Карлсон не був достатньо підготовленим чи знаючим, щоб ставити важкі запитання, але він і не збирався цього робити
Посол України в ПАР Любов Абравітова для Daily Maverick
Незалежно від того, що і як ви робите у своєму житті, у вас не лише з’являється, але й розширюється інформаційний досвід. Зараз у нас така реальність, де наративи можна створювати та поширювати з безпрецедентною швидкістю та точністю — сила пропаганди та дезінформації безмежна. Проте, як це не парадоксально, незважаючи на значні зусилля пропагандистів, їхні спроби часто наражаються на величезні перешкоди і навіть мають зворотний ефект. «Отже… давайте поговоримо про одне конкретне «інтерв’ю», — розпочинає у поважному місцевому виданні Daily Maverick свій допис пані Абравітова, український посол в Південно-Африканській Республіці. «Я навіть не можу передати вам, як я тішуся, — наголошує авторка, — що не встигла написати про «інтерв’ю»-нісенітницю Такера Карлсона минулого тижня, коли російська пропагандистська машина розкручувала його з терористом № 1: «Це інформація, яка змінює життя!», «Світ ніколи не буде колишнім!», «Найвидатніший журналіст усіх часів бере інтерв’ю у короля!»
Спочатку авторка згадує про речника Кремля Дмитра Пєскова, який вважає, що американський інтерес до інтерв’ю Путіна «беззаперечний». Потім про путінську маріонетку Дмитра Медведєва, який заявив, що «Путін найбільш дохідливо і в деталях розповів західному світу, чому України не було, немає і не буде». І про керівничку російського пропагандистського телебачення Маргариту Симонян, яка зайшла навіть так далеко, кажучи, що вона плакала, дивлячись «інтерв’ю», і що неосвічені були «приголомшені» глибиною історичних знань Путіна.
Справжні історики в усьому світі (ну, не тільки історики, будь-хто, у кого працює мозок) вибухають сміхом щоразу, коли хтось намагається донести якусь думку Путіна з його «інтерв’ю», відзначає авторка у своєму дописі. Бо насправді вистачило тижня, щоб Кремль побачив, як їхнє «велике інтерв’ю» майже провалилося, а їхній дорогий лідер став буквально інтернет-мемом. І переходить до конкретних, як вона пише, «фактів», що свідчать про ініціаторів інтерв’ю, його учасників і виконавців, цікавлячись при цьому: хто такий Такер Карлсон?
«Я не сприймаю його як журналіста. Я думаю, що він людина в соціальних мережах із великою кількістю підписників, YouTub-ер і X-ер, чи що там ще. Але це не лише моє особисте судження про творчість Карлсона. Його колишній роботодавець Fox Network буквально звернувся до суду, щоб довести, що Такер — не справжній журналіст, а артист. Просто ознайомтеся з думкою окружного судді США Мері Кей Вискоціл, яка в значній мірі спирається на аргументи юристів Fox: «Загальний зміст шоу повинен донести глядачеві, що [Карлсон] не викладає реальних фактів щодо тем, які він обговорює, а замість цього займається перебільшенням та недослівним коментарем». Вона написала: «Fox переконливо стверджує, що, зважаючи на репутацію містера Карлсона, будь-який розумний глядач сприймає належну частку скепсису щодо його заяв», — нагадує пані Абравітова.
«Аналітичні новини» Карлсона авторка називає простим шоу. «Перебільшення» та «недослівний коментар», які в реальному світі називають «брехнею та дезінформацією», досі є торговою маркою Карлсона. Ще одна «захоплююча» річ про Карлсона: його широко вихваляли та прославляли расисти, прихильники зверхності білої раси та білі націоналісти. Річарду Спенсеру, американському неонацисту, теоретику антисемітської змови та прихильнику зверхності білої раси, подобалося усе у світогляді Карлсона, і він сказав: «Якби хтось запитав мене, хто є найцікавішим і найвпливовішим мейнстрімним консервативним коментатором, відповідь проста: Такер. Він готовий побувати там, куди не ходять інші, і він може бути різким і дотепним».
