Україна в американській президентській кампанії
Оксана Мітрофанова
Підсумки президентських виборів у США стануть одним із визначальних факторів перебігу тотальної війни Росії проти України. У своїй статті, розміщеної на сайті fmes-france.org (FMES — Середземноморський Фонд стратегічних досліджень), наша постійна авторка Оксана Мітрофанова прогнозує сценарії для України, які залежать від наступного президента Сполучених Штатів і реакції України на подальшу американську політику. Йдеться, зокрема, про збіги та розбіжності позицій Камали Гарріс і Дональда Трампа щодо американської допомоги Україні та можливого припинення бойових дій.
Хоча президент Джо Байден залишатиметься на посаді до інавгурації його наступника 20 січня 2025 року, вже сьогодні можна зробити попередні висновки щодо допомоги його адміністрації Україні протягом минулих двох з половиною років російсько-українського конфлікту.
Реальні дії Байдена на користь України
З перших годин російського нападу 24 лютого 2022 року Джо Байден рішуче став на захист України. За два з половиною роки війни його адміністрація поставила до України 2 тис. ракет Stinger [1] і 10 тис. ракет Javelin [2], понад 40 реактивних систем залпового вогню HIMARS [3], ATACMS, 12 батарей NASAMS класу земля — авіаційні ракети [4], 31 танк M1 Abrams і 300 бронетранспортерів M2 Bradley [5] та іншого виду озброєння. З початку війни американська допомога склала щонайменше 175 мільярдів доларів.
Водночас президент Байден не задовольнив усіх вимог українського керівництва, що негативно позначилося на оперативній обстановці. У багатьох ЗМІ українські лідери нарікали, що Сполучені Штати постачали зброю та боєприпаси в надто обмеженій кількості і надто повільно. На розпорядженні Пентагону є понад 6600 основних бойових танків M1 Abrams, але за два з половиною роки США надали Україні лише 31 танк. Незважаючи на свою армаду із 1200 винищувачів F-16, Сполучені Штати не надали Україні жодного. Ба більше, адміністрація Байдена досі не дозволяє Збройним силам України завдавати ударів американськими ракетами та F-16 по військових об’єктах противника, розташованих у глибині території Росії. Під час самітів НАТО у Вільнюсі в липні 2023 року та Вашингтоні в липні 2024 року Джо Байден також був дуже стриманий щодо перспектив членства України в Атлантичному альянсі, відкладаючи його до завершення російсько-української війни [6].
Підривна стратегія Трампа
Аналізуючи заяви Дональда Трампа щодо України, можна зауважити відсутність чіткого концептуального бачення стратегії цього кандидата (на посаду президента — ред.) щодо розв’язання такої масштабної війни. Перш за все слід нагадати, що якщо 22 лютого 2022 року Трамп назвав визнання Росією двох сепаратистських територій на сході України «геніальним» заходом, то 24 лютого 2022 року він назвав широкомасштабне вторгнення Росії «дуже сумною подією для світу і країни». Однозначним є лише обіцяння Трампа змусити європейців збільшити фінансування України. 18 квітня 2024 року він запитав, «чому європейці не дали Україні більше грошей?» За його словами, США виділили Україні на 100 мільярдів доларів більше, ніж європейці, «хоча виживання України набагато важливіше для Європи, ніж для США». Крім того, Трамп не остерігався згадати про можливе припинення американської допомоги Україні. Ще 10 травня 2023 року під час зустрічі з виборцями в Нью-Гемпширі він заявив, що не буде зобов’язаний надавати допомогу Україні в разі перемоги на виборах [7]. Цей підхід віддзеркалює американські ізоляціоністські погляди. Колишній віце-президент Майк Пенс в інтерв’ю CNN 8 жовтня 2023 року зазначив, що обрання Д. Трампа на другий термін може призвести до посилення ізоляції та втрати лідерства Сполучених Штатів у демократичному світі.
