Ядерна дипломатія: ризики повертаються

Щодо угоди про заборону ядерної зброї у контексті інтересів США, Росії та Китаю

 

 

Наприкінці року популярна німецька агенція Focus оприлюднила матеріал, присвячений глобальному контролю над стратегічними ядерними озброєннями. Мається на увазі Договір між Росією та США про скорочення стратегічних озброєнь (СНО-III), чинність якого закінчується 5 лютого 2021 року. Переговори лідерів обох країн з приводу його продовження досі безуспішні. Одним з так зв. каменів спотикання на переговорах Москви і Вашингтона з цього приводу було те, що президент США Д. Трамп до тексту договору намагався включити Китай, як країну, що володіє ядерною зброєю і може досить швидко її нарощувати.

Довідково:

Договір про скорочення стратегічних озброєнь (Strategic Arms Reduction Treaty, New START, СНО-III) був підписаний між США та Російською Федерацією у квітні 2010 року та набув чинності 5 лютого 2011 року.

Договір розрахований на 10 років із можливим продовженням за взаємною домовленістю сторін на 5 років.

У матеріалі німецького видання нагадується, що 2021 році повинна також вступити у дію нова міжнародна угода про заборону ядерної зброї. Вже чинна на сьогодні угода TPNW, що ратифікували національні парламенти багатьох країн світу, зобов’язує держав-підписантів не розробляти і не володіти такою зброєю.

Довідково:

Угода про заборону ядерної зброї (The Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons, TPNW) є першою міжнародною юридично зобов’язуючою угодою, яка забороняє ядерну зброю. Кінцевою метою є її повна ліквідація.

Угода схвалена 7 липня 2017 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Документ відкритий для підписання з 20 вересня 2017 року. Станом на 11 грудня 2020 року угоду підписали 86 держав, а 51 держава ратифікувала її або приєдналася.

Гондурас, п’ятдесята за рахунком країна, ратифікував угоду 24 жовтня 2020 року. Згідно з умовами, тепер документ набере чинності протягом 90 днів, а саме 22 січня 2021 року.

Така перспектива з набрання чинності угоди TPNW аж ніяк не може бути підставою для сподівань, що настає нова ера в галузі контролю над ядерними озброєннями, зазначається у виданні Focus. Швидше за все, це тривожний сигнал того, що нині такий контроль щораз послаблюється. Великі ядерні держави навіть не замислюються над тим, щоб підписати цей документ. Тому можна вважати, що наближається новий рік ядерної непевності, в якому можливі ускладнення у спектрі від певної інтенсивності конфлікту до вірогідної глобальної кризи.

 

Німецький часопис нагадує про Оглядову конференцію з питань Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що відбувається кожні п’ять років. Чергова повинна була відбутися в Нью-Йорку в 2020 році, але її перенесли на рік пізніше через пандемію коронавірусу. Наразі запланували на січень 2021 року, хоча її також можуть перенести. А ось подальша затримка Оглядовій конференції навряд чи якось спостить ситуацію.

Довідково:

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (The Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons, NPT) схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 12 червня 1968 року і відкритий для підписання з 1 липня 1968 року.

Наразі учасниками договору є 189 держав світу. Не є учасниками договору Ізраїль, Індія, Пакистан та КНДР.

Договір переглядається кожні 5 років на зустрічах, які називаються Оглядовими конференціями (Review Conference, RevCon) учасників Договору NPT.

Передбачалося, що на Оглядовій конференції 2020 року розглядатиметься низка питань, зокрема: універсальність договору NPT; ядерне роззброєння, включно з конкретними практичними заходами; нерозповсюдження ядерної зброї, включно зі сприянням та посиленням гарантій; заходи сприяння і забезпечення безпеки мирного використання ядерної енергії; регіональне роззброєння та нерозповсюдження; виконання резолюції 1995 року про без’ядерний статус Близького Сходу; заходи з вирішення питань процедури виходу з договору; заходи з подальшого посилення процесу перегляду виконання положень договору; шляхи сприяння взаємодії з громадянським суспільством у зміцненні норм договору та у просуванні інформованості щодо роззброєння тощо.

 

Ядерна угода між Росією і США чинна вже півстоліття

Суть Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT) у тому, що науковці-атомники не повинні розробляти ядерної зброї, а ядерні держави повинні поступово демонтувати власні ядерні арсенали. Остання Оглядова конференція п’ять років тому провалилася, не було ухвалено навіть спільної підсумкової декларації. З того часу розбіжності між учасниками договору лише поглиблювалися. Тому нова угода TPNW є, так би мовити, виразом занепокоєння багатьох без’ядерних держав у тому, що ядерні держави не скорочуватимуть, а збільшуватимуть свої арсенали. Це стосується й Договору про скорочення стратегічних озброєнь (СНО-III) між США та Росією. Попередня їх домовленість про обмеження своїх стратегічних ядерних арсеналів і про дозвіл проводити інспекції втратить чинність 5 лютого 2021 року. Звісно, якщо супердержави до цього моменту не домовляться про продовження дії договору на подальші п’ять років.

У випадку, якщо ситуація розвиватиметься саме таким чином, то виявиться, що вперше за півстоліття між США та Росією, які разом володіють 90 % ядерної зброї у світі, не буде жодного обмеження стосовно ядерних озброєнь. Видання Focus зазначає, що адміністрація Д. Трампа намагалася використати цю дату в якості важеля тиску, щоб підштовхнути Китай до приєднання до існуючого договору.

Лідер Китаю Сі Цзіньпін та президент Росії В. Путін влітку 2019 року у Москві

Щодо Китаю, то у нього порівняно невеликий ядерний арсенал, але експерти вважають, що він здатний значно його збільшити. Однак, зазначає німецьке видання, Китай не виявляє зацікавленості у приєднанні до договору, щоб не обтяжувати себе будь-якими обмеженнями в цій галузі. Хоча спецпредставник президента США з контролю над озброєннями М. Білінгслі і заявив перед виборами в США 2020 року, що угода з Росією «дуже, дуже близька», та насправді ж час для її укладання закінчується.

Видання Focus пробує прогнозувати розвиток ядерної кризи у 2021 році, нагадуючи, що список можливих тригерів тривожно довгий. Зокрема, цілком можливі помилки та аварії, кібератаки, необдумана демонстрація сили з метою залякування, поновлення ядерних випробувань у Північній Кореї, ескалація напруженості та ворожих дій між Індією та Китаєм, загострення в кашмірському конфлікті між Пакистаном та Індією, подальші спроби Ірану розробити власну ядерну зброю та зростання загрози здійснення терористичних атак із застосуванням «брудних бомб». У 2020 році світ легковажно не вбачав якихось ризиків глобальної пандемії. Не варто повторювати ту ж помилку у 2021 році щодо ядерної зброї, зазначає німецьке видання.

 

Схожі публікації