Ісламська Республіка Іран: кінець ери Роухані. Що далі?

Відмова від повернення до СВПД принесе Ірану нові загрози та конфронтацію із Заходом

 

Вадим Волохов

Частина 2

 

Частина 1

Наш аналіз діяльності колишнього президента ІРІ Х. Роухані не може вважатися повним без попереднього прогнозу ключового питання сьогодення — подальшої долі СВПД та розвитку відносин між США та Іраном.

Поки Вашингтон і Тегеран визначають найкращий спосіб з повернення до СВПД, тиск на адміністрацію Байдена продовжує посилюватися з боку політичних партій США та зацікавлених союзників за кордоном. Багато хто з політиків стверджує, що «ядерна угода», яка існує сьогодні, просто не заходить настільки далеко, щоб регулювати регіональний баланс Ірану та пов’язану з ним діяльність. Однак ступінь, до якої в іранській владі реалістично розглядатимуть питання про переговори щодо «ядерної угоди», є серйозною проблемою. В Тегерані добре розуміють, що за повернення за стіл переговорів може бути запропоновано взаємовигідне партнерство як зі США, так і з регіональними партнерами. Відмова від повернення до СВПД принесе нові загрози та конфронтацію із Заходом.

Пропонуємо розглянути головні, на наш погляд, проблеми регіону, що пов’язані із зовнішньополітичною діяльністю Ірану.

По-перше, регіональна позиція Ірану останнім часом посилилася завдяки підтримці недержавних суб’єктів в Іраку, Ємені та Сирії, особливо після того, як у травні 2018 року США вийшли з СВПД. Іранський уряд знову заявив, що США, як партнер у переговорах, не надійні. І як наслідок, значно зросла загроза від навколишнього оточення в країнах регіону Близького Сходу як для цивільного населення, так і для іноземних військ. Ця форсована напруженість досягла свого зеніту в січні 2020 року, після цілеспрямованого вбивства в Багдаді командувача Силами спеціальних операцій «Кодс» КВІР ІРІ генерал-майора Кассема Сулеймані. Згодом того ж року напади через Ірак на війська США і коаліції та їх бази стали майже щоденним навчанням для шиїтських збройних проіранських формувань. Про створення та підтримку «шиїтського коридору» з території Ірану через Ірак та Сирію до Лівану ми вже якось писали, тому немає потреби до цього звертатися ще раз. Новим моментом в цей період стала дієва підтримка Іраном руху хуситів в Ємені.

Регіональний вплив Ірану сприяє зростанню безпекових та операційних ризиків по регіону загалом

Протягом 2020 року та на початку 2021-го хусити все частіше і результативніше атакували міста Саудівської Аравії, а також цивільну та урядову інфраструктуру, що свідчить про певні зміни у тактиці та стратегії їхніх акцій, що, зрозуміло, обумовлюється зростаючою допомогою з боку Ірану. Ці та інші події на території Сирії та в Лівані яскраво свідчать, як регіональний вплив Ірану сприяє зростанню безпекових та операційних ризиків по регіону загалом. Вашингтон вважає це серйозною темою на майбутніх переговорах з Іраном.

По-друге, наступним ключовим питанням є іранська ракетна програма, зокрема програма з розробки балістичних ракет, спроможних нести ядерні бойові заряди. Незважаючи на скромне висвітлення цієї теми в світових ЗМІ протягом останніх місяців, програма балістичних ракет Ірану викликає серйозні занепокоєння як у США, так і в сусідніх з ним Ізраїлі та Саудівській Аравії. Ракетна техніка з кожним роком все більше вдосконалюється. В інтересах збереження позицій гарантів безпеки для своїх регіональних союзників учасники переговорів виграють від обговорення до цієї теми на майбутніх переговорах, хоча Іран чинитиме серйозний опір.

В усьому світі наявність балістичних ракет у складі збройних сил розглядається як важливий аспект через оснащення та оперативно-стратегічні можливості. Іранці вважають, що мають право, як і інші країни, розробляти таку програму. Зважаючи на відносини із Заходом та політичну ізоляцію останнім часом, Іран намагався бути самодостатнім у військових справах і неодноразово заявляв про необхідність збільшувати свої оборонні можливості, як стримуючий фактор щодо сусідів та супротивників. Програма балістичних ракет розроблялася спочатку за сприяння та підтримки Північної Кореї, а потім самостійно і, врешті-решт, стала найпотужнішою на Близькому Сході.

