Євросоюз не готовий ризикувати приєднанням нових членів

Насправді це обурює, що людям в Україні сьогодні дають надії на реальне членство в Євросоюзі

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

До країн регіону Західних Балкан належать шість країн, які претендують на членство у ЄС та НАТО, створюючи таким чином певну конкуренцію Україні, особливо, коли мова заходить про черговість вступу до Північноатлантичного альянсу. Перелічені в алфавітному порядку Албанія, Боснія і Герцеговина, Косово, Північна Македонія, Сербія та Чорногорія відрізняються за ступенем їх вагомості та впливу в регіоні, станом національних збройних сил, економічним розвитком та інтегрованістю в європейські інституції. Так, Албанія, Північна Македонія та Чорногорія вже стали членами НАТО, однак економічна ситуація у всіх державах регіону дуже складна. Серед шести країн Західних Балкан найбільш наближеною до вступу до ЄС та геополітично найменш заангажованою є багатонаціональна та багатостраждальна Боснія і Герцеговина. Можливо, саме цю країну розглядають в Брюсселі в якості більш перспективного кандидата на вступ до НАТО, ніж Україну.

Наша країна брала участь у складі миротворчого контингенту під егідою ООН у врегулюванні кризи 1990-х років на Балканах, а обмежений контингент ЗС України був складовою частиною багатонаціонального контингенту ООН у Хорватії, Боснії і Герцеговині та Косово. Найбільші проблеми у регіоні у той час становили Сербія та про-сербські проксі у Боснії і Герцеговині, у деяких частинах Хорватії та інших частинах регіону. Наразі, коли Україна максимально загострила питання щодо неминучості її вступу до НАТО та ЄС, що є єдиною можливістю зберегти незалежність країни та її національну ідентичність у війні з Московією, особливу увагу привертають західнобалканські країни, що можуть стати, як нещодавно заявив новий генеральний секретар НАТО Марк Рютте, «33-м» членом НАТО, залишивши Україні позицію під номером «34».

Шість країн Західних Балкан.
Джерело: Openstreetmap / Maptiler

Впливове швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало аналіз балканського експерта з викладенням причин негативного ставлення Європейського Союзу до потенційного розширення за рахунок прийняття нових членів, зокрема з числа країн Західних Балкан. На сторінках швейцарського видання експерт з балканських питань і колишній очільник брюссельського відділення німецького Фонду науки і політики (SWP) Душан Реліч (Dusan Reljic) пояснює, чому скептичне ставлення в ЄС до перспективи розширення не зміниться найближчим часом.

Важливо враховувати, зазначає Душан Реліч, що наразі Євросоюз та переважна кількість його країн-членів перебувають у складній ситуації, що склалася внаслідок економічної кризи, викликаної пандемією коронавірусу, чисельними внутрішніми проблемами, спровокованою Росією міграцією, політичними національними виборчими кампаніями тощо. Найбільш негативний вплив на стабільне та прогнозоване життя мешканців більшості країн Європи справила агресивна війна Росії проти України. Сьогодні спільна європейська безпекова політика та трансатлантичне співробітництво перебувають під потужним ударом гібридних впливів Росії та постають перед загрозою руйнації всього ландшафту європейської безпеки. При цьому перспективи розширення Євросоюзу добігли своєї межі з економічних і політичних причин та протягом останнього десятиліття фактично не поставали на порядку денному Брюсселя.

Чистка фасаду: у Скоп’є в Північній Македонії робітник очищає зовнішню стіну представництва Євросоюзу.
Джерело: Nake Batev / EPA

Останній етап процесу розширення Євросоюзу завершився 11 років тому. У 2013 році до ЄС приєдналася Хорватія і щойно її вступ було завершено, тодішній голова Єврокомісії оголосив про припинення процесу розширення. Найбільш поширеним у політичних колах ЄС того часу було формулювання «втома від розширення», актуальність якого зберігається у Брюсселі й донині. За рік, у 2014-му, тодішній канцлер Німеччини Ангела Меркель ініціювала так званий Берлінський процес, намагаючись збалансувати можливості Євросоюзу та наміри нових кандидатів на вступ до євроспільноти. Меркель пояснювала свою ініціативу бажанням «зберегти імпульс інтеграції», подолати економічну стагнацію та політичне розчарування в країнах-кандидатах. Метою Берлінського процесу було названо економічне зближення шести країн Західних Балкан (з населенням близько 17 мільйонів), щоб пришвидшити отримання права на приєднання до ЄС за допомогою регіональної інтеграції. Тобто, Меркель навмисно відсувала вирішення проблемного питання розширення та перекладала на мільйони людей регіону тягар адаптації до стандартів ЄС за рахунок регіонального співробітництва країн, які ще нещодавно перебували у стані кровопролитної війни між собою. Такий підхід Меркель до формування європейської політики свідчить про її лицемірство та національний егоїзм, що вона традиційно демонструвала протягом всього терміну її каденції на чолі федерального уряду Німеччини.

Душан Реліч не вважає, що найближчим часом відбудеться новий етап розширення Євросоюзу за рахунок країн Південно-Східної Європи. Адже, крім Албанії, всі країни регіону мають проблемні питання з національними кордонами. І навіть якби вони провели необхідні адаптаційні реформи, ці камені спотикання нікуди не подінуться. До того ж сьогодні ці країни все далі віддаляються від ЄС у соціально-економічному плані, що є наслідком економічних відносин, які вони мають із Євросоюзом.