Вже 16 липня 2023 року в інтерв’ю Fox News Трамп заявив про свій намір забезпечити мир в Україні протягом 24 годин, якщо він знову стане президентом [8]. Під час дебатів 11 вересня 2024 року Трамп зазначив, що «в інтересах Сполучених Штатів припинити цю війну, просто припинити її, дійти згоди, тому що ми повинні зупинити знищення всіх цих людських життів». Кандидат у віце-президенти Трампа, сенатор Джеймс Венс, називає відсутність переговорів з Володимиром Путіним абсурдом і наголошує на відсутності в адміністрації Байдена життєздатного плану сприяння перемозі українців. Він вважає за необхідне якнайшвидше домовитися про мир. Така позиція непокоїть українців, адже гіпотетична мирна угода може означати, серед іншого, втрату Україною певних територій, що можна прирівняти до великої української поразки. Ще 8 березня 2023 року в радіоінтерв’ю ведучому Fox News Д. Трамп заявив, що може погодитися віддати Путіну «деякі російськомовні українські території».
Трамп фактично використовує тему війни в Україні як внутрішній аргумент (виборчої – ред.) кампанії. У період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року кандидат від Республіканської партії, використовуючи свій вплив на республіканську фракцію Палати представників, намагався заблокувати будь-яку ініціативу адміністрації Байдена, щоб показати, що вона недієздатна. Найзатятіші трампісти, відомі як МАГА-республіканці [9], мають на меті блокувати всі законопроєкти, спрямовані на надання допомоги Україні. Цій жорсткій позиції трампістського крила Республіканської партії протистояло більш помірковане крило тієї ж партії. Так, зазначимо, що 15 лютого 2024 року на своєму сайті колишній віце-президент Майк Пенс закликав республіканців проголосувати за допомогу Україні, «щоб росіяни не виграли на полі бою», виступаючи таким чином проти позиції Трампа. Після того, як Трамп спробував демонізувати її, зазначивши, що «якщо Гарріс переможе на виборах, то розпочнеться Третя світова війна». Однак легковажність висловлювань Д. Трампа ускладнює аналіз. Під час дебатів щодо України, організованих 17 лютого 2024 року в Мюнхені Фондом В. Пінчука, колишній держсекретар США Майк Помпео заявив, що «Про Трампа слід судити по його реальних діях, а не за його гучними заявами, які не обов’язково будуть бути реалізованими».
Камала Гарріс, постійна підтримка України
Як і Джо Байден, віце-президент Камала Гарріс виступає за те, щоб надавати військову та фінансову допомогу Україні для захисту від російської агресії. Під час російсько-української війни Гарріс робила численні офіційні заяви на підтримку України та неодноразово зустрічалася з представниками української влади. Так, з 2022-го по 2024 рік Гарріс 6 разів зустрічалася з президентом Зеленським. Ще 17 лютого 2022 року вона попереджала Зеленського, що напад Росії неминучий. На Мюнхенській конференції 2024 року вона сказала, що в стратегічних інтересах Сполучених Штатів продовжувати підтримувати Київ для досягнення міцного та справедливого миру для «вільної, демократичної та незалежної» України. Під час їхньої останньої зустрічі 15 червня 2024 року в рамках мирного саміту у Швейцарії вона наголошувала, що війну, яку веде Росія в Україні, очікує «повний провал» [10].
Під час дебатів із Трампом 11 вересня 2024 року Гарріс нагадала, що Сполучені Штати об’єднали 50 країн для підтримки України в її справедливому захисті і що завдяки цій підтримці Україна все ще є незалежною і вільною державою. Кандидат від Демократичної партії оголосив, «що це позиція Америки, як провідної країни, яка дотримується міжнародних правил і норм, як лідера, який демонструє силу, знаючи, що альянси, які ми маємо у світі, залежать від нашої здатності піклуватися про наших друзів, а не на користь наших ворогів». Для українців позиція Гарріс, безперечно, виглядає набагато обнадійливішою, ніж бажання Трампа будь якою ціною припинити війну. Напарника Камали Гарріс, Тіма Уолца, вважають в Україні послідовним прихильником суттєвої допомоги. Губернатор Міннесоти закликав Росію до відповідальності за цю агресію. У другу річницю вторгнення в Україну, 24 лютого 2024 року, він знову наголосив на важливості допомоги українцям, які «б’ються за свободу та демократію». Проте, якщо декларації демократичних лідерів дуже сприятливі щодо української ситуації, їхні справжні наміри мають вигляд більш обережний, оскільки ліве крило Демократичної партії залишається пацифістським та ізоляціоністським. Удар вглиб російської території американськими ракетами великої дальності залишається для демократів червоною лінією [11].
