Біблія і шпигунство

Біблія і шпигунство: аналіз, досвід і уроки
для теперішнього часу

О. Гордієнко, студентка ФСНСТ

 

 

Вступ

 

Реферат супроводжується цікавою авторською презентацією, слайди якої стали основою для ілюстрацій реферату.

Розвідка – сфера, яку не кожен може конструювати зсередини, однак є чимало тих, хто досліджує її для виокремлення особливих прикладів, аналізу та інтерпретацій. Адже досвід минулих поколінь – це можливість передбачити та не допустити помилок у майбутньому. Діапазон вивчення розвідки є чималим: від вдалих та провальних операцій у Біблії до оголошення обвинувачень шістьом російським офіцерам розвідки, які причетні до поширення вірусу NotPetya 19го – жовтня 2020-го року. Розвідка — це певною мірою мистецтво добування та множення інформації, що намагаються приховати з тих чи інших причин. Те, що приховується може бути важливим, визначальним та необхідним для виживання того чи іншого політичного актора, насамперед держави. З цього випливає розуміння того, чому розвідка як елемент історії суспільства користувався попитом завжди.

У цій роботі ми зосередимося на детальному аналізі розвідної діяльності, що представлена в Біблії. Важливість зумовлена тим, що крізь призму часу певні принципи розвідки лишаються незмінними. Так як Біблія є одним із найстаріших письмових джерел інформації, то варто звернутися до аналізу окремих ситуацій, які поклали початок розвідувальної діяльності.

Основна частина

Адам і Єва

Відкриваючи перший розділ Старого Заповіту, який називається «Буття», ми майже одразу можемо знайти кореляцію з темою розвідки. Тому логічно було б почати з перших людей. Адам і Єва були створені Богом за подобою Його на шостий день творіння. Адам був створений «з пороху земного» [1]. Бог наділив його душею.  Згідно єврейським календарем Адам був створений в 3760-му році до н. е.

Бог поселив Адама в Едемському саду і дозволив їсти плоди з будь-якого дерева, крім Дерева Пізнання Добра і Зла. Адам повинен був обробляти і зберігати Едемський сад, а також дати назви всім, створеним Богом, тваринам і птахам. Так як «недобре бути чоловіку одному» [2] Бог створив йому поміч, подібну до нього. Коли Адам заснув, Бог взяв у нього ребро та зробив Єву, дружину його.

З короткого екскурсу однієї з можливих версій виникнення людини можна зробити припущення, що Адам – перший розвідник, який мав дізнатися та зрозуміти навіщо, що і для чого створив Бог.

Змій, контррозвідка

Вже у наступній главі ми бачимо, що розвідувальна діяльність Адама не була успішною в тій мірі в якій могла б, тому що в Едемський сад проникає ворожий об‘єкт, який переслідує власні корисні цілі. Змій-спокусник, який був «хитріший над усю польову звірину, яку створив Господь Бог» [3], впливає на Єву, а згодом і на Адама і виконує свою місію: Змій вмовив Єву з‘їсти заборонений плід. «І сказав він до жінки: ні, не помрете. Бо відає Бог, що в день, в який ви з’їсте, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро і зло. І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання;  і взяла з нього плід та й скуштувала  і разом дала теж чоловікові своєму, і він їв» [4].

Після того розгнівався Бог та і вигнав їх із Раю. Таким чином, відсутність контррозвідки призвела до поганих наслідків однієї сторони, що говорить про необхідність та важливість контррозвідки для запобігання проблемних ситуацій та криз.

Ной, ковчег, перший приклад технічної розвідки

Далі історія розказує про дітей Адама і Єви – Авеля, Каїна та Сифа – про їхніх нащадків. Сиф мав дітей, правнуків, праправнуків, одним з яких був Ной. Ной був «чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях своєму;  Ной ходив перед Богом» [5].  Тому Ною випала унікальна можливість врятувати себе і свою родину від повені, побудувавши ковчег.

Варто зазначити, що повінь – це наслідок божого розкаяння. «І побачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і що всі думки і помисли серця її тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що створив людину на землі, і засмутився Він у серці Своєму. І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і гадів до птаства небесного, бо Я розкаявся, що створив їх» [6].

