Ісламська Республіка Іран: кінець ери Роухані. Що далі?

Консерватори прибрали до своїх рук всю владу в Ірані

 

 

Вадим Волохов


Частина 1

 

Нагадаю, що 18 червня в Ірані відбулися президентські вибори, на яких переміг консерватор Ібрагім Раїсі з 61,9 відсотками голосів виборців, які брали участь у голосуванні. Таким чином, консерватори прибрали до своїх рук всі три владні гілки в Ірані: парламент, президентство та судову систему.

Передбачувана перемога консерваторів на президентських виборах обумовила звитягу консерваторів і на виборах до міської ради Тегерану, де більшість отримало саме консервативне крило. Більша кількість голосів дісталася ультраконсерватору Мехді Чамрану, представнику КВІР ІРІ Парвізу Сарварі і дочці вбитого командувача силами «Кодс» генерала Касема Сулеймані — Нарджес Сулеймані.

Відразу після того, як І. Раїсі оголосили переможцем, західні засоби масової інформації в один голос повідомляли про можливість «значного погіршення відносин» Ірану із Заходом та вірогідність гальмування переговорів по СВПД. Наводились висловлювання новообраного президента Ірану про небажання зустрічатись з президентом США та недоцільність переговорів про іранську ракетну програму.

Незабаром риторика почала змінюватися і згадали слова колишнього президента Сполучених Штатів, що адміністрація Білого дому ніколи не ставила за мету змінити політичну систему Ірану — «принцип велаят-е факіх».

На своїй першій прес-конференції 21 червня ц. р. І. Раїсі наголошував, що світові слід усвідомити, що зовнішня політика Ірану не розпочинається із СВПД, і не обмежується тільки цим. «Ми готові до конструктивної співпраці з усім світом у справах вирішення глобальних проблем, а ядерна угода нам потрібна рівно настільки, наскільки вона відповідає нашим національним інтересам», — підкреслив І. Раїсі. При цьому бажано зрозуміти, що Тегеран в умовах сьогодення не погодиться на перемовини стосовно ядерної програми і підтримки ним проіранських сил в регіоні, оскільки ці питання у компетенції Верховного лідера ІРІ Алі Хаменеї.

Хассан Роухані та Ібрагім Раїсі

Вважається за доцільне згадати про ключові програми президента ІРІ у 2013–2021 рр. Хассана Роухані, як реформатора, і чи зумів він їх реалізувати, незважаючи на протидію консерваторів. Коротко проаналізуємо п’ять ключових областей політики, а саме: економіки, дипломатії, прав жінок, прав інвалідів та етнічних і релігійних меншин, в яких Х. Роухані обіцяв здійснити прогресивні зміни, коли він прийшов до влади і фактично мав контроль над відповідними органами влади, щоб це зробити в умовах складної політичної системи Ірану. При цьому слід мати на увазі, що іранські президенти практично не контролюють збройні сили, судову владу та сили безпеки країни.

 

Сьогодні можна із впевненістю стверджувати, що уряд президента Х. Роухані та практично реформістський Меджліс несуть повну відповідальність за важкий стан економіки Ірану. Хоча в Ірані і спостерігались вражаючі темпи зростання ВВП між впровадженням СВПД у 2015 році та виходом США із нього у 2018 році, цей успіх зрештою мало сприяв зміцненню загального стану національної економіки.

У період з 2015-го по 2018-й рік нерівномірність доходів, виміряна коефіцієнтом GINI, де 100 одиниць становить максимальну нерівність, зросла з 39 до 42 одиниць. Рівень бідності (тих, хто живе менше, ніж на 1,90 дол. США на добу) не спостерігався, а рівень безробіття серед молоді (віком 15–24 роки) зріс з 26 % до 28 %.

За даними Reuters, оприлюднених в 2017 році, з моменту набуття чинності СВПД майже 90 % контрактів між адміністрацією Роухані та потенційними іноземними інвесторами непропорційно виграли компанії, організації та різної спрямованості фонди, що підконтрольні Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) або самому Верховному лідеру А. Хаменеї. Досить лише навести приклад, що лише 17 із понад 100 угод, укладених між Іраном та іноземними інвесторами на кінець 2017 року, перейшли до приватного сектору.

