Розвідувальні органи України

Розвідувальні органі України: класифікація, характеристика, особливості діяльності

Д. Скопіна, студентка ФПвН

 

Вступ

Основним завданням кожної держави першочергово було і завжди буде залишатися забезпечення національної безпеки на належному рівні, оскільки саме вона виступає надійним гарантом захищеності найістотніших інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Законом України «Про національну безпеку» поняття «національна безпека України» визначається як захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз [1]. Національна безпеки є явищем, яке охоплює всі сфери життя соціуму (Додаток 1) [2]. Без неї існування держави як такої унеможливлюється, адже лише підтримання на належному рівні національної безпеки надає державі можливість повноцінно розвиватися. Перевірка ефективності функціонування створеної в державі системи національної безпеки здійснюється шляхом оцінки рівня захищеності життєво важливих інтересів особи. За умови високого рівня їх захищеності, систему можна назвати ефективною.

Т. Гоббс слушно зазначав, що «безпека народузаняття держави» [3]. Поряд з цим, безпека держави є гарантією безпеки її населення, що, зі свого боку, забезпечується завдяки діяльності розвідувальних органів (Додаток 2). Ще починаючи з часів заснування перших держав людство почало усвідомлювати необхідність та важливість застосування розвідки для забезпечення безпеки та гарантування захищеності від зовнішніх загроз, поряд із здобуттям важливої інформації та дезінформації розвідувальних органів ворожих держав. Підтвердженням цього твердження є надання особливого значення розвідці ще у Стародавньому Китаї. У своєму трактаті «Мистецтво війни» Сунь-Цзи наголошував: «Якщо ти знаєш силу ворога і свою власну, ти можеш не боятися і сотні битв. Якщо ти знаєш свою силу, але не знаєш сили ворога, на кожну твою перемогу буде припадати по одній поразці. Якщо ж ти не знаєш ні своєї сили, ні ворожої, то ти приречений постійно програвати війни» [4].

 

Законодавство України про розвідувальні органи

Сучасне українське законодавство в Законі України «Про розвідувальні органи України» надає визначення розвідувальної діяльностідіяльність, яка здійснюється спеціальними засобами і методами з метою забезпечення визначених законом органів державної влади розвідувальною інформацією, сприяння реалізації та захисту національних інтересів, протидії за межами України, у тому числі у кіберпросторі, зовнішнім загрозам національній безпеці України [5]. Держава не зможе існувати без діяльності спецслужб, серед яких розвідка є тією невід’ємною складовою, що забезпечує належне функціонування державного механізму. Поняттям «розвідка», окрім спецслужб, охоплюється цілий ряд видів діяльності від збирання інформації до її аналізу та надсиланню кінцевого результату споживачам (Додаток 3). Діяльність розвідки може проводитись як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні.

Нині, в умовах глобалізації та вступу сучасного світу в епоху глобальної конфронтації, що призводить до загострення політичних та воєнних протиріч між державами на міжнародній арені, поряд із загостренням воєнних конфліктів, розвідка набуває особливо важливого значення для забезпечення нормального функціонування держави, без продуктивної та ефективної діяльності якої постає загроза припинення існування держави як такої, її окупація та загарбання. Не є винятком і Україна. Проте, порівняно з більшістю інших держав, вона не може похвалитися багатовіковим досвідом діяльності її розвідки. Адже історично склалося, що Україна тривалий час не мала власної державності, що пов’язане з тим, що її завжди роздирали на шматки сусідні держави, до складу яких вона у кінцевому підсумку входила. Тому, можна сказати, що українська розвідка лише нещодавно почала свій повноцінний розвиток, в порівнянні з іншими країнами, в яких інститут розвідки з’явився набагато раніше та з плином часу зазнав динамічного розвитку.

Розвідувальні органи України

Наразі, в Україні виключне право займатися розвідувальною діяльністю належить Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органу Міністерства оборони України та розвідувальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, що визначено ст. 6 Закону України «Про розвідувальні органи України» [5]. Координація діяльності усіх вищезазначених органів здійснюється Президентом України через Раду національної безпеки і оборони України, яку він очолює.

Зовнішня розвідка України

6]. Пріоритетне місце у діяльності Служби зовнішньої розвідки належить підрозділу агентурної розвідки, співробітники якого концентрують свою діяльність на здійсненні розвідувальних операцій за-для забезпечення безпеки України та безпосередньому забезпеченні керівництва нашої держави актуальною розвідувальною інформацією. Поряд з цим, варто виділити підрозділ технічної розвідки, метою діяльності якого є, насамперед, здобуття інформації політичного, економічного, військово-технічного та науково-технічного характеру, що має особливу цінність для держави. Варто зазначити, що ефективна робота зовнішньої розвідки можлива лише за умови поєднання агентурної та технічної розвідки, що реалізується шляхом їхнього взаємодоповнення результатів їх діяльності та комбінованого поєднання їх можливостей (Додаток 5).

Воєнна розвідка України

Головне управління розвідки Міністерства оборони України виконує свої функції у складі центрального органу виконавчої владиМіністерства оборони України. До сфер його діяльності, яка реалізується як на території країни, так і за її межами, належить воєнна, воєнно-технічна, воєнно-політична, воєнно-економічна, інформаційна, екологічна розвідка (Додаток 6). Начальник ГУР Міністерства оборони призначається на посаду і звільняється з неї Президентом України за поданням керівника цього органу. Наразі, буде доречно стверджувати, що однією з основних запорук існування української державності та збереження її суверенності є результативна діяльність воєнної розвідки України. її система поділяється на три складові частини, що пов’язується з характером і масштабом поставлених завдань та їх призначенням. Цими складовими є стратегічна, оперативна і тактична розвідка. Діяльність стратегічної розвідки полягає у добуванні даних щодо воєнної політики країии-агресора та стратегії її реалізації, щодо стану, складу і дислокації збройних сил противника, його сильних та слабких сторін, поглядів на характер і способи ведення війни та щодо воєнно-економічного потенціалу країни-агресора [7]. Головною метою стратегічної розвідки є пошук шляхів та створенні пропозицій з наміром попередження війни або припинення агресії шляхом застосування політико- дипломатичних методів. Функціонування оперативної розвідки здійснюється з метою отримання даних, шляхом проведення розвідувальних операцій, щодо противника, необхідних для підготовки і проведення військових операцій. Основною задачею оперативної розвідки є розробка пропозицій щодо підготовки і проведення оборонних військових операцій. Тактична розвідка добуває дані, які є необхідними для підготовки та успішного ведення бою. Головною функцією тактичної розвідки є проведення оцінки тактичної обстановки та розробка пропозицій щодо підготовки і ведення бойових дій на окреслених напрямках [7]. Також варто зазначити, що до повноважень цього органу входить здійснення миротворчої діяльності.

Прикордонна розвідка України

Розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордонуУправління розвідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, що діє у складі центрального органу виконавчої владиДержавної прикордонної служби України (Додаток 7). Перш за все, варто визначити, що являє собою Державна прикордонна служба України. Вона є правоохоронним органом спеціального призначення та, відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», реалізує державну політику шляхом забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні [8]. Безпосереднє керівництво цим органом здійснюється начальником Управління розвідки АДПСУ, голова наділений правом здійснювати керівництво у межах своїх повноважень, загальне керівництво здійснює Президент України. Начальник УР АДПСУ призначається на посаду і звільняється Президентом України за поданням керівника цього органу. Діяльність розвідки в прикордонній службі спрямована на здобування, збір, вивчення, аналіз та оцінку отриманих даних щодо елементів обстановки для її прогнозування з метою успішного виконання завдань з охорони державних кордонів та захисту державних інтересів в морському прикордонному просторі (Додаток 8).

Класифікація розвідувальних органів України

Щодо класифікації розвідувальних органів України, Черниш О. В. здійснює її за такими критеріями: видами, відомчою приналежністю, сферою діяльності і територіальною діяльністю [9]. До видової класифікації належать Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Стосовно відомчої приналежності, він виділяє розвідувальні органи, які є самостійними державними органи (Служба зовнішньої розвідки); які функціонують у складі центрального органу виконавчої влади (Головне управління розвідки Міністерства оборони України) та розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (розвідувальний орган Адміністрації Державної прикордонної служби України). До класифікації за сферою діяльності Черниш О. В. відносить розвідувальні органи, які функціонують у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах (Служба зовнішньої розвідки); які функціонують у воєнній, воєнно- політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній сферах (Головне управління розвідки при Міністерстві оборони України); які функціонують у сферах прикордонної й імміграційної політики та інших, що стосуються питань захисту державного кордону України та її суверенних прав у виключній, тобто морській економічній зоні (розвідувальний орган Державної прикордонної служби України як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону). Відповідно до територіальної діяльності за Чернишом О. В., вони поділяються на: розвідувальні органи, які виконують свої функції переважно за межами нашої держави (Служба зовнішньої розвідки); які виконують свої функції як на території нашої країни, так і за її межами (Головне управління розвідки та розвідувальний орган Державної прикордонної служби України) [9].

