Захист стажування. Корж

Геополітична ситуація на Близькому Сході

А. Корж, студент НАУ

 

Захист стажування в Незалежному аналітичному центрі геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Презентація і текстовий матеріал.

 

Вступ

Ситуація на близькому Сході визначається позиціями провідних країн регіону та іншими державами світу, які мають свої інтереси в цій частині світу.

На сьогодні основними гравцями на Близькому Сході є Туреччина, Іран, Саудівська Аравія та Ізраїль.

Історія конфлікту між США та Іраном

США та Іран (тоді він мав назву Персія) встановили дипломатичні відносини в 1883 році. Але відносини не були тісними, а більше були формальними.

У роки Другої світової війни відбулося посилення Американської зацікавленості в Ірані, пов’язане з тим, що ця країна стала одним з коридорів поставок по ленд-лізу до СРСР. В Ірані був збудований ряд американських об’єктів, розміщені військовослужбовці США.

У грудні 1945 року були укладені дві американо-іранських угоди: про продаж Тегерану за низькою ціною об’єктів федеральної власності США в Ірані і про врегулювання іранського боргу по ленд-лізу. Заборгованість по ленд-лізу була визначена до погашення на суму в 8,5 млн доларів. Участь США у вирішенні іранської кризи призвело до зміцнення позицій Вашингтону в Ірані. В умовах розпочатої холодної війни США надали у квітні 1947 року Ірану кредит в розмірі 25 млн доларів на закупівлю американського військового спорядження, а також продовжили термін перебування своїх військових радників в шахський військах і жандармерії до 1949 року.

Разом з тим, з часом між Іраном та США виникла низка суперечностей. Так Іран націоналізував нафтовидобувну, яка постачала нафту до Європи та США. У відповідь Великобританією та США був організований державний переворот в Ірані проти прем’єр міністра Ірану Моссадика, в результаті чого він був ув’язнений до в’язниці Стосунки в період з 1953 по 1978 були м’якими та мали характер співпраці між країнами.

Однак, у 1978 році в Ірані сталася Ісламська революція, в результаті якої шах був змушений покинути країну, а до влади прийшли радикальні релігійні угрупування.  Нова владу відразу з приходом почала проводити активну  та відкриту антиамериканську політику. Найбільшим  актом стало захоплення посольства в 1979 році, і уже в 1980 США розірвали дипломатичні відносини назвавши захоплення посольства актом тероризму. Здійснили спробу провести спецоперацію зі звільнення співробітників посольства, однак вона зазнала провалу. З того періоду відносини США та Ірану набули різкого загострення і залишаються такими дотепер

Нині уряд США не має дипломатичних або консульських відносин з Іраном. Пакистан представляє Іран в Сполучених Штатах, в той час як Швейцарія представляє Сполучені Штати в Ірані.

Головними проблемами у відносинах між США та Іраном стали:

З боку США – занепокоєння можливістю отримання Іраном ядерної зброї; проведення Тегераном активної антиамериканської політики в регіоні;  Погрози знищення Іраном держави Ізраїль, підтримка Іраном ісламських екстремістських організацій;

З боку Ірану  – негативне ставлення до дій США зі зміцнення американських позицій в регіоні, в тому числі за рахунок іранських інтересів.

В рамках такої політики США послідовно нарощували тиск на Іран, інколи із залученням світової спільноти. При цьому, основі зусилля США зосереджувались на недопущенні отримання Іраном ядерної зброї. З цією метою Вашингтон ініціював введення та посилення санкцій проти Ірану, як на двосторонньому рівні, так і через РБ ООН.

Іран довго пручався, не погоджувався, погрожував силовими діями,. Однак під тиском санкцій в 2015 р. Тегеран погодився на угоду, що Іран надасть можливість ООН проводити інспекцію яка передбачала не допущення отримання Іраном ядерної зброї, і санкції будуть зняті.

Це дозволило певним чином врегулювати ситуацію довкола ядерної програми Ірану. Це також сприяло зниженню напруженості обстановки на Близькому Сході.

В той же, після приходу до влади Д.Трампа ситуація в регіоні набула чергового загострення. Причиною цього стала не до кінця продумана політика Д.Трампа, який звинуватив Іран у продовженні розробки ядерної зброї, вийшов з угоди 2015 року та відновив санкції.

Це призвело до відновлення активного протистояння між США та Іраном…

США регулярно висловлювали занепокоєння Іранською ядерною програмою, підтримкою Іраном тероризму і порушенням цією країною прав людини. Великий список санкцій був застосований по відношенню до Ірану з боку Сполучених Штатів та міжнародної спільноти, щоб змусити Іран почати переговори з міжнародним співтовариством і почати вирішувати проблеми, пов’язані з його ядерною програмою. Іранська політична еліта у своїй риториці неодноразово ставила під сумнів право держави Ізраїль на існування, а також перешкоджала врегулювання конфлікту на Близькому Сході шляхом поставки зброї таким угрупованням, як: ХАМАС, Хезболла та Палестинський ісламський джихад.

У 2013 році, з приходом на пост президента Ірану Хасана Рухані почалося покращення відносин між двома країнами. Хасан Рухані висловив готовність до відкритого обговорення найскладніших питань з Заходом, і провів ряд заходів, які демонструють зміну внутрішнього курсу в країні: були випущені політичні ув’язнені, був відкритий на деякий час доступ до соціальних мереж і тому подібне. У вересні 2013-ого вперше за 34 роки відбулася телефонна розмова між лідерами двох держав.

У вересні 2015 року президент Ірану Хасан Рухані у своєму виступі перед Генеральною Асамблеєю ООН розкритикував США за «терористичну політику» — так іранський лідер визначив американське вторгнення в Ірак і Афганістан, а також «підтримку сіоністського режиму, яка пригнічувала палестинський народ». Він назвав справедливими санкції, які довгий час діяли відносно Ірану через його ядерну програму. Але у своїй промові іранський президент підтримав підсумкову угоду стосовно ядерної програми.

У жовтні 2017 року президент США Дональд Трамп заявив, що більше не буде завіряти конгрес в тому, що Спільний всеосяжний план дій відповідає інтересам США.

20 червня 2019 року військово-повітряні сили КВІР збили американський безпілотний апарат в районі Ормузської протоки. За версією ІРНА, дрон США RQ-4 Global Hawk порушив повітряний простір Ірану і був збитий ракетою «земля — повітря» над провінцією Хормозган. За версією США, дрон MQ-4C Triton здійснював політ у міжнародному повітряному просторі та не порушував кордонів Ірану. США планували завдати у відповідь удар по трьом військовим об’єктам в Ірані, проте, за заявою Дональда Трампа, він скасував це рішення за 10 хвилин до атаки.

3 січня 2020 року за наказом Дональда Трампа був здійснений удар ВПС США по аеропорту Багдада. У ході авіаудару був убитий глава спецпідрозділу «Аль-Кудс» та Корпусу Вартових Ісламської революції генерал Касем Сулеймані. 

У відповідь 8 січня 2020 Іран завдав ракетного удару по військових об’єктах США в Іраку.

Геополітична ситуація на близькому та середньому Сході

Ситуація на близькому Сході визначається позиціями провідних країн регіону та іншими державами світу ,які мають свої інтереси в цій частині світу.

На сьогодні основними гравцями на Близькому Сході є Туреччина, Іран, Саудівська Аравія та Ізраїль.

Так, головно метою Туреччини є вихід на рівень регіонального центру сили в рамках активного відродження «Османської Імперії». Одним із шляхів – зміцнення турецьких позицій на Близькому Сході.

В свою чергу цілями Ірану є отримання регіонально лідерства, та отримати вплав на лівий берег річки Йордан.

Саудівська Аравія – зміцнити свої позиції та забезпечити безпеку.

