Російські злочинці на службі у держави
«Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності» опублікувала в листопаді доповідь професора Марка Галеотті, експерта з питань організованої злочинності та російських спецслужб, під назвою «Гангстери на війні: Росія використовує організовану злочинність як інструмент державної політики». Він застерігає, що союз російського державного апарату і злочинності «буде мати серйозні наслідки не лише для сусідів і супротивників Росії, а й для самої країни».
Злочинці на службі в КДБ у 1970–1980-ті роки.
Починаючи з 1970-х років, КДБ використовував злочинців як свій актив в країні. Сутенери, міняйли та валютники, які спілкувалися з туристами, часто повинні були повідомляти про діяльність і настрої іноземців як для виявлення потенційних об’єктів стосовно вербування, так і для того, щоб виявити ворожих шпигунів. До того часу держава — і, зокрема, корумповані чиновники Комуністичної партії — безперечно були домінуючою стороною в таких домовленостях.
КДБ також використовував злочинців для створення численних підставних фірм, які слугували для перерахування коштів з оперативного фонду. Прикладом цього є Григорій Лучанський, про якого Анастасія Кириленко писала на Openrussia.org у 2016 році, на підставі матеріалів швейцарської контррозвідки. Після виходу з в’язниці Лучанський був завербований КДБ для створення міжнародної мережі компаній, внаслідок чого в 1989 році він заснував Nordex зі штаб-квартирою у Відні та філіями у всьому світі, включно зі Швейцарією. Офіційно компанія торгувала сировиною з Росії та інших країн СНД. Вона була посередником у перерахуванні коштів КПРС через підставні фірми, створені КДБ. Так само Seabeco Group, що належить Борису Бірштейну, звинуваченому в Радянському Союзі в незаконному привласненні державного майна та крадіжці, після його еміграції до Ізраїлю використовувалася для такого роду діяльності.
Хаос 1990-х років і зростання кримінального впливу
Після розпаду СРСР наприкінці 1991 року в Росії настало десятиліття політичного та економічного хаосу. Ролі помінялися: гангстери та підприємці з чорного ринку стали домінуючою партією, а збіднілі офіцери КДБ відчайдушно потребували їхніх зарплати та захисту. Володимир Путін, який на той момент працював радником тодішнього мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака [1], за деякими даними, відчув це на собі. У російському публічному просторі є багато досліджень і матеріалів про його зв’язки з місцевим криміналітетом. Наприклад, Дмитро Запольський у своїй книжці «Путінбург» пише, серед іншого, що Путін підтримував контакти з представниками організованої злочинності в Санкт-Петербурзі, такими як Володимир Барсуков (відомий ще як Кумарін) на прізвисько «Кум», Олександр Малишев на прізвисько «Малиш» та Ілля Трабер на прізвисько «Антиквар» — засновниками організованої злочинної групи (ОЗГ) «Тамбов-Малишев».
Як зазначає професор Галеотті, наприкінці 1990-х років також відбулися зміни у кримінальній структурі в Росії. На зміну татуйованим бандитам зі «злочинного світу» та їхніх лідерів «злодіїв у законі» прийшло нове покоління кримінальних бізнесменів, відомих як «кримінальні авторитети». У той час, як «злодії у законі» дотримувалися традиційної кримінальної діяльності, «авторитети» займалася як нелегальною так і легальною діяльністю. Їх менше цікавила «злодійська честь» та дотримання «злодійського кодексу», вони зосереджувались на тому, щоб отримати якомога більше грошей.
Домінування ОЗГ: «Солнцево», «Ізмайлово» та «Подольськ»
Злочинні угруповання, які досі орудували на місцевому рівні, так звані «группировки», які складалися переважно з етнічних росіян, були маргіналізовані або фізично ліквідовані ОЗГ. Серед них домінуючу роль почало відігравати тріо: OЗГ «Солнцево», «Ізмайлово», та «Подольськ».