Керівництво Ірану заявляє, що ракетна програма країни не повинна розглядатися на майбутніх переговорах

Керівництво Ірану постійно заявляє, що програма балістичних ракет не повинна розглядатися на майбутніх переговорах. Міністр закордонних справ ІРІ Моххамад Джавад Заріф в березні 2021 року в інтерв’ю Politico заявив, що питання про програму балістичних ракет його країни вже розглядалося настільки, наскільки це необхідно в рамках СВПД. Зокрема, в тексті СВПД зазначається, що країна повинна уникати розробки балістичних ракет, здатних доставляти ядерну зброю. М. Д. Заріф також вказав на важливість регіонального роззброєння, як фактора гарантії регіональної безпеки. І наголосив, що у даній ситуації Тегеран міг би виступати у ролі гаранта. Тому слушно дійти висновку, що питання регіонального роззброєння потрібно було ширше розглядати в «ядерній угоді» стосовно регіональної безпеки взагалі для того, щоб заохотити Тегеран піти на поступки Вашингтону щодо своєї програми балістичних ракет. Як зазначив М. Д. Заріф, Іран раніше пропонував регіональний механізм безпеки, пакт про ненапад і Ормузьку мирну ініціативу. Ці заяви щодо зацікавленості в деескалації напруженості в Перській затоці свідчать про готовність Тегерану співпрацювати та знаходити шляхи досягнення ґрунтовнішої регіональної стабільності. Таким чином, активніші та прозоріші дипломатичні зусилля, що спираються на попередні іранські заяви, а також взаємодія з іншими зацікавленими суб’єктами регіону для більш реального підкріплення відчуття безпеки для Ірану можуть сприяти досягненню більш розширеного, що вірогідно, або переглянутого, якому активно опирається Тегеран, СВПД.

 

За такого стану справ Вашингтон сподівається на підтримку своїх союзників та партнерів. До речі, динаміка процесів на Близькому Сході значно змінилася після 2015 року, коли набув чинності СВПД. Змінився і рівень напруженості Ізраїлю. Також поступово змінювалось відношення інших країн регіону Близького Сходу до Ірану. Наразі Вашингтон вважає, що ці партнери повинні бути зацікавлені не тільки у своїй участі у справі з вирішення проблем безпеки з Іраном, але також повинні мати міцні відносини з ним, щоб підтримувати, знову ж таки на нього, тиск.

Найближчими союзниками та партнерами Вашингтону в регіоні вважаються:

Катар. У червні 2017 року, коли «четвірка» (Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн і Єгипет) розірвала з дипломатичні та економічні зв’язки із Дохою через низку претензій, Катар опинився в, так би мовити, компромісному становищі. Оскільки 40 % продовольства йому надходить із Саудівської Аравії — єдиної країни, з якою у нього сухопутний кордон, — і не має можливості використовувати повітряний простір країн Перської затоки, Катару довелося звернутися до Ірану. Незабаром після оголошення блокади Тегеран почав надавати Катару літаки для доставки товарів першої необхідності та продовольства, завдяки чому Катар спромігся реалізувати стратегію виживання та, зрештою, вистояти під час блокади, що зблизило ці дві держави. Допомоги, яку Катар отримав від Ірану та Туреччини, вистачило, щоб протистояти тиску, який «четвірка» намагалася чинити на Катар протягом трьох років.

У січні 2021 року, коли «четвірка» нормалізувала відносини з Катаром, міністр закордонних справ Катару шейх Мохаммед бен Абдулрахман Аль Тані наполягав, що Катар подовжуватиме свою незалежну зовнішню політику, включно зі збереженням міцних зв’язків із Іраном. Зараз, коли Катар переформує свої відносини з кожним членом регіону, у нього з’явилася унікальна можливість виступати посередником і радником у переговорах з СВПД, або щодо більш широких регіональних домовленостей. Міністр закордонних справ Катару заявив в лютому 2021 року, що веде переговори як зі США, так і з Іраном, рухаючись у напрямі деескалації шляхом дипломатії з метою заохотити всі сторони повернутися до «ядерної угоди».

Оман. За часів султана Кабуса бен Саїда Оман історично позиціонував себе, як нейтральний регіональний переговорник. Завдяки зв’язкам із Саудівською Аравією через Раду співробітництва країн Перської затоки та важливим двостороннім зв’язкам, султан Кабус також підтримував добрі відносини із Тегераном. Країна відіграла активну роль у справі з вирішення ключових суперечливих міжнародних питань, що стосуються Ірану. Зокрема, таких, як переговори між США та Іраном, що врешті призвели до укладання СВПД. Це також допомогло посередництву у звільненні громадян Заходу, заарештованих іранською владою. Керівництво Ірану іноді дослухалося до його порад щодо контактів зі США та регіональної діяльності. Після смерті султана Кабуса в 2020 році його наступник султан Хайтам бен Тарік висловив бажання продовжувати цю посередницьку діяльність. У лютому 2021 року міністр закордонних справ Оману Саїд Бадр бен Хамад Аль Бусаїді з оптимізмом висловився про можливість повернення всіх сторін до СВПД і нагадав, що його відомство «завжди готове надати допомогу».

