Чи є загроза війни?

Російські війська зосереджені на кордоні з Україною, і напруга зростає

 

 

 

Таке запитання останнім часом не сходить зі сторінок європейських ЗМІ, коли йдеться про нарощування на сході України частин і з’єднань російських військ. І якщо погляди відомих експертів чи політиків оперативно викладаються на сторінках популярних ЗМІ, то це зовсім не означає, що пересічні європейці завжди сприймають таку інформацію беззастережно. Її обов’язково треба підсилювати у різний спосіб. Інакше та ж сама Росія не вкладала б значні кошти у роботу підконтрольних телеканалів і радіостанцій, що практично в усьому світі «тренують» суспільну думку, як циркових песиків…

Та чи так вже й з готовністю у суспільствах західних країн ковтають російські пропагандистські «смаколики», і під яким кутом зору сприймають і висвітлюють у своїх ЗМІ поточні події в Україні тамтешні аналітики?

Варто лише звернути увагу на дописи в окремих журналах, що хоча й не претендують на європейське лідерство, але мають свій постійний читацький контингент. Серед таких — популярний чеський Respekt. У заголовок цих рядків винесена перша частина заголовка журнальної статті. А загалом він такий: «Чи є загроза війни? Російські війська зосереджені на кордоні з Україною, і напруга зростає». А на рядок нижче, у підзаголовку, — більш конкретна думка, що обов’язково змусить вас придивитися до викладеної у змісті фактури: «Напруга між Білоруссю та Польщею — класичний московський маневр».

Автор, Іржі Собота, розпочинає з повідомлення американського видання Bloomberg, яке минулого тижня оповістило, що американські спецслужби застерігають своїх західних союзників і Київ про спланований напад Росії на Україну. І хоча, нагадує Іржі Собота, на цю «новину» спочатку чомусь не так вже й зважали (принаймні, ті, кого це стосується безпосередньо), то сьогодні «політики вже відкрито кажуть про можливий конфлікт. Зокрема, ВВС та інші ЗМІ повідомляють, що генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг підтвердив: «останні тижні на кордонах (з Україною) спостерігається велике та незвичайне посилення російських збройних сил».

Після офіційних переговорів з міністром закордонних справ України, зауважує автор статті, Є. Столтенберг був більш відвертий: «Ми є свідками незвичайної концентрації військ і знаємо, що Росія колись вже була готова використовувати свій військовий потенціал для агресивних дій проти України».

Єнс Столтенберг: «Ми є свідками незвичайної концентрації військ Росії»

Росія, як і завжди у такій ситуації, назвала заяву Є. Столтенберга «бентежною» і поскаржилася на надмірну присутність військ НАТО. Але далі автор статті звертає увагу, що вже тоді заступниця міністра закордонних справ України підтвердила журналістам, що західні союзники її країну попередили про «високу ймовірність дестабілізації» України з боку Росії наступної зими.

І після цього автор аналізує ситуацію, нагадуючи, що таке застереження не нове, бо подібні побоювання вже лунали, коли навесні Москва наблизилася до українського кордону з великими військами і важкою технікою. Тоді президентові США Джо Байдену довелося запропонувати своєму російському колезі зустрітися, і напруженість послабилася. Тобто, союзник України чітко виконує свої обіцянки, залишаючись послідовним у своїй міжнародній політиці, чого бракує іншим світовим лідерам…

Та сьогодні на сході і півночі України, йдеться у статті, знову зосереджено понад 100 тис. російських солдатів, понад 90 тис. з них — сухопутні, а решта — військовослужбовці ВПС і ВМС. І це в той час, коли у Польщі і Білорусі існує напруга з приводу мігрантів, яку генерал британських збройних сил сер Нік Картер назвав «класичним прикладом відволікання від діяльності Росії поблизу України». Ця фраза якнайкраще пояснює західній спільноті суть того, що відбувається довкола України. І авторові статті — респект за включення її до тексту. Бо прихильники московської політики намагалися і намагаються заперечувати очевидне навіть під час приведення російських військових частин у бойову готовність для наступу.