Леонід Ройтман (на прізвисько «Великий Льоня» з ОЗГ «Солнцево») у 2014 році в інтерв’ю Davidson Radio заявив, що «на території СНД (у 1990-х роках — прим. ред.), це моя особиста думка, було чотири групи — «Солнцево», «Ізмайлово», чеченці та «Подольськ». Решта вже були підпорядковані одній із цих груп». Лідерами таких груп були особи, яких називали «кримінальними авторитетами», котрі часто походили з числа колишніх військовослужбовців повітрянодесантних військ (Антон Малєвський за назвиськом «Антон Ізмайловський» з OЗГ «Ізмайлово», або Сергій Лалакін прозваний «Лучок» з OЗГ «Подольськ»), або ґрунтовно освічені (Сергій Міхайлов з кликухою «Miхась» з OЗГ «Солнцево», Семен Могілевич з кликухою «Сєва» з OЗГ «Солнцево» та Дмитро Павлов, так зв. «Павлік» з OЗГ «Iзмайлово»).
Їхня структура більше нагадувала бізнес-корпорації, ніж традиційні кримінальні групи. У той же час в Росії діяли автономні кримінальні клани з Кавказу («Кутаїсі» або «Тбілісі») і чеченські групи.
Росія як «кримінальна наддержава»
Рубіж 1990-х і 2000-х років був тим періодом, коли організована злочинність де-факто утримувала владу в Росії. Тодішній президент Борис Єльцин в одному зі своїх інтерв’ю Associated Press застерігав, що Росія стає «кримінальною наддержавою». Більшість органів влади, силових структур, бізнесу і навіть православної церкви підтримували контакти з російською організованою злочинністю або навіть були залежні від неї.
Професор Сергій Челухін зі співавторкою професоркою Марією Хаберфельд у своїй праці ««Російські організовані корупційні мережі та їхні міжнародні траєкторії» зазначили, що нинішню політико-економічну модель, яка сформувалася після розпаду Радянського Союзу, можна визначити як «мережу організованої корупції». За описом авторів, це — сувора ієрархічна організація, яка являє собою трирівневу структуру, що включає державних чиновників (з особливим наголосом на російських органах безпеки — прим. ред.), бізнесменів і бандитів. Після 2000 року імідж і методи роботи ОЗГ стали іншими. На зміну хаотичному вуличному насильству прийшли цілеспрямовані вбивства. Зникли татуювання, а спортивні костюми замінили костюми відомих брендів.
Взаємне проникнення спеціальних служб і організованої злочинності
У 2021 році Артем Круглов у своєму тексті на Putinism.wordpress писав, що «колишній учасник ОЗГ «Ізмайлово» Джалол Хайдаров після відбуття на Захід згадував, що в її штабі, що у 1990-х роках знаходився в центрі Москви, перебували генерали ФСБ і МВС, які брали участь у бандитських «сходках» і планували разом з ними акції. На останній зустрічі з тодішнім керівником «Ізмайлова» Антоном Малєвським на початку 2000-х років він почув від нього, що «немає сенсу скаржитися, всі — Микола Патрушев [2] і Володимир Рушайло (глава МВС к 1999–2001 роках — прим. ред.) були куплені, а з Путіним у нас союз 8 років».
За словами професора Галеотті, після приходу до влади у 2000 році Путін почав поступово відновлювати контроль органів безпеки над російською організованою злочинністю, яка здебільшого підпорядковувалася ФСБ. Проте сталося взаємне проникнення російських служб та організованої злочинності. У 2007 році Сергій Міхайлов на прізвисько «Міхась», один із лідерів ОЗГ «Солнцево», був нагороджений медаллю «90 лет ВЧК-KГБ-ФСБ» [3], а Сергій Лалакін на прізвисько «Лучок» з ОЗГ «Подольськ» увійшов до складу Наглядової ради «Союзу десантників Росії».
