Чому російська пропаганда нав’язує тезу про «безвихідну ситуацію для України»?

Іван Січень

У попередніх статтях ми вже звертали увагу на спроби деяких країн та політичних сил нав’язати Україні російські умови припинення війни, які принципово суперечать українським інтересам. Всі такі ініціативи відкидаються Україною та не знаходять підтримки з боку наших західних партнерів. З огляду на це, Росія за сприяння своїх сателітів посилює тиск на Україну як у військовій, так і в інформаційній сферах. Так, на фоні продовження наступальних дій ЗС РФ та активізації повітряних атак проти цивільної інфраструктури України противник нарощує зусилля з підриву морального духу українського суспільства. В рамках таких зусиль через російські ЗМІ та агентів впливу просуваються ідеї щодо «безвихідної ситуації для України, що вимагає від неї термінового повернення до переговорів з Росією та поступок на її користь». При цьому Москва застосовує методи так званої сірої дезінформації, які базуються на тенденційному поданні та перекручуванні реально існуючих фактів, яким надається зовсім інше звучання. Подібні методи мають високу ефективність і дозволяють Росії досягати деяких зі своїх цілей. Тому розглянемо їх більш уважно.

Для початку згадаємо основні наративи російської пропаганди. Наразі їх можна звести до декількох інформаційних напрямів, в рамках яких просуваються наступні тези або твердження:

• «ситуація на фронті є катастрофічною для України, а українські війська не можуть стримати наступ збройних сил Росії»;
• «в Україні виникли критичні проблеми з мобілізацією, яка не може забезпечити потреб збройних сил»;
• «План перемоги В. Зеленського, Формула миру та інші українські ініціативи зазнали провалу та не підтримуються Заходом»;
• «перспективи повернення Д. Трампа до влади в США не викликають ніяких сумнівів, як і припинення допомоги Україні з боку нової адміністрації США»;
• «Москва перехоплює ініціативу у міжнародних відносинах та змінює ставлення світової спільноти до України, що засвідчує підвищення ролі групи БРІКС у світі»;
• «економіка України та її енергетична система фактично зруйновані, що поглиблює соціально-економічну кризу в країні та створює підґрунтя для антивладних виступів населення, які можуть розпочатися вже найближчим часом».

Виходячи із зазначеного рупори Кремля роблять висновок про «відсутність будь-яких перспектив перемоги України у війні з Росією». При цьому єдиним виходом для України вчергове називається необхідність «припинення опору Росії та початку переговорів з Москвою на російських умовах». Нажаль, поширенню подібних думок сприяють і деякі українські ЗМІ та «авторитетні» експерти, які свідомо або через недостатню обізнаність у ситуації, викривлюють дійсний стан речей на користь Москви. Те ж саме стосується і багатьох західних видань та експертів.

Що ж, в Україні дійсно багато проблем, у тому числі вкрай гострого характеру. Однак вони не є катастрофічними для України. Перед Росією постають не менш складні проблеми. Тому згадані вище твердження потребують об’єктивної оцінки, що дозволить зрозуміти реальний стан речей. Подивимось на ситуацію більш детально.

По-перше, обстановка на фронті дійсно є надзвичайно складною для України. У жовтні 2024 року росіянам вдалося захопити міста Вугледар та Селідове, а також ряд інших населених пунктів, що створює враження суттєвого прискорення російського наступу. Однак оборону згаданих міст ворог «прогризав» два-три місяці, через що зазнавав значних втрат та втрачав цінний напередодні зими час. Збройні сили Росії продовжують наступ, але темпи їх просування поступово сповільнюються.

Так, після відступу від Вугледару та Селидового українські війська запобігають новим проривам росіян та стримують їх на підступах до Покровська, Курахового та Куп’янська. У Торецьку та Часовому Ярі ведуться затяжні міські бої. На півдні України будь-яких відчутних зрушень взагалі не відбувається. У Курській області Росія не здатна повернути під свій контроль втрачені території. Загалом обстановка на лінії зіткнення сторін знову повертається до позиційного протистояння, а наступальний потенціал ЗС РФ має вичерпатися вже до кінця 2024 року. Росія вже не спроможна одночасно проявляти високий рівень активності по всій лінії фронту, тому зосереджує свої зусилля лише на декількох найбільш важливих для неї ділянках.

По-друге, після певних позитивних зрушень у проведенні мобілізації в Україні у першій половині 2024 року, на сьогодні її темпи суттєво сповільнилися. Через це погіршились можливості компенсації втрат на фронті та формування нових з’єднань і частин українського війська.

Хоча за своїм мобілізаційним потенціалом Росія значно перевищує Україну, однак перед росіянами постають не менші проблеми. Проявом зазначеного є зменшення бажаючих долучатися до контрактної служби, а також зниження кількості призовників. Причини такої тенденції ми вже наводили у попередніх статях. В результаті Росія спроможна лише поповнювати свої війська, але не здатна нарощувати їх чисельність для створення потужних ударних угруповань та накопичення резервів. Саме це обумовлює неспроможність Росії досягти рішучих успіхів у війні.

