Національна безпека

Національна безпека: національні цінності, інтереси, цілі, завдання

Д. Паламарчук, студентка Національного авіаційного університету

 

 

 

Зміст

Вступ
1. Національна безпека та її складові.
1.1.   Поняття та основні характеристики національної безпеки.
1.2.   Основні параметри та принципи національної безпеки.
2. Поняття національних цінностей та інтересів, основні характеристики та місце в державній політиці.
3. Походження та характеристика національних цілей та завдань.
Висновки
Додатки
Список використаних джерел

 

Вступ

Проблема забезпечення безпеки завжди турбувала людство у процесі його цивілізаційного розвитку. Після двох світових воєн та припинення режиму «холодної війни» не виправдали себе сподівання щодо зменшення кількості загроз національній та міжнародній безпеці.

Міждержавні конфлікти, терористичні акти, загроза ядерної війни, надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру продовжують становити велику небезпеку і в ХХІ столітті. Перелік реальних та потенційних загроз національній та міжнародній безпеці далеко не вичерпується вищенаведеними прикладами. За цих обставин забезпечення національних інтересів будь-якої держави світу передбачає адекватне реагування на виклики та загрози сучасності, тобто проведення ефективної політики національної безпеки.

Національна безпека — здатність країни своєчасно виявляти, запобігати і нейтралізувати реальні та потенційні загрози національним інтересам. Забезпечення національної безпеки здійснюється за умови пріоритетності національних інтересів, необхідності своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтується на засадах правової демократичної держави.

Політика безпеки у загальному вигляді може бути визначена як діяльність суб’єктів політичних відносин щодо забезпечення національної та міжнародної безпеки. Політика національної безпеки у державному вимірі має внутрішньодержавний та зовнішньодержавний напрями. Характер політики безпеки держави, її спрямованість та методи здійснення значною мірою залежать від розуміння сутності національної безпеки суб’єктами прийняття управлінських рішень. Тому забезпечення національної безпеки країни, передбачає необхідність глибокого аналізу та врахування геополітичного фактору і визначення на цій підставі геостратегії держави.

 

1.    Національна безпека та її складові.

1.1. Поняття та основні характеристики національної безпеки.

Національна безпека – захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

До об’єктів національної безпеки належать:

  • людина і громадянин
    • їхні конституційні права
    • свободи;
  • суспільство
    • духовні цінності
    • морально-етичні…
    • культурні…
    • історичні…
    • інтелектуальні…
    • матеріальні…
    • інформаційне середовище
    • навколишнє природне середовище
    • природні ресурси;
  • держава
    • конституційний лад
    • суверенітет
    • територіальна цілісність
    • недоторканність.

Суб’єктами забезпечення національної безпеки є:

    • президент

  • парламент
  • виконавчі органи влади
  • служба безпеки
  • державна прикордонна служба
  • місцеві державні адміністрації
  • органи місцевого самоврядування
  • збройні сили
  • інші військові формування, утворені згідно із законами країни
  • громадяни країни та їх об’єднання.

Національна безпека забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. (див. Додаток 1) Конкретні засоби і способи забезпечення національної безпеки обирають відповідно до характеру і масштабів загроз національним інтересам.

1.2. Основні параметри та принципи національної безпеки.

Основними параметрами національної безпеки є:

  • Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу країни як носія суверенітету і єдиного джерела влади в країні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет країни та її прогресивний розвиток;
  • Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам країни;
  • Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів країни, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів країни від зовнішніх та внутрішніх загроз;
  • Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами країни покладено здійснення правоохоронних функцій.

Забезпечення національної безпеки ґрунтується на таких основних принципах:

  • пріоритет прав і свобод людини та громадянина;
  • верховенство права;
  • пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;
  • своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів від реальних та потенційних загроз;
  •  чітке розмежування повноважень і взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
  • демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
  • використання в інтересах країни міждержавних систем і механізмів міжнародної колективної безпеки.

2. Поняття національних цінностей та інтересів, основні характеристики та місце в державній політиці.

Національні цінності доцільно визначити як основоположні матеріальні, інтелектуальні й духовні надбання народу країни, визначальні умови існування та розвитку людини, суспільства і держави. Тому формування активної життєвої позиції особистості, спрямованої на захист і розвиток національних цінностей, має бути стратегічним пріоритетом в діяльності органів державної влади й враховуватися під час розробки та впровадження державної політики з питань національної безпеки.

