Загроза ісламського екстремізму

Причини і наслідки для світу і України

 

 

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

 

«Тероризм є сучасною чумою людства». Протягом останніх десятиліть така оцінка політологів, які працюють у безпековій сфері, набула якісно нового змісту. Дійсно, як показує досвід, тероризм все більше перетворюється із інструменту дій окремих осіб, організацій чи країн з досягнення своїх цілей на один із чинників впливу на геополітичну ситуацію в світі.

Про це свідчать теракти в США 11 вересня 2001 року, які здійснили ісламські екстремісти, поклавши тим самим початок новому етапу протистояння між Ісламською та Західною цивілізаціями. Адже у відповідь на екстремістську атаку США і їх союзники розпочали глобальну війну проти тероризму із залученням всіх компонентів своїх збройних сил, за винятком ядерних боєприпасів. Найбільш масштабними проявами такої війни стали антитерористичні операції проти руху «Талібан» в Афганістані та «Ісламської держави» в Сирії і Іраку.

…Тероризм є сучасною чумою людства і перетворюється на один із чинників впливу на геополітичну ситуацію в світі…

Ісламістські організації, своєю чергою, перейшли до більш активного застосування «асиметричних» методів дій проти західних країн, включно з масштабними терактами на їх території. Такими, зокрема, були: приведення в дію вибухових пристроїв у приміських електричках в Мадриді 11 березня 2004 року (загинуло 190 осіб та ще 2050 дістали поранення); вибухи у потягах Лондонського метрополітену 7 липня 2005 року (загинули 52 особи та понад 700 отримали поранення); замах на королівську сім’ю Нідерландів 30 квітня 2009 року (загинули 8 осіб та 10 — поранені); напад терориста на американських солдат в аеропорту Франкфурта 2 березня 2011 року.

 

…Французький президент Е. Макрон пов’язав прояви тероризму із «кризою ісламу в світі»…

Незважаючи на знищення міжнародною коаліцією основних організаційних структур руху «Талібан» та «Ісламської держави», це аж ніяк не означало, що ісламські терористи розгромлені дощенту. Вони лише перейшли до нових методів дій, які проявилися у черговій хвилі насильств в Європі та США восени 2020 року. Найбільш резонансним із них стало вбивство французького вчителя 16 жовтня 2020 року у передмісті Парижу за те, що він, як приклад свободи слова, демонстрував карикатури на пророка Мухаммеда. Як і слід було очікувати, цей напад викликав різко негативну реакцію у Франції та інших країнах ЄС. При цьому французький президент Е. Макрон пов’язав його з «кризою ісламу в світі».

Однак це не тільки не зупинило ісламістів, але, навпаки, підштовхнуло їх до подальшої агресії. Так, позицію Е. Макрона офіційно засудили у багатьох мусульманських країнах. А вже 29 жовтня того ж року ісламісти здійснили три нових напади на перехожих і представників правоохоронних органів у Франції та поблизу французького консульства у Саудівській Аравії. Загалом загинули три особи, одна дістала поранення. Ще більш зухвалий теракт стався 2 листопада того ж року в центрі австрійської столиці — місті Відень, внаслідок якого загинуло 8 осіб та близько 20 дістали поранення.

…Саме епідемія COVID-19 стала каталізатором існуючих проблем, в тому числі міжрелігійного та міжетнічного характеру, і, як наслідок, — активізації екстремізму…

Активізувалися і інші насильницькі акції, які включали зовні невмотивовані дії окремих осіб щодо відкриття вогню зі стрілецької зброї у громадських місцях та навмисного спрямовування автомобілів у людські натовпи. На перший погляд, такі вчинки не були пов’язані між собою безпосередньо. Разом з тим, насправді вони мають низку спільних рис. Так, у більшості з таких випадків насильницькі акції здійснили вихідці із мусульманських країн та регіонів — прихильники радикального Ісламу, або особи, які мали психічні розлади. Крім того, вони сталися під час загострення соціальної напруженості в світі через COVID-19. По суті, саме епідемія стала каталізатором існуючих проблем, в тому числі міжрелігійного та міжетнічного характеру, і, як наслідок, — активізації екстремізму.

 

…Загроза тероризму є лише зовнішнім проявом глобальної конфронтації між Ісламським та Західним світами…

Втім, все це є лише зовнішніми проявами глобальної конфронтації між Ісламським та Західним світами, яке має глибоке історичне коріння. Незважаючи на різні її форми, конфронтація, по суті, була і залишається боротьбою двох протилежних груп людства за доступ до ресурсів та вплив у світі. Залежно від низки чинників політичного, соціально-економічного та іншого характеру, протиборство таких сторін періодично загострюється і перетікає у війни та конфлікти із застосуванням різних видів насильства, включно з терористичною діяльністю.

