Заворушення у США

Уроки для України

 

Роман Кот

 

Понад тиждень у США тривають масові протести, що поступово переросли у такі заворушення, що за своїми масштабами нагадують боротьбу за цивільні права у 50–60-х роках минулого століття. Попри те, що виступи наростають, вже зараз стає зрозумілим, що їх початкова причина лише формальний привід та тригер.

Довідково:

Протести викликані смертю афроамериканця Джорджа Флойда під час його затримання 25 травня ц. р. у Міннеаполісі (штат Міннесота). Один із поліцейських, не зважаючи на благальні крики, притиснув коліном горло затриманого, після чого той потрапив до лікарні, де й помер.

Вважаю, що заворушення у тамтешньому суспільстві спричинили такі ключові фактори, які економічний спад через карантинні заходи; соціальна енергія, яка накопичилась у населення під час його тривалого перебування в умовах обмежень; звільнення тисяч в’язнів з метою уникнути поширення коронавірусу у замкнутому просторі в’язниць тощо.

Не варто також виключати роль організації «Антифа» і зовнішніх сил у справі роздмухування та підтримки цих протестів, навіть якщо вони суто ситуативні за характером.

Довідково:

Наразі «Антифа» (Antifa — англ.) діє у США, як невелика радикальна лівацька організація, члени якої з’являються на масових заходах протесту по всій Америці, де постійно провокують натовп до насильства, безпричинно вступають у сутички з поліцією, застосовують різну зброю та «коктейлі Молотова». Її вважають проросійською організацією. Своєю назвою нібито суперечить фашизму (anti-fascist), але по суті сама є такою і фінансується Кремлем.

 

Реакція республіканців і демократів

Відповідно до Конституції США, з самого початку протестів їх нейтралізацією займалася винятково місцева влада. А саме — мери міст і губернатори штатів, яким окрім місцевої поліції підпорядковуються загони Національної гвардії. На цьому етапі реакція Вашингтона зводилася переважно до гнівних повідомлень у Twitter президента США Дональда Трампа.

Єдиний виняток — федеральний округ Колумбія, де на протидію заворушенням доправили військових. Поліція і Нацгвардія підпорядковуються голові Об’єднаного комітету начальників штабів генералу Марку Міллі.

Водночас Д. Трамп виставляє себе прихильником мирних демонстрантів і одночасно супротивником лівих радикалів, які, на його думку, несуть відповідальність за акції протесту та заворушення.

…Протести свідчать про непередбачуваність подальшої політичної динаміки у США…

Зазначимо, що і тут вбачається внутрішньополітичне суперництво в рамках підготовки до президентських виборів у США, що відбудуться у листопаді ц. р. Зокрема, левова частка критики дістається мерам і губернаторам від Демократичної партії: меру Міннеаполіса Джейкобу Фрею, меру Нью-Йорка Білу де Блазіо та іншим. Разом з тим, обіцянка Д. Трампа посилатись на закон про повстання і ввести війська у ті міста, де ситуація особливо напружена, так і залишилася обіцянкою.

Більшість республіканців публічно не висловлювалися проти авторитарної поведінки Д. Трампа. Однак Тім Скотт, сенатор Південної Кароліни і єдиний афроамериканський республіканський сенатор, розповів 31 травня для Fox News про своє спілкування з Д. Трампом, під час якого вказав на «неконструктивність» його твітів. Але через анонсовану президентом США обіцянку застосувати військових більша частина партії промовчала.

Основний кандидат у президенти від демократів Джозеф Байден з реакцією дещо забарився. Наразі він зосереджується на критиці дій та заяв Д. Трампа, а також поліції. Кандидат у президенти вперше розкритикував чинного президента через його ставлення до нинішньої кризи лише 2 червня. «Цей президент є сьогодні частиною кризи і прискорює її… Трампа поглинає його его, яке засліплює його», — говорив Дж. Байден під час виступу у Філадельфії.

Зазначимо, що на цьому тлі Дж. Байден вперше випередив Д. Трампа. Як свідчать дані опитування Washington Post і ABC News за 25–28 травня ц. р., за Дж. Байдена віддали б голоси 53 % респондентів. В той час як рейтинг Д. Трампа склав 43 %. Однак, якщо враховувати лише категорію виборців, які точно готові піти на вибори, то рейтинг Дж. Байдена скоротиться вдвічі. Разом з тим, щодо Д. Трампа, то він має перевагу у критичних полях бою, що можуть вирішити виборчу компанію.

З гідно з опитуваннями, проведеними на замовлення CNN 7–10 травня ц. р., 51 % американців підтримують Дж. Байдена, тоді як 46 % заявляють, що надають перевагу Д. Трампу. У «непевних» штатах (swinging states) 52 % виступають за Д. Трампа і 45 % — за Дж. Байдена. Члени Республіканської і Демократичної партій гуртуються навколо своїх кандидатів. 95 % демократів — за Дж. Байдена і така ж частка республіканців підтримувала Д. Трампа. Серед тих, хто не асоціює себе з двома провідними партіями, перевагу все ще має Д. Трамп — 50 % проти 46 % за Дж. Байдена.

При цьому, згідно з опитуванням того ж CNN за співпраці з Washington Post за 25–28 травня ц. р., громадська думка перемістилася на бік Дж. Байдена. Ймовірно, що визначальним чинником для респондентів була соціально-економічна політика та заяви обох кандидатів, а наслідки заворушень віддзеркаляться на громадській думці дещо пізніше.

 

Уроки для України

…Для України найбільш вигідною стратегією було б залишатися рівновіддаленою від Республіканської та Демократичної партій…

Очевидно, що з часом вищезгадані заворушення підуть на спад. Це зумовлюється відсутністю як чітких гасел, так і лідерів протестів. Організованість дій хоча і спостерігається, але лише на локальному рівні. Вся країна ними не охоплена.

Разом з тим, протести свідчать про непередбачуваність подальшої політичної динаміки у США. Якщо на початку березня, до карантину, імовірність переобрання Д. Трампа була майже стовідсотковою, то в даний час його позиції не такі вже й беззаперечні. Ймовірно, вони будуть погіршуватися з наростанням економічних труднощів. За таких умов для України найбільш вигідною стратегією було б залишатися рівновіддаленою від Республіканської та Демократичної партій і не допускати витоку компроматів на Дж. Байдена. Перегляд цієї стратегії вкрай ризикований.

В цьому контексті якщо оприлюднення Андрієм Деркачем записів розмов Дж. Байдена з Петром Порошенком було зроблене з відома керівництва держави, то воно продукує зайві виклики.

Нагадаємо:

Народний депутат України Андрій Деркач під час прес-конференції 19 травня ц. р. оприлюднив аудіо матеріали, де чути голоси, схожі на голоси П. Порошенка і Дж. Байдена. За словами А. Деркача, ці записи можуть свідчити про вплив Дж. Байдена на П. Порошенка. А. Деркач стверджує, що отримав ці записи від журналістів-розслідувачів, а розмови нібито записував сам П. Порошенко.

Подальша реалізація стратегії щодо прямої підтримки Д. Трампа нагадує гру в рулетку. З одного боку, є шанс «зірвати куш» у випадку переобрання Д. Трампа. З іншого — існує небезпека повторення ситуації 2016 року, коли українські політики дозволяли собі відверто підтримувати його опонентку — Гіларі Клінтон. Втім, поки що ситуацію можна виправити.

 

Схожі публікації