. За ствердженнями деяких російських експертів, вони закінчилися в лютому 2025 року. Можливо залишається лише якась частина у вигляді недоторканого запасу на крайній випадок. Тому уряд РФ змушений «включити друкарський верстат» та збільшити випуск незабезпечених коштів. Саме тому і розпочалось стрімке зростання інфляції;
• падіння цін на нафту. В середині березня 2025 року ціна російської нафти Urals знизилась до 54 доларів за барель, що є найнижчим показником за останні 14 місяців та створює серйозні ризики для бюджету РФ. Так, у ньому ціна на нафту закладена у 69,7 доларів за барель, а мінімальним рівнем вважається ціна у 50 доларів за барель. Згідно з існуючими правилами, якщо ціна на нафту падає нижче 60 доларів за барель, для покриття дефіциту мають витрачатись кошти з Фонду національного благоустрою РФ. Але вони вже практично відсутні.

Деградація російської економіки об’єктивно призводить до загострення соціальних проблем в країні. Насамперед — це стосується стрімкого зростання цін на всі види товарів та послуг, що хвилює російське населення більше, ніж війна.

Такі настрої людей зрозумілі. Війна безпосередньо зачіпає лише жителів суміжних з Україною областей Росії і то — здебільшого тільки у прикордонних районах. А інфляція в країні є проблемою для всіх. У більшості росіян грошей хватає лише на товари першої необхідності. Придбання товарів довготривалого вжитку відкладається, що і показало згадане вище падіння обсягів продажів автомобілів.

Це лише тільки «верхівка айсбергу» — рухнула вся соціальна сфера Росії, яка нібито була «головним пріоритетом» уряду країни, в тому числі під час війни. На підтвердження такого висновку можна наводити багато цифр, які є у широкому доступі. Візьмемо із них лише один приклад. Так, у 2024 році в РФ були закриті понад 160 державних лікарень, включаючи 18 пологових будинків та 10 дитячих поліклінік.

Тому й демографічна криза в Росії вже нагадує геноцид влади проти власного населення. Так, за даними Росстату, у 2024 році кількість російського населення зменшилась на 600 тис. осіб, без урахування втрат на війні, що на 20 % перевищує показник попереднього року. При цьому кількість новонароджених знизилась на 3,4 % до 1,2 млн осіб, що стало найнижчим рівнем з 1999 року. Водночас у 2024 році вмерли понад 1,8 млн осіб, що на 3,3 % більше, ніж у 2023 році.

Природний спад кількості населення в Росії триває вже дев’ять років поспіль — з 2016 року, тобто — після погіршення економічної ситуації в країні, спричиненого першим нападом режиму Путіна на Україну. Загалом з того часу Росія втратила понад 4 млн своїх громадян. До того ж почалися відбуватися зміни етнічного складу російського населення. Так, у суто російських регіонах воно зменшується, а в Чечні, Дагестані, Інгушетії, Кабардино-Балкарії, Північній Осетії та Адигеї, навпаки — збільшується.

За деякими оцінками, саме це і стало однією з причин початку Москвою повномасштабної війни проти України з метою збільшення частки слов’ян в Росії. Однак вона не тільки не збільшилась, але зменшилась через втрати на фронті та масову втечу людей за кордон від мобілізації. В результаті виник критичний дефіцит кадрів, що також здійснює негативний вплив на роботу російської економіки.

Попри потужну пропаганду, яка зазомбувала громадян Росії в дусі відданості режиму Путіна, погіршення рівня життя в країні викликає невдоволення людей та призводить до зростання антивладних і антивоєнних настроїв. Поки що вони не виливаються у масові акції протестів, але соціально-політична напруженість в Росії набуває все більшої гостроти.

Наразі на території Росії не вистачає лише сильних лідерів, які могли би підняти повстання або, принаймні, організувати та очолити заворушення. Але вони неодмінно з’являться в результаті неспроможності Росії досягти своїх стратегічних цілей у війні проти України.

Реальність такого розвитку подій показав бунт Є. Пригожина та його бойовиків із приватної військової компанії «Вагнера» в червні 2023 року. Нікчемність лідера повстанців та його поплічників не дали їм змоги отримати перемогу. Але їх підтримувала значна кількість росіян, яким набрид В. Путін з усім його режимом.

Показово, що під час бунту влада Ростовської, Воронізької, Бєлгородської, Курської, Тульської та іншої областей Росії (через які та поблизу яких проходив так званий марш справедливості Є. Пригожина) самоусунулась від виконання своїх обов’язків разом із місцевими силовими структурами. Те ж саме зробили командування Південного військового округу ЗС РФ та Р. Кадиров з його загонами спецназу «Ахмат», які так і не наважилися дати відсіч повстанцям та вступити з ними в бій.

Передумови для повторення подібних подій збереглися, а новий бунт в Росії лише чекає свого часу. Поштовхом для нього може стати і поточне ускладнення економічної ситуації в країні. Що ж до лідерів — то вони знайдуться, зокрема, з числа військових або Z-патріотів, невдоволених результатами війни.

Все це надає США і Європі потужні важелі тиску на В. Путіна в формі економічних санкцій. Як відомо, вони були введені в 2014 році і суттєво посилені в 2022 році та наступних роках, хоча і не в тій мірі, яка потрібно для ефективного стримування агресивних амбіцій Російської Федерації.

Наразі погрози посилити санкції проти Росії є одним із основних елементів політики «кнута і пряника», яка проводиться Д. Трампом з метою примушення її до миру. Причому вони стосуються найбільш чутливих для неї сфер, насамперед — енергетики та фінансів. Саме такі дії Вашингтону і спонукають Москву до поступової зміни її позицій.

В цілому розглянуті обставини в контексті політичної ситуації довкола війни Росії проти України дозволяють зробити такі висновки:

• західні санкції та власні проблеми Росії підривають її економіку та, відповідно, знижують можливості щодо продовження війни. Це надає США і Європі потужні важелі впливу на Москву шляхом посилення санкційного тиску на неї у найбільш чутливих сферах;
• наразі В. Путін все ще намагається затягнути час та забезпечити вигідні для себе умови мирних переговорів. Однак це грає проти нього через подальше погіршення стану російської економіки. Кожен день зволікання наближає її до кризи, а з нею і до краху Російської Федерації;
• за правилами нормальної логіки Кремль не може не розуміти подібних перспектив. Разом з тим він не відмовляється від своїх цілей, як через особисті амбіції В. Путіна, так і через загрозу загострення політичної ситуації в Росії у випадку завершення ним війни без досягнення очевидної перемоги над Україною;
• наведена ситуація ставить діючу владу Росії у безвихідне положення. З однієї сторони вона змушена завершувати війну з економічних причин, а з іншої — не може цього зробити з політичних міркувань. З огляду на це Москва може піти на перемир’я з Україною, а потім відновити війну з новими силами;
• у любому випадку, вразливість Росії до західних санкцій засвідчує марність її претензій на роль «великої світової держави». Більш того, вона стала сателітом Китаю, який по-суті контролює її економіку, а отже — і політику.