Європейські експерти про загострення відносин ЄС з Китаєм

Внаслідок протистояння Росії та Китаю з ЄС, Великобританією та США саме у Європі вирішуватимуться глобальні проблеми світового устрою

 

Сергій Польовик

Постійно аналізуючи ринки і перспективу національних та міждержавних економічних стосунків, німецьке видання Handelsblatt наприкінці січня ц. р. поширило матеріал про відносини ЄС з Китаєм, у якому кореспондент Торстен Ріеке звертає увагу на те, що розвиток КНР останнім часом не такий, ніж передбачали європейці. Зокрема, це ніщо інше, як прорахунки фахівців Євросоюзу, що незабаром викличе напругу у відносинах з Китаєм.

В перших числах лютого ц. р. берлінський аналітичний центр Merics організував захід, де розглядалася проблематика подальших стосунків ЄС і Китаю.

Довідково:

Інститут Merics (Mercator Institute for China Studies) є одним з 11-ти партнерських товариств фонду Stiftung Mercator та, водночас, провідним німецьким і європейським аналітичним центром з ексклюзивним акцентом на Китай. Некомерційна організація Merics була заснована в 2013 році компанією Stiftung Mercator, одним з найбільших приватних фондів Німеччини, сформованим наприкінці 1990-х років у Дуйсбурзі.

 

Спільну думку за підсумками роботи форуму оприлюднив голова комітету із закордонних справ Бундестагу Німеччини Норберт Рьоттінген, який брав участь у цьому заході. Як представник партії Християнсько-демократичний союз (ХДС), що входить до правлячої коаліції в Німеччині, він заявив, що «наші погляди на Китай в даний час суттєво змінилися», і оскільки у стосунках з Китаєм «має місце новий реалізм», то це може згодом погіршити відносини ЄС з Китаєм. Н. Рьоттінген звинуватив у погіршенні таких стосунків насамперед китайського президента Сі Цзіньпіна. Зокрема, на думку Н. Рьоттінгена, хоча державні інтервенції в економіку країни суттєво зросли, але водночас спостерігається надзвичайно жорсткий тотальний контроль населення КНР за допомогою цифрових технологій. Зараз необхідно, вважає Н. Рьоттінген, щоб Європа, наголошуючи на власному суверенітеті, окреслила позицію у стосунках з Китаєм. Особливо з огляду на плани з побудови нової мережі мобільного зв’язку 5G, задекларовані потужним оператором Huawei, якого заборонили у США.

У матеріалі згаданого видання зазначається, що напруга відносин між Європою та Китаєм наближається до критичної межі, насамперед з огляду на наміри лідера Китаю провести у середині квітня ц. р. у Пекіні зустріч керівників урядів 17-ти східно- та центральноєвропейських держав (формат «17+1»). А в Італії і Чеській Республіці, наприклад, вже навіть не приховують розчарування своїм співробітництвом з Китаєм, оскільки той не виконав обіцянок посилити економічну співпрацю.

Експерти-аналітики висловили на форумі деякі критичні думки стосовно майбутнього ЄС та доцільності відносин ЄС з Китаєм за таких нових обставин. Експерт аналітичного центру Merics Макс Зенгляйн, наприклад, вважає, що Європа повинна нарешті схаменутися і адекватно реагувати на зміни у стосунках з Китаєм, адже «Європа повинна усвідомити, що китайська економіка повністю підконтрольна державі». Ще один учасник форуму з паризького Інституту Монтеня, фахівець з міжнародних відносин у Східній Азії, Франсуа Годмент наполягав у своєму виступі, що було б наївністю вірити у те, що Китай орієнтуватиметься на західні цінності.

Довідково:

Інститут Монтеня — французький некомерційний, позапартійний аналітичний центр, що базується в Парижі. Заснований у 2000 році. Його завдання — напрацювання практичних рекомендацій для керівників держав та політичних лідерів стосовно поліпшення соціальної згуртованості, конкурентоспроможності та державних видатків у різних галузях політики.

Французький аналітик вважає, що уряд Китаю сьогодні опинився у складній ситуації. Адже після підписання торговельної угоди зі США економічний стан в країні все ще доволі скрутний, відносини з Європою загострилися, а тепер ще й Китай охопила епідемія нового вірусу.

Керівник напряму Східної Азії в аналітичному центрі Merics Берт Хоффманн заявив, що підприємства у Китаї наразі підлаштовуються у своїй роботі до умов, коли митні та штрафні тарифи у майбутньому залишатимуться високими. Крім того, торговельна війна загострюється ще й через суперництво за володінням високими технологіями. Б. Хоффманн підкреслює, що провідні менеджери Китаю та США стурбовані зростанням розбіжностей між китайськими та американськими виробниками, а також застерігає, що власне китайські підприємства та виробничі потужності можуть переміститися за межі Китаю.