Наведені обставини характерні також і для нинішнього етапу розвитку ситуації у світі. Причому причини для загострення протистояння між ісламськими та західними країнами на початку 2000-х років виникли ще до цього, фактично, відразу ж після закінчення холодної війни між Західним та Східним (Радянським) блоками. Так, з одного боку зникнення жорсткої системи розподілу сфер впливу у світі сприяло покращанню міжнародних відносин, а з іншого — запустило низку взаємно протилежних процесів, які призвели до поширення екстремізму та тероризму, в тому числі ісламістського характеру. Насамперед, в цьому зв’язку слід відзначити:

 

— прискорення світової глобалізації внаслідок зниження бар’єрів між різними країнами. Така ситуація створила сприятливі умови для розвитку торговельно-економічного співробітництва у світі, в тому числі між західними і мусульманськими країнами, що відкрило позитивні перспективи для налагодження двосторонніх відносин. Причому це стосується навіть країн з найбільш радикальними ісламськими режимами. Зокрема, за дев’ять місяців 2020 року обсяги взаємної торгівлі між Іраном і Європою склали 8,8 млрд дол. США, що перевищує минулорічний показник.

Разом з тим, це спричинило і інші наслідки. Так, з проникненням американських та європейських капіталів до мусульманських країн посилилося і втручання США і Європи у їх внутрішні справи. Своєю чергою, це викликало негативну реакцію Ісламського світу та, як наслідок, — поширення антизахідних настроїв серед мусульманського населення.

Водночас збільшення прозорості американських і європейських кордонів потягнуло за собою масовий рух мігрантів з мусульманських країн. З’явилися потужні мусульманські осередки у США та Європі, що спровокувало різного роду конфлікти ісламістів з місцевими жителями.

На сьогодні кількість мусульманських мігрантів в країнах ЄС вже сягає понад 15 млн осіб, що становить 5 % від загальної чисельності населення Європейського Союзу. Якщо нинішні темпи міграції зберігатимуться, то протягом наступних тридцяти років частка мусульман в Європі може досягти 11 %. Найбільше мусульман проживає у Франції — 4–5 млн осіб (8–9 % від загальної чисельності населення країни); Німеччині — 3 млн осіб (до 4 %); Великобританії — 1,5 млн осіб (2,6 %);

 

— дії західних країн зі зміцнення своїх позицій та розширення доступу до природних ресурсів мусульманських регіонів. Згідно з низкою оцінок, такий чинник став причиною масових заворушень в країнах Близького Сходу та Північної Африки на початку 2010-х років, які були спровоковані певними силами в США і Європі.

При цьому однією з форм реалізації ними своїх інтересів стала міжнародна військова операція в Лівії в 2011 році за провідної ролі США та участі Франції, Великобританії, Італії, Іспанії та Греції. В результаті операції, яка проводилась під приводом захисту населення країни від утисків з боку режиму М. Каддафі, США та їх партнери фактично взяли під контроль більшу частину лівійської території.

В той же час це призвело до того, що зросли антизахідні настрої в Ісламському світі і активно поширився ісламський екстремізм і тероризм. Саме це і стало причиною масштабних терактів в Європі в 2010-х роках. Крім того, конфлікти у регіонах Близького Сходу та Північної Африки обумовили виникнення потоків біженців до європейських країн, що спричинило суттєве збільшення кількості мусульман в Європі та викликало так звану міграційну кризу в ЄС;

 

— поглиблення соціальної нерівності між різними країнами та регіонами, а також всередині окремих країн. За даними експертів Всесвітнього економічного форуму в Давосі, з часу фінансової кризи 2007–2008 років кількість мільярдерів у світі зросла вдвічі, до близько 2 тис. осіб. З них 26 найбагатших мають сукупний статок у 1,4 трлн дол. США, що еквівалентно загальному обсягу доходів 3,8 млрд пересічних людей.

Протягом 2019 року статок мільярдерів зріс на близько 1 трлн дол. США, в той час, як ресурси бідної частини людства скоротилися на понад 10 %. При цьому найбільша кількість бідних зосереджується саме в мусульманських країнах Північної Африки та Близького і Середнього Сходу, зокрема, Лівії, Сирії, Палестинській автономії, Афганістані та Пакистані.

Водночас вихідці з мусульманських країн становлять основну частину нужденних також і в Європейському Союзі. Причому в багатьох випадках вони, по суті, залишаються покинутими напризволяще.

Така ситуація викликає у мусульманського населення світу невдоволення, що постає ще однією причиною посилення протестних настроїв та зростання екстремізму і тероризму. Ця проблема стала особливо актуальною в умовах активного розвитку засобів масової інформації та телекомунікацій, що наочно демонструє рівень контрасту між багатими і бідними;

 

— прорахунки США та європейських країн у боротьбі з тероризмом. Зокрема, це стосується рішень Д. Трампа скоротити американські війська в Іраку, Афганістані та Сирії. Незважаючи на те, що такі рішення не були виконані в повній мірі,, послаблення американської військової присутності у згаданих країнах дало змогу ісламістам активізувати свою діяльність та, навіть більше, перекинути її до сусідніх регіонів.

Досить неоднозначні наслідки мають спроби європейських країн побудувати конструктивні відносини з мусульманськими мігрантами на принципах західної демократії. У більшості випадків такі принципи, включно з фінансовою допомогою з боку урядів країн ЄС, використовуються мусульманськими общинами тільки для того, щоб зміцнити свої позиції, а не для протидії ісламському екстремізму.

