Форми, методи і засоби розвідувальної діяльності

Форми, методи і засоби розвідувальної діяльності

В. Павленко, студент ФПвН

 

Вступ

У зв’язку з динамікою розвитку світу, зростанням напруги між державами та геополітичною ситуацією у світі в цілому, ми змушені говорити про розвідку, як про один із найважливіших аспектів діяльності держави. З огляду на становлення у 21 сторіччі «нового світового порядку» головною потребою держав стала безпека та здатність її забезпечити [1]. Історія прекрасно демонструє, що без ефективної розвідувальної діяльності про безпеку не може йти й мови. На сьогодні, без розвиненого розвідувального механізму важко уявити собі досягнення прийнятного рівня безпеки як у межах держави, так і міжнародної системи загалом [1]

Співвідношення понять «форма», «метод» та «засіб» розвідувальної діяльності

У зв’язку з вищезазначеним, дуже важливо знати та розуміти які існують форми, методи та засоби розвідувальної діяльності, їх співвідношення та взаємодію, на що вони впливають, тощо. Отже, почати слід з коротких визначень цих трьох критеріїв класифікації.

Форми розвідувальної діяльностівідносини, що складаються між учасниками розвідувального процесу, спосіб організації розвідувального процесу.

Методи розвідувальної діяльності — варіанти впливу розвідувального органу на суб’єкт (об’єкт) розвідки в ході якого отримується розвідувальна інформація.

Засоби розвідувальної діяльності — предмети інтелектуального та матеріального світу за допомогою яких забезпечується здійснення розвідувальної функції [2].

Проаналізувавши данні визначення я зробив висновок, що, грубо кажучи, формується певна послідовність, від поняття ширшого до поняття більш вузького. Форми розвідувальної діяльності — це цілий механізм (система заходів, їх організація), за допомогою якого здійснюється розвідувальній процес та добувається розвідувальна інформація, методи — шляхи за допомогою яких реалізуються ці форми, а засоби — це предмети, які використовуються в ході реалізації конкретних методів розвідувальної діяльності.

Дуже часто, конкретні форми, методи та засоби розвідувальної діяльності окремих країн не містяться в відкритих джерелах інформації та не розповсюджуються взагалі. Це пов’язано насамперед з діяльністю органів, які ці форми, методи, засоби використовують. Оскільки розвідувальна діяльність це діяльність, яка здійснюється спеціальними засобами і методами, органи, що її здійснюють, відповідно, також спеціальні. А як відомо, «особливістю діяльності спеціальних служб та передусім — розвідки є те, що вона не може бути настільки ж прозорою, наскільки прозора діяльність інших органів державної влади» [2]. Як приклад можна навести статтю 14 Закону Україні «Про розвідувальні органи України», де вказано, що форми, методи і засоби розвідувальної діяльності, становлять державну таємницю і підлягають захисту в порядку, визначеному Законом України «Про державну таємницю» [3].

У книзі В. І. Гвоздя «Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави» поняття форм, методів та засобів розвідувальної діяльності дуже вдало порівнюються на прикладі одного з елементів агентурної розвідки. На мою думку, за допомогою проведення таких паралелей, дуже чітко та ясно вдалося висвітлити сутність даних понять та чітко їх відокремити один від одного. Саме тому, я вдався до аналогічного шляху, взявши за предмет порівняння розвідку кібернетичного простору.

Форма розвідки кібернетичного простору: добування розвідувальних відомостей, що полягає в отриманні даних та інформації, що циркулює в засобах електронно-обчислювальної техніки, локальних та глобальних обчислювальних мережах, у тому числі з використанням несанкціонованого доступу [4]. Тобто розвідка кібернетичного простору становить собою систему заходів спрямованих на здобуття розвідувальної інформації, що міститься в інформаційних мережах або комп’ютерних системах.

Методи розвідки кібернетичного простору: для розвідки кібернетичного простору умовно можна відокремити два методи — розвідка телекомунікаційних систем (прослуховування телефонних розмов, перехоплення CMC повідомлень, визначення географічного розташування власника мобільного телефону, тощо) та комп’ютерна розвідка (добування персональної інформації про користувачів інформаційної мережі, добування інформації, яка обробляється, зберігається та передається в інформаційній системі, добування вразливостей інформаційно управляючих систем, тощо) [4]. Також на сьогодні методи розвідки кібернетичного простору поділяють на пасивні та активні. При використанні пасивного методу збору розвідувальної інформації контакт з досліджуваним об’єктом не відбувається. При пасивному добуванні даних не генерується трафік, не реєструється з’єднання з хостом або сервером у системному журналі подій. Метод активного добування розвідувальних даних полягає у безпосередньому контактуванні з досліджуваним об’єктом розвідки з використанням методів прихованого сканування, що дає можливість бути непомітним при здійсненні впливу на противника [4] (Додаток 1).

Засоби розвідки кібернетичного простору: здійснення розвідувальної функції здійснюється за допомогою: інструментів віддаленого аналізу та ідентифікації досліджуваних об’єктів противника, використовування інформації від whois-серверів, перегляд інформації DNS-серверів мережі, тощо [4].

Приклади застосування окремих форм та методів розвідувальної діяльності

Варто зазначити, що прикладів і справді дуже багато, адже, в ході розвідувальних операцій неодмінно використовуються різноманітні форми, методи, засоби розвідувальної діяльності. Нерідко можна спостерігати, коли в ході однієї операції застосовується поєднання різних форм та методів. Обрання конкретних форм та методів залежить, насамперед, від поставлених цілей та задач, інформації яку треба здобути, тощо. Отже, я розглянув наступні розвідувальні операції:

  • Операція «Тарантела» — операція проводилася зовнішньою розвідкою Радянського Союзу. Мета операції: контроль за діяльністю англійської розвідки, просування певної інформації в правлячі кола Великобританії [5].