Американські вибори: які сценарії для України?
Підсумки президентських виборів у США стануть одним із визначальних факторів щодо тотальної війни Росії проти України. З початку бойових дій США були основним постачальником військової допомоги Україні. Суттєва затримка постачання американської техніки українській армії сприятиме просуванню російських військ, принаймні, на сході країни. Повне припинення американської допомоги, звичайно, матиме катастрофічні наслідки для України, зважаючи на її відчутну залежність від західних і особливо американських союзників. У разі обрання Камали Гарріс президентом США найбільш ймовірним є посилення нею підтримки України, про що свідчать її заяви під час дебатів з Д. Трампом 10 вересня. Згідно з останніми опитуваннями в США, дуже ймовірно, що проукраїнська позиція К. Гарріс матиме двопартійну підтримку в американському Конгресі. Згідно з підсумками останнього опитування американського дослідницького центру Pew Research Center, оприлюднених 16 лютого 2024 року, 74 % американців вважають війну Росії проти України важливою для національних інтересів США, а 43 % з них вважають це надзвичайно важливим. Водночас демократи частіше, ніж республіканці, вважають, що російсько-українська війна важлива для національних інтересів США (81 % проти 69 %) [12]. Проте дозвіл на удари углиб території Росії ризикує й надалі залишатися виключеним через побоювання Сполучених Штатів ескалації конфлікту з Росією, яка залишається ядерною державою, що може пояснити обережну позицію Сполучених Штатів щодо дуже обмеженого постачання наступальних засобів (танки, крилаті ракети, артилерія дуже великої дальності та бойова авіація). Схоже, що уряд демократів не хоче ані поразки України, ані повної поразки Росії, що ризикує призвести до тривалої війни, яка триває у серці європейського континенту.
У разі обрання Дональда Трампа наслідки передбачити складніше. Питання в балансі сил між трампістським крилом і поміркованим крилом республіканського табору, а також в дилемі між ізоляціоністами та інтервенціоністами. Останні промови Трампа про необхідність того, щоб Україна уклала угоду з Росією, схоже, свідчать про бажання кандидата від Республіканської партії зменшити американську участь у конфлікті в разі його обрання [13]. Проте, після зустрічі із Зеленським 27 вересня 2024 року Трамп несподівано заявив про симпатії та підтримку України, наполягав на необхідності досягнути «справедливого миру» та навіть висловив відвідати Україну [14].
Цю раптову зміну риторики Трампа можна пояснити тим, що деякі з його радників нарешті переконали його, що його проросійські виступи та постійні запевнення у дружніх стосунках з Путіним можуть підірвати його популярність серед більшості американських виборців, на додаток до втрати Сполученими Штатами лідерства у світі. Однак видається ймовірним, що російсько-українську війну розглядатимуть як передусім європейську справу, щоб змусити їх (європейців) платити набагато більше за допомогу Україні, даючи Сполученим Штатам відійти від цього фронту. Треба брати до уваги бажання Трампа активізувати внесок європейців у гарантування власної безпеки. Чи готові європейці платити за Україну, якщо виникне така потреба? Насправді європейська оборонна промисловість розвивається не так швидко, як хотілося б самим європейцям, принаймні, якщо Україні доведеться допомагати лише європейцям без участі США.
У вересні 2024 року вперше під час дискусій між Зеленським, Байденом і Гарріс, а потім і з Трампом, було висунуто план перемоги України. Цей план передбачає не захоплення Москви українськими військами, яке ніколи не передбачалося, а вичерпання можливостей Російської Федерації продовжувати війну, внаслідок чого Путін буде змушений припинити війну та вивести свої війська з окупованих українських територій. При цьому залишається відкритим питання про повернення до кордонів 1991 року або до ситуації 2014 року (вторгнення до Криму).
