Відносини між США та Латинською Америкою після обрання Джо Байдена

Новий президент США формуватиме зовсім іншу траєкторію відносин з латиноамериканським світом

 

 

 

Катерина Вакарчук

 

Вибори-2020 на пост президента Сполучених Штатів вперше відрізняються від попередніх. Маються на увазі насамперед умови обрання — у розпал світової пандемії коронавірусу. І у США — зокрема. Аби виборці могли уникати місць масового скупчення, їм дозволили голосувати за допомогою поштових відправлень. Це призвело до того, що у виборах брала участь рекордна кількість учасників. А відсоток молоді, яку завжди вважали аполітичною, помітно збільшився.

Звісно, не можна не згадати і про голоси «латиносів», так як вплив на президентські вибори вихідців з країн Латинської Америки, які проживають в США, часто стає вирішальним. Прецедент мав місце у кампанії 2000 року, коли після перерахунку голосів у Флориді кандидат від Республіканської партії Джордж Буш переміг демократа Ела Гора з розривом у 537 голосів. Жоден республіканець, розпочинаючи з 1924 року, не перемагав, якщо не набирав більшості в штаті Флорида, де проживає біля 2 млн «латиносів». За голоси у цьому штаті завжди точилася запекла боротьба.

Так було і під час цієї кампанії. Наприклад, Дональд Трамп закидав своєму опоненту Джо Байдену, що той залякує латиноамериканців Флориди «соціалізмом», а жителі Куби, Венесуели, Нікарагуа утікали від цього соціалізму, шукаючи і знаходячи притулок у США. Як відомо, Д. Трамп займає щодо соціалістичних латиноамериканських режимів доволі жорстку позицію. На початку жовтня ц. р. держсекретар США Майк Помпео відвідував деякі країни Латинської Америки і його через це звинуватили у передвиборчий агітації.

Своєю чергою, Дж. Байден перед самим фактично голосуванням послав екс-президента Б. Обаму на передвиборчу агітацію до Майамі. Б. Обама, який у 2008 році там набрав близько 58 % голосів, і там же у 2012 році — 62 %, використав свою останню промову у якості звернення до латиноамериканської громади.

Слід зауважити, що кожен з президентів США, прийшовши до влади, так чи інакше, але змінював зовнішню політику щодо країн Латинської Америки. Але суть такої політики практично мало чим відрізнялася від попередніх: вона залишалася гегемоністською і патерналістською.

Пригадаймо, Д. Трамп, 45-й президент США, офіційно вступив на посаду 20 січня 2017 року. Його перемога на виборах стала для багатьох несподіваною. Низка лідерів країн Латинської Америки висловлювали своє занепокоєння, підкреслюючи, що Д. Трамп стане катастрофою для всього латиноамериканського світу.

Відсутність зовнішньополітичної доктрини породила ті наслідки, які призвели до погіршання відносин США з Мексикою, Кубою, Венесуелою. Взагалі вся передвиборча кампанія Д. Трампа будувалася на гаслах зведення стіни між Мексикою та США, на обіцянках боротися з наркотрафіком і нелегалами, які знаходяться на території США без документів, на закликах скорочувати різні програми, що допомагали нелегалам отримати дозвіл на проживання в США.

Реалізація латиноамериканської стратегії Д. Трампа розпочиналася з критики Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA). Він зазначав, що Мексика і Канада перетягли на свою територію потужні виробництва, через що з’явилася потреба переглянути та реформувати всі раніше ухвалені положення про торгівельно-митну зону. Реформування NAFTA в угоду «США-Мексика-Канада» (USMCA) завдало величезних збитків економіці Мексики, знецінилася її національна валюта та істотно погіршилися американсько-мексиканські відносини.

Радикально переглядалася політика США щодо Куби. Зокрема, зазнала критики стратегія Б. Обами стосовно «острова Свободи». Адміністрація Д. Трампа запропонувала нові принципи, за якими відмінялися раніше ухвалені домовленості між Гаваною і Вашингтоном і обмежувалися двосторонні економічні зав’язки.

Якщо говорити про Венесуелу, то сформована президентська «команда яструбів» повинна була вжити заходів для усунення Н. Мадуро від влади. Це і військовий заколот, і залякування, і санкції, і блокування рахунків найбільших нафтових компаній PDVSA та її американської філії Citgo Petroleum тощо. Але усунути від влади Н. Мадуро так і не вдалося. Щоправда, уряд Венесуели втратив контроль над значною частиною фінансів і, як наслідок, різко скоротилося ввезення на ринок США венесуельської нафти.

Загалом з одного боку розпочалася боротьба з лівоцентристськими режимами, а з іншого — зближення з режимами демократичними і правоцентристськими. Так, американська адміністрація схвалила державний переворот та вигнання з Болівії тамтешнього очільника Є. Моралеса. І привітала з перемогою в Бразилії ультрарадикального політика Ж. Болсонару, завдяки якому двосторонні, в тому числі і торгівельні відносини між США і Бразилією стали конструктивнішими.

Не можна не визнавати, що в регіоні збільшується вплив таких ключових гравців, як Китай, Росія та Європейський Союз. Чи що зменшується домінування у світі США, особливо в країнах Центральної Америки.

Свої корективи у сферу міжамериканських відносин вносить пандемія коронавірусної інфекції. Країни Латинської Америки потерпають від наслідків локдауну, фіксується величезна кількість жертв та інфікованих. Деякі країни фактично залишилися сам на сам з коронавірусною пошестю. Парадоксально, але не США прийшли їм на допомогу, а Китай, який поставляє медичні маски, тести, апарати для штучної вентиляції легень. Не дивно, що саме Дж. Байден у своїх передвиборчих перегонах звинуватив Д. Трампа у некомпетентності, у втраті Сполученими Штатами лідерських позицій в країнах Латинської Америки, зазначаючи при цьому, що найбільша загроза для США — у втраті їх лідерства в країнах Західної півкулі.

Дж. Байден набув солідного політичного досвіду. Він тричі обіймав посаду голови сенатського комітету з міжнародних відносин, був віце-президентом при президентстві Б. Обами. Серйозно вивчаючи латиноамериканський напрямок, відвідав цей регіон 16 разів. Досить показовими можна вважати розробку і реалізацію його масштабної програми Plan Colombia (2000–2015 рр.), якою передбачалася фінансова і військова допомога колумбійській владі для боротьби з FARC та місцевими наркокартелями. У 2006 році укладено американсько-колумбійський договір про вільну торгівлю. Нині Колумбія виступає в регіоні надійним партнером США.

Якою ж буде діяльність Білого дому на латиноамериканському напрямку за каденції нового президента США. Вже дещо можна передбачити, зважаючи на ту увагу, яку Сполучені Штати приділяють цьому регіонові. В своїх виступах Дж. Байден неодноразово різко критикував Д. Трампа за ті його кроки, що спричинили серйозну міграційну кризу на кордонах США. Не раз згадував і так звану трампівську «стіну» на південному кордоні, яка, за словами Дж. Байдена, зовсім не потрібна, бо не ефективна і марнотратна.

Майбутні нові напрями у зовнішній політиці США щодо країн Латинської Америки стосуватимуться і кліматичних змін, і активного розвитку «чистої та відновлювальної енергії», і дотримання прав людини, і боротьби з корупцією.

Сполучені Штати пропонуватимуть долучити американські держави, від Канади до Чилі, до реалізації програми випереджального розвитку «чистої енергії»; переглянути і лібералізувати міграційну політику та виділити додаткову допомогу в розмірі 4 млрд дол. США для економічного розвитку країн «Північного трикутника Центральної Америки» — Гватемали, Гондурасу, Сальвадору; посилити вжиті санкції до політиків та деяких членів уряду венесуельського режиму Н. Мадуро, які можуть приховувати свої активи як в країнах Латинської Америки, так і в Європі та США. Забезпечити вільні і справедливі президентські вибори у Венесуелі і надати підтримку латиноамериканським країнам, де проживає 5,1 млн венесуельських біженців; провести Саміт Америк в 2021 році у США з метою зміцнити міжамериканські зв’язки; приділити окрему увагу відносинам з Бразилією і Мексикою, оскільки там проживає половина всього населення Латинської Америки, а їх ВВП дорівнює такому продукту решти тамтешніх країн. На думку Дж. Байдена, президенти-популісти у цих двох країнах не лише не спроможні впоратися з сучасними викликами, а й навіть посилюють існуючі проблеми. Так, у випадку з Мексикою, це вищезгадана наркоторгівля, у Бразилії — безконтрольне вирубування лісів, пандемія коронавірусу.

Таким чином, вже зараз можна стверджувати, що новий президент США формуватиме зовсім іншу, так звану, траєкторію відносин з латиноамериканським світом. Його стратегія буде чіткою, зрозумілою і прогнозованою. Тому більшість латиноамериканських країн позитивно сприймають перемогу на виборах Дж. Байдена, адже сподіваються, що він допоможе впоратися з пандемією коронавірусу, через яку сьогодні спостерігається спад у економіках, втрачаються робочі місця, вирує міграційна криза тощо.

 

Схожі публікації