Колишній лідер Ку-клукс-клану Девід Дюк часто вихваляв шоу Карлсона у Twitter. І огидний веб-сайт прихильників ідеї про перевагу білої раси, Daily Stormer, приязний до Карлсона. Ось вам статистичні дані: «…Карлсон був представлений у 265 статтях на Daily Stormer у період з листопада 2016 року по листопад 2018 року. Для порівняння, Шон Ханніті, який вважається найбільш запеклим прихильником Дональда Трампа на Fox News, був представлений у 27 статтях за той же період». Fox раптово врегулював справу Dominion Voting Systems, сплативши приголомшливі 787,5 млн доларів, тому нікому з Fox не довелося давати свідчення в суді, а Карлсона відразу звільнили.
Але, як тоді повідомляли ЗМІ: «Звільнення Карлсона привернуло увагу до того, що він казав у свідченнях, електронних листах і текстових повідомленнях серед тисяч сторінок, опублікованих Dominion напередодні обрання присяжних у справі».
Ось короткий огляд деяких його особистих повідомлень. Текст Такера Карлсона продюсеру:
«Кілька тижнів тому я бачив на відео людей, які билися на вулиці у Вашингтоні. Група прихильників Трампа оточила хлопця з Antifa і почала його гамселити до ледь живого стану. Було щонайменше троє проти одного. Бити хлопця так, очевидно, нечесно. Це не те, як білі люди б’ються. Але раптом я відчув, що вболіваю за натовп проти цього чоловіка, сподіваючись, що вони битимуть його сильніше, і вб’ють. Дуже хотілося, щоб вони заподіяли біль чоловічку. Я міг це відчути. Потім десь глибоко в моїй голові спрацював сигнал: це недобре для мене. Я стаю кимось, ким я не хочу бути. Покидьок з Antifa — це людина. Як би я не зневажав те, що він говорить і робить, і хоч би я впевнений, що ненавидів би його особисто, якби знав його, я не повинен тішитися його стражданням. Мене це повинно хвилювати. Я повинен думати, що десь хтось напевно любить цього хлопця і був би приголомшений, якби його вбили. Якщо мені байдуже до цих речей, якщо я ототожнюю людей із їхньою політикою, чим я кращий за нього?»
«Яка благородна людина, і зовсім не жахливий расист, яким ми всі намагаємося його зобразити… І останнє, що хочу сказати про цього «журналіста», якому Росія істерично раділа майже так само, як відкриттю першого ресторану McDonald’s у Москві: поширення пропаганди, підтримка терористів і вболівання за геноцид українців є абсолютно диявольщиною, і більшою, ніж звичайний фашизм. Він так прокоментував це за кілька днів до смерті Олексія Навального: «Кожен лідер вбиває людей, лідерство вимагає вбивати»… Який він славний гуманіст», — йдеться далі у дописі пані Абравітової.
Щодо гострих запитань у інтерв’ю, то таких не могло бути навіть тому, що Карлсон не був достатньо освіченим чи обізнаним: «Але це не було його завданням. Він хихикав протягом усього інтерв’ю, не поставив жодного важливого запитання, жодного разу не перепитував у Путіна, кивав, поки Путін казав, що у Гітлера не було іншого вибору, як напасти на Польщу, оскільки вона «спровокувала його» в 1939 році.
Карлсона обрали тому, що, як сказав прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, «він має позицію, що відрізняється від інших». Тобто, це людина, яка буде сидіти, реготати і кивати, поки справжні журналісти гнитимуть у російських тюрмах. Кілька журналістів і інформаційних агентств протягом багатьох років хотіли взяти інтерв’ю у Путіна, і Карлсон, з усіх людей, дістав таку можливість. Таке інтерв’ю мало заспокоїти російське населення і показати, що Путін не ізольований від решти світу і що «відомі американські журналісти» прийдуть брати у нього інтерв’ю і закохаються в нього по вуха. Крім того, Росії терміново потрібно, щоб Америка припинила надсилати військову допомогу Україні. Вони (росіяни. — ред.) вже давно використовують зброю з Північної Кореї та Ірану — це означає, що вони не можуть дати собі ради і потребують іноземної військової допомоги, щоб продовжувати цю війну. На жаль, у нас просто не вистачає зброї, щоб вибити терористів з нашої землі.