Значно погіршило економічну ситуацію та збільшило соціальну напругу у суспільстві скорочення адміністрацією президента Х. Роухані більшості соціальних програм, при цьому спостерігалось постійне збільшення асигнувань на Армію, КВІР та іранські спецслужби. До того ж слід розуміти, що президент сам визначає річний бюджет, а Меджліс лише його затверджує.

 

Кращі справи у сфері зовнішньої політики адміністрації Роухані. За роки його правління фактично було виконано обіцянку розвивати співпрацю із міжнародною спільнотою. У 2015 році він забезпечив підписання Спільного всеохоплюючого плану дій (СВПД, JCPOA) між Іраном та P5+1 (США, Великобританія, Франція, Росія, Китай та Німеччина), який зняв деякі санкції США, ЄС та ООН в обмін на обмеження ядерної програми Ірану.

Після ратифікації СВПД адміністрація Роухані також активно вела переговори з широким колом іноземних партнерів, регіональних та європейських, особливо у сферах туризму, охорони здоров’я, сільського господарства, видобутку нафти, відновлюваних джерел енергії та транспорту. На жаль, успіхи Х. Роухані знівелювалися переважно незалежними від нього обставинами. Так, у 2018 році президент США Д. Трамп, супротивник СВПД, в односторонньому порядку вийшов з «ядерної угоди» і знову запровадив проти Ірану цілу низку економічних санкції. Крім того, з того часу, як Д. Трамп залишив свою посаду, президент Х. Роухані продемонстрував неабияке бажання відновити «ядерну угоду», але його фактично відсторонив від переговорного процесу Верховний лідер Ірану за допомогою консервативної більшості новообраного парламенту.

 

Права національних та релігійних меншин. Рівні права згідно із законом та рівні можливості для іранських спільнот національних та релігійних меншин були наріжним каменем президентської передвиборної кампанії Х. Роухані. Він здобув впевнену перемогу в регіонах із великим відсотком національних меншин, які повірили обіцянкам про розширення їх політичної участі, покращення можливості працевлаштування та отримання освіти в національних закладах середньої та вищої освіти. Однак аналіз ситуації з цього питання та численні свідчення різноманітних недержавних організацій з питань прав людини, свідчать, що навіть за часів Х. Роухані «ситуація з етнічними та релігійними меншинами в Ірані значно не покращилася». Національні меншини залишаються недостатньо представленими в іранській політиці. Незважаючи на те, що представники національних меншин призначалися на певні посади районних та міських органів влади, жодний такий представник не дістав призначення на посаду губернатора жодної із провінцій Ірану, включно з провінціями із численним населенням меншин. Це така провінція, наприклад, як Сістан і Белуджистан. І навіть більше, хоча Х. Роухані і створив нову виконавчу установу, яка займається питаннями етнічних та релігійних меншин, але її керівником став колишній міністр розвідки, який не є представником жодної з меншин Ірану.

У галузі освіти Х. Роухані обіцяв спільнотам етнічних меншин, що навчальні предмети викладатимуться на рідній мові. Мови меншин зазнавали репресій в Ірані з початку останньої шахської династії в 1920-х роках минулого століття. Навчання в закладах освіти відбувається винятково перською, і навіть приватне спілкування іншими мовами у ряді шкіл обмежується. Це сприяло тому, що студенти із національних меншин, для яких перська є другою мовою, мають нижчі академічні показники та вищі показники відсіву, ніж їхні колеги-перси.

За адміністрації Роухані в університетах Курдистану та Східного Азербайджану було запроваджено деякі програми для курдської та азербайджанської молоді турецькою та азербайджанською мовами відповідно. Також були оприлюднені плани мовних програм «Белох» в провінції Сістан і Белуджистан. Однак в одному зі звітів щодо прав меншин і Ірані зазначається, що масштаби впровадження та вплив цих програм викладання мовами меншин є «неясними та нерівномірними». Крім того, мало зроблено для того, щоб забезпечити доступність викладання мови нацменшин на початковому та середньому рівнях, окрім кількох приватних шкіл.

