Примара дефіциту НАТО

Військові витрати: більше грошей не означає більше безпеки

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Німецький аналітичний журнал IPG при Фонді Фрідріха Еберта, що публікує дослідження в галузі політики безпеки та тенденцій розвитку суспільства, нещодавно надрукував статтю, присвячену проблемі національно орієнтованої політики безпеки та оборони в Європі. Автор дослідження — колишній керівник Міжнародного центру досліджень конфліктології у Бонні (Bonn International Center for Conflict Studies, BICC) професор Герберт Вульф (Herbert Wulf). Наразі німецький експерт є співробітником BICC та Інституту розвитку і миру (Institut für Entwicklung und Frieden, INEF) в Університеті Ессен/Дуйсбург у Німеччині.

Як зазначає автор дослідження, Європейський Союз наполягає на різкому збільшенні військових витрат. Загалом вони значно перевищують російський оборонний бюджет. Автор нагадує, що основний злам в архітектурі європейської безпеки стався в лютому 2022 року внаслідок російської агресії проти України. Раніше в Європі все ще сподівалися знайти мирне рішення за допомогою Мінських угод. Але сьогоднішня росія, за загальною оцінкою, є найбільшою загрозою миру та безпеці в Євроатлантичному просторі в осяжному майбутньому. Тому у Німеччині ініціювали швидке рішення щодо спеціального фонду для Бундесверу вартістю 100 млрд євро.

У відповідь на атаку росії НАТО та ЄС пообіцяли повну солідарність з Україною та свою політичну, економічну та військову підтримку. У багатьох країнах Західної Європи значно зросло виробництво зброї. Все більше країн-членів НАТО беруть на себе зобов’язання збільшити свої військові витрати щонайменше до двох відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП), і більшість країн уже прийняли відповідні рішення. Також було прийнято двох нових членів НАТО — Фінляндