Валерій Швець
доктор фізико-математичних наук
«Ой Богдане, Богданочку, якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала».
«Розрита могила», Т. Г. Шевченко (1843)
«Ми один народ» — волає перед усім світом президент сусідньої держави, що вже дев’ятий рік намагається фізично знищити українців і все українське. «Україну і українців вигадав вождь світового пролетаріату Ленін» — підспівують йому наймані пропагандисти. «Україну і українців вигадав австрійський генеральний штаб з метою закласти міну уповільненої дії під Російську імперію» — поважно кивають сивими головами московитські інтелектуали на підтвердження цих слів. Мається на увазі входження Західної України до складу Австро-Угорської імперії перед Першою світовою війною.
Питання походження українського народу є надважливим у першу чергу для самого українського народу, його виживання і його майбутнього у збройній боротьбі із споконвічним ворогом. Лише з’ясувавши свої історичні корені, українці зможуть віднайти своє місце у сучасному світі і закласти підвалини достойного існування. І покладатись їм слід на світову науку та вітчизняних науковців. Одним з таких є видатний археолог, доктор історичних наук, професор Леонід Львович Залізняк. Його концепція етнічної історії України цілком відповідає сучасному стану світової науки. Наведемо лише деякі її витяги: Українці — це переважно нащадки слов’ян; Батьківщиною слов’ян є територія між Києвом і Краковом, що розташована південніше ріки Прип’ять і північніше українського лісостепу (Галичина, Волинь і Полісся з українського боку українсько-польського кордону); Слов’янські племена осіли на цих землях у п’ятому сторіччі нової ери. У наступні віки вони розселились територіями майбутніх слов’янських держав Європи.
П’яте сторіччя стало визначальним і у долі слов’ян, і у долі більшості інших племен Європи. У 476 році нової ери перестала існувати Західна Римська імперія. Перед тим, через її послаблення, народи Європи розпочали рух. Вони прагнули оселитись або на території самої імперії, або якомога ближче до неї, щоб максимально скористатись створеними нею благами цивілізації. Якраз під кінець п’ятого століття і відбулась стабілізація складу населення в усіх куточках Європи.
На схід Європи під тиском більш сильніших племен слов’яни перемістились з Центральної Європи, куди вони потрапили ще раніше з території України, яка більшістю науковців вважається колискою всіх індоєвропейських народів. Зазначені процеси переселення не зачепили лише населення Залісся — корінних земель нинішньої Московії, які на той час ще проживали у кам’яній добі.
 |
| Л. Л. Залізняк |
П’яте століття стало стартовим майданчиком для виникнення нових державних утворень на майже всій території Європи. Русь, як держава українців, виникла синхронно з іншими державними утвореннями на захід від неї. Професор Леонід Залізняк пропонує саме з цього моменту почати відлік власне української історії. Вже цього достатньо для обґрунтування глибин давнини нашої державності та беззаперечного права українців на свою незалежну державу у сучасному світі, подібно до інших європейських народів.
У чому недолік даної концепції?
У тому, що вона не дозволяє кількісно описати підсумки переселень народів, а також зрозуміти походження самих народів. Слов’яни, що оселились на українській і польській землі, застали тут пустку, чи тут вже жили інші народи? Яке співвідношення між прибульцями і корінними мешканцями? Слов’янська мова, звідки вона? Чи є у неї базовий, характерний саме для неї, запас слів? Слов’яни — це носії якоїсь унікальної генетичної мітки, чи вони є нащадками інших племен, що таку характерну мітку мали? Крім того, такий підхід не дозволяє зрозуміти принципову ментальну відмінність між українцями і московитами, оскільки українці, за цією концепцією, лише на кілька століть раніше за московитів вийшли на світову політичну арену, заснувавши державу Русь.