У публічному просторі можна знайти багато фото провідних діячів російських ОЗГ з високопосадовцями ФСБ та МВС, зокрема з генералом Володимиром Подольським (командувач спецпідрозділом ФСБ «Вимпел» — прим. ред.), генералом Дмитром Черепановим (командувач спецпідрозділом МВС «Витязь» — прим. ред.), колишнім командувачем повітрянодесантних військ генералом Шамановим і генералом Зайцевим. Крім того, Борис Іванюженков з кликухою «Ротан» з ОЗГ «Подольськ» був призначений в 1999 році першим міністром спорту Росії [4].
Використання організованої злочинності російською державою
Як зазначав професор Галеотті у своєму дописі для Європейської ради з міжнародних відносин у 2017 році під назвою «Кримінтерн [5]: як Кремль використовує російські злочинні мережі в Європі», російські органи безпеки після 2000 року почали повною мірою використовувати переваги організованої злочинності. Обидві сторони стали ближчими одна до одної, побачивши взаємну вигоду. Уже під час Другої чеченської війни (1999–2009 роки) Москві вдалося «переконати» чеченських бандитів не підтримувати непокірних співвітчизників під загрозою ліквідації їхнього бізнесу. Кілька років потому, під час виборів до Державної Думи 2011 року, з’явилися явні ознаки того, що злочинні угруповання використовувалися для стимулювання голосування та зриву опозиційних кампаній.
Багаторічна практика ще з часів КДБ використовування злочинців для виконання розвідувальних завдань стала міцною основою для «активних дій» Росії, що стали більш помітними з початку 2010 року та різко зросли з 2022 року. Потенційна цінність організованої злочинності як інструменту політики в Російській Федерації зростає завдяки її глобальному поширенню. Після розпаду Радянського Союзу російські злочинні угруповання швидко інтегрувалися у світові злочинні мережі та почали стрімко розширюватися. Російські гангстери почали вести прибутковий бізнес у Європі — в Іспанії, Австрії, Ізраїлі, країнах Балтії, на Балканах і на Кіпрі. Вони налагодили безпосередні контакти з наркокартелями з Південної Америки і домінували в нелегальній торгівлі зброєю в Африці.
Відмивання грошей і «фінансові канали»
У 2002 році The Guardian писав, що італійські «Коза Ностра», «Каморра» і «Ндрангета» [6] ще в 1990-х роках відзначили переваги російської банківської системи. Через свою корумпованість і непрозорість вона стала надзвичайно привабливою для відмивання грошей. Однак Управління ООН з наркотиків і злочинності у звітах звернули увагу на запуск так званого «Північного шляху» для афганських опіатів, що пролягає через країни колишнього Радянського Союзу, через Росію до Європи. Він став конкурентоспроможним традиційному маршруту через Пакистан, Іран, Туреччину та Балкани. Транссибірську залізничну магістраль почали використовувати для транспортування на європейські ринки контрафактних товарів з Китаю.
Російські ОЗГ і похідний від них кримінальний бізнес також почали інвестувати в європейські футбольні клуби, що зазнають певних труднощів. Ці гроші та акції були використані для фінансування незаконних букмекерських операцій у Португалії, Австрії, Естонії, Німеччині, Латвії, Молдові та Великій Британії. На це звертає увагу звіт Європолу за 2016 рік.
Після 2000 р. російські ОЗГ розгорнули мережу так званих «фінансових каналів» для переказу коштів і відмивання грошей. На зламі 2011–2012 років ЗМІ розкрили функціонування так званого «зв’язку Ванагельса» [7]. В його рамках було створено кілька тисяч компаній, зокрема у Великій Британії, Кіпрі, Німеччині, Іспанії, Панамі, Новій Зеландії, Карибському басейні, Сейшельських островах і США, з банківськими рахунками в країнах Балтії. Ними користувалися різні організації, від азійських злочинних угруповань до наркокартелів.