По-третє, ініціативи України щодо перемоги у війні та встановлення справедливого миру справді викликають неоднозначне ставлення з боку Заходу. Насамперед це стосується прагнення України стати членом НАТО, а також отримати дозвіл на застосування західних озброєнь по цілях в глибині території Росії. У той же час західні партнери не тільки продовжують надавати військово-технічну та іншу допомогу Україні, але й збільшують її обсяги, що залишається головною запорукою ефективного стримування російської агресії. Так, попри затримки та інші складнощі, G7, США, НАТО і ЄС продовжують виконувати всі свої зобов’язання щодо виділення коштів на закупівлю зброї для України.

Крім того, у вересні-жовтні 2024 року західні партнери розпочали реалізацію нових програм щодо підтримки України. Наприклад, вони почали інвестувати кошти у виробництво зброї на українській території, що серед іншого дозволить використовувати її без якихось дозволів чи обмежень.

По-четверте, можливе обрання Д. Трампа президентом США жодним чином не позначиться на ставленні Вашингтону до війни Росії проти України. Як відомо, під час попередньої каденції Д. Трампа у 2017–2021 роках США продовжували надавати допомогу Україні та навіть посилювали санкції проти режиму Путіна. Більш того, саме за часів Д. Трампа США поставили Україні перші переносні зенітні та протитанкові ракетні комплекси, а також польову артилерію. США також втричі збільшили бюджетні видатки на забезпечення безпеки Європи, зокрема, з метою розгортання додаткової кількості американських військ на території країн Центральної та Східної Європи. Тому деякі передвиборчі гасла та обіцянки Д. Трампа не обов’язково будуть реалізовані на практиці. Нагадаємо, що США є парламентсько-президентською республікою, де президент не може діяти без згоди Конгресу, який зберігає двопартійну підтримку України.

По-п’яте, спроби Росії використати групу БРІКС для перерозподілу світу на свою користь та протиставити її Заходу не дають жодних результатів. Всупереч значному потенціалу групи БРІКС, яка формально об’єднує країни із загальним обсягом 30 % світового ВВП та 45% населення світу, вона так і не стала дієвою міжнародною організацією. За весь час існування БРІКС (з 2009 року) не було створено жодних реальних механізмів взаємодії країн-учасниць, як не було реалізовано і жодного спільного проєкту.

Не мають країни БРІКС і спільної політичної платформи за виключенням загального прагнення підвищити роль і значення країн третього світу на міжнародній арені та зменшити їх залежність від Заходу. Результатами останнього саміту БРІКС в жовтні 2024 року знову стали лише чергові декларацій про наміри. При цьому Москва не змогла заручитися міжнародною підтримкою її дій в Україні, а також схвалення російських ініціатив щодо побудови альтернативної системи колективної безпеки. Навіть генеральний секретар ООН А. Гутерріш, який відвідав саміт БРІКС у російській Казані, публічно нагадав, що вторгнення Росії до України є порушенням міжнародного права.

По-шосте, війна безперечно завдала потужних збитків економіці України. Так, у 2022 році падіння ВВП України становило близько 30 %. Росія знищила понад 80 % теплових і 30 % гідроелектростанцій. Зруйнована частина промислової та транспортної інфраструктури. Виведені з експлуатації сільськогосподарські угіддя у прифронтових районах. Наслідками цього стало зростання інфляції, періодичні відключення світла та тепла, втрата людьми своїх осель, а також суттєве погіршення умов роботи промисловості та сільського господарства.

Разом з тим Україна поступово долає виклики в економічній сфері. Зокрема у 2023 році ВВП України зріс на 5,3 %, а за перші три квартали 2024 року — на 4,5 %. Була частково відновлена робота енергетичної системи України, що дозволяє забезпечувати, принаймні, першочергові потреби країни. Також знижена уразливість енергетичної інфраструктури від ворожих ударів.

Звичайно, ми не можемо зрівнятися з Росією за своїм економічним чи людським потенціалами. Але стан економіки та соціальної сфери Росії не набагато кращий, що є наслідком збільшення військових витрат та дії західних санкцій. Важливо, що Україна отримує величезні обсяги допомоги від західних партнерів, а Росія може розраховувати лише на Китай, до якого все більше потрапляє в кабалу. Обсяги допомоги з боку Ірану та Північної Кореї, попри потужне інформаційне супроводження, взагалі не здійснюють стратегічного впливу на перебіг війни Росії проти України.

Отже, Україна здатна долати складнощі та проблеми, пов’язані з війною. Вони дійсно мають надзвичайно гострий характер, однак аж ніяк не є підставою для паніки, яку Москва намагається спровокувати та нав’язати українському суспільству. Україна має всі можливості для продовження твердого курсу з відстоювання своїх національних інтересів. Це стосується і питання майбутніх переговорів з Росією. Тим паче, що через власні проблеми Москва більше зацікавлена у таких переговорах, хоча все ще намагається примусити Україну прийняти російські умови припинення війни.