Висновок

Отже, підсумовуючи усе вищесказане, можна зробити висновок, що побудова міцної суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави передбачає необхідність захисту національних інтересів держави в різноманітних сферах економічного та політичного життя країни, забезпечення якого є неможливим без ефективної, надійної та сучасної розвідки. Як зазначала Експертна Рада з питань національної безпеки, однією з вад України є відсутність належного реагування, поряд з пасивним підходом влади до вирішення завдань сучасної інформаційної протидії. Необхідно враховувати, що розвідувальній діяльності притаманна динамічність, яка зумовлює необхідність її постійного вдосконалення з врахуванням європейської практики та розвитку науки і техніки. З огляду на це, можна дійти висновку, що одним з елементів забезпечення національної безпеки в сучасних умовах є саме функціонування розвідувальних органів, ефективність діяльності яких залежить від їх постійного вдосконалення.

 

 

Додаток 1

Будь-яка людина за допомогою недорогої системи Android або Raspberry Pi може анонімно створити свій особистий куточок в інтернеті

 

Додаток 2

Додаток 3

 

Додаток 4

Служба зовнішньої розвідки України

Емблема Служби зовнішньої розвідки України

 

Характеристика Служби зовнішньої розвідки України

 

Додаток 5

Структура Служби зовнішньої розвідки України

 

Додаток 6

Характеристика діяльності Головного управління розвідки МО України

Емблема Головного управління розвідки МО України

 

Структура Головного управління розвідки МО України

 

Додаток 7

Характеристика діяльності Управління розвідки Адміністрації державної прикордонної служби України

Емблема Адміністрації державної прикордонної служби України

 

Додаток 8

Структура діяльності розвідки Адміністрації державної прикордонної служби України

 

 

Список використаних джерел

[1] Про національну безпеку України: Закон України № 2469-VIII від 21.06.2018 р. / [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19/conv?lang=uk.

[2] Верголяс О. Реформування системи захисту та підвищення стійкості критичної інфраструктури Україні в розрізі актуальних загроз. [Електронний ресурс] І Режим доступу: https://coolyanews.info/reformuvannya-sistemi-zahistu-ta-piidvischennya-stiijkostii-kritichnoyi-iinfrastrukturi-ukrayinii-v-rozriizii-aktual.html

[3] Гоббс Т. Левиафан [текст] / Т. Гоббс. — М.: Мысль, 2001. — 478 с.

[4] Сунь-Цзи. Мистецтво війни І Сунь-Цзи, 2015. — 112 с.

[5]Про розвідувальні органи України: Закон України від 22.03.2001 р. № 2331- III // Відом. Верхов. Ради. — 2001. — № 19.

[6] Про Службу зовнішньої розвідки України: Закон України від 01.12.2005 р. № 3160-IV // Відом. Верхов. Ради. — 2006. — № 8.

[7] Юрій Радковець. Військова розвідка України: мудрі над зірками [Електронний ресурс] / Юрій Радковець. — 2018. — Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2533074-vijskova-rozvidka-ukraini-mudr і-nad-zirkamі.html.

[8] Про Державну прикордонну службу України: Закон України № 661-IV від 03.04.2003 І [Електронний ресурс] І Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/661-15.

[9] Черниш В.О. Класифікація розвідувальних органів України І Черниш В.О. // Науковий вісник Херсонського державного університету. — 2015.— С. 194–197.

[10] Фірсов В. Д. Поняття, ознаки та принципи здійснення розвідувальної діяльності в Україні / Фірсов В. Д.. // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. Правознавство. — 2018. — С. 106–116.

 

 

Схожі публікації