Жозеп Боррель застерігає: «Європа у небезпеці»

Що означатиме «Стратегічний компас» ЄС для Бундесверу Німеччини

 

 

 

Тисячі мігрантів на східному кордоні ЄС, зокрема поблизу державних кордонів Польщі та Литви, змушують чиновників Євросоюзу реагувати на такий гібридний тиск Росії та Білорусі. Адже дестабілізація Євросоюзу, що є однією з головних цілей Кремля, реалізується у цьому регіоні руками самопроголошеного білоруського очільника О. Лукашенка. Але всі чудово усвідомлюють, що така ситуація створена штучно «останнім диктатором Європи» та його московським сюзереном. Не даремно московська пропагандистська машина та агенти впливу Росії у країнах ЄС збільшують напругу, звинувачуючи не Москву і Мінськ, а країни ЄС і, зокрема, Польщу, яка опинилася на передній лінії «вогню». Лунають заклики проявити гуманність і якщо не відкрити кордони ЄС, то хоча б прихистити мігрантів у сусідній Україні.

На нещодавній Раді міністрів закордонних справ країн-членів ЄС порушувалося питання запровадження нових санкцій проти представників Білорусі. Водночас розглядалася внутрішня проблематика країн ЄС, зокрема, щодо їх безпеки та оборони і формування нових безпекових структур.

У щоденному громадсько-політичному виданні Німеччини Die Welt з’явилася стаття власного кореспондента Крістофа Шильца про стратегію ЄС стосовно гарантування європейської безпеки та удосконалення спільної оборонної політики.

Автор статті повідомляє, що Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель має намір переглянути оборонну та безпекову політику ЄС. Він вважає, що Євросоюз, застосувавши новий «Стратегічний компас» (Strategic Compass), зможе стати більш поважним міжнародним гравцем. Це матиме, зазначає автор статті, відчутні і далекосяжні наслідки для одного з його членів — Німеччини.

Жозеп Боррель застерігає: «Європа у небезпеці»

Це досить важливий момент, зазначається у статті, оскільки окрім дискусії навколо нових санкцій щодо лукашенківського режиму, міністри закордонних справ і міністри оборони країн ЄС вперше обговорювали вищезгаданий «Стратегічний компас», що для європейської зовнішньої політики є новою темою. Як висловився головний дипломат ЄС Ж. Боррель у своїй передмові до конфіденційного документа, «Європа не може собі дозволити бути пасивним спостерігачем у сучасному надзвичайно конкурентному світі». Новий напрям у безпековій сфері, вважає Ж. Боррель, стане для Євросоюзу «інструкцією до дій». Зокрема, ЄС повинен краще моніторити та врегульовувати кризи, ретельніше ставитися до налагодження нових партнерських відносин, його військова рішучість до дій і військова спроможність не повинні викликати сумніву. Також належна увага повинна надаватися новим інструментам боротьби з дезінформацією та гібридними загрозами, до речі, такими, як нинішня міграційна криза на польсько-білоруському кордоні.

Документом формуватиметься основа для нової стратегії оборони та безпеки ЄС, яка, згідно з планом, обов’язково буде ухвалена на спеціальному саміті Євросоюзу у березні 2022 року, де головуватиме Франція. Якщо країни ЄС належним чином сприйматимуть такі плани, то це матиме далекосяжні наслідки і для Бундесверу, зазначається у статті. На погляд експертів, у такому випадку у Німеччині видатки на оборону поступово зростатимуть з нинішніх 47 млрд євро до приблизно 60 млрд євро на рік. Такі кошти повинні забезпечити нові бойові спроможності Бундесверу на землі, у повітрі та на морі. А ось німецьким військовослужбовцям доведеться набагато частіше, ніж раніше, брати безпосередню участь у небезпечних кризових операціях.

У документі Ж. Борреля для саміту зазначається, що «Європа знаходиться в небезпеці», а Євросоюз має стати «постачальником безпеки» (Security Provider), який відстоює інтереси своїх громадян. Ж. Боррель вважає, що наразі «ми спостерігаємо повернення до політики сили». Класична відмінність між війною і миром стає дедалі більш неочевидною. До того ж, виникли нові місця загрози для Європи, вони знаходяться у світовому океані, у космосі, кібернетичному просторі.

Німеччині спочатку доведеться інвестувати значно більше коштів у власні військово-морські сили. ЄС дедалі частіше визначатиме «морські райони інтересів» (Maritime Areas of Interest), де військово-морські та морські повітряні сили мають діяти узгоджено. А нинішню місію боротьби з піратами в Гвінейській затоці слід вважати пілотним проектом.

Довідково:

Гвінейська затока — затока в Атлантичному океані, біля берегів Екваторіальної Африки.