* * * * * * * *

Останні події як у Китаї, так і у Європі демонструють, що принципи подальшого співіснування країн-членів Євросоюзу остаточно не визначені. Вони зараз адаптуються до нових, безумовно революційних для ЄС умов. Великобританія, як традиційно морська геополітична сила, вийшла з-під впливу континентальних геополітичних суб’єктів, перетворюючись знову на одного з найпотужніших незалежних у Європі гравців. Цілком можливо, що вона у подальшому координуватиме позицію з традиційним союзником — США. А ось її стосунки з Китаєм поки що прогнозувати складно, особливо з огляду на характер протистояння США і Китаю.

…Останнім часом стосунки ЄС і Китаю хоча і вважалися перспективними, але були жорсткими через прагнення сторін досягти геополітичних переваг…

До недавнього часу Європейський Союз і Китай були потужними торговельними партнерами з найбільшими у світі економіками. При цьому Китай був другим після США торговим партнером ЄС. Тривалий час між обома суб’єктами проводилися переговори щодо підписання всеосяжної інвестиційної угоди, яку так і не вдалося підписати. А нею передбачалося, зокрема, поступова лібералізація інвестування на ринках та усунення обмежень для інвесторів, що має забезпечити надійний захист інвестицій.

Своєю чергою Китай для посилення торгово-економічної співпраці з ЄС зобов’язався провести реформи в економічному та фінансовому секторах, що передбачають покращення як соціального страхування, так і страхування дивідендів державних підприємств. Державний контроль за діяльністю менших та середніх банків планується лібералізувати, водночас контроль курсу китайської валюти юаня — послабити. Значну кількість галузей у Китаї обіцяють відкрити для іноземного приватного капіталу, що неабияк зацікавило європейських партнерів.

Протягом останніх п’яти років на переговорах робочих груп щодо підготовки стратегічної всеосяжної угоди Китай та ЄС демонстрували готовність до обміну досвідом у проведенні реформ, зокрема, у таких сферах, як урбанізація, співпраця у охороні довкілля, регіональний розвиток, системи управління тощо.

Ясна річ, що сторони зважали на майбутній вихід Великобританії з ЄС, але цілі, завдання та процедури у переговорному процесі з Китаєм протягом останніх років не змінювалися. Очевидно, вони не публічні з огляду на позицію США в Європі та у стосунках з Великобританією, а також внаслідок двосторонніх відносин з Китаєм інших країн-членів ЄС.

Непрогнозованою залишається також позиція Китаю у відносинах з ЄС у зв’язку з його експансією на Захід через терени Росії та послідовним поглинанням її територій, об’єктів інфраструктури, природних ресурсів, населення. На це може деяким чином впливати Євросоюз, тому не публічно зондуються позиції зацікавлених сторін та визначаються подальші їх кроки, вірогідно готуються до ухвалення рішення окремих країн-членів ЄС з Китаєм у форматі ad hoc.

Останнім часом стосунки ЄС і Китаю хоча і вважалися перспективними, але були жорсткими через прагнення сторін досягти геополітичних переваг. Напередодні останнього саміту ЄС-Китай, що відбувся у Брюсселі у квітні 2019 року, в якості ключових тем формулювалися реформа Світової організації торгівлі, балансування двосторонньої торгівлі та взаємні інвестиції.

Як згодом з’ясувалося, на «тональність» зустрічі на вищому рівні позитивно вплинули (і практично врятували цей саміт, якому тоді загрожував зрив) проведені напередодні переговори ключових осіб у Парижі. А саме голови Єврокомісії Жан-Клода Юнкера, президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Ангели Меркель і лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Інтереси ключових осіб Європи співпали, оскільки успіх переговорів працював на їх особистий авторитет в оновленій Європі.

Всіх зацікавила заява канцлера Німеччини А. Меркель на підсумковій прес-конференції про те, що німецький уряд має намір провести в період головування Німеччини в ЄС у 2020 році саміт за участю Китаю і всіх країн-членів Євросоюзу. За її словами, успіх такого саміту залежатиме від виконання низки проектів, зокрема угоди про захист інвестицій і маркування для походження товарів.

Врешті-решт саміт ЄС-Китай 2019 року завершився бажаним для Євросоюзу ухваленням спільної декларації, в якій Брюссель досяг деяких своїх цілей. Водночас, відкритим залишилося питання щодо того, чи виконуватиме Пекін взяті зобов’язання. В Євросоюзі розуміють, що не мають інструментів впливу на Китай у випадку порушення ним договірних зобов’язань.

