Афганістан: чи настане мир?

Мирний процес в країні вкотре потрапив у безвихідь

 

 

Вадим Волохов

 

В регіоні Центральної Азії і Близького Сходу не так вже широко, але досить гучно рух «Талібан» 7 жовтня 2020 року «відсвяткував» 19-ту річницю введення американських військ на територію Афганістану. Адже ще в грудні 2001 року, 19 років тому, в Боні (ФРН) на конференції ухвалили рішення створити в Афганістані тимчасову адміністрацію на чолі із Хамідом Карзаєм «з метою відновлення миру та побудови демократичного суспільства». Чи досягнуто такої мети?

За ті 19 років на афганській землі загинуло понад 2 тис. американських солдатів, і десятки тисяч афганців, які були на боці урядових сил чи збройної опозиції. Мир так і не настав. Ціле покоління афганців виросло в умовах війни, багато з них взяли до рук автомат раніше, ніж олівець.

В лютому 2020 року в Досі (Катар) Вашингтон підписав з талібами угоду про виведення до травня 2021 року американських сил із Афганістану, якщо таліби гарантують виконання своїх зобов’язань. Не встигло висохнути чорнило на аркушах угоди, як загони талібів з числа непримиренних відновили бойові дії проти сил коаліції.

Спеціальний представник США по Афганістану Залмай Халілзад та мулла Абдул Гані Барадар підписують мирну угоду 29 лютого ц. р. в Досі (Катар)

Так, в провінції Тахар потрапив в талібівську засідку загін служби безпеки Афганістану, загинуло 25 співробітників. В окрузі Імам-Сіхіб в північній провінції Кундуз під час вогневого зіткнення з талібами загинуло 6 та дістали поранення 4 військовослужбовця. В центральній провінції Вардак на підриві міни загинуло 10 мирних жителів. В південно-східній провінції Заболь стали заручниками 8 співробітників сил безпеки. 2 листопада троє бойовиків із угруповання «Ісламська держава» напали на студентів в Кабульському університеті під час церемонії вручення дипломів. Загинуло 22 студенти, більше 20 дістали поранення. Згодом представник ІД заявив, що метою акції було знищення студентів юридичного факультету, оскільки такі «працюватимуть на підступний афганський уряд».

За даними МВС Афганістану, в період після 12 вересня 2020 року, себто, по об’яві про початок «мирного процесу», 180 мирних жителів загинули, щонайменше 380 — поранені.

Зазнають втрат і таліби. Так, в провінції Кандагар під час спеціальної операції знищено 53 бойовика талібів і двох пакистанських радників. За даними афганських ЗМІ, за період з 2014 року, коли президентом країни обрали Ашрафа Гані, загинуло 45 тис. військовослужбовців та співробітників спеціальних служб. А за даними ООН, з 2009 року дотепер загинуло біля 100 тис. мирних афганців.

Недешево обходиться війна в Афганістані і Сполученим Штатам. За даними їх міністерства оборони, загальні воєнні видатки з жовтня 2001 року по вересень 2019 року склали 778 млрд дол. США. Коли президент США Б. Обама з 2010 року по 2012 рік значно збільшив контингент, видатки на цю війну склали 100 млрд дол на рік. За часів президента Д. Трампа американський контингент переорієнтували на навчання афганських сил, видатки зменшились до 40 млрд дол.

За неофіційними даними сьогодні уряд Афганістану контролює біля 30 % території країни, під контролем талібів знаходиться до 50 % її території. Під прикриттям талібів на території Афганістану також діють від 15 до 20 угруповань радикальних ісламістів.

До речі, тут слід зауважити, що крім руху «Талібан» на території Афганістану хазяйнують ще кілька терористичних організацій. Найчисельнішою є так звана «Мережа Хаккані», представники якої останнім часом, за безпосередньої підтримки Міжвідомчої розвідки (ISI) Пакистану, фактично посідають на керівних посадах в Талібані.

Довідково:

Угруповання «Мережа Хаккані» — численна терористична організація Афганістану, яка спільно із Талібаном воює з законною владою країни та військами коаліції. Організація створена у 1980 році Джалалуддіном Хаккані. Ідеологією «Мережі Хаккані» є націоналізм і релігійний радикалізм.