Прибережні країни: Ліберія, Кот-д’Івуар, Гана, Того, Бенін, Нігерія, Камерун, Екваторіальна Гвінея, Габон, Сан-Томе і Принсіпі, Республіка Конго, Демократична Республіка Конго, Ангола.

Одним із перших наслідків нової концепції «Стратегічного компасу» для ЄС, зазначається у Die Welt, є це висока вірогідність, що в наступному році німецькі фрегати попрямують до берегів Ірану із завданням забезпечити судноплавство в Ормузькій протоці, яка надзвичайно важлива для світової торгівлі.

Довідково:

Ормузька протока — вузька, стратегічно важлива протока, що з’єднує Оманську затоку на південному сході з Перською затокою на південному заході.

Північне узбережжя Ормузької протоки належить Ірану, а південне — Об’єднаним Арабським Еміратам і Оману. Довжина 195 км, ширина 55–95 км.

Крім того, згідно з новим безпековим документом ЄС, до 2025 року потрібно створити Сили швидкого реагування ЄС (EU Rapid Deployment Capacity) чисельністю до 5 тис. осіб, у число яких, вірогідно, входитимуть військовослужбовці Бундесверу. Ж. Боррель має намір сформувати окремі «модулі» (modular force) з нового складу Сил швидкого реагування, залежно від того, що потрібно для їх застосування у конкретних операціях.

Згідно з наявною у Die Welt інформацією, плани створення Сил швидкого реагування Євросоюзу все ще викликають великі суперечки в ЄС. Так, не зрозуміло, чи країни, які беруть участь в операціях згідно зі статтею 44 Договору про ЄС, повинні нести видатки самостійно, чи всі держави-члени ЄС врешті-решт сплачуватимуть військові видатки за принципом солідарності.

Довідково:

Договір про Європейський Союз (Treaty on European Union) — один з основних договорів ЄС разом з Договором про функціонування Європейського Союзу (Treaty on the Functioning of the European Union).

Договір про Європейський Союз формує основу законодавства ЄС шляхом встановлення загальних принципів реалізації цілей, для яких було створено ЄС, керування його центральними інститутами (такими як Єврокомісія, Європарламент та Рада ЄС), а також правила зовнішньої політики та політики безпеки.

До того ж Франція також планує створити абсолютно нові бойові сили замість модернізації попередніх сил кризового реагування, які в ЄС жодного разу не застосовувалися. Крім того, зазначає автор статті, країни Східної Європи все ще скептично ставляться до ідеї створення нового безпекового інструменту і розглядають його, як можливого конкурента НАТО.

За словами Ж. Борреля, одне з можливих завдань Сил швидкого реагування ЄС в майбутньому може бути моніторинг режиму припинення вогню в Лівії. Водночас експерти також не виключають, що внаслідок тиску з боку Франції нові сили реагування ЄС також будуть розгортатися в зоні Сахелю.

Довідково:

Сахель (в перекладі з арабської — «берег», «кордон» або «узбережжя») — тропічна савана в Африці, яка є своєрідним переходом між Сахарою і південними, більш родючими землями. Сахелем також називають напівпустельні і степові райони на північ від Сахари, зокрема Туніський і Алжирський Сахель. Протяжність від Атлантичного океану на заході до Червоного моря на сході — 3900 км.

Сьогодні Сахель охоплює такі держави як Сенегал, Мавританія, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Нігерія, Чад, Судан і Еритрея.

Політика безпеки наразі залишається однією з головних проблем для Євросоюзу та загалом для колективного Заходу. Гібридні впливи Росії та підконтрольної Кремлю Білорусі з використанням близькосхідних мігрантів стали новим несподіваним викликом для ЄС, ефективного вирішення якого поки що немає. У процесі його пошуку для ліквідації такої загрози на східному фланзі ЄС і НАТО останнім часом навіть розглядається можливість і необхідність застосування статті 5 Північноатлантичного договору про колективну безпеку. Зокрема, за цією статтею передбачається, що якщо будь-яка з держав-членів Альянсу стане об’єктом збройного нападу, то всі інші без винятку союзники по блоку вважатимуть цей акт насильства збройним нападом на них усіх і вживатимуть контрзаходів.

Поки що сили охорони кордону Польщі спроможні дати відповідь на масові спроби прориву кордону і вважають за достатнє застосування проти мігрантів водометів та сльозогінного газу. Але у мігрантів, за застереженням того ж О. Лукашенка, є вогнепальна зброя. Він ще й безвідповідально заявив, що зброя потрапила до рук мігрантів, серед яких є професійно підготовленні провокатори, з України і країн НАТО. Отож, не можна заперечувати досить високу вірогідність зумисного чи випадкового її застосування, при цьому не має принципового значення поти кого.

 

Схожі публікації