Ізраїль – безпека та виживання у ворожому ісламському оточенні.

Власні інтереси в регіоні мають США, Росія, Європа, а в останній час і Китай.

США – зміцнення своїх позицій, отримання доступу до нафто-газових ресурсів, захист Ізраїлю, закріпити свій вплив на території, не даючи можливості отримати впливу іншим гравцям.

Росія – посилення впливу, протидія США в регіоні, підтримка та затягування війни в Сирії для неприпинення потоку біженців до країн Європи.

Європа – стабільний доступ до природних ресурсів, недопущення розширення потоку біженців, підтримка США в регіоні.

Китай – доступ до енергоносіїв.

Створює передумови для діяльності різного роду терористичних організацій як ХЕЗБОЛЛА, яка виражає інтереси Палестини, діє проти Ізраїлю, підтримується Іраном.

Плюс до цього Аль-каїда, Ісламська держава, яка намагається створити власне державне утворення і використовує для цього загострення ситуації в регіоні.

Ще одна проблема – міжрелігійні суперечності, на близькому Сході більшість сповідує іслам 350-360 млн. чоловік, іудеїв 9 млн. чоловік, та по 2-3 млн. друзов та єзидів. І через це виникають конфлікти між державами на цьому підґрунті. Арабсько-Ізраїльські війни, ІДІЛ та класичний Іслам, Ірансько-Саудівська Аравійська холодна війна та інші.

Більшість країн Близького сходу багаті на нафту і саме експорт енергоносіїв є важливими артеріями для життя економіки більшості країн цього регіону. Більшість нафтовидобувних країн мають тісні політичні, економічні зв’язки з США, і велика частка нафти йде на експорт саме в США, далі в країни Європи і країни далекого сходу. В близькосхідному регіоні змагаються 2 країни за домінування, Іран та Саудівська Аравія. Обидві ці країни за віросповіданням є мусульманські, але Іран має шиїтський напрям ісламу, а Саудівська Аравія – Сунітський напрямок. Але країни не в рівних можливостях. Саудівська Аравія залежна від США та його союзників, так як головною складовою її економіки як і більшості країн цього регіону є нафтопродукти, в той час як Іран який знаходиться під ембарго розвиває всі сектори своєї економіки. І сільське господарство, важка та легка промисловість, вкладає кошти в науку та техніку, видобуток і переробку нафти і газу, і продовжує розвивати політику автаркії. По факту США використовує Саудівську Аравію та Ізраїль як своїх головних союзників на близькому Сході. Саудівська Аравія має в складі своєї держави міста Мекка та Медіна, які є центром паломництва для всіх мусульман. Через це маючи Саудівську Аравію в союзниках, США отримали довіру від більшості сусідніх країн. І в її надійних партнерах Окрім Ізраїлю, Саудівської Аравії також опинились Ірак, Йорданія, Кувейт, Бахрейн, Катар, ОАЕ, Оман та Афганістан. Останні роки Туреччина не дивлячись на гарні стосунки з США намагається проводити самостійну політику на близькому Сході, а саме по відношенню до курдів, не даючи їм можливості створити власну державу на території північної Сирії, щоб не посилити націоналістичний рух Турецьких курдів. Ізраїль, як провідна країна близького сходу зацікавлена в розвитку гарних стосунків з США, та Європою. Користуючись біднотою сусідніх країн використовує трудові ресурси сусідів, як дешеву робочу силу. І продовжує закріплятися в Палестині та на Голанських висотах (Сирія). Єгипет як член і засновник руху неприєднання притримується цієї політики нейтралітету.

         В Сирії йде громадянська війна між деякими суб’єктами: сили президента Асада, вільна Сирійська армія, Ісламська держава Іраку та Леванту, курди за створення держави Курдистан. В Ємені йде громадянська війна між прошиїтськими силами які спонсоруються Іраном, та Єменською владою.

