Стратегія перемоги

Свіжий погляд на події довкола України

 

 

Іван Січень

У моїй попередній статті «Загроза нового нападу з боку Росії. Особливості ситуації довкола України» вже давалася оцінка причинам активізації російської військової діяльності на українському напрямку. Останнім часом така ситуація зазнала досить показових змін, що вимагають належного аналізу. Зокрема, мається на увазі вихід українського питання на вищий рівень відносин між США і Росією у рамках переговорів їх президентів — Дж. Байдена і В. Путіна. По суті, це ще раз підтвердило принципову важливість України як для Заходу, так і для Росії, інтереси яких зовсім протилежні.

На сьогоднішній день порушена тема вже стала предметом активної дискусії у політичних та експертних колах що України, що інших країн, і активно висвітлюється у ЗМІ. Разом з тим під час такої дискусії Росія знову розглядається здебільшого як «домінуючий центр сили, що спроможний нав’язувати свою волю іншим країнам, в тому числі США, членам НАТО і ЄС та Україні». Спробуємо поглянути на це інакше.

 

Як відомо, 7 грудня ц. р. президенти США і Росії провели спеціальну закриту відеоконференцію, де обговорювалася ситуація навколо України. Згідно з більшістю оцінок, під час розмови американського та російського лідерів не вдалося досягти жодних «проривних» результатів, однак остаточно прояснилися позиції сторін з українського питання.

…Жодне оголошення Росією нових «червоних ліній» не стримає процес євроатлантичної інтеграції України…

Так, президент Росії В. Путін висунув Сполученим Штатам вимогу надати «чіткі юридично зафіксовані гарантії відмови НАТО від подальшого розширення на схід та розміщення ударних наступальних озброєнь поблизу російських кордонів». Традиційно ці вимоги В. Путін обґрунтовував «інтересами національної безпеки Росії», а також твердженнями про «проведення США та НАТО агресивної антиросійської політики». Свідченням зазначеного називалися «активізація військових навчань та провокацій США і НАТО, спрямованих проти Росії», «освоєння ними української території». При цьому В. Путін знову звинуватив Україну у підготовці до нападу на «ДНР» і «ЛНР» за підтримки західних партнерів.

…Виникає питання: хто кому диктує свою волю? Чи Росія — США і Європі, чи вони — Москві?…

Президент США Дж. Байден відповів на це конкретно. Він категорично відмовився надавати Москві якихось гарантій зі згаданих вище тем, озвучивши консолідовані наміри всіх західних країн запровадити критичні санкції стосовно Росії у тому разі, якщо вона знову нападе на Україну. Перелік таких санкцій вже неодноразово з’являвся у ЗМІ і немає потреби в додатковій деталізації. Зазначимо лише, що за всіма прогнозами як західних, так і російських експертів, санкції зруйнують російську економіку максимум за два місяці.

Аналогічні заяви зробили лідери Канади, Великобританії, ФРН, Франції та низки інших західних країн, а також керівництво НАТО і ЄС. Всі вони стали на бік України, осудили агресивну російську політику та, по суті, створили проти Росії «єдиний фронт». І ось тепер виникає питання: хто кому диктує свою волю? Чи Росія — США і Європі, чи вони — Москві? Саме на нього ми і спробуємо відповісти.

 

…США і НАТО спільно з Україною за своїм військовим потенціалом не лише зрівнялися з Росією на Європейському ТВД, але й почали переважати її…

Як вже зазначалось у наших попередніх статтях, зараз США і НАТО спільно з Україною за своїм військовим потенціалом не лише зрівнялися з Росією на Європейському ТВД, але й почали переважати її (особливо з огляду на відновлені можливості швидкого перекидання американських військ з континентальної частини США до Європи). Звичайно, можна дискутувати на тему — чи нададуть наші західні партнери пряму військову допомогу Україні у випадку нового нападу на неї з боку Росії? Але щодо цього питання вже є таке ж конкретне рішення, як і відповідь Дж. Байдена В. Путіну.

Так, у листопаді поточного року Великобританія і Канада вперше відверто повідомили про готовність розмістити свої війська на території України. Причому, не звичайний персонал тренувальних місій, а підрозділи спеціального призначення. Водночас США і НАТО зірвали плани Москви зі встановлення контролю над Чорноморським регіоном, фактично змусивши її перейти від наступальної до оборонної стратегії. Все це є досить очевидними фактами, однак вони ігноруються (або не усвідомлюються) більшістю політиків, експертів та ЗМІ.

З початку 2021 року такі зміни у ситуації продемонстрували військові навчання США/НАТО на Європейському ТВД, які відверто декларувалися заходами стримування Росії від агресивних дій проти їх союзників та партнерів, у тому числі України. Аналогічними були також заходи США/НАТО з надання військово-технічної допомоги Україні, включно з передачею їй протитанкових ракетних комплексів та БПЛА, що вже довели свою ефективність під час різноманітних війн і збройних конфліктів.

Такі кроки США/НАТО добре відомі, їх вже не раз висвітлювали на нашому сайті. Відомі також їх наслідки, а саме те, як навесні 2021 року Росія була змушена відмовитись від чергового нападу на Україну. Насправді це стало геополітичною поразкою Москви, продемонструвало її неспроможність втілювати свої плани на пострадянському просторі, принаймні, стосовно України.

Заходи військового стримування Росії застосовуються США/НАТО і за нинішніх обставин. Так, у листопаді поточного року в Чорному морі відбулися чергові військово-морські навчання за участю американського есмінця з керованою ракетною зброєю Arleigh Burke. У цьому ж контексті можна відзначити передачу Сполученими Штатами Україні патрульних катерів типу Island, рішення Великобританії щодо додаткового виділення 1 млрд фунтів стерлінгів на зміцнення української оборонної сфери, а також надання ЄС 31 млн євро на військово-технічну допомогу Збройним силам України.

…Україна вже де-факто розглядається США/НАТО як союзник Альянсу…

Отже, Україна вже де-факто розглядається США/НАТО як союзник Альянсу, навіть без юридичного отримання нею такого статусу. І жодне оголошення Росією нових «червоних ліній» не стримає процес євроатлантичної інтеграції нашої держави. Це ще раз демонструють підсумки телефонних перемовин президентів США та України 9 грудня ц. р. Так, Дж. Байден повідомив про тверді наміри США і їх союзників дати рішучу відповідь Росії економічними та іншими заходами у разі її наступного нападу на Україну. Водночас, за словами президента США, жодне рішення стосовно України не буде ухвалюватися без її відома. Також він запевнив, що вступ України до НАТО є вибором самого українського народу і членів Альянсу, а не Росії.

Напередодні під час зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО генеральний секретар Альянсу Є. Столтенберг підтвердив відкритість Північноатлантичного союзу для України, зробивши наголос на тому, що Росія не має права блокувати український вибір. А тому вже найближчим часом поблизу російських кордонів дійсно можуть з’явитися ударні системи США/НАТО. І навіть більше, це вже відбувається практично, принаймні у вигляді польотів літаків американської стратегічної авіації у повітряному просторі України, а також систематичних візитів бойових кораблів США/НАТО до українського порту Одеса, який фактично виконує роль пункту їх передового базування.

 

…Тепер Росія вочевидь пожинає плоди своєї неоімперської політики…

В цілому такі обставини дійсно утворюють негативні наслідки для Росії, зокрема, посилюють напруженість на її кордонах, як про це каже В. Путін та інші представники російської влади. Однак, кого вони повинні через це звинувачувати? Винятково самих себе, але аж ніяк не США/НАТО та Україну. Саме Москва ще в 2007 році розпочала конфронтацію із Заходом, у 2008 році напала на Грузію, у 2014 році — на Україну, а в 2021 році зірвала на Донбасі перемир’я і почала готуватися до розширення масштабів військового вторгнення до нашої держави.

І ось тепер Росія вочевидь пожинає плоди своєї неоімперської політики. При цьому спроби військового тиску Москви на США/НАТО та Україну призводять лише до подальшого об’єднання їх зусиль для протистояння Росії. Зокрема, за чергової активізації російської військової діяльності на українському напрямку факт збройної агресії Росії проти України визнав навіть прем’єр-міністр Угорщини В. Орбан, який до цього часу вважався основним провідником інтересів Москви в Європі.