Коли Ною було 600 років трапилась та негода. Ной зібрав свою родину, тварин та птахів, і вони почали плавати, чекати поки не зійде вода. Довгий час були вони на кораблі, та Ной не знав чи є вже суходіл, чи ні. Тому він вирішив скористуватися птахами. «Як минуло сорок днів, Ной відчинив вікно ковчегу. І вислав він ворона, який, вилетівши, відлітав і прилітав, аж поки не висохла земля від води. І послав він від себе голуба, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі, але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, бо вода була ще на поверхні всієї землі; і він простяг руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег. І він зачекав ще сім днів, і знову випустив голуба з ковчега. І голуб вернувся до нього вечором, і ось, свіжий олійний лист у роті у нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі. І він зачекав ще сім днів інших і голуба послав, і він уже не повернувся до нього» [7].

За цього уривку ми бачимо, що Ной був чоловік розумний, який вмів користуватися своїми можливостями. Можна вважати птахів, як технічний засіб того часу для отримання необхідної інформації. Це було досить вигідним кроком, бо це не змусило Ноя:

  • Витрачати велику кількість ресурсів (наприклад, він міг довгий час самостійно намагатися знайти суходіл плаваючи);
  • Наражати на небезпеку себе та екіпаж ковчегу;
  • Чекати манни небесної, яка проінформує Ноя, що вода зійшла, але невідомо яку кількість часу тощо.

Тому використання птахів – чудовий приклад застосування розвідувальних можливостей того часу для втілення власних інтересів — перший приклад застосування засобів «технічної» розвідки (якщо можливо такими вважати птахів).

Мойсей, посилання агентів-розвідників

Наступний сюжет за Старим Заповітом, який ми розглянемо буде з Книги Чисел. Мойсей – відомий вождь і пророк єврейського народу, який їх вивів від єгипетського рабства. Він водив 40 років євреїв пустелею для пошуків Землі Обітованої. Після Асирофа народ зупинився у пустелі Фаран, яка була не далеко від Ханаанської землі. І щоб не наражати на небезпеку весь народ, Господь наказав Мойсею провести таку розвідувальну операцію: «Відправ людей, щоб вони розвідали землю Ханаанську, що Я дав Ізраїлевим синам, по одній людині від племені своїх батьків, відправте, головних з них. І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, і огляньте землю, яка вона, і народ, що живе на ній, сильний він, чи слабкий, нечисленний він, чи численний? І яка земля, на якій він живе, чи він добрий чи злий? І які ті міста, в яких він живе, в наметах він живе чи в укріпленнях? І який той Край, ситий чи він, чи голодний? Чи є на ній дерево, чи ні? Будьте міцні та візьміть від плодів землі» [8].

Пішли 12 вивідників на розвідувальну операцію. Варто зазначити, що розвідники були головними з племен, а це значить, що вони є найрозумніші, найдосвідченіші та найкмітливіші. Це було гарантом того, що вони зможуть справитися з завданням. Через сорок днів вони повернулись, принесли галузку з одним гроном винограду, гранатів та фіґ. Після повернення 12 розвідників почали розказувати всім, що бачили. Однак, з’явилась нова проблема – контроверсійність інформації. Одні розвідники казали «але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, навіть велетнів ми бачили там. (…) І пустили неславу про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїля, кажучи: земля, що ми перейшли для огляду, є земля, яка поїдає своїх мешканців, і весь народ, що ми бачили в ній, люди високі на зріст. І там ми бачили велетнів від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми і в їхніх очах» [9], а у цей момент інші заявляли, що «земля, яку ми проходили для огляду, дуже-дуже хороша! Якщо Господь милостивий до нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть нам її – цю землю, в якій тече молоко і мед» [10]. Через неоднозначність ситуації, народ почав панікувати та ридати, що змусило їх задуматися про повернення до Єгипту.

Отже, можна сказати, що цю розвідувальну операцію не можна вважати до кінця успішною, тому що хоч розвідники без перешкод виконали наказ та повернулись до свого «керівника спецслужби», інформація була миттєво розповсюджена серед народу, що спровокувало паніку, та не дозволило Мойсею спокійно прийняти рішення, що робити далі. Через паніку Господь вирішує покарати їх, не допускаючи до Землі Обітованої протягом 40 років, «по числу тих днів, що розвідували ви ту землю» [11].