Співвідношення військового та економічного потенціалів США та Ірану

За оцінками Ісламська республіка Іран має 523 000 активних військовослужбовців в армії, військово-морському флоті, ВПС і КВІР. Але з населенням понад 83,000,000 країни, ІРІ має можливість використовувати більше призовників, якщо це необхідно (47,324,105 чол.). Їх оборонний бюджет становить 6,3 млрд. доларів. Іранська сухопутна міць складається з 8577 бойових танків, реактивних снарядів, самохідної артилерії, бойових броньованих машин і буксируємої артилерії. Авіаційна міць, включаючи всі повітряні судна і вертольоти, становить 512 одиниць, ВМС має в розпорядженні 398 кораблі, підводні човни і протимінні засоби. В даний час в країні є 12 діючих ракет, які в основному є ракетами малої і середньої дальності. 

США має сильнішу армію та більший військовий потенціал відносно Ірану.1 281 900 діючими кадрами і додаткових 144 872 845 потенційних призовників оборонний бюджет становить 716 млрд. доларів що перевищує Іранський в більше ніж 100 разів.

Сухопутна міць складається з 48422 бойових танків, реактивних снарядів, самохідної артилерії, бойових броньованих машин і буксируємої артилерії.  Авіаційна міць, включаючи всі повітряні судна і вертольоти, становить 10170 одиниць. Американські військово-морські сили мають в наявності 415 одиниць кораблів, субмарин, та 19 Авіаносців. 

Порівняння економічного та соціального стану Ірану та США

 

Іран

США

Експорт

67,04 млрд доларів

1,56 трлн доларів

ВВП

514,06 млрд

15,68 трлн

ВВП на душу населення

11 665,58 доларів

45,759,46 доларів

Паритет купівельної спроможності на душу населення

11 566,47 доларів

47 587,30 доларів

ВВП на душу населення

6 815,57 доларів

49 965,27 доларів

Рівень інфляції

19,9%

2,1%

Населення нижче межі бідності

18,7%

15,1%

Державний борг

18,4% ВВП

70% ВВП

Експорт на душу населення

877,21 доларів

4 972,70 доларів

Індекс людського розвитку

0,736

0,944

Вік початку оподаткування

21 рік

1 рік

Імпорт

70,03 млрд доларів

2,30 трлн доларів

Міжнародний туризм, кількість заїздів

1,66 млн чоловік

49,21 млн чоловік

Економічна свобода

43,2/100

76/100

Запас прямих іноземних інвестицій

37,31 млрд

2,65 трлн

Валюта

Іранський ріал

Долар США

Сальдо поточного банківського рахунку

189,36

-2 678,39

Валовий обсяг інвестицій

31,2% ВВП

12,9% ВВП

Висновки

  • Близький Схід місце зіткнення інтересів провідних держав.
  • Росія використовує громадянську війну в Сирії для задоволення власних національних інтересів.
  • Холодна війна між Саудівською Аравією та Іраном проявляється в регіональних конфліктах.
  • Громадянська війна в Сирії завершиться у випадку виходу однієї з провідних країн з конфлікту.

 

Список використаних джерел

  1. “Economy Stats: compare key data on Iran & United States”—  Режим доступу: www.nationmaster.com/countryinfo/compare/Iran/United-States/Economy
  2. “How does Iran’s military compare to the US?” — Режим доступу: https://metro.co.uk/2020/01/03/irans-military-compare-us-11997168/
  3. : “Is it Iran’s Middle East now?” — Режим доступу: https://fathomjournal.org/is-it-irans-middle-east-now
  4. CIA FACTBOOK — Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/
  5. «Трагедия с украинским самолетом вызвала масштабные протесты в Иране» — Режим доступу: https://www.obozrevatel.com/abroad/v-irane-protestyi-iz-za-tragedii-so-sbityim-samoletom-novosti-mira.htm
  6. «Громадянська війна в Сирії» — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Громадянська_війна_в_Сирії
  7. «Иран. Если завтра война» — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=UL8NYN9obxA

Схожі публікації