 

Довідково:

Джалалуддін Хаккані — етнічний пуштун, народився в південно-східній провінції Пактія (Афганістан) в 1939 році. Загинув у вересні 2018 року під час спеціальної операції сил безпеки Афганістану. Свою боротьбу з демократичним режимом розпочав відразу після перемоги Саурської революції (27 квітня 1978 року) в Афганістані в лавах Юнуса Халеса. Дж. Хаккані вже був відомим польовим командиром, коли в 1991 році захопив центр провінції Пактія — місто Хост. Після захоплення Кабулу в 1992 році став міністром юстиції в першому уряді моджахедів. Після виведення радянських військ із Афганістану об’єднався з талібами і очолив міністерство кордонів, виконував обов’язки міністра у справах племен і губернатора провінції Пактія.

Дж. Хаккані мав високий ступінь впливу в лавах талібів і активно розбудовував нову державу на засадах шаріату. Підтримував тісні стосунки з «Аль-Каїдою» і дружні зв’язки з Усамою бен Ладеном, з яким планував глобальний джихад проти невірних.

На сьогодні «Мережа Хаккані» контактує та координує свою діяльність з такими відомими терористичними угрупованнями, як «Джаїш-е-Мухаммад», «Лашкар-е-Тайба» та «Ісламський рух Узбекистану». Бойовики організацій спільно діють не тільки в Афганістані, але і в країнах Центральної та Південної Азії. Після смерті Дж. Хаккані «Мережу Хаккані» очолив його син — Сірахуддін Хаккані.

Не зайве нагадати, що раніше на шпальтах «Борисфену» ми вже згадували про розбіжності в лавах Талібану. Сьогодні досить чітко вимальовуються в цьому русі три великі групи, а саме:

  1. «Мережа Хаккані».
  2. Група мули Якуба, сина засновника руху «Талібан» мули Омара. В травні ц. р. Якуб очолив «Шура-е-Кветта» («Раду Кветти»), яка є вищим органом управління Талібану і розташована в місті Кветта (столиця пакистанської провінції Белуджистан).
  3. Група маулаві Хайбатулли, якого вважають формальним лідером талібів і навколо якого об’єднались релігійні вчені-богослови та тлумачники шаріату. Політична вага цієї групи малозначуща.

 

На теперішній час С. Хаккані намагається, і досить успішно, замінити на всіх рівнях членів Талібану, які «не викликають довіри та спроможні домовитись з урядом Афганістану» на своїх людей. Наприклад, голова катарського офісу Талібану мулла Абдул Гані Барадар на переговорах в Досі у вересні ц. р. представив новий склад делегації талібів на чолі з шейхом аль-хадіс (вчений богослов) маулаві Абдул Хакімом Хаккані. Був знятий з посади і прес-секретар катарського офісу талібів Сухайль Шахін. Його замінив Мохаммад Наїм Вардак.

Члени делегації Талібану на відкритті мирних переговорів із урядом Афганістану в Досі (Катар), 12 вересня ц. р.

Досягнуті під час переговорів домовленості вже не виконуються, обмін полоненими призупинений. До речі, Німеччина, Австрія, Франція і Велика Британія не в захваті від того, що уряд Афганістану відпустить 320 бойовиків та командирів Талібану, бо доведено, що вони скоїли злочини і на їх територіях, за що повинні бути покарані. Сьогодні і Вашингтон, і Талібан фактично відмовились виконувати мирну угоду від 29 лютого 2020 року.

Представник Талібану Хайрулла Хайрхва у своєму інтерв’ю агенції «Аль-Джазіра» неодноразово звинувачував уряд Афганістану у тому, що той дотримується проамериканської та прозахідної політики, з якою таліби не погоджуються категорично. Таліби також засудили тиск США на Пакистан через його тісні зв’язки з Китаєм. Не згодні вони і з обвинуваченнями на адресу Ісламабаду стосовно підтримки терористичних угруповань, які діють у Південній Азії. Крім всього іншого, таліби відверто не бажають ділити владу з урядом, який «тримається за рахунок міжнародної допомоги».

Вашингтон також не бажає покидати Афганістан, оскільки не досяг бажаного, а намагання Д. Трампа напередодні президентських виборів набрати додаткові бали під гаслом виведення американських військ із Афганістану гучно провалились. Окрім того, можна назвати ще кілька причин, які спонукають Сполучені Штати там залишатись, а саме:

  • поступове перетворення Афганістану в «Афганський халіфат» та базу міжнародних терористів, які розглядають країну у якості потенційного плацдарму для продовження боротьби зі США та їх союзниками;
  • заява керівництва Талібану про розрив їх стосунків з «Аль-Каїдою» та «Ісламською державою» насправді є лише ширмою, за якою координується діяльність практично в усьому світі;
  • позиція керівництва НАТО та союзників США у питанні щодо Афганістану, які наполегливо намагаються переконати американців у хибності прискореного виведення військ.