Проте голова Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що в українському суспільстві ретранслювалися завищені очікування від плану перемоги Зеленського, що могло б викликати певне розчарування при зіткненні з реальністю [15]. Цілком ймовірно, що США та їхні союзники продовжать надсилати зброю Україні. Дійсно, якби Росії вдалося окупувати Україну, то підкріплена цим успіхом, вона могла б спокуситися іншими військовими авантюрами на європейському континенті, такими як напад на країни Балтії, що ризикувало б спровокувати прямий конфлікт між НАТО та Росією. Аби уникнути цього сценарію ескалації, слід продовжувати регулярну та достатню військову допомогу Києву з боку Вашингтону та його союзників, що гарантуватиме як виживання України, так і безпеку решти європейського континенту. Оптимальним сценарієм для українців є збереження суверенітету та незалежності України завдяки допомозі Заходу, що послабило б агресивну позицію Росії та дало б дуже потужний сигнал Китаю про можливу агресію проти Тайваню.
На погляд деяких українських експертів, Захід – під американським керівництвом – не має чіткої стратегії щодо Росії. Для Григорія Перепелиці (українського аналітика, капітана першого рангу військово-морського флоту у відставці), НАТО прийняла стратегію страуса (замість стратегії стримування та прагнення статус-кво), а не припинення російсько-української війни. Як він нещодавно висловився, про закінчення війни вирішуватимуть не в Україні чи Росії, а робитимуть це глобальні актори: Сполучені Штати Америки, Захід і Глобальний Південь. За підсумками цієї «світової війни» мав би виникнути новий світовий порядок, встановлений переможцями [16] .
Колишній посол України в США (2015–2019) Валерій Чалий вважає, що Україна намагатиметься уникнути перемир’я, яке розглядається як підготовка до нової масованої атаки Росії проти України. За його словами, переговори будуть завершені не в 2024 році, а в 2025-му, коли буде «серйозна розмова», не тому, що буде можливість миру, а тому, що всі ресурси воюючих сторін будуть сильно зменшені. Колишній посол зазначає, що Україні потрібна стратегія перемоги, але він не уявляє, які ресурси для цього будуть використані і в якому стані тоді опиниться країна [17].
Дійсно, перед українським урядом стоять значні проблеми: знищення значної кількості енергетичної інфраструктури, мобілізаційні справи, демографічна катастрофа та питання збереження допомоги від європейців та американців. Ключове питання – про що готові домовлятися українці. Порушуючи питання про переговори щодо статусу Криму, МЗС України заявляє, що територіальна цілісність України «ніколи не була і не може бути предметом дискусії чи компромісу» і що «Крим є центром тяжіння» європейської архітектури безпеки. Його повна реінтеграція буде можлива лише після повного звільнення всієї території України [18].
Президент В. Зеленський наголошує, що Україна ніколи не погодиться на мирну угоду в обмін на окуповані території і що Україна «ніколи не залишить свої території, тому що це є порушенням Конституції» [19]. Секретар РНБО Олександр Литвиненко зі свого боку вважає, що Росія не готова до серйозних мирних переговорів. Він закликає західних партнерів надати Україні зброю, необхідну для перемоги над Росією, і попереджає про можливе поширення воєнних дій на інші території в разі недостатньої підтримки [20]. В Україні вважають, що змусити Путіна вивести війська з України можна лише внаслідок українських звитяг на полі бою. Багато в чому це залежатиме від допомоги американських та європейських партнерів України, і це починається зі спроможності завдавати ударів по військових цілях, а також по матеріально-технічній інфраструктурі глибоко на російській території для припинення війни. Однак саме ця тема викликає дискусії як у Сполучених Штатах, так і в Європі.