Цим «інтерв’ю» Путін намагався подати наратив, у якому він є жертвою — намагаючись переконати людей за кордоном, щоб ті вимагали від своїх урядів припинити надання допомоги Україні. Крім того, давайте не будемо забувати: Путін є колишнім агентом КДБ, тому він вважає, що успішно маніпулює та використовує події, щоб вплинути на громадські опитування на Заході. Його мета — створити істерику, пригнічене сприйняття майбутнього та викликати страх перед Путіним як «впливовим світовим лідером» зі зброєю масового знищення. Але люди сміялися. І робили меми. Про людину, одержиму лише своїми поглядами і на СРСР, і на Російську імперію, які аж ніяк не можуть бути правильними.
Ще одне, чим цікавилися читачі після «інтерв’ю» Карлсона: що насправді говорив Путін, оскільки він досить плутався?»
На погляд авторки, найкращу оцінку цій дідовій тарабарщині дав жартома Тімоті Снайдер, історик, що спеціалізується на історії Центральної та Східної Європи, Радянського Союзу та Голокосту: «Путіну знадобилося кілька годин, щоб сказати: «Я повинен знищити Україну, бо я поняття не маю, що таке Росія».
Також авторка звертає увагу на кілька фрагментів: «Путін вважає кордони країн нелегітимними. Отже, якщо він сьогодні вдає, що він Сталін, він зітре всі кордони, щоб відтворити СРСР. Якщо він прикинувся царем Миколою ІІ чи Катериною Великою, то він делегітимізує інші кордони. «У розмові з Карлсоном Путін зупинявся на ІХ, Х і ХІ століттях. Москви тоді ще не було. Тож навіть якби ми змогли здійснити бажану подорож у часі, як того хоче Путін, і повернути годинник назад на 988 рік, це не могло б привести нас до країни зі столицею в Москві», — пише Снайдер. Путін не вчений і не історик. Він навіть не був значним урядовцем, якого поважали у його країні. Він був пересічним агентом КДБ і несподівано став босом ФСБ, якого, на подив для всіх, назвали наступником Бориса Єльцина. Спостерігати, як цей корумпований колишній урядовець смикається на своєму сидінні, базікаючи про вигадану історію, а замовлений поштою YouTub-ер хихикає Бог знає з чого, чесно кажучи, це трохи сюрреалістично. Найкумедніший удар Путін отримав від колишнього президента Монголії Цахіагійна Елбегдоржа, який висміяв Путіна за допомогою карти, де показано, якою великою раніше була Монгольська імперія і якою маленькою була Росія. І, звісно, якщо ми зараз «повернемо наші землі», тоді на 90 % сьогоднішньої російської території можуть претендувати Китай, Японія, Німеччина, Литва, Фінляндія та всі колонізовані республіки в самій Росії.
Можливо, Путін хотів би поговорити з Карлсоном про етнічні українські землі, які не увійшли до складу української держави: історично заселені українцями землі Кубані, Стародубщини, Північної та Східної Слобожанщини в межах сучасного Краснодарського краю, Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Курської та Ростовської областей Російської Федерації?
Як щодо такої теми?»
У статті також звертається увага на заяву Путіна, що Україну вигадав Сталін, хоча в попередніх виступах це був Ленін: «Тільки уявіть собі: Ленін сидить у своїй хатині, чи Сталін на своїй абхазькій дачі і вигадує Україну! Вимудрувати українську мову (близько 256 тис. слів), усі національні костюми та традиції, придумати всю літературу, мистецтво, архітектуру, університети… Воістину геніально».
І наприкінці авторка кілька слів пише про свіже інтерв’ю зі справжнім журналістом: «Тож якщо ви хочете побачити, як обізнаний, інтелектуальний, підготовлений і безстрашний представник преси може ставити непрості, дослідницькі запитання, подивіться інтерв’ю ВВС Стівена Сакура з Василем Небензею, російським представником в ООН.
Інше запитання, яке всі ставлять: навіщо Путіну знадобилася така очевидна пропаганда? Як і будь-який диктатор, він відчайдушно прагне втриматися при владі. І хоча вибори в Росії тепер є трагікомедійним шоу, де більшість справжньої опозиції або вбито, або їй навіть не вдається вписати свої імена в бюлетень, все ще є, хоч і невеликий, шанс, що люди відкинуть так звані вибори».
Підготував Олег Махно