 

Нагадаємо, що, за вашингтонськими планами, в Іраку і Афганістані залишатимуться по 2,5 тис. американських військовослужбовців. Зараз в Іраку їх налічується біля 3 тис., у Афганістані — 4,5 тис. Так, міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан в інтерв’ю телеканалу BFM повідомив, що прискорене виведення американських військ можна вважати «поганою ідеєю, і цього не слід робити ані в Іраку, ані в Афганістані».

Після президентських виборів у США, де переміг Джо Байден, в Кабулі почали голосно вести мову про можливу пролонгацію перебування там американського контингенту та сил НАТО. Так, офіційний представник президента Афганістану Седік Седдікі звинуватив талібів у порушенні ними домовленостей та у збільшенні насильства. Тому заявив про необхідність збільшити підтримку афганських національних сил безпеки.

Держсекретар США Майк Помпео на церемонії відкриття 12 вересня 2020 року в Досі нового раунду прямих переговорів між Кабулом і талібами висловив надію, що вони наближають перемир’я. Напередодні Вашингтон застеріг, що у разі їх провалу Захід буде змушений скоротити фінансову допомогу Афганістану.

Держсекретар США Майк Помпео і мулла Абдул Гані Барадар під час переговорів у вересні ц. р. в Досі (Катар) 

Було б неправильно оминути увагою саму їх ідею, тобто необхідність ведення переговорів з талібами. Річ у тому, що в Афганістані багато хто не довіряє талібам, тому їх і не підтримує. Саме така недовіра і роз’єднує афганське суспільство.

За даними британської газети Financial Times, напередодні прямих переговорів Пекін запропонував талібам спосіб забезпечення миру і стабільності в Афганістані — значні інвестиції в інфраструктуру підконтрольних цьому рухові територій. За таким кроком криється намагання Піднебесної зміцнити свою присутність не тільки в Афганістані, але й у регіоні Центральної Азії, та убезпечити свої проекти. Китайську заяву оприлюднили після того, як Вашингтон дав зрозуміти, що незабаром покине регіон.

Доречно нагадати, що Пекін готовий вкладати кошти у розвиток електроенергетики, будівництво доріг та транспортування нафти і газу із країн Центральної Азії.

20 січня 2021 року Дж. Байден увійде до Білого дому і нагальним стане питання: чи зміниться політика Вашингтону щодо Афганістану і чи угода Д. Трампа з талібами зазнає якихось змін?

На початку поточного місяця в одному зі своїх інтерв’ю для афганських засобів масової інформації віце-президент Афганістану Мухаммад Сарвар Даніш висловив сподівання, що нова адміністрація США переглядатиме свою політику щодо мирних процесів в Афганістані, надасть їм нової динаміки і виважено ухвалюватиме рішення.

Ймовірно, що Дж. Байден не скасовуватиме угоду з талібами, а, скоріш за все, корегуватиме її аби набути нових можливостей для досягнення мети і, як варіант, Вашингтон пропонуватиме більш жорсткі умови талібам щодо виконання їх частини зобов’язань. Адже Д. Трамп, попри позицію НАТО, фактично капітулював перед талібами і примушував Кабул піди їм на поступки. На відміну від нього, Дж. Байден почне відновлювати та покращувати стосунки з союзниками по НАТО і вимагатиме від талібів припинити бойові дії. Безумовно, Вашингтон і НАТО не можуть дозволити собі «втратити обличчя» через те, що покинуть Афганістан, не домігшись перемоги.

Таким чином, мирний процес вкотре потрапив у безвихідь і сьогодні Афганістан, як і колись до війни, розділений на пуштунів і всіх інших (таджики, узбеки, хазарейці, туркмени). Пуштуни, своєю чергою, діляться на племена і клани. Немає в країні єдиного підходу до питань миру, що сильно позначається на процесах відстоювання національних інтересів. Велика кількість історичних, політичних, релігійних, національних та культурних розбіжностей не дають змоги афганському суспільству об’єднатись навколо єдиної ідеї і досягти миру.

 

Схожі публікації