Країни Балтії стали найбільш вразливими до відмивання російських грошей, часто виконуючи роль мосту між колишніми радянськими республіками та ЄС. Масштаби проблеми продемонстрував скандал, що виник у 2017–2018 роках у зв’язку з естонським відділенням Danske Bank, який звинуватили у відмиванні 230 млрд доларів. У 2005–2015 роках латвійські банки відігравали важливу роль у різноманітних міжнародних скандалах з відмивання коштів, таких як «справа Магнітського», «Російська пральня», «зв’язок Ванагельса» тощо.
Згідно зі звітом, опублікованим у 2020 році аналітичним центром Atlantic Council, Росія має найбільшу у світі кількість «сірих» грошей, прихованих за кордоном, щонайменше 1 трлн доларів.
Корупція як інструмент російської концепції війни
Тут слід зазначити, що в російській концепції війни нового покоління особливе значення мають невійськові засоби, такі як «залякування, обман і корумпування представників керівних еліт і армії». Ці дії мають на меті зламати бажання противника чинити опір і дезінтегрувати його командні структури.
Багато російських бандитів і кримінальних бізнесменів купили громадянство європейських країн за програмами «паспорт за інвестиції». Завдяки цьому вони почали вільно пересуватися та діяти в межах Європейського Союзу як його громадяни, ведучи свій нелегальний бізнес.
У 2008 році іспанська поліція у співпраці з Міністерством фінансів США провела операцію «Клотільда» проти відмивання грошей російськими злочинними синдикатами через каталонські банки, підставні компанії та інвестиції в нерухомість. Слідчі встановили, що частина російських грошей надійшла каталонській націоналістичній партії «Конвергенція та союз». У процедурі брав участь, зокрема, Геннадій Петров з ОЗГ «Тамбов», який на той момент (згідно з даними прослуховування іспанської поліції) підтримував постійний телефонний зв’язок з нинішнім 1-м заступником директора ФСБ Сергієм Корольовим і каталонським політиком Хав’єром Креспо.
Хуан Руеда, колишній начальник іспанської поліції, який очолював численні розслідування, та інший високопоставлений поліцейський чиновник заявили The Atlantic Monthly у 2017 році, що «якщо ти є кимось важливим в російській мафії, ти не працюєш наодинці… За ними завжди існує тінь спецслужб».
Зі свого боку Гонсало Бойє, який був захисником каталонського сепаратиста Карлеса Пучдемона (а в Польщі — Рубцова, відомого також як Гонсалес [8] — прим. ред.) — як повідомляє, зокрема, у вересні 2021 The New York Times — у лютому 2020 року зустрівся в Москві з Василем Христофоровим на прозвисько «Вася Воскрес» — «злодієм у законі», пов’язаним із кримінальним оточенням покійного Аслана Усояна з кликухою «Дід Хасан» [9], щоб створити таємний канал для фінансування каталонських сепаратистів.
Все більш помітними почали ставати випадки, коли російських злочинців в країні та за кордоном обдурюванням залучали до виконання завдань в інтересах держави. На це звернула увагу Служба безпеки та інформації Чехії (BIS) у своєму щорічному звіті за 2011 рік. «Контакти офіцерів російських спецслужб із особами, чиє минуле пов’язане з російськомовними структурами організованої злочинності та їхньою діяльністю в Чехії, викликають занепокоєння», — зазначали в чеській спецслужбі [10].
Російська анексія Криму та Донбасу за участю злочинців
Російська анексія Криму, Донбасу та Луганська відбулася вже у повній співпраці з російською організованою злочинністю. У ній брали участь члени байкерського клубу «Нічні вовки» [11] на чолі з Олександром Залдостановим на прізвисько «Хірург». Почесним членом «Нічних вовків» є Володимир Путін.