Тепер щодо генетичної мітки. Ідеальною міткою є базова гаплогрупа-мутація чоловічої Y-хромосоми. Коли людей на Землі було мало, то здебільшого така мутація характеризувала окрему етнічну групу. Зокрема, гаплогрупа T була спільною для вихідців з давньої Еритреї (Північно-Східна Африка); Q — з Сибіру (гунів); G — Кавказу, J2 — з давньої Месопотамії (Шумер, Акад, Вавилон, Ассирія), I1 — із Скандинавії (Швеція і Норвегія), R1b — з крайнього заходу Європи (кельти), E1b1b — з північно-західної Африки (бербери або маври); N — з крайньої півночі Євразії (в Європі фіни та інші балтські народи); R1a — вихідці із степової зони Євро-Азії (кіммерійці, скіфи, сармати); I2 — вихідці з Балкан, а перед тим з Близького Сходу (трипільці). Тут я навів лише гаплогрупи, властиві не менше, ніж 1 % українців.
Видатний український науковець, доктор філологічних наук, професор Костянтин Миколайович Тищенко нині активно виступає за дослідження генезису українського народу саме на підставі характерних для нього гаплогруп. Це дозволить з’ясувати, чи справді ми є нащадками трипільських племен, що з’явились на території України приблизно за 5500 років до нової ери. Саме ці племена створили тут унікальну землеробську цивілізацію. Вона розвивалась паралельно з найдавнішою цивілізацією світу — Шумерською. В Україні тоді виникли найбільші у світі протоміста з населенням до 20 тис. осіб. Цілком можна стверджувати, що прискорений цивілізаційний розвиток українських земель почався саме з приходом трипільців. А що відбувалось на території майбутньої Московії? Там аж до виникнення Русі населення вело мисливсько-збиральницький спосіб життя, панувала кам’яна доба і процвітало людожерство.
 |
| К. М. Тищенко |
Трипільська землеробська культура займала більшу частину правобережної України. Генетичним маркером трипільського населення України була гаплогрупа I2. Найбільшої густини землеробське трипільське населення досягало на Балканах і у Західній Україні. І навіть сьогодні, через тисячі років, такий розподіл населення за цією гаплогрупою залишається незмінним.
Трипільській цивілізації приписують безліч знакових в історії людства винаходів: гончарне коло, колесо, приручення коней тощо. Останню тисячу років свого існування вона використовувала бронзові знаряддя праці і зброї, але, на відміну від шумерів, не встигла створити власну писемність, власну централізовану державу, тому про їхню мову нічого невідомо. Її поступальний розвиток на межі четвертого і третього тисячоліть до нової ери припиняється. Пояснення цьому: глобальні кліматичні зміни у світі. Клімат на території України став посушливішим. Південна і центральна частини України перетворились у степ, непридатний для тогочасного землеробства. Кількість населення України суттєво скоротилась, одна його частина змушена була переселитись північніше, де збереглись ліси, а інша перейшла до скотарства. Нові і просторі степи простягались від сучасної Монголії аж до Карпат.
Скотарство передбачало жваве пересування населення. Наслідком цього став прихід в українські степи спочатку іраномовних кіммерійців, а у сьомому столітті до нової ери — скіфів. Ці кочовики в якості генетичного маркера мали гаплогрупу R1a. Про кіммерійців з грецьких писемних джерел відомо мало, а от про скіфів — доволі багато. Скіфські племена створили власну державу під назвою Велика Скіфія. Ця держава існувала у шостому-п’ятому сторіччях до нової ери і простягалась від Дунаю до Дону, і на таку ж відстань від берегів Чорного моря на північ, значно просунувшись за межі території сучасної України. Фактично скіфи започаткували державницьку традицію на українських землях. Зауважу, що скіфи кочували велетенськими просторами Євро-Азії, але лише на українських землях заснували свою першу державу.
У 514 році до нової ери на територію Великої Скіфії прийшла армія найпотужнішої імперії тогочасного світу — Персії на чолі із найвидатнішим полководцем тих часів, царем Дарієм І Великим. Традиційно вважалось, що перси не змогли подужати скіфів, однак тепер все більше доказів набирає теза про те, що у висліді цього походу Велика Скіфія стала 24 сатрапією (провінцією) Великої Перської імперії. Зокрема, цю точку зору активно розвиває професор Костянтин Тищенко. Таким чином державницька традиція на українських землях продовжилась. Ця традиція не припинилась і у подальшому, з приходом сюди іраномовних сарматів, споріднених із скіфами, які створили на цій же території вже сарматський союз племен. Сармати також були носіями гаплогрупи R1a. Близько 15 кочівницьких навал пережила Україна за свою історію. Деякі з них засновували на нашій землі чергові держави. Лише Русь стала тут першою державою, що виникла на засадах землеробського населення.