Напругу з приводу мігрантів у Польщі і Білорусі британський генерал Нік Картер назвав «класичним прикладом відволікання від діяльності Росії поблизу України»

…Росія прагне продемонструвати новій американській адміністрації своє значення і водночас Києву — реальність своєї загрози…

Звісно, на московських картах цього не видно, пише далі Іржі Собота, і мотивація Москви дуже непрозора. Деякі ЗМІ (як правило, проросійські — Авт.) навіть скаржаться на відсутність розвідданих американців про ці події. Однак спекуляції, звісно, мають місце, погоджується чеський журналіст, і звертає увагу на висновки аналітичного центру Carnegie Endowment for International Peace, що Росія, серед іншого, вже прагне продемонструвати новій американській адміністрації своє значення і водночас Києву — реальність своєї загрози. І хоча нині для американської адміністрації головним пріоритетом є Китай, але Джо Байден заявив, що Росія знаходиться в його полі зору і обов’язково заплатить за свої дії, в тому числі за своє втручання і у виборчі кампанії в США, і за інші дії, включно зі спробою вбивства і згодом за ув’язнення Олексія Навального.

…Путінська Росія традиційно дуже зле реагує на ситуацію, коли їй вказують на її місце…

Та путінська Росія, йдеться у статті, традиційно дуже зле реагує на ситуацію, коли їй вказують на її місце. Вона йде на загострення, як це було під час весняної кризи, завдяки чому Путін в основному отримав те, що хотів: саміт у Женеві, який підтвердив, що президенти Росії та Америки «боксують» в одній ваговій категорії.

Але і це ще не все, що хоче повідомити автор своїм читачам, бо далі нагадує, як минулого понеділка прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон опосередковано застеріг Євросоюз, що незабаром ухвалюватиметься рішення про дозвіл на експлуатацію нового газогону «Північний потік-2», який тепер міг би постачати газ, оминаючи Україну, безпосередньо до Німеччини. Чи після цього буде змога надавати підтримку Києву з боку держав Східної Європи на чолі з Польщею, які також виступили проти введення в експлуатацію газогону, що усуне Україну як ключового посередника російських поставок до Європи і таким чином зменшить її геополітичне значення? Відповідь на запитання доволі однозначна, тим більше, що проти експлуатації газогону виступала і колишня адміністрація президента США Дональда Трампа, нагадує Іржі Собота. Але звертає увагу на той факт, що ще у травні (на час попередньої кризи на українському кордоні) нинішній уряд США Джо Байдена пом’якшив санкції проти Росії, пов’язані з відкриттям газогону, по суті давши проекту зелене світло.

Борис Джонсон: «Доведеться вибирати між російським газом і підтримкою України»

…Financial Times: «Україна все ще не є закритою справою для Росії»…

Щоправда, за останньою інформацією з цього «поля бою», йдеться у статті, німецький регулятор тимчасово призупинив «процес затвердження», без якого газогін не може бути введений в експлуатацію, що автор статті називає інтерпретацією незрозумілої ситуації, як і те, що Москва відверто незадоволена діючими угодами про припинення вогню на сході України і прагне покращити свою переговорну позицію шляхом ескалації напруженості. І посилається на Financial Times, де у огляді можна прочитати, що розвиток таких подій чітко свідчить — «Україна все ще не є закритою справою для Росії», Росія не лише припиняє переговори щодо розв’язання досі нерозв’язаного конфлікту, але й протестує проти навчань НАТО в Чорному морі чи проти закупівлі досконалих безпілотників Bayraktar, які Україна нещодавно придбала у Туреччини. «Кремль дав зрозуміти, що багатовікові імперські та культурні зв’язки України з Росією породжують екзистенційну кризу. У липні Путін написав статтю на 5 тисяч слів про «історичну єдність» двох країн, заявивши, що Москва ніколи не дозволить Україні стати «антиросійською», — наводить автор у статті ще одну витримку з Financial Times.

Отож, на переконання автора статті у чеському виданні Respekt, на східних кордонах Європи напруженість посилюється, пальці Росії видно у штучній кризі біженців у Білорусі, у щоразу більшому тиску на Україну, а в Європі зростає напруженість через високі ціни на природний газ, через який континент сильно залежить від Росії.

Але треба усвідомити, пише автор, що «Росія завжди досягає того, що дозволяє Захід. Москва пресує, розбурхує, провокує неспокій на кордонах Східної Європи; активно створює конфліктні ситуації. Зрештою, скористається такою напруженістю чи ні, мабуть, знають лише в Кремлі, але намагання якось завдати шкоди цілком очевидне».

Олег Махно

 

Схожі публікації