Душан Реліч пояснює, що за останнє десятиліття країни Західних Балкан накопичили торговельний дефіцит у розмірі майже 100 млрд євро. В регіоні виробляється переважно проміжна продукція, яка потім надходить до ланцюга створення кінцевої вартості в країнах ЄС. Люди працюють за низьку зарплату та мають мало шансів на покращення ситуації найближчим часом. Звідси величезна міграція до ЄС, особливо кваліфікованих працівників. Щороку налічується 250 тис. робочих мігрантів, оскільки вони можуть майже без зусиль отримати дозволи на проживання в ЄС. Але ЄС не дуже схильний до приєднання цього регіону. Берлін і Париж чітко дали зрозуміти, що в Європейській раді має бути скасований принцип одностайності, перш ніж постане питання щодо нового розширення. А цього не станеться, тому що невеликі країни не бажають відмовлятися від свого права вето.

На думку експерта, через зменшення прошарку середнього класу місцеві суспільства все менше кидають виклик таким автократам, як президенту Сербії Александару Вучичу чи прем’єр-міністру Албанії Еді Рамі. Просто не вистачає критичної маси громадян, які борються за демократію та верховенство права. Натомість існує поляризація між невеликим прошарком частково кримінального і дуже багатого вищого класу і переважною більшістю залежного нижчого класу. А на ринку праці все більше не вистачає фахівців, особливо кваліфікованих.

Берлінський процес був створений, щоби підтримувати динаміку розширення ЄС, але ця ідея не спрацювала. Сам підхід був неправильним, вважає Душан Реліч, а саме – ідея, що співпраця шести бідних країн може створити стійкий імпульс зростання. Ці країни разом мають валовий національний продукт на рівні однієї Словаччини. Вони вже міцно інтегровані в європейський ринок. Вони відкрилися для ринку ЄС, який їх поглинув, але як країни з низькими зарплатами та без перспектив зростання. Крім того, на відміну від своїх географічних сусідів по ЄС (Хорватії, Румунії, Болгарії та Греції) вони не отримують якихось значних трансфертних платежів з Брюсселя, що було б необхідним для покращення національної інфраструктури до стандартів ЄС. Країни Західних Балкан на сьогодні отримують 500 євро на душу населення на рік, тоді як їхні сусіди по ЄС – 5300 євро, і це має свій вплив.

Після вторгнення Росії в Україну геополітика знову стала популярною. Можливо Західні Балкани могли б виграти від швидкої євроінтеграції з метою вивести їх з-під впливу Москви. Хоча такі тези зараз часто обговорюються в Брюсселі, але вони залишаються лише словами, вважає Душан Реліч. Якщо подивитися на мапу, ці держави оточені членами ЄС, які також є членами НАТО. Серед західнобалканських країн Албанія, Північна Македонія та Чорногорія також є членами НАТО. Далі розташований замкнутий ланцюг країн НАТО від Балтії до Чорного моря. Кремль намагався подолати цю перешкоду, щоб надати військову допомогу Слободану Мілошевичу в 1999 році під час війни в Косово. Це не спрацювало тоді, а тепер працює ще гірше, вважає експерт. На його думку, ажіотаж щодо російського впливу в регіоні був створений тому, що це вигідно для всіх. Росія може почуватися «великою державою», хоча її економічне значення в регіоні дорівнює нулю. Сербія за допомогою російської карти вимагає у Заходу поступок. А Захід використовує цей наратив, щоби зберегти присутність у регіоні, але без його справжньої інтеграції.

Чи існує реалістична альтернатива невдалому процесу вступу країн регіону до ЄС чи сумнівним ініціативам на зразок Берлінського процесу? Душан Реліч нагадує, що регіон вже інтегрований до європейської спільноти, але на поганих умовах. Болгарія і, особливо, Румунія завдяки допомозі Брюсселя змогли вийти зі стагнації. Надання такої ж підтримки країнам Західних Балкан коштувало б платникам податків в ЄС від 10 євроцентів до 10 євро на рік (залежно від країни). Це мало б великий вплив на країни регіону. Але політичні ризики для канцлера Німеччини Шольца та його колег занадто високі, щоб наважитися на такий крок. Запропонований у 2023 році головою Єврокомісії план зростання для Західних Балкан матиме незначний вплив на ситуацію. Йдеться про 2 млрд євро грантів і 4 млрд євро кредитів. Але ці країни можуть отримати ті ж кредити на тих же умовах від китайців чи арабів. 2 млрд євро грантів це дуже мало, якщо розподілити між їх країнами. Частка для Сербії відповідатиме приблизно річному бюджету Белграда.

Чого невдалий процес вступу Західних Балкан можуть навчити Україну та Молдову, які стали кандидатами на членство в ЄС вже після початку російської війни? З цього приводу важко не стати цинічним, зазначає Душан Реліч. На Балканах перешкодою для вступу в ЄС залишаються спірні кордони. Звісно, ще більше це стосується України, в яку вторглася Росія, а також Молдови. Крім того, витрати на інтеграцію України були б надзвичайно високими. ЄС наразі не готовий за це платити. Членство у такому вигляді, про яке зараз йдеться, просто неможливе через величезні сільськогосподарські субсидії Україні. Насправді це обурює, зазначає Душан Реліч, що людям в Україні сьогодні дають надії на реальне членство. Усім відомо, що ЄС, який бореться з багатьма проблемами, не готовий поставити себе у більш складну ситуацію.

Аналіз балканського експерта свідчить, що реальних перспектив для швидкого вступу до Євросоюзу не мають ані шість країн Західних Балкан, ані Україна. Причини такого стану справ і відсутність швидких перспектив вступу до ЄС нових членів відомі давно. Європейський Союз перебуває на межі економічних можливостей забезпечувати власні зобов’язання щодо надання підтримки новим членам. Тому вірогідність вступу України до НАТО на сьогодні значно вища, і цей напрям дій повинен стати для нашої країни пріоритетним.

Підготував Сергій Польовик