Ісус Навин. Співпраця населення з розвідниками

Продовжуючи цю історію, варто сказати про наступника Мойсея – Ісуса Навина. Явився до нього Господь: «А тепер устань, перейди цей Йордан ти та ввесь народ цей до того Краю, що Я даю їм, синам Ізраїля. Кожне місце, на яке стопа ноги вашої ступить, Я даю вам, як Я говорив був Мойсеєві. Від пустині й цього Ливану й аж до Великої Річки, річки Євфрату, увесь край хіттеян, і до великого моря на захід буде ваша границя. Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні свого життя, і як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою, не залишу тебе й не покину тебе. Будь твердий і відважний, бо ти народ цей посяде той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм; Тільки будь дуже твердий і відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, раб Мій; не цурайся нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш»[12].

Отже, Ісус мав продовжувати справу Мойсея та вивести єврейський народ у Землю Обітовану. Для початку він наказав двом шпигунам таємно оглянути землю та Єрихон. Двоє вивідників виконували наказ і прийшли у дім розпусниці Раав. Тут ми можемо спостерігати співпрацю місцевого населення з чужими розвідниками. Замість того, щоб видати розвідників (як наказав зробити цар Єрихонський), пані Раав сказала служителям царя «Так, справді, приходило до мене двоє, але я не знаю, звідки вони. А коли почало сутеніти й зачинялася міська брама, ті люди пішли собі. Я не знаю, куди вони пішли. Біжіть скоріше за ними, то, може, ще доженете їх» [13]. Вона сховала їх. Чи зробила Раав через інстинкт самозбереження, чи через те, що розуміла, що ця земля належить єврейському народу достеменно невідомо. Однак, розпусниця допомогла двом розвідникам, за умови, що і вони не чіпатимуть її родину, які будуть в домі з червоним ганчір’ям.

Після повернення до Ісуса шпигуни не стали публічно заявляти про власні результати, а приватно розповіли про все їхньому наставнику. Ісус, грунтуючись на їх відомостях, нападає на Єрихон. Будинок з червоною ганчіркою ізраїльтяни не чіпали. Завоювавши місто, можна сказати, що розвідувальна операція була виконана успішно і якісно. 

Самсон та Деліла. Шпигунська угода, гроші

Наступною за хронологією ситуацію можна розглянути про могутнього чоловіка Самсона та корисливу Делілу. Богатир Самсон прославлявся своєю силою та незламністю, особливо у боротьбі з філістимлянами за визволення ізраїльтян. Через його вічні напади та бої філістимляни вирішили дізнатися про те, звідки в нього така сила, щоб знайти його слабке місце та вдарити по ньому. Один раз Самсон зупинився у місті Газа у розпусниці. Цілу ніч жителі ходили кругом, щоб підстерегти і вбити його, коли він спробує пройти через міські ворота. Але коли він встав і побачив ворота замкненими, то схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, виламав їх, поклав на плечі і відніс на вершину гори.

Філістимляни розуміли, що не можуть самостійно впоратися з богатирем. Додаючи, варто зазначити, що його міць крилась саме у його волосах, бо «бритва не торкалась моєї [Самсона] голови, бо я [Самсон] Божий назорей від утроби матері моєї [Самсона]» [14]. Однак, філістимляни дізналися, що він був ласий до жінок. Самсон закохався в Делілу. І філістимляни вирішили запропонувати шпигунську угоду: «Намов його та й побач, у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв’яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла» [15]. Деліла більше любила гроші, ніж Самсона, а тому погодилась.

Тричі вона питала Самсона про його силу, але він тричі їй не казав своєї таємниці та придумував інші причини. Однак, розпусниця не була простою, то перевіряла самсонову інформацію. Коли богатир засинав, вона говорила йому: «Філістимляни на тебе, Самсоне!»[16]? і спростовував він власні відмовки, тому що боявся нападу. Однак, Деліла тисла на нього, що він обманював її, тому «душі його важко стало до смерті»[17] і розповів закоханий про свою силу, а шпигунка і доповіла все філістимлянам. Тому коли знову Самсон заснув, його постригли і більше не зміг протистояти філістимлянам. Ображений народ  скрутив його, виколов очі, закував в ланцюги і, закривши в’язня, змусив молоти борошно.