Як писав, зокрема The Telegraph, вони перекрили дорогу на Севастополь, патрулювали вулиці Криму з російськими військовими без розпізнавальних знаків (так званими «зеленими чоловічками») і виставили свій підрозділ, який воював на боці сепаратистів на Донбасі. У Луганську вони допомагали проросійським бойовикам блокувати місто, а після приєднання та підтримки російських військових взяли в облогу Луганський аеропорт. Місцеві російськомовні злочинці (наприклад, Сергій Аксьонов на прізвисько «Гоблін» з ОЗГ «Салем»), очолив так званих «Добровольців самооборони», які зайняли місцеві українські державні установи. Зараз Аксьонов обіймає посаду глави Республіки Крим.
Вбивства ненависників Росії
З 2009 року почалася серія вбивств противників Росії. У 2009–2011 роках, за наказом російських спецслужб, було вбито п’ятьох чеченців. Згідно з матеріалами, опублікованими BBC у 2016 році, Надім Аюпов, один із вбивць у Стамбулі в 2011 році трьох чеченців, які в минулому воювали проти Росії, був членом злочинного угруповання в Москві, що раніше спеціалізувалося на викраданні автомобілів. Турецька влада, як повідомляє Hürriyet Daily News, вважає, що гангстерів, використаних з цією метою, залучила ФСБ. Натомість «злодія у законі» Володимира Тюріна з прозвиськом «Тюрік» [12] Генеральний прокурор України Юрій Луценко звинуватив в організації вбивства у 2017 році в Києві колишнього депутата Державної думи Росії Дениса Вороненкова, який свідчив у суді проти Віктора Януковича.
Російські хакери на службі держави
Російські хакери виявилися особливим джерелом кадрів для російських спецслужб. У той час, як СЗР, як пише Марк Галеотті, розробила власні можливості кібершпигунства і є «широко визнаною як найбільш просунута зі спеціальних служб у проведенні технічного спостереження та зборі інформації шляхом радіотехнічної розвідки», ФСБ була піонером у використанні злочинців для хакерських операцій.
Спочатку їх використовували для епізодичних операцій. У 2018 році «Фонд Карнеґі за міжнародний мир» у своєму дослідженні на цю тему, серед іншого, писав, що «Олег Гордієвський, колишній керівник лондонського бюро КДБ [13], ще в 1998 році заявив, що «існують організовані групи хакерів», пов’язані з ФСБ». «Хакери можуть уникнути в’язниці, запропонувавши співпрацю з ФСБ, яка забезпечує їм захист від влади», — наголошувалось у дослідженні.
Крім того, згідно з дослідженням Atlantic Council за 2022 рік, Росія наразі має розгалужену мережу, що включає: кіберзлочинців, які діють без державної підтримки та вводять гроші в російську економіку; патріотично налаштованих хакерів та кримінальні групи, завербовані державою на ситуаційній основі; проксі-організації та фіктивні компанії, створені винятково з метою проведення операцій в інтересах держави, забезпечуючи російській владі можливість правдоподібного заперечення зв’язків з ними.
Надзвичайно корисною для російських спеціальних служб стала індустрія FinTech [14]. Найбільш характерним прикладом тут може бути бізнес Олега Бойка, який, за даними багатьох російськомовних ЗМІ (зокрема, Rucriminal.info), своєю бізнес-кар’єрою завдячує співпраці з ОЗГ «Солнцево». Саме він, як свідчить, зокрема, журналістське розслідування Manta Files від 2017 року, став реальним бенефіціаром, зокрема, компаній Vivus Finace і Zaplo, що працюють у багатьох країнах Європи (зокрема, у Польщі). Вони були лідерами в секторі послуг мікрокредитування та пропозицій фінансових інструментів у галузі FinTech. У такий спосіб російські спецслужби змогли отримати доступ до особистих даних багатьох мільйонів клієнтів, які оброблялися цими структурами.