Проте, саме сармати залишили найглибший слід в українській історії. На понад тисячу років уперед українці отримали назву роксоланів — одного з найбільших сарматських племен. Ця назва вживалась навіть частіше, ніж русини, яку багато дослідників пов’язують із назвою іншого великого сарматського племені аорсів. Саме від сарматів виводили свій родовід польська шляхта і українські козаки. І висока концентрація гаплогрупи R1a серед поляків, навіть вища, ніж серед українців, є доволі переконливим аргументом на користь такого походження шляхти — еліти польського суспільства.
А скільки професійних істориків глузували над цією тезою!
Отже, для двох народів: українського і польського об’єднуючим чинником є не лише спільна прабатьківщина слов’ян, але й вирішальний вплив сарматів на їх утворення. На жаль, із слов’янами не вдалося пов’язати конкретний генетичний маркер. Тому, надалі ми будемо говорити лише про наявні в Україні гаплогрупи. За Костянтином Тищенком, нащадки трипільців (I2) і кіммерійців, скіфів, сарматів (R1a) становлять у населенні України приблизно 70 % і ділять ці відсотки приблизно навпіл. На решту гаплогруп припадає лише 30 % населення.
Визначення гаплогрупи людини є доволі витратною процедурою, разів у 100 дорожчою за визначення групи крові. Тому, вибірки, на підставі яких робляться оцінки, налічують здебільшого лише десятки і сотні людей, замість десятків і сотень тисяч, необхідних для досягнення високої точності відповідних оцінок. Проте, саме за цим методом майбутнє, хоча сьогодні похибки при його використанні можуть перевищувати десятки відсотків. Наразі надійнішим інструментом з’ясування спорідненості народів є аналіз формули крові. Недоліком цього методу є те, що, визначаючи рівень спорідненості народів, він не дає можливості зрозуміти природу цієї спорідненості.
Висновки
- Українці, у першу чергу, є нащадками двох стародавніх етносів: трипільців і кіммерійців, скіфів, сарматів.
- Інтенсивний цивілізаційний розвиток нашої землі на рівні найдавніших цивілізацій світу почався з приходом на нашу землю трипільських племен у VI тисячолітті до нової ери.
- Населення України увійшло у бронзову добу у четвертому тисячолітті до нової ери.
- Неперервний державотворчий процес на нашій землі започаткували скіфи у VII сторіччі до нової ери.
- У п’ятому столітті вже нової ери населення корінних земель майбутньої Московії все ще займалось лише мисливством, рибальством і збиральництвом та переживало кам’яну добу. За грецькими писемними джерелами — воно було людожерами.
- Для виходу суспільства на високий рівень моралі, зокрема формування таких чеснот, як: сумління, честь, чесність, людяність, доброзичливість, працелюбність тощо, потрібні тисячоліття цивілізаційного розвитку. В українців за плечами ці тисячоліття власної славної історії є. У московитів — немає.
- Цивілізаційний розрив у багато тисяч років робить неприродним існування цих двох народів у межах однієї держави і пояснює всі криваві акти геноциду українського народу у часи існування Радянського Союзу. Навіть у межах незалежних держав зі спільним кордоном для українців залишається небезпека. Про що свідчить теперішня російсько-українська війна, відповідальність за яку лежить цілком на московитах.
- Нашими найближчими генетичними родичами, відповідно до формули крові, є такі народи: македонці, серби, поляки, хорвати, албанці, білоруси, латиші, словени, боснійці. Спорідненість цих народів з нами вища або так ж, як спорідненість північних і південних корейців, щодо яких немає жодних сумнівів, що це один народ. Території проживання цих народів переважно збігаються з територіями найбільшого поширення трипільських племен, зокрема на Балканах. Серед наших родичів і близько немає московитів.
- Щодо українців і поляків, то їхня спорідненість значно вища, ніж спорідненість північних і південних корейців.
Весь текст статті – у журналі геополітичної аналітики «Бінтел»