Минуло багато днів, і філістимляни вирішили принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. У величезному будинку зібралися всі філістимлянські вожді, а на даху було ще три тисячі чоловіків і жінок.

Сліпого Самсона хотіли виставити на потіху переможців. Але упустили одну деталь: за час ув’язнення у нього знову відросло волосся, і повернулася колишня сила.

І коли Самсона підвели до стовпів, на яких покоївся будинок, Самсон уперся в ці стовпи і вигукнув: «Нехай помру я разом із філістимлянами!»  Будинок захитався і впав на власників і на весь народ, що був у ньому.  «І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя».

Отже, в цій історії можна побачити вдалі, мудрі, досвідчені шпигунські дії з боку Деліли, яка розуміла, що потрібно перевіряти інформацію і користуватися можливістю, поки вона є.

Непрофесійні дії контррозвідки

Наступною розглянемо історію про те, як непрофесійні дії контррозвідки спровокували війну. Після того, як помер цар аммонійців Нагаш, престолом став керувати його син Ганун. І сказав Давид: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, як і його батько колись був прихильний до мене» [18], тому вирядив Давид своїх людей, щоб висловити співчуття Гануну. Однак після прибуття аммонійські придворні спитали Гануна «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, пославши своїх людей, щоб висловити співчуття? Чи не послав їх Давид, аби вони роздивилися все в місті, розвідали, а потім знищили його?»[19] Ганун повірив у конспірологічну теорію власних придворних, тому «схопив посланців, зголив кожному півбороди, обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть»[20]. Посланці повернулися додому. Аммонійці зрозуміли, що образили Давида та почали збирати військо, про це дізнався Давид та теж почав збирати власне. Урешті-решт сталась війна, в якій Давидове військо перемогло аммонійців разом з аравійцями.

Отже, спостерігаємо ситуацію, коли аммонійський народ, у тому числі і придворні, були настільки наляканими та неспокійними, що у кожній іноземній акції вони вбачали шпигунство та небезпеку. Однак, замість того, щоб контррозвідка дізналась, навіщо Давид послав власних людей, вона почала будувати догадки та теорії, що призвело до катастрофічних наслідків для обох сторін.

Хушай — агент впливу

Останньою ситуацією, яка тим чи іншим чином корелює з розвідувальною діяльністю, які ми розглянемо у цій роботі це про так званого агента впливу Хушая.

Давид став царем Ізраїльтян та було у нього три сина, один з яких був Авесалом. Син вирішив піти проти батька та розіслав вивідувачів по всіх краям і сказав: «Зацарював Авесалом у Хевроні!» [21] Давид зрозумів, що не зможе втримати владу, бо «серце ізраїльтян похилилось на сторону Авесалому» [22], тому цар втік з Єрусалиму. Коли Давид підіймався на гору, де вклонявся Богові, він зустрів свого старого друга Хушая та сказав йому: «Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем. А якщо повернешся до міста й скажеш Авесаломові: «цар, я раб твій; Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я – твій раб », то зламаєш мені Ахітофелеву раду. Ось, там із тобою священики Садок та Евіятар, і всяке слово, яке ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові. Там з ними і два сина їх, Ахімаас, син Садока, і Йонатан, син Евіятара; через них посилайте до мене всяку звістку, яку почуєте» [23].

Хушай повернувся до Єрусалиму та зробив так, як сказав Давид. Авесалом спочатку не повірив йому, але Хушай відповідав: «Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся. А по-друге, кому я буду служити? Чи ж не синові його [Давида]? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі» [24]. Авесалом повірив йому, прийняв до себе на службу і зробив другим радником після Ахітофела. Ахітофел, що ненавидів Давида, запропонував Авесалому вчинити напад на колишнього царя і вбити його. Ця ідея сподобалася Авесалому і всім його старійшинам, але він все ж вирішив вислухати думку Хушая.