Вплив вторгнення в Україну на співпрацю з організованою злочинністю
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року посилило участь Москви у співпраці зі злочинним світом. Прикладом цього може бути обхід санкцій у спосіб контрабанди легальних продуктів, що містять мікрочіпи подвійного призначення та для грошових переказів (зокрема, за допомогою криптовалюти — прим. ред.). Російські злочинці почали постачати те, що РФ офіційно не може імпортувати через запроваджені санкції. Отже, всі існуючі канали контрабанди використовувалися для обходу контролю. Більша частина потоку товарів, які оминають санкції, контролюється комерційними посередниками, які організовують імпорт до третіх країн, звідки їх можна спокійно реімпортувати до Росії. Цей сірий або паралельний ринок підсанкційних товарів по суті ігнорується транзитними країнами, такими як Туреччина, ОАЕ та країни вздовж південного кордону Росії.
Як наслідок, згідно зі спільним дослідженням Міжнародної робочої групи щодо санкцій проти Росії (група Єрмака-Макфола) та Київської школи економіки, яке цитує, зокрема професор Галеотті, у своїй доповіді, санкції проти Росії, хоч і не є ефективними, мають значно обмежений вплив. За перші десять місяців 2023 року імпорт товарів, які США, ЄС, Велика Британія та інші українські партнери визначили як такі, що мають пряме застосування в оборонній промисловості, досяг 8,77 млрд доларів, що становить лише 10% зниження, порівняно з досанкційним періодом. За всіма позиціями, які вважаються критично важливими для військової промисловості Росії, цифри були ще вищими — 22,23 млрд доларів.
Зі свого боку видворення російських дипломатів із посольств на Заході змусило Москву посилити співпрацю зі злочинними групами для збору інформації та виконання завдань Кремля за кордоном, таких як диверсії, дезінформація та вбивства. У багатьох випадках ці завдання доручають місцевим злочинцям. Операції, що виконуються за допомогою так званої проксі-агентури, викликали шок і жах у багатьох західних спецслужб.
Труднощі розриву зв’язків між спецслужбами та злочинцями
Навіть після припинення агресії Росії проти України зв’язки між спецслужбами та злочинними угрупованнями буде важко розірвати. Як зазначив професор Галеотті, «злочинці цінують безпеку та можливості, які надають їм нові союзи, а співробітники спецслужб розглядають гангстерів не лише як корисні інструменти, але й як партнерів у збагаченні».
Щоб протистояти цій зростаючій загрозі, професор Галеотті у своїй доповіді рекомендує:
- визнати зв’язки між державою та злочинністю як загрозу національній безпеці, а не лише як виклику правосуддю;
- забезпечити кращу співпрацю між правоохоронними органами та розвідувальним співтовариством;
- виділити відповідні ресурси для протидії загрозі, розглядаючи її як форму війни;
- встановити більш тісні та позитивні відносини з російською діаспорою, щоб отримати більше інформації та зменшити ризик проникнення злочинців у ці громади;
- проводити цілеспрямовані операції, націлені на припинення діяльності російських злочинних угруповань та їхніх посередників (зокрема, у кіберпросторі), перекрити фінансові потоки та обмежити їхні зв’язки з Росією.
Автор — Адам Явор,
полковник запасу польської контррозвідки,
незалежний експерт у сфері діяльності спеціальних служб
Джерело: https://infosecurity24.pl/za-granica/rosyjscy-przestepcy-w-sluzbie-panstwa
Примітки:
[1] Після повернення із тривалого зарубіжного відрядження з НДР В. Путін у 1990 р. був виведений у діючий резерв КДБ СРСР і призначений на посаду помічника з міжнародних питань ректора Ленінградського державного університету С. Меркур’єва. Того ж року, за рекомендацією С. Меркур’єва, В. Путін став радником голови Ленінградської міської ради народних депутатів А. Собчака. У червні 1991 року, після обрання А. Собчака на посаду мера, В. Путін очолив Комітет із зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга. Інформація про те, що В. Путін після 1991 року звільнився зі служби, навряд чи відповідає дійсності. Швидше за все, він залишався у діючому резерві Міністерства безпеки — Федеральної служби контррозвідки — Федеральної служби безпеки РФ.
[2] М. Патрушев у 1999–2008 роках очолював ФСБ (змінив на цій посаді В. Путіна), у 2008–2024 роках був Секретарем Ради безпеки РФ. У травні 2024 року призначений помічником президента РФ В. Путіна.