Знову ж таки, з огляду на те, що президент контролює міністерство освіти і має широкий вплив на місцеву владу у провінціях та повітах, цілком ймовірно, що за останні вісім років можна було зробити набагато більше для розширення викладання рідних мов, в тому числі без необхідності прийняття нових законів.

Що ще більш викликає занепокоєння Центру у правах людини в Ірані (ICHRI), так це те, що за активістами, що відстоюють мовні права нацменшин, продовжуються протиправний нагляд, їх арештовує підконтрольне президентові відомство — міністерство розвідки.

Не зайве зосередитись окремо на проблемах релігійних меншин в Ісламській Республіці Іран. Для деяких таких меншин ера Х. Роухані насправді була часом, коли обмежувалися їхні права і свобода. Так, у січні 2020 року іранські засоби масової інформації повідомили про рішення міністерства внутрішніх справ Ірану, яке перебуває у підпорядкуванні президента, вилучити слово «інше» при можливому запитанні про релігію в заявках на нову національну картку Smart ID. Раніше смарт-ідентифікатори, що необхідні для виконання банківських операцій та доступу до багатьох державних пільг та послуг, не надавали такого доступу іранцям, які не сповідують однієї з чотирьох визнаних офіційними в Ірані релігій (іслам, християнство, іудаїзм та зороастризм).

Зміни спричинила велика кількість скарг і звернень до міністерства внутрішніх справ у січні 2019 року від консервативних законодавців, які застерігали, що включення «іншого» варіанту означає, що Іран визнає всі релігії, включно з «нечистими сектами». Новий формат посвідчення особи сьогодні можна розглядати як напад на іранську спільноту бахаїв. Віра бахаїв є відгалуженням ісламу і налічує понад 350 тис. послідовників, що робить її найбільшою немусульманською та невизнаною в Ірані вірою релігійної меншини.

Іранський уряд шиїтів вважає віру бахаїв єретичною та загрозливою для національної безпеки. Бахаям фактично заборонено отримувати смарт-ідентифікатори, якщо вони не вирішили заявити про належність до однієї з чотирьох визнаних конфесій, що, до речі, вірою бахаїв категорично забороняється. На всі скарги представників релігії бахаїв національна організація у питанні реєстрації актів цивільного стану Ірану — відомства, відповідального за документи, що посвідчують особу — надає стандартну відповідь: «закон не визнає вашу релігію, не пропонує рішення і доручає подати заявку згідно з існуючими варіантами».

 

Права жінок. Перш за все, важливо визнати, що Іран залишається країною, де, як свідчить ООН, «гідність жінок та основні права людини» постійно порушуються та підриваються. Іранські жінки досі стикаються із безліччю конституційно і законодавчо закріпленими обмеженнями, включно щодо їх одягу, спроможності обіймати високі державні посади, заборони обіймати посади у низці галузей промисловості, подорожувати без згоди чоловіка та успадковувати майно.

Тим не менш, адміністрація Роухані досягла незначних, але важливих зрушень стосовно іранських жінок за вісім років його президентства, що позитивно оцінено ООН і деякими правозахисними організаціями. А саме:

– розширення участі жінок в економіці на 3 % у період з 2014-го по 2019 рік;

– вдвічі збільшилась кількість державних служб, відкритих для жінок у 2017 році;

– збільшилась кількість жінок, які обіймають посади вищого рівня керівництва у національному уряді на 17 % та на 60 % — у провінційних органах влади;

– дві жінки вперше з 1979 року дістали призначення на посаду надзвичайного та повноважного посла Ірану: Марзі Афхам у Малайзії та Гомейра Рігі у Брунеї.

В 2018 році Меджліс ІРІ ухвалив закон, яким дозволяється жінкам-матерям передавати своє іранське громадянство дітям. Раніше лише діти батьків-громадян ІРІ мали право отримати громадянство при народженні. Перші національні посвідчення особи були видані за новими правилами в листопаді 2020 року.