Згодом, у травні 2021 року, Оман висловив зацікавленість у продовженні обговорень щодо імпорту іранського газу та будівництва трубопроводу між двома країнами. Однак міністр нафти і газу Оману Мохаммед аль-Румхі заявив, що така угода залежатиме від відновлення СВПД. Тому, султанат Оман та Іран, безумовно, матимуть користь від повернення до «ядерної угоди», що заохочуватиме економічне зростання та регіональну співпрацю. Міцні стосунки між Мускатом та Тегераном налагоджені і сьогодні, тому Оман може виконувати роль ключового союзника у майбутніх переговорах між Іраном та США.

Європа. Європейські країни, що підписали СВПД, довший час виступали в ролі балансуючих факторів між Іраном та США, і першими знову ввійшли на ринок Ірану після запровадження СВПД. Після виходу США з «ядерної угоди» в 2018 році і коли Іран почав зменшувати рівень її дотримання, європейські лідери послідовно закликали обидві сторони переглянути дії, що загрожують «ядерній угоді», і повернутися до її виконання. Оскільки європейські країни (Франція, Великобританія та Німеччина) представляють трьох із семи підписантів, вони залишатимуться важливими посередниками у справі з заохочення Ірану щодо дотримання вимог СВПД.

Крім того, європейці вважаються ключовим економічним важелем для Ірану. Так, після невеликих вагань європейські країни на деякий час відновили інвестування та ведення бізнесу в Ірані — між впровадженням СВПД та виходом з нього США.

Ключові сфери інвестицій Європи в Ірані в минулому включали автомобільний, нафтовий та банківський сектори. Хоча реалізація цих можливостей після того, як усі сторони повернуться до виконання «ядерної угоди», та, ймовірно, укладання додаткових регіональних угод про безпеку, можуть ще більше зміцнити довіру інвесторів та забезпечити європейським та міжнародним фірмам гарантії, якщо не станеться необдуманого повернення до міжнародних санкцій.

Отже, Франція, Великобританія та Німеччина повинні зробити все, щоб відновити СВПД разом із можливими безпековими угодами, які можуть зменшити ризик при поверненні їх бізнесу на іранський ринок.

Іншою зацікавленою стороною для консультацій є Королівство Саудівська Аравія, яке вважається активним гравцем у регіональній політиці та головним конкурентом Ірану за вплив в регіоні. До 2021 року здавалося фантастичним розглядати Королівство, як потенційного гравця у переглянутому СВПД. Однак ситуація змінилася. На початку березня поточного року влада КСА провела низку неофіційних зустрічей з представниками ізраїльського, еміратського та бахрейнського істеблішменту, на яких обговорювались питання про створення потенційного регіонального альянсу з безпеки, такого собі «близькосхідного НАТО» для захисту від потенційних загроз ядерного Ірану.

Безумовно, такий союз сприйматиметься як суттєва ескалація напруженості та загроза Ірану, що, своєю чергою, призведе до посилення регіональної конкуренції та ізоляції Ірану. Щоб уникнути такої ескалації та гонки озброєнь, Саудівська Аравія заявила, що зацікавлена брати участь у переговорах/угодах, які можуть визначити структуру безпеки регіону в цілому. Наприкінці квітня 2021 року на шпальтах регіональних засобів масової інформації з’явилися повідомлення, що Іран та Саудівська Аравія провели зустрічі в Багдаді за посередництва керівництва Іраку. Незважаючи, що суть цих переговорів залишається невідомою, дуже ймовірно, що обидві сторони зацікавлені у створенні подоби довіри з тим, щоб розпочати обговорення регіональної безпеки та способів її налагодження. Такі переговори двох країн життєво важливі для регіональної безпеки і дають певну надію на позитив. На даний час основними дискусіями між двома країнами є конфлікт в Ємені. Як повідомляється, діяльність шиїтських бойовиків Ірану в Іраку та Сирії також стала предметом обговорення.

У відповідь на ці повідомлення спадкоємний принц Мухаммед бен Сальман заявив: «Іран — сусідня країна, і все, до чого ми прагнемо — це добрі та особливі відносини з Іраном». З іншого боку, навіть незначне потепління відносин між країнами регіону створює своєрідні важелі для активізації регіональної співпраці, яка запрошує обидві сторони за стіл переговорів та сприяє налагодженню довіри. Вважається за потрібне, щоб всі учасники переговорів по СВПД скористалися перевагами цих постійних дискусій та духом регіональної співпраці і, при нагоді, врахували в новій редакції СВПД питання безпеки. Крім цього, вирішення питань єменського конфлікту, де обидві держави мають власні інтереси, також є важливою темою для обговорення.