[3] Згадана медаль не є відомчою нагородою ФСБ. Нею нагороджувала одна з громадських організацій. Медаль і посвідчення до неї можна було купити через Інтернет за 1400 рублів.
[4] У 1989 році та у 1992 році Б. Іванюженков був фігурантом кримінальних справ за звинуваченням у зґвалтуванні та незаконному зберіганні зброї (справи були закриті). З 2011 року обирався депутатом Державної думи Федеральних зборів РФ VI, VII, VIII скликань.
[5] Кримінтерн — Кримінальний інтернаціонал (за аналогією з назвою організації Комінтерн, яку СРСР також використовував у розвідувальних цілях).
[6] Сицилійська «Коза Ностра», неаполітанська «Каморра» і калабрійська «Ндрангета» — організації італійської мафії. Хоча остання далеко не так відома, як дві попередні, вона є однією з найбільш владних злочинних організацій у світі.
[7] Злочинна мережа названа на честь Еріка Ванагельса, бездомного латвійця, який був підставною особою для створення офшорних компаній. В Україні він був відомий у зв’язку з аферою з «вишками Бойка».
[8] Павло Рубцов, більш відомий як Пабло Гонсалес — російський та іспанський журналіст, агент ГРУ ГШ ЗС РФ. У лютому 2022 року був затриманий Агенцією внутрішньої безпеки Польщі на польсько-українському кордоні та звинувачений у шпигунстві на користь Росії.
[9] А. Усоян — впливовий грузинсько-російський кримінальний авторитет, «злодій у законі». Від кінця 1980-х років контролював злочинні угруповання як у Росії, так і за її межами. Основні доходи його кримінальної імперії були пов’язані з незаконним гральним бізнесом, обігом наркотиків і зброї, а також видобутком природних ресурсів. Через довірених осіб володів частками в металургійних підприємствах, банках і нафтопереробних концернах. За два дні до вбивства (16 січня 2013 року) А. Усоян був особисто проінформований співробітниками ФСБ про підготовку замаху на нього.
[10] За останні роки ситуація не змінилася. Так, у щорічному звіті BIS за 2023 рік розміщено окремий розділ «Росія — постійна загроза для Чеської Республіки».
[11] «Нічні Вовки» на початку свого існування, за інформацію деяких ЗМІ, під прикриттям ФСБ займалася наркотрафіком, а останнім часом цей байкерський клуб, який налічує майже 5 тисяч членів, бере участь у пропагандистських акціях великодержавно-імперської спрямованості, а також у рекламних кампаніях на підтримку персонально В. Путіна. Типова сучасна російська ГОНГО-організація (рос. «Государством организованная негосударственная организация»). Широко відомі факти прямого фінансування «Нічних вовків» з боку Кремля, спецслужб та злочинних кіл Росії. Вони також користуються відкритим заступництвом РПЦ в особі патріарха Московського і всієї Русі Кирила.
[12] У березні 1999 року слідчий відділ УФСБ РФ по Іркутській області порушив проти В. Тюріна кримінальну справу за фактом підробки та використання закордонних паспортів на чужі прізвища, проте з невідомих причин справу було закрито.
[13] Насправді, О. Гордієвський у 1983–1985 роках був заступником резидента КДБ СРСР у Лондоні.
[14] Фінансові технології (англ. FinTech) — технології, що застосовуються в фінансових службах або використовуються для того, щоб допомогти компаніям керувати фінансовими аспектами свого бізнесу, включно з новими програмами та додатками, процесами та бізнес-моделями. Сьогодні FinTech є основою для усіх онлайн-транзакцій — переказів грошей, кредитування, сплати комунальних платежів тощо. До FinTech себе відносять як численні технологічні стартапи, так і великі організації, які намагаються поліпшити та оптимізувати фінансові послуги.
Переклад і примітки Володимира Паливоди