Очевидно, що державність країни ґрунтується на цінностях, захист яких є визначальною передумовою для її безпеки та добробуту громадян. Зокрема, такими цінностями та їх якісними характеристиками є:

  • незалежність
    • країна:
      • суверенна
      • демократична
      • соціальна
      • правова держава;
  • захищеність держави і народу
    • країна забезпечує:
      • свою територіальну цілісність
      • недоторканність кордонів
      • фізичне існування населення;
  • мир та міжнародна співпраця
    • країна прагне до:
      • підвищення ступеня своєї міжнародної інтегрованості
      • забезпечення миру та безпеки в регіоні та світі;
  • збереження ідентичності народу:
    • країна прагне до збереження та розвитку національної ідентичності народу всередині країни та за кордоном;
  • добробут:
    • країна прагне шляхом стабільного розвитку забезпечити високу якість та рівень життя.

У наш час в умовах зростання глобальної взаємозалежності людства категорії “інтерес” належить важлива роль у розумінні суті тих подій, явищ і процесів, які відбуваються у сфері міжнародних відносин. Вся зовнішньополітична діяльність держав виражається насамперед у прагненні відстоювати свої дійсні чи надумані національні інтереси. При цьому національний інтерес є усвідомленням і відображенням державних потреб, які відстоюються лідерами даної держави. Тому фактично під національним інтересом треба розуміти національно-державний інтерес. Традиційно головний національно-державний інтерес включає три основних елементи:

  • воєнна безпека;
  • економічне процвітання і розвиток;
  • державний суверенітет як основа контролю над певною територією та населенням.
Загальна схема національної безпеки

Таке тлумачення не суперечить твердженню Г. Моргентау, що “теорія… світової політики повинна будуватися навколо поняття “національний інтерес”. Г. Моргентау та інші політичні реалісти дали класифікацію національних інтересів. Тут вони виділяють наступні інтереси:

  • постійні або фундаментальні (захист території, населення і державних інститутів від зовнішньої небезпеки; розвиток зовнішньої торгівлі та зростання інвестицій, захист інтересів національного капіталу за кордоном; взаємовідносини із союзниками і вибір зовнішньополітичного курсу);
  • минущі або проміжні (перемога у збройному конфлікті, створення альянсу для досягнення конкретної мети на даному етапі розвитку міжнародних відносин, вступ до міжнародної організації);
  • інтереси виживання (усунення загрози самому існуванню держави);
  • життєві інтереси (захист безпеки і добробуту нації від серйозних потрясінь);
  • периферійні або дрібні інтереси (інтереси локального характеру).

Треба зазначити, що без точного розуміння національного інтересу неможливо виробити правильний політичний курс, визначити відповідні орієнтації у сфері як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Виходячи з цього, український дослідник В. Кириченко запропонував таке визначення цього поняття: “…Національний інтерес – це інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему. Ці інтереси поєднують інтереси кожної людини, суспільства в цілому.” (див. Додаток 2)

Отже, оскільки найвищим національним інтересом будь-якої країни є збереження суверенітету і територіальної цілісності, то правильне визначення національного інтересу є необхідною передумовою забезпечення національної безпеки.

 

3.  Походження та характеристика понять національні цілі та завдання.

П. Циганков зазначає, що більшість представників науки про міжнародні відносини розглядають цілі як очікуваний, бажаний результат дії, що є її причиною. І. Поп’юк-Рисінська пов’язує в інтересі бажану та небажану ситуації, які виникають між суб’єктами міжнародних відносин. Тут ціль є певним еталоном того стану справ, якого прагне суб’єкт. Тобто в її інтерпретації інтерес є бажаним станом міжнародних відносин. Ці інтереси завжди спрямовані назовні, поза межі внутрішньої системи, а в практиці їхніми адресатами завжди є інші учасники міжнародних відносин. Спрямування інтересу поза межі внутрішньої системи приймається як ознака визначення його міжнародного характеру. Інтерес не може реалізуватись без інтеграції з іншими учасниками міжнародних відносин. І. Поп’юк-Рисінська зазначає, що реалізація інтересів призводить до виникнення певних зв’язків учасника міжнародних відносин із власним середовищем, із міжнародним середовищем, з іншими учасниками міжнародних відносин. Цілі будь-якого учасника міжнародних відносин пов’язані з потребою адаптувати своє внутрішнє середовище до явищ і процесів, що відбуваються в міжнародному середовищі.