* * * * * * * *

Учасники саміту ЄС-Китай у Брюсселі 9 квітня 2019 року

Німецька державна радіостанція та телеканал Deutsche Welle звернули увагу на важливість проведеного ще 9 квітня 2019 року саміту ЄС-Китай для подальшого розвитку відносин двох сторін. При цьому відзначався прохолодний характер відносин між ними. Останнім часом і США, і ЄС більш жорстко ставляться щодо Китаю, зазначає Deutsche Welle. Основні претензії європейців до Пекіна полягають в тому, що він користується перевагами ринкової економіки у країнах Заходу, але сам не дотримується її правил.

Першим відреагував на таку ситуацію президент США Дональд Трамп, запровадивши мита на китайські товари та змусивши Китай сісти за стіл переговорів. А ось керівництво Євросоюзу в цей час все ж вирішило демонструвати єдність з Китаєм і не підтримувало позиції США та порушення міжнародного права Росією. Більш жорстко з Пекіном Євросоюз почав спілкуватися лише останнім часом, проте обрав для цього демонстративно поміркований характер переговорів, без застосування штрафних санкцій.

Deutsche Welle вказує, що позитивним для Євросоюзу підсумком саміту ЄС-Китай, який позначатиметься на подальших стосунках, стала обіцянка Пекіну не надавати державних субсидій китайським промисловим підприємствам з тим, щоб вони не мали переваг перед європейськими компаніями.

У своїй декларації ЄС і КНР погодилися реформувати Світову організацію торгівлі з тим, щоб уникнути «глобальних торговельних викликів». «Для досягнення цього обидві сторони активізують консультації з метою посилити міжнародні правила щодо промислових субсидій», — записано в комюніке.

Другим досягненням саміту для ЄС німецьке видання вважає згоду обох сторін, що «не повинно бути примусової передачі технологій». Це одна з ключових претензій до Пекіна, який примушує іноземні фірми передавати китайським компаніям технології в обмін на доступ до ринку КНР.

Очевидним позитивом можна вважати також те, що сторони погодилися усунути «дискримінаційні вимоги та практики» щодо іноземних інвесторів. Для цього ЄС і Китай мають намір укласти всеохоплюючу інвестиційну угоду, яку підпишуть у 2020 році. Щоправда, німецька агенція повідомила, що Євросоюз не зміг домовитися про доступ європейських компаній на китайський ринок державних закупівель.

Підсумком відносно успішного для ЄС саміту стало підписання угод на десятки мільярдів євро. Очевидно, тут Євросоюзу вдалося продемонструвати США, що він також здатний досягати поставленої мети.

Що ж до Великобританії, яка покидає ЄС, то свою позицію щодо перспектив у рамках співробітництва ЄС-Китай їй викласти не довелося. Але аналітики відзначають, що між нею та Китаєм ведеться інтенсивний діалог. Влітку минулого року у Лондоні пройшов вже десятий за рахунком раунд переговорів з двостороннього економічного співробітництва. Серед іншого, міністр фінансів Великобританії Філіп Хаммонд і віце-прем’єр Державної ради КНР Ху Чуньхуа зустрілися і обговорили співпрацю у фінансовому секторі, торгівлі, інвестиціях, загальноекономічні проблеми.

* * * * * * * *

Підсумовуючи вищезазначені факти, можна дійти висновку, що нещодавній захід у Берліні особливий, зокрема, що стосується усунення проблем у відносинах ЄС з Китаєм. Ці відносини досить скоро набудуть нового змісту. Але якщо окремі країни надаватимуть перевагу двостороннім відносинам з КНР, на збиток союзницьким інтересам, то цілком вірогідно, що єдність Євросоюзу не буде міцною, через що на нього очікує стагнація.

…Внаслідок протистояння Росії та Китаю з ЄС, Великобританією та США саме у Європі вирішуватимуться глобальні проблеми світового устрою…

Вихід з ЄС його колишнього члена — Великобританії — ще більше послабить європейську спільноту та призведе до її розпаду і утворення на континенті нових центрів геополітичної сили. А ключову роль у центрах впливу в Європі відіграватимуть Великобританія зі США. На процеси у Європі матиме вплив ще й Китай і Росія. Остання — як основний суб’єкт, що дестабілізуватиме європейську стабільність і мирне співіснування. Китай же залишатиметься у затінку відверто демонстративної та деструктивної європейської політики Росії і згодом виступатиме в якості об’єднаного з російським фактора нестабільності для всіх європейців. Внаслідок протистояння Росії та Китаю з ЄС, Великобританією та США саме у Європі вирішуватимуться глобальні проблеми світового устрою.

 

Схожі публікації