Хушай вислухав Ахітофела і не погодився з ним. Він сказав: «Ти знаєш батька свого та людей його, вони хоробрі і сильно роздратовані, як ведмедиця в полі, позбавлена дітей, і батько твій – муж воєн» [25], тому замість цього він запропонував: «Нехай збереться до тебе ввесь Ізраїль від Дана до Беер-Шеви, многотою як пісок, що над морем, і ти сам підеш. І прийдемо ми проти нього, в якому б місці він не знаходився, і нападемо на нього, як падає роса на землю; і не позоставимо ані при нім, ані між усіма людьми, що з ним, ані одного; а якщо він збереться до якого міста, то ввесь Ізраїль занесе на те місто шнури, та й потягнемо його в річку, так що не залишиться жодного камінчика» [26]. Авесалом погодився з цією думкою. Хушай негайно направив своїх посланців проінформувати про все Давида. І нехай з посланцями трапилась пригода, вони все одно змогли проінформувати Давида. Колишній цар гарно підготувався до оборони. Почалась боротьба і врешті-решт Авесалома вбили воїни Давида. Він повернув свій трон, проте не на довго, бо готувався інший заколот на чолі з Савеєм.

Отже, ця історія говорить про важливість агентів впливу, бо вони можуть не тільки передавати своєму керівництву важливі відомості про ворога, але здатні створювати потрібний вплив на ворожого царя, короля або президента, даючи йому згубні для нього поради.

Висновки

Тож, прочитавши та проаналізувавши всього лише одну п’яту частину Святого Письма, можна сказати, що Біблія – джерело різнорідної інформації, у тому числі і тієї, яка відноситься до розвідувальної діяльності. Тут можна побачити і успішні розвідувальні операції, і з помилками, і різних агентів впливу, і шпигунів, і роботу контррозвідки. Тож, Біблія – це скарбничка з базовими принципами розвідки та дієвими стратегіями. Попри те, що на сьогоднішній день розвідка неодноразово удосконалювалась, варто пам’ятати про історичні підвалини цього мистецтва.

 

Посилання

[1] Біблія. Буття. 1 глава.  URL:  https://bible.by/syn/1/1/
[2] Біблія. Буття. 1 глава. URL:   https://bible.by/syn/1/1/
[3] Біблія.  Буття. 3 глава. URL: https://bible.by/syn/1/3
[4] Там же
[5] Біблія. Буття. 6 глава. URL: https://bible.by/syn/1/6/
[6] Там же
[7] Біблія. Буття. 8 глава. URL: https://bible.by/syn/1/8/
[8] Біблія. Числа. 13 глава.URL:  https://bible.by/syn/4/13/
[9]  Біблія. Числа. 13 глава.URL:  https://bible.by/syn/4/13/
[10] Біблія. Числа. 14 глава.URL:  https://bible.by/syn/4/14/
[11] Там же
[12] Біблія. Ісус Навин. 1 глава. URL: https://bible.by/syn/6/1/
[13] Біблія. Ісус Навин. 2 глава. URL: https://bible.by/syn/6/2/
[14] Біблія. Судді. Глава 16. URL: https://bible.by/syn/7/16/#17
[15] Там же
[16] Там же
[17] Там же
[18] Біблія. 2-га Самуїлова. 10 глава. URL: https://bible.by/syn/10/10/
[19]  Там же
[20] Там же
[21]  Біблія. 2-га Самуїлова. 15 глава. URL: https://bible.by/syn/10/15/
[22] Там же
[23] Там же
[24] Біблія. 2-га Самуїлова. 16 глава. URL:  https://bible.by/syn/10/16/
[25] Біблія. 2-га Самуїлова. 17 глава. URL: https://bible.by/syn/10/17/
[26] Там же

Список використаних джерел

  1. Біблія. Розділи: «Буття», «Числа», «Ісус Навин», «Суддів», «2 Самуїлова»;
  2. Біблія та розвідка. URL: https://www.youtube.com/watch?v=jSSpP8Ag4DE&feature=youtu.be.
  3. І. Дамаскін (2014). Шпионаж в библейские и древние времена. URL: http://litresp.ru/chitat/ru/%D0%94/damaskin-igorj-anatoljevich/ya-poznayu-mir-razvedka-i-shpionazh/4.
  4. В. Петров (2009) Шпионы и библия. URL: https://islamnews.ru/news-SHpiony-i-Bibliya.
  5. Иисус Навин и падение Иерихона | Библейские тайны. URL: https://www.youtube.com/watch?v=H1EkKNVfcBw.

 

Схожі публікації