Форма розвідувальної діяльності: агентурна розвідка.

Методи розвідувальної діяльності: негласні (нелегальні), здійснювались шляхом впровадження агента.

Довідково:

Операція «Тарантела»

Розвідувальні операції проводилися з суміжних Радянському Союзу держав: Болгарії, Румунії, Польщі, країн Прибалтики.

Радянській розвідці вдалося підставити Интелидженс сервіс агентуру, яку англійці довгий час вважали своїми надійними джерелами в Московському комітеті ВКП (б), уряді – ВРНГ і ЦАГІ (закритому інституті, працював над ракетною і авіаційної тематикою). Інформація, що приходила в штаб-квартиру британської розвідки з цих джерел, завжди оцінювалася дуже високо.

Насправді все «агенти» працювали під контролем ОДПУ, і сконструйований радянською розвідкою канал використовувався для просування в англійських урядових колах певної інформації з широкого кола державних проблем.

В донесеннях, що мали кінцевим адресатом керівників Великобританії, представлялися питання, пов’язані з положенням у вищому керівництві СРСР, діяльністю радянського керівництва на міжнародній арені, станом в економіці і окремих галузях промисловості країни, деякі аспекти військового будівництва. Вони затверджувалися відповідальними офіцерами радянської розвідки. У свою чергу радянська розвідка отримувала цінну інформацію, що йде від британської та інших спецслужб, з якими співпрацював Богомолець. Інформація по лінії операції «Тарантела» йшла по «вищого пріоритету» і доповідалася безпосередньо І. В. Сталіну [5].

  • Операція «Скріпка» (Operation Paperclip) — операція проводилася Об’єднаним агентством з цілей розвідки (Joint Intelligence Objectives Agency, JIOA). Мета операції: вербування вчених із Третього Рейху для роботи в Сполучених Штатах Америки [6].

Форма розвідувальної діяльності: вербування вчених с з ціллю отримання знань та співпраці з американськими науковими установам.

Методи розвідувальної діяльності: вербування на матеріальній основі (пропонували великі гроші та високі посади), вербування під тиском (пропонували звільненні від правосуддя за нацистські злочини), тощо.

Довідково:

Операція «Скріпка»

Вербування німецьких вчених JIOA почалося відразу після закінчення війни в Європі, американський президент Гаррі Трумен не віддавав формального наказу про початок операції «Скріпка» до серпня 1945 року. У наказі Трумена особливо підкреслювалося, що виключене вербування тих, хто «був членом нацистської партії і був більш ніж формальним учасником її діяльності або активно підтримував нацистський мілітаризм». Згідно з зазначеним обмеженням, більшість намічених JIOA учених мали бути визнані непридатними для вербування, серед них ракетобудівники Вернер фон Браун, Артур Рудольф і фізик Губертус Штругхольд, кожен з яких був раніше класифікований як «загроза безпеці силам союзників».

Щоб обійти наказ президента Трумена, а також Потсдамської і Ялтинської угод, JIOA розробляв фальшиві професійні й політичні біографії для вчених. JIOA також вилучив із особистих справ вчених членство в нацистській партії й справи про участь в діях режиму. «Відбіливши» від нацизму, уряд США визнав вчених благонадійними для роботи в США.

Кодова назва проекту «Скріпка» з’явилося від скріпок, використаних для того, щоб прикріпити нові політичні особистості «американських урядових учених» до їх особистих документів в JIOA.

 

Висновки

Отже вважаю, що завдяки цій роботі мені вдалося з’ясувати взаємозв’язок та взаємовплив таких понять як форми, методи та засоби розвідки, дослідити співвідношення як в практичному так і теоретичному аспектах, відмежувати їх один від одного. Варто зазначити, що більшу увагу я приділяв саме теоретичним питанням розмежування цих понять.

У зв’язку з збільшенням значущості розвідки та її «технологізацією», форми, методи та засоби розвідувальної діяльності — це те, що невпинно розвивається, вдосконалюється, видозмінюється. Задля більшої ефективності розвідки варто постійно вивчати та аналізувати їх.

 

Додаток 1

Класифікація методів здійснення кібернетичної розвідки

 

Список використаних джерел

[1] Розвідувальна діяльність у сучасному світі та її пріоритети / С. Пик // Вісник Львівського університету. Серія : Міжнародні відносини. — 2013. — Вип. 32. — С. 70–76. — Режим доступу: – http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Mv_2013_32_12

[2] Гвоздь В. І / Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави: монографія / В. І. Гвоздь ; Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». — Київ : Борисфен Інтел, 2018

[3] Закон України «Про розвідувальні органи України». Редакція від 09.05.201 8, — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2331-14/conv/

[4] Савченко В. А. Аналіз існуючих методів кібернетичної розвідки інформаційно-телекомунікаційних мереж / В. А. Савченко, Т. М. Дзюба, В. ІО. Кива // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. — 2015. — № 3. — С. 194–201. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sitsbo_2015_3_36

[5] Операция «Тарантелла». Електронне джерело Вікіпедія. — Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Операция_«Тарантелла»

[6] Операція «Скріпка». Електронне джерело Вікіпедія. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Операція_«Скріпка»

Схожі публікації