 

…Україна налаштована у мирний спосіб усувати конфлікт, однак жодним чином не потакатиме агресорові…

Водночас зміна балансу сил між Заходом і Росією на Європейському ТВД, посилення підтримки України з боку США, НАТО та ЄС дало змогу нашій державі повернутися до наступальної політики на Донбасі. Звичайно, Україна налаштована у мирний спосіб усувати конфлікт, однак жодним чином не потакатиме агресорові. Наприклад, ще з весни 2021 року, коли Москва активізувала збройні провокації в зоні конфлікту, Україна відновила свої жорсткі удари у відповідь. Наприкінці жовтня поточного року для виконання такого завдання вперше залучено розвідувально-ударний БПЛА Bayraktar ТВ2. Нагадаємо, що керованою бомбою було знищено одну зі 122-мм гаубиць Д-30 артилерійської батареї окупантів, яка вела вогонь по позиціях ООС України.

Тоді ж звільнили село Старомар’ївка поблизу населеного пункту Гранітне у Донецькій області. Згідно з Мінськими домовленостями-2, воно повинно було увійти до складу підконтрольних Україні територій, однак залишалося у «сірій зоні» на лінії фронту. Саме зі Старомар’ївки, ховаючись позаду мирних жителів, діяли російські снайпери. І ось тепер Росія та її сателіти на Донбасі позбавлені такої можливості, принаймні, на згаданій ділянці лінії фронту. А Україна ще й позбавила впевненості агресорів у безкарності їхніх дій через небажання української сторони загострювати обстановку в зоні конфлікту. Кара не омине нікого, що і продемонструвала Україна.

В цьому плані досить красномовні оцінки російських експертів, в тому числі націонал-шовіністичного спрямування, які визнають, що Збройні сили України спроможні відновити контроль над окупованими територіями Донбасу протягом двох–трьох діб. Але, на відміну від цьогорічної весни, на сьогоднішній день висловлюються сумніви щодо спроможності Москви реально захистити «ДНР» і «ЛНР» через загрозу посилення західних санкцій. Як вважають російські експерти, нові санкції обов’язково запровадять проти Росії за будь-яких обставин та причин її нового нападу на Україну.

 

…Москва все ще не відмовляється ні від своєї неоімперської політики, ні від нового нападу на Україну…

Хоча Москва все ще не відмовляється ні від своєї неоімперської політики, ні від нового нападу на Україну. Саме про це і свідчить чергова активізація російської військової діяльності поблизу України з початком зимового періоду навчання ЗС РФ у грудні поточного року. Лише у Південному військовому окрузі ЗС Росії на полігони виведені понад 10 тис. військовослужбовців разом із бойовою технікою. За їх участю вже протягом першого тижня зими поточного року виконали бойові стрільби близько 500 танкових екіпажів. А на Чорноморському флоті ЗС РФ знову опрацьовуються десантні операції.

На 100 % завантажені також всі тридцять полігонів Західного військового округу, де виконуються завдання тактичної та вогневої підготовки із залученням бойових машин піхоти БМП-2 та БМП-3, бронетранспортерів БТР-82А і БТР-80, танків Т-72Б3, Т-80, Т-90, оперативно-тактичних комплексів «Искандер-М» та зенітних ракетних комплексів «Тор-М2».

 

І на закінчення зверну увагу на ще кілька аспектів.

…Хто ж повірить у щиросердність заяв Москви про наміри захищати населення Донбасу? Хіба що у такий же спосіб, як це робилося в Чечні…

Так, Росія стверджує, що має право на будь-яку військову діяльність в межах своєї території. За таким правом з середини 1990-х років до 2000 року Москва розв’язала дві війни проти Республіки Ічкерії (Чечні) на Північному Кавказі. При цьому внаслідок дій російських військ загинули понад 200 тис. осіб з числа мирного населення — громадян Росії…

Хто ж у такому разі повірить у щиросердність заяв Москви про наміри захищати російських громадян та російськомовне населення Донбасу? Хіба що у такий же спосіб, як це робилося в Чечні. А відтак Україна також має повне право захищати своїх громадян від Росії на власній території, якою де-юре залишаються тимчасово окуповані райони Донецької та Луганської областей.

P.S. Замість висновків з порушених питань хотілося б загадати про ще один факт, що якнайкраще характеризує ситуацію. Йдеться про паніку в Росії, яку викликав підхід до Керченської протоки беззбройного корабля ВМС України «Донбас» 9 грудня ц. р. Його наближення до згаданого району в Москві розцінили мало як не «напад на Росію», для відбиття якого були задіяні всі наявні сили та засоби, включно з бойовою авіацією…

 

Схожі публікації