* * *
В Україні сподіваються, що хто б не переміг на виборах 5 листопада, Сполучені Штати і надалі допомагатимуть Україні. Українська влада залишається дуже прагматичною: вона відмежовує політичну комунікацію кандидатів, розраховану на американський електорат, від політики, яка проводитиметься. Пам’ять про інструменталізацію українського питання обома таборами з внутрішньополітичних причин, яка викристалізувалася з процедурою імпічменту демократичного походження проти президента Трампа після розкриття змісту інтерв’ю Трампа — Зеленського, залишається гострою. Ця велика обережність з боку українських лідерів щодо справжніх намірів американських кандидатів у президенти, окрім їхніх передвиборчих декларацій, тим більше пояснюється тим, що саме президент Трамп поставив українській армії перші ракети Javelin. Значною мірою це залежатиме від солідарності американського народу з Україною, а також від злагодженої співпраці Конгресу з новим президентом США. На цьому етапі український уряд не подає жодних ознак того, що він готовий пожертвувати територією в обмін на мир. Українська влада не може йти на переговори про несправедливий мир. Це можна було розглядати лише як українську капітуляцію після стількох жертв, яких зазнало українське населення. Хоча дуже ймовірно, що війна триватиме й після січня 2025 року, а головна невідомість стосується майбутніх можливостей української влади. У разі припинення американської допомоги українська армія опиниться перед вибором між залишенням останніх позицій на Донбасі та ризиком дислокації цілих частин. Якби Україна більше не отримувала військової допомоги від західних країн, ризик російської окупації її території був би великим, і Росія могла б напасти на інші країни, такі як Молдова чи країни Балтії. З іншого боку, якщо поточна допомога не припиниться, то українська армія, схоже, зможе утримати свої позиції на Донбасі, що призведе до продовження війни на виснаження як російського, так і українського табору.
[1] https://www.holosameryky.com/a/dopomoga-ssha-groshi-vijna-/7739276.html
[2] https://www.unian.ua/weapons/dopomoga-ukrajini-vid-ssha-yaku-zbroyu-peredavav-vashington-vid-pochatku-viyni-12667614.html
[3] https://www.unian.ua/weapons/dopomoga-ukrajini-vid-ssha-yaku-zbroyu-peredavav-vashington-vid-pochatku-viyni-12667614.html
[4] https://www.unian.ua/weapons/dopomoga-ukrajini-vid-ssha-yaku-zbroyu-peredavav-vashington-vid-pochatku-viyni-12667614.html
[5] https://www.unian.ua/weapons/dopomoga-ukrajini-vid-ssha-yaku-zbroyu-peredavav-vashington-vid-pochatku-viyni-12667614.html
[6] https://apnews.com/article/ukraine-nato-membership-summit-4156df4062e69e0da38e7c18bf657285
[7] https://edition.cnn.com/2023/05/10/politics/ukraine-russia-putin-trump-town-hall/index.html
[8] https://www.foxnews.com/politics/trump-describes-how-he-could-solve-russia-ukraine-conflict-24-hours?msockid=187aae9b9d136ce90b46bace9c026d42
[9] скорочено з гасла Трампа – Make America Great Again – «Зробимо Америку знову великою»
[10] https://www.holosameryky.com/a/7657899.html
[11] https://www.lesechos.fr/monde/entreprises-internationaux/la-maison-blanche-grante-une-aide-timoree-a-lukraine-2121601
[12] https://www.pewresearch.org/short-reads/2024/02/16/how-americans-view-the-conflicts-between-russia-and-ukraine-israel-and-hamas-and-china-and-taiwan/
[13] https://www.politico.eu/article/donald-trump-signal-us-stop-ukraine-election-russia-volodymyr-zelenskyy-vladimir-putin/
[14] https://www.bbc.com/news/articles/c7810y11dyjo
[15] https://interfax.com.ua/news/political/1016921.html
[16] https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3908680-grigorij-perepelica-direktor-institutu-zovnisnopoliticnih-doslidzen.html
[17] https://war.obozrevatel.com/ukr/ukraintsi-ne-hochut-pauzi-pri-yakij-cherez-pivtora-roki-bude-znovu-vijna-eksposol-ukraini-v-ssha-chalij.htm
[18] https://www.eurointegration.com.ua/news/2024/09/19/7194547/
[19] https://espreso.tv/viyna-z-rosiyeyu-tse-e-porushennyam-konstitutsii-zelenskiy-vidpoviv-chi-ukraina-gotova-postupitis-teritoriyami-zaradi-miru
[20] https://112.ua/v-rnbo-vislovilisa-pro-mirni-peregovori-z-putinim-39608
Оксана Мітрофанова,
старший науковий співробітник
Інституту всесвітньої історії
НАН України, асистент університету Ліон 3,
асоційований викладач-дослідник
Центру дослідження Європи-Євразії
Національного інституту східних мов і цивілізацій.