Так, під егідою мусульманських організацій в країнах ЄС відкриваються різноманітні релігійно-освітні установи, які просувають ідеї радикального ісламізму. Згодом випускники таких установ, отримавши громадянство країн перебування, призначаються на посади у державних органах, де реалізують інтереси мусульманської спільноти, а також сприяють поширенню ісламістської ідеології.

Відзначаються також прояви неефективних та безвідповідальних дій правоохоронних органів європейських країн, а також низький рівень взаємодії між ними. Зокрема, низка осіб, причетних до терактів в країнах-членах ЄС восени 2020 року, мали судимість за співробітництво з ісламістськими організаціями. Однак вони не потрапили під нагляд поліцейських органів і мали можливість вільно пересуватися. При цьому в окремих випадках ігнорувалася інформація спецслужб інших країн про підготовку згаданих осіб до виконання терактів;

 

— підтримка ісламських екстремістів з боку окремих країн, які використовують їх у своїх політичних цілях. Так, цілком очевидними є дії Росії з дестабілізації обстановки в країнах ЄС із залученням представників чеченської діаспори на їх території. Про це свідчать тісні зв’язки В. Путіна з лідером Чечні Р. Кадировим, який фактично контролює чеченські общини у закордонні.

Щоправда, навесні поточного року спецслужби США оприлюднили данні про зв’язки Росії з екстремістським рухом «Талібан» в Афганістані, а саме — про надання талібам фінансових винагород за напади на американських військовослужбовців. Виходячи з цього, Конгрес США порушив питання про визнання Росії «країною — спонсором тероризму». Звинувачення у підтримці тероризму висуваються також на адресу Ірану і Північної Кореї.

 

…Зниження масштабів терористичної діяльності за характером тимчасове, адже більшість проблем, які створюють підґрунтя для її відновлення, збереглася…

В цілому розглянуті чинники підтверджують високий рівень загроз, який складає ісламський екстремізм у світі та Європі. При цьому тривала відсутність масштабних терактів, подібних до тих, що мали місце у 2000–2010-х роках, жодним чином не знижує небезпеку тероризму.

Так, зниження масштабів терористичної діяльності та перехід екстремістів до локальних або індивідуальних акцій за характером тимчасові. Як зазначалося вище, в основному, це пов’язано з певними успіхами світової спільноти у справі з протидії тероризму, однак не означає, що він переможений остаточно.

Адже більшість проблем, які створюють підґрунтя для відновлення потенціалу міжнародних терористичних організацій та активізації їх діяльності, збереглася. Каталізаторами можуть стати нові кризи у світі, в тому числі наслідки епідемії COVID-19 та глобальних кліматичних змін. За оцінками експертів ООН, у 2021 році може виникнути продовольча криза, яка призведе до нових конфліктів через боротьбу за ресурси між різними країнами та групами населення. Як наслідок, неминуче станеться черговий спалах тероризму.

Крім того, якщо Сполучені Штати проводитимуть більш жорстку політику на російському напрямі, то РФ може посилити підтримку ісламських екстремістів у США та країнах НАТО і ЄС. Причому Росія може і надавати їм допомогу у справі організації комп’ютерних атак із застосуванням високих технологій.

До аналогічних кроків із використанням терористичних методів може вдатися і Іран. Тим більше, після вбивства його супротивниками провідного іранського фізика у галузі ядерних досліджень (так званого батька іранської ядерної зброї) М. Фахрізаде в листопаді 2020 року.

 

…Загалом перелічені загрози не стосуються безпосередньо нашої країни, але Україна повинна вживати відповідних заходів для протидії викликам її безпеці з боку ісламського екстремізму…

Загалом перелічені загрози не стосуються безпосередньо України, що обумовлюється відсутністю критичних проблем у стосунках між нею і Ісламським світом. Разом з тим, небезпеку для України та її жителів становлять:

  • можливі жертви серед українських громадян у США та країнах ЄС внаслідок терактів ісламських екстремістів на їх території;
  • проходження через Україну одного з маршрутів руху вихідців з мусульманських країн до ЄС. При цьому серед них можуть бути і незаконні мігранти та ісламські екстремісти, що створює підґрунтя для висунення звинувачень Україні у «потаканні» проникненню таких осіб до Європи;
  • збільшення чисельності мусульманської діаспори в Україні, що може створити для неї такі ж проблеми, що вже існують в країнах Європейського Союзу;
  • ймовірність залучення Росією вихідців з Чечні та інших мусульманських регіонів Північного Кавказу для виконання терактів в Україні та дій у складі незаконних збройних формувань на окупованих територіях Донбасу (як це було в 2014 році);
  • загострення соціально-економічних проблем у Російській Федерації, що може призвести до виникнення нових конфліктів на Північному Кавказі та витоків ісламського екстремізму до України.

Україна на все це повинна зважати і вживати відповідних заходів для протидії викликам її безпеці з боку ісламського екстремізму.

 

Схожі публікації