Для Держави Ізраїль пріоритетом є забезпечення без’ядерного Ірану. І хоча Ізраїль не є підписантом «ядерної угоди», важливо, щоб відновлений СВПД зважав на проблеми безпеки єврейської держави не тільки тому, що вона є союзником США в регіоні, а й тому, що Ізраїль висловлював президентові Д. Трампу свою готовність завдати удару по іранських ядерних об’єктах у тому разі, якщо не відчуватиме себе в безпеці. Тель-Авів взяв на себе активну роль гравця в регіоні Близького Сходу та за допомогою погроз і тиску дав зрозуміти іншим країнам, що жодна угода не буде життєздатною без його належної підтримки.

Західні політики вважають, що залучення Ізраїлю до процесів відновлення СВПД може бути непрямим, з огляду на те, що він є зацікавленою регіональною державою та радником США в регіональних питаннях. Його участь може обмежитись консультаціями під час проведення дипломатичних переговорів і, таким чином, він відчуватиме себе зацікавленим і до якого дослухаються.

* * * * *

На початку липня поточного року під час відеоконференції президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Ангела Меркель та голова КНР Сі Цзіньпін погодились з тим, що зараз є «вікно можливостей» для проведення переговорів, спрямованих на відродження «ядерної угоди» 2015 року. Після практично безрезультатних шести раундів переговорів у Відні (останній завершився 20 червня) шість країн, які залишаються сторонами угоди — Великобританія, Китай, Німеччина, Росія, Франція та Іран — намагалися домовитись про повернення США до «ядерної угоди» та переконати Іран у необхідності повернутись до умов СВПД 2015 року. Наразі Вашингтон звинувачує Тегеран у зволіканні переговорного процесу під приводом очікування інавгурації нового президента ІРІ І. Раїсі. Мовляв, тільки після цього Іран може повернутись до переговорів.

В адміністрації Байдена вважають, що підтримка та сприяння відновленню іранської економіки може стати саме тим важелем, який поверне Тегеран за стіл переговорів. Ця ідея має сенс, оскільки і новий президент Ірану І. Раїсі, і Верховний лідер А. Хаменеї неодноразово наголошували, що влада готова докласти максимум зусиль, щоб послабити економічний тиск та знизити рівень соціальної напруги у суспільстві.

Вашингтон звинувачує Тегеран у зволіканні переговорного процесу під приводом очікування інавгурації нового президента Ірану

До речі, в середині липня поточного року нова хвиля народних виступів прокотилася по Ірану. До старих причин — безробіття, корупції, стрімкого зростання цін на товари першої необхідності — додались нові: спека, нестача води та засуха.

Повертаємось до економічних важелів. Ми пам’ятаємо, що кілька місяців тому КВІР затримав у Перській затоці південнокорейський танкер. Іран звільнив корабель та екіпаж тільки після того, як влада Південної Кореї погодилась розморозити 7 млрд дол. США, що знаходились у корейських банках. Саме з цих міркувань Вашингтон висловив сподівання, що країни-підписанти СВПД проконсультуються з країнами, в яких зберігаються іранські активи, заморожені в наслідок запроваджених санкцій. Звільнені під американські зобов’язання кошти позитивно вплинуть на економічний стан Ірану, впевнені у Вашингтоні.

Іншим швидкодіючим важелем для Ірану може стати підтримка Сполученими Штатами звернення іранців до Міжнародного валютного фонду про фінансування надзвичайних ситуацій на 5 млрд дол. США, заблокованих адміністрацією Трампа в квітні 2020 року. Зрештою, будь-які зусилля щодо поліпшення економічних умов для пересічних іранців будуть вітатися в Ірані, а також матимуть побічний ефект від утворення громадського тиску на режим для продовження співпраці зі США.

Таким чином, малоймовірно, що після обрання І. Раїсі 18 червня 2021 року президентом, Іран негайно повернеться за стіл переговорів для перегляду СВПД або обговорення CВПД+. Таке повернення до переговорів з відновлення «ядерної угоди» передусім залежатиме від успішного повернення до основних умов СВПД, яке вважається неминучим і яке новий президент І. Раїсі буде зобов’язаний прийняти.

Певною перевагою використання формату СВПД 2015 року для проведення додаткових переговорів з метою розширення «ядерної угоди» можна вважати переплетіння національних інтересів регіональних та зовнішніх гравців. З цією метою Вашингтон пропонує Іранові надати на переговорах докази добросовісних зусиль. Вилучення з «чорного списку» міністерства фінансів США в червні поточного року кількох компаній та громадян Ірану також свідчить про наміри американців відновити СВПД.

Сьогодні перед новообраним президентом Ірану постали дуже важливі питання, головним серед яких можна вважати збереження соціального миру та виведення країни з міжнародної ізоляції. При цьому слід розуміти, що вище духовенство та ультраконсервативне крило іранського політикуму не дозволять йому нехтувати досягнутими в регіоні Близького Сходу геополітичними перемогами останніх кількох десятків років.

 

 

Схожі публікації