Головне завдання зовнішньої політики будь-якої держави – це забезпечення її внутрішнього розвитку. Сила держави й сьогодні є важливим засобом забезпечення національних інтересів і досягнення зовнішньополітичних цілей. Але, реалізуючи свої власні інтереси, держави обов’язково втягуються в моральні конфлікти, оскільки здійснення інтересів і цілей засобами сили постійно входить у протиріччя з певними моральними нормами, з універсальними ідеалами.

М. Вебер узалежнював будь-яку діяльність людей від особливостей їхніх матеріальних або духовних інтересів. Якщо людина чи певна спільнота діють раціонально, то їхня поведінка “орієнтується тільки на засоби, які (суб’єктивно) визнаються адекватними для (суб’єктивно) однозначно зрозумілої мети”. У цьому розумінні завдання, які ставить перед собою суб’єкт, є первинним щодо засобів, які він добирає, а саме воно будується на його інтересах та цілях. (див. Додаток 3)

Висновки

У світі нація не може самовизначитись без створення власної держави. Але замало створити державу, ще потрібно постійно дбати про її безпеку через відстоювання своїх інтересів. Відстоювання національних інтересів є відповіддю на внутрішні та зовнішні виклики. Щоб це відстоювання було ефективним, потрібно визначитись із національними інтересами, цінностями, цілями та їх пріоритетністю. Отже, забезпечення національної безпеки, будучи системою цінностей та завдань зовнішньої політики держави, є причиною міжнародних відносин. Саме чітко визначені національні завдання та їх відстоювання на міжнародній арені є рушійними силами в розвитку держави і показником її сили. Сильна держава – це заможна держава. Від рівня заможності держави залежить її роль та місце на міжнародній арені та геополітичне становище. Від цього насамперед залежить рівень забезпечення національної безпеки.

Система забезпечення національної безпеки розглядається як створена державою система державних і недержавних інститутів, які здійснюють взаємодію між собою, відповідають встановленим критеріям та володіють необхідними науково-обґрунтованими та законодавчо закріпленими засобами і методами забезпечення інтересів особи, суспільства та держави.

Основною умовою ефективності реалізації завдань захисту національних інтересів від реальних і потенційних загроз є прискорене реформування структур безпеки й оборони держави. Звісно, це, як і будь- яка якісна зміна, вимагає часу, однак результат вчинення або невчинення таких дій прямо впливатиме на стан держави як такої, що може належним чином забезпечити, захист своїх інтересів. Крім того, окреме місце у системі забезпечення національної безпеки належить зовнішній розвідці, що свідчить про нагальну потребу реформування цієї структури та приведення відповідного законодавства у стан, який вимагають сучасні виклики та загрози.

 

Додатки

 

Національна безпека забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики

 

Національний інтерес – як інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему

 

Завдання, які ставить перед собою суб’єкт, будується на його інтересах та цілях

 

Список використаних джерел

  1. Ситник Г.П. Державне управління національної безпеки (теорія і практика) / Г.П. Ситник. – К. : НАДУ, 2004. – 408 с.
  2. Ліпкан В. А. – Поняття та зміст націобезпекознавства\\Право України №9, 2003р.
  3. Плішкін В. М. – Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник\ за ред. канд. юр. наук Ю. Ф. Кравченка. – К.:НАВСУ, 1999.
  4. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М.:1992.
  5. Циганов В. В. – Національна безпека України: посібник. – К.:НАВСУ, 2004.
  6. Горбулін В.П. Засади національної безпеки України / В.П. Горбулін, А.Б. Качинський. – К. : Інтертехнологія, 2009. – 272 с.
  7. Воронянський О. В. “Національні інтереси” як категорія політичної науки / О. В. Воронянський // Вісн. Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – 2011. – № 10. – (Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2011_53/Gileya53/P8_doc.pdf
  8. Колодій А. Нація як суб’єкт політики / А. Колодій. – Львів : Кальварія, 1997.
  9. Теоретико-методологічні засади забезпечення національної безпеки держави у її визначальних сферах : монографія / [В. Ю. Богданович, А. І. Семенченко, Ю. В. Єгоров, О. О. Бортник]. – К. : Видавництво Кий, 2007. – 370 с.
  10. Возженников А. В. Национальная безопасность: теория, политика // Стратегия / А. В. Возженников. – М. : НПО «МОДУЛЬ», 2000. – 240 с.

 

Схожі публікації