Сектор безпеки і оборони

 

Сектор безпеки і оборони. Напрями розвитку зовнішньої розвідки України

А. Деркаченко, студентка 2 групи ФПвН

 

Вступ

На мою думку, у наш час важливим завданням суспільства є дослідження поняття сектору безпеки і оборони та його сутності. Перш за все це необхідно для того, аби запобігти різним видам загроз, від яких часто потерпає держава. Ми розуміємо, що зміцнення сектору безпеки та оборони є одним з основних необхідних елементів діяльності держави, тому опрацювання цього питання має бути першочерговим! До того ж, спостерігаючи за розвитком подій в нашій країні, особливо це стосується збройної агресії з боку Російської Федерації проти України, виникає нагальна необхідність у забезпеченні готовності сектора безпеки і оборони до відбиття.

 

 

Поняття та сутність сектору безпеки та оборони

 

Витоки поняття

Дослідивши витоки сектору безпеки та оборони, я зрозуміла, що це поняття вживається у літературі з початку 1990-х років. Причиною цьому є зміщення спектру суспільних загроз від суто військових до таких, які мають невійськове походження. Проте це зовсім не означало, що відбулося зниження рівня небезпеки, адже такі загрози як тероризм, екологічні, економічні та техногенні катастрофи несуть велику загрозу людству. Такі зміни настали в більшій мірі через процес глобалізації [1].

 

 

Дипломатія і воєнна дипломатія, воєнна дипломатія і розвідка: співвідношення

Воєнна дипломатія є видом дипломатичної діяльності, головними функціями якої, згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини 1961 року, є представництво збройних сил держави направлення дипломатичної місії в державі перебування та збір легальної інформації про наявне становище справ у державі перебування та її направлення до своєї держави [3]. Проще кажучи, воєнна дипломатія є дипломатичною діяльністю у воєнній сфері, суб’єктам якої (тобто, органом, уповноваженим на здійснення такої діяльності) є воєнний аташат. Зважаючи на те, що статус військових аташе якось не виокремлений Віденською конвенцією про дипломатичні зносини, вони користуються такими ж привілеями та імунітетами, як і інші дипломатичні службовці. Підсумовуючи, воєнна дипломатія і дипломатія співвідносяться як частина загального і загального.

З іншого боку, навіть сьогодні існує думка про те, що воєнна дипломатія і розвідкапоняття тотожні. Відповідаючи на це питання, слід знову звернутися до основних функцій та завдань дипломатії і підкреслити те, що дипломатіяце офіційна діяльність, спрямована на комунікацію між державами, представництво держави закордоном і легальний збір інформації в державі перебування. Розвідка ж визначається у першу чергу як таємна, інколи напівлегальна чи навіть нелегальна діяльність, пов’язана із забезпеченням безпеки держави, як власне інформація, отримана цим шляхом та як організація, що здійснює розвідувальну діяльність. Поняття розвідувальної діяльності та розвідувальної інформації розкрито Законом України «Про розвідувальні органи України» [4, Ст. 1].

Звідси випливає, що воєнна дипломатія та розвідка мають ряд суттєвих відмінностей, серед яких основними є відмінності у функціях та основних формах діяльності, що, тим не менш, не заважає їм мати і ряд досить схожих рис.

 

Сутність сектору безпеки і оборони на вітчизняній арені

Проаналізувавши досвід та розробки багатьох науковців, мені вдалося знайти універсальне визначення цьому поняттю. Сектор безпеки і оборони — це сукупність державних органів та організацій, які покликані гарантувати безпеку особи, суспільства та держави. Відповідно до головних видів безпеки, які дістали поширення в нашій державі, пропонується розрізняти три основні елементи сектору безпеки:

  1. особиста безпека громадян, громадський порядок, забезпечують правоохоронні органи;
  2. державна безпека, забезпечують спецслужби;
  3. військова безпека, забезпечує військова організація України [2; с. 88].

 

Підходи до розуміння визначення сектору безпеки та оборони

 

Перший підхід.

Цей підхід часто називають найпростішим, проте, не безспірним. Він ґрунтується на простому запозиченні іноземних понять безвідносно до умов їхнього створення та застосування і без відповідного обґрунтування та врахування особливостей України. У результаті існує іноді неузгодженість та суперечливість категорійно-понятійного апарату, невідповідність його умовам України, складність чи неможливість застосування за цих умов [4].

Другий підхід.

Базою цього підходу є метод порівняльного аналізу, згідно з яким досліджують сукупність споріднених за своєю сутністю та змістом понять, що стосуються одного і того ж предмета (явища, події, процесу тощо). За результатами такого порівняльного аналізу можна підібрати одне з відомих понять (прототип), що найоптимальніше відповідатиме визначеному критерію (критеріям) та умовам України з подальшим його уточненням у разі необхідності [4].

Третій підхід.

Цей підхід пов’язаний із формулюванням понять шляхом синтезу сукупності відомих понять-аналогів, враховуючи особливості країни (сфери), де передбачається його застосування [4].

Четвертий підхід.

У цьому підході розрита тема необхідності розроблення нових понять «якщо умови так змінилися, що застосування відомих понять у традиційному контексті неможливе чи вони настільки специфічні, що не дозволяють безпосередньо застосувати категорійно-понятійний апарат інших країн або взагалі відсутні будь-які поняття аналоги» [4].

 

Напрями розвитку зовнішньої розвідки України

 

Агентурна розвідка.

Я вважаю, що зараз поширеними напрямами розвитку є агентурна й технічна розвідки. Перша посідає пріоритетне місце у діяльності СЗР України. Основними зусиллями співробітників, що здійснюють агентурну розвідку, є забезпечення керівництва держави актуальною розвідувальною інформацією та проведення спеціальних заходів з метою забезпечення вигідних для України рішень і підтримання її позитивного іміджу на міжнародній арені [5].

Технічна розвідка.

Цей вид розвідки є важливою системоутворюючою складовою Служби зовнішньої розвідки України, яка забезпечує отримання спеціальними методами достовірної документальної інформації на каналах міжнародних телекомунікаційних мереж. Цікаво те, що Україна належить до держав, які володіють потенціалом для здійснення повного циклу радіоелектронної розвідки. Завдяки відстеженню тенденцій розвитку світової системи електрозв’язку, технічна розвідка СЗР України може своєчасно робити вірні прогнози, створювати та впроваджувати новітні технології здобування розвідувальної інформації. Звичайно, в основі досягнень у сфері наукових досліджень лежить високий рівень власних технічних напрацювань. Нині на озброєнні технічної розвідки знаходяться апаратні і програмні комплекси української розробки [5].

Система інформаційно-аналітичного забезпечення.

Ця система забезпечує необхідною інформацією щодо розвідки вищі органи державної влади України завдяки використанню методик прогнозування та моделювання ситуацій, надання керівництву держави обґрунтованих рекомендацій щодо вироблення адекватних заходів протидії зовнішнім загрозам національній безпеці. Важливо, що споживачам розвідувальної інформації своєчасно надаються упереджувальні і прогнозні дані з пріоритетних проблем, які використовуються при підготовці важливих рішень, проведенні переговорів з іноземними партнерами [5].

Департамент протидії зовнішнім загрозам національній безпеці держави.

Його діяльність зараз здійснюється у рамках законодавчо закріплених перед розвідкою завдань щодо участі у боротьбі з тероризмом, міжнародною організованою злочинністю, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, а також із незаконною міграцією. Досягненням цього підрозділу є попередження низки реальних терористичних проявів стосовно українських дипломатичних представництв за кордоном. Також надано сприяння в евакуації кількох тисяч українських громадян із зон конфліктів і підвищеної терористичної активності, зокрема, палестино-ізраїльського, грузино-осетинського, з Іраку, Сирії, Лівану, Лівії та інших країн. А ще у взаємодії з органами державної влади України та іноземними партнерами здійснено заходи щодо сприяння судновласникам у визволенні з піратського полону ряду суден та їх екіпажів, до складу яких входили громадяни України [5].

Висновок

Як ми бачимо, розвідка сприяє реалізації державних зовнішньополітичних та економічних програм, у тому числі антикризового характеру, залученню іноземних інвестицій, укладанню контрактів, що дозволяє поширити експортний потенціал країни, завантажити потужності вітчизняних підприємств і створити нові робочі місця. Маю бажання висловити вдоволення тим, що Служба зовнішньої розвідки України зосереджує зусилля, в першу чергу, на пріоритетних напрямах діяльності та намагається забезпечити адекватність заходів протидії існуючим та потенційним ризикам і загрозам національній безпеці України, орієнтуючись в оцінках роботи виключно на кінцевий результат. Проте, як і кожна система, вона потребує постійного вдосконалення і розвитку у напрямах своєї діяльності.

 

Список використаних джерел

[1] Качинський А. Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні методи. — К., 2003. — 366 с.

[2] Чорний В. С. Безпекові виміри націотворчих процесів українського суспільства. С. 88–94.

Розбудова безпеки і оборони. Збірка матеріалів щодо Плану партнерських дій із створення інститутів оборони і безпеки (PAP-DIB) І За ред. Філіпа X. Флурі, Вітлема Ф. ван Іїкелена: Перекл. з англ. О. Михалочко за участю К. Гломозди. — Женева— Київ, 2006. — 383 с.

[4] Семенченко А.І. Поняття «сектор безпеки» та «воєнна організація держави»: методика розробки й обґрунтування призначення, складу, структури та взаємозв’язків / А.І. Семенченко // Стратегічна панорама. — 2007.-№ 3.-С. 54–69.

[5] Сайт служби зовнішньої розвідки України. режим доступу: https://szru.gov.ua/about/pro-szru

 

 

 

 

Схожі публікації