Адміністрація Роухані також запропонувала інші нові заходи з захисту прав жінок, які пригальмовував Меджліс або не схвалювала Рада вартових конституції, яка може накласти вето на будь-який законопроект, щойно визнає його недоречним чи як таким, що суперечить ісламським нормам.

Сюди входять законопроекти, які могли дозволити жінкам, що займають відповідні державні посади, здійснювати закордонні поїздки без дозволу чоловіка; закони, які передбачають збільшення покарання за домашнє насильство та підвищують законний вік заміжжя для дівчат з 13 до 16 років.

Серед цих багатообіцяючих кроків президента Х. Роухані є й низка невдалих зі втраченими можливостями у сфері гендерної політики. Хоча Х. Роухані помітно розширив, розпочинаючи з 2016 року, доступ жінок до державної служби, наразі відсутні дані, чи чинна така тенденція. Дані Світового банку свідчать, що незважаючи на різке зростання між 2014 і 2017 роками участі жінок у загальному ринку праці Ірану, це питання у стані стагнації з невеликим скороченням у 2018 році. Крім того, Х. Роухані вирішив не призначати жінок на міністерські посади, що викликало невдоволення у багатьох його прихильників. Він не пояснив, чому так вважає, сказавши лише, що він планував, «але цього не сталося».

 

У 2018 році ООН та міжнародні організації схвалили рішення Х. Роухані ввести в дію новий закон про захист прав інвалідів. Він значно розширює нові соціальні засоби захисту та збільшує пільги для іранців з обмеженими можливостями. Меджліс та Рада вартових цей закон ухвалили. Однак захисники прав людей з обмеженими можливостями в Ірані нарікають, що, незважаючи на це, адміністрація Роухані в основному все ще не змогла виконати обіцяне. Виділено лише близько десятої частини коштів, необхідних для належного запровадження закону.

В 2019 році віце-президент Ірану Есхак Джахангірі запевнив активістів, що він «особисто домагатиметься реалізації закону про права інвалідів». Однак у грудні 2020 року Асгар Ширзаді, голова Іранської асоціації інвалідів, повідомив, що хоча і відбулися деякі покращення, багато відповідних державних установ, відповідальних за управління та запровадження нових пільг для інвалідів, все ще «не дуже поспішають імплементувати закон». З огляду на те, що навіть консервативна Рада вартових ухвалила цей закон, його неналежне впровадження є абсолютно виною команди тепер вже колишнього президента ІРІ і являє собою неприйнятне порушення нею конституційних та моральних обов’язків перед іранським народом.

* * * * *

Таким чином можна дійти висновку, що політична система Ірану з часів перемоги Ісламської революції в 1979 році впроваджена з метою обмежити зусилля обраних лідерів у здійсненні докорінних та далекосяжних реформ. Колишній президент Ірану Х. Роухані здебільшого не зумів ефективно скористатися наданими йому законом повноваженнями і змушений був протистояти реальним керівникам іранської політики. Було досягнуто занадто багато компромісів, яких не вимагали ні закони Ірану, ні політичні традиції, а підконтрольні президентові урядові міністерства у окремих випадках не змогли ні запровадити нових законів, ні реформувати власну несправедливу практику.

Політична система Ірану обмежує зусилля обраних лідерів у здійсненні докорінних та далекосяжних реформ

З огляду на те, що консерватори на виборах у 2020 році здобули більшість у Межлісі Ірану, і в 2021 році перемогли на президентських виборах, а обраний президент І. Раїсі 5 серпня поточного року вступає на посаду, є вірогідність того, що з небагатьох реформ, здійснених за вісім років президентства Х. Роухані, незабаром деякі можуть бути скасовані. Наразі незрозуміло, яким чином політики з числа поміркованих та реформістських груп та течій, що втратили владу, зможуть вплинути на внутрішню та зовнішню політику протягом наступних, як мінімум, 4-х років. Однак ера Роухані демонструє, що для тих, хто прагне змін, і хто все ще обіймає посади, як на національному, так і на місцевому рівнях, не багато шансів для відстоювання раніше впроваджених реформ.

Частина 2

 

Схожі публікації