Білорусь напередодні кризи

В інтересах України не допустити посилення російського впливу в Білорусі

 

Роман Кот

 

 

Ключовим викликом для Білорусі у 2020 році будуть вибори її президента. Втім, на відміну від усіх попередніх голосувань, коли Олександр Лукашенко порівняно легко переобирався, цього разу ситуація, на погляд білоруського керівництва, більш непевна. Інакше не була б такою завчасною реакція влади на дії кандидатів у президенти ще на етапі збору підписів.

Довідково:

Вибори президента Білорусі заплановані на 9 серпня ц. р. Олександр Лукашенко вшосте балотуватиметься на керівний державний пост. Підписи для висунення своїх кандидатур зібрали також колишній керівник «Белгазпромбанку» Віктор Бабарика, екс-керівник білоруського «Парку високих технологій» Валерій Цепкало, колишній депутат парламенту Ганна Канопацька, співголова громадського об’єднання «Говори правду» Андрій Дмитрієв і дружина блогера Сергія Тихановського на ім’я Світлана.

Превентивні дії

У Білорусі збір підписів на підтримку кандидатів у президенти завершився 19 червня і вже протягом тижня затримали одного з них — В. Бабарику. До цього, 11 червня, у головному офісі «Белгазпромбанку», яким 20 років керував В. Бабарика, а також в компаніях «ПриватЛізинг», «Кампарі» і страхової компанії «Кентавр» пройшли обшуки.

За словами голови Комітету держконтролю Білорусі Івана Тертеля, Віктор Бабарика затриманий у зв’язку з тим, що був безпосереднім організатором протиправної діяльності, намагався впливати на свідків, приховати сліди раніше скоєних злочинів і буквально на днях зняти велику суму грошей з підконтрольних йому рахунків. Також було затримано близько 20 осіб у кримінальних справах, пов’язаних з «Белгазпромбанком» та його топ-менеджерами.

Водночас Центрвиборчком Білорусі заявив, що незважаючи на відкриття проти В. Бабарики кримінальної справи, розгляд питання про реєстрацію його кандидатом у президенти цілком можливий.

Окрім того, 18 червня білоруський суд присудив співголові оргкомітету зі створення партії «Білоруська християнська демократія» Павлу Северинцю ще 15 діб адміністративного арешту, звинувачуючи в участі у несанкціонованих заходах. А ще раніше, 29 травня, був затриманий опозиційний блогер Сергій Тихановський.

«Нам все-таки вдалося зробити деякі кроки на випередження і зірвати масштабний план дестабілізації Білорусі», — О. Лукашенко

Такі дії влади президент О. Лукашенко пояснив прагненням зірвати план дестабілізації держави: «Нам все-таки вдалося зробити деякі кроки на випередження і зірвати масштабний план дестабілізації Білорусі (це не жарт і не залякування), привести країну до якогось майдану. Така була мета», — поширила лукашенківські слова прес-служба президента Білорусі.

 

Виклики для влади

Те, що білоруська влада вже зараз вбачає потенційні ризики в ситуації, що склалася, є доволі красномовним фактом

Паралельно в усій країні відбуваються хоча і нечисленні, але пікети на підтримку опозиційних кандидатів. Зазначимо, що їм притаманна самоорганізованість, люди збираються без закликів лідерів опозиції. Як правило — під час збору підписів на підтримку альтернативних О. Лукашенку кандидатів. Про реальні настрої білоруського населення судити важко, оскільки в країні практично не проводять соціологічних досліджень, принаймні відкрито. Але те, що білоруська влада вже зараз вбачає потенційні ризики в ситуації, що склалася, є доволі красномовним фактом. Ось чинники, що викликали такі події:

  • економічний спад, що виник через політику Росії щодо Білорусі, а також внаслідок загальносвітової економічної кризи на тлі пандемії коронавірусу;
  • закриття кордонів ЄС для громадян Білорусі, які раніше працювали там сезонно;
  • поширення коронавірусу та реакція на нього влади — для боротьби з епідемією Білорусь, на відміну від більшості країн, не вдавалася до карантину.

З огляду на все це, заяви білоруського керівництва про запобігання майдану слід трактувати в контексті превентивних дій. Зокрема, головна їх мета — не допустити масової мобілізації тієї частини населення, яка незадоволена сучасним станом справ, і дискредитувати ключових альтернативних О. Лукашенку кандидатів у президенти. Разом з тим, Мінськ досі має всі можливості аби за допомогою фальсифікацій і комбінованих силових дій проти опозиції домогтися переобрання чинного президента. Проблема в тому, що такими відвертими діями незадоволений Захід. Зокрема, ЄС вже вимагає негайно звільнити В. Бабарику, а у контексті майбутніх президентських виборів — забезпечити змістовні і конкурентні політичні змагання.

 

Міжнародний контекст

Отож закономірно, що одночасно зі спробами старими методами досягти переобрання О. Лукашенка білоруська влада намагається не зруйнувати відновлені останнім часом контакти з ЄС і США. Завдання-мінімум — не допустити запровадження санкцій. З цією метою у МЗС Білорусі 18 червня відбулася зустріч з послами країн Євросоюзу і главою дипмісії США.

Існує висока імовірність, що у випадку наростання протестів та силової реакції на них влади, режим О. Лукашенка дискредитує себе в очах Заходу. Це, своєю чергою, підірве процес нормалізації відносин із Заходом і призведе до поглибленої інтеграції з Росією на її умовах та де-факто означатиме політичну смерть О. Лукашенка. Повернутися до обговорення поглибленої інтеграції Росія та Білорусь домовилися після виборів — у вересні ц. р.

Довідково:

Поглиблену інтеграцію Білорусі і Росії планується реалізувати через 31 «дорожню карту», якими передбачається посилення взаємодії в різних сферах економіки. Офіційно тексти «дорожніх карт» ніколи не публікувалися, відомі лише їх окремі положення. У вересні 2019 року російська газета «Коммерсантъ», з посиланням на свої джерела, повідомляла, що інтеграційна програма передбачає часткове об’єднання двох економічних систем і де-факто створення з 2022 року конфедеративної держави.

З цих міркувань заяви білоруської влади про російський слід, зокрема, щодо підтримки Росією В. Бабарики, можуть не зовсім відповідати дійсності. З одного боку, опозиціонер дійсно тривалий час працював у банку, головним акціонером якого є російський «Газпром». З боку іншого, усунення чинного президента Білорусі через вибори та/або революцію зразка української 2004 чи 2013–2014 років є вкрай небажаною для Кремля подією. Реалізація такого сценарію створює прецедент, і він може вплинути вже на внутрішньо російську політичну динаміку. Адже як і в Білорусі, у Росії серед населення наростає соціально-економічне невдоволення.

…Вирішення білоруського питання Росією більш імовірне через внутрішній переворот руками місцевих силовиків з подальшою де-факто окупацією країни за сценарієм, відпрацьованим під час СКШН «Захід-2017»…

Але зазначимо, що після імовірного переобрання О. Лукашенка сценарій його усунення з посади проросійськими силами залишатиметься «на розгляді» і залежатиме від готовності білоруського президента йти на поглиблену інтеграцію. Серед іншого це пов’язано з тим, що О. Лукашенко своїми спробами дистанціюватися від Москви та загравати з ЄС і США стає все більш проблемним партнером. Один з нещодавніх прикладів: 15 травня до Білорусі розпочалося постачання нафти зі США. Це стало можливим за підсумками домовленостей, досягнутих під час візиту в Білорусь 1 лютого ц. р. державного секретаря США Майка Помпео.

Ступінь інфільтрації російської агентури в керівництво збройних сил та органів національної безпеки Білорусі відомий. Тому вирішення білоруського питання більш імовірне через внутрішній переворот руками місцевих силовиків з подальшою де-факто окупацією країни за сценарієм, відпрацьованим під час стратегічного командно-штабного навчання «Захід-2017».

…В інтересах України не допустити посилення російського впливу в Білорусі, з О. Лукашенком на посаді чи без нього…

В інтересах України не допустити посилення російського впливу в Білорусі, з О. Лукашенком на посаді чи без нього. Допоки справа не дійшла до по-справжньому жорстких дій білоруської влади, О. Лукашенко має достатньо простору для маневрування між Заходом та Росією. При цьому Україна може надати політичну та інформаційну підтримку процесу зближення Білорусі із західними країнами та міжнародними організаціями.

У випадку ж чергової ізоляції Білорусі Заходом публічна підтримка білоруської влади українським керівництвом є вкрай небажаною через можливі іміджеві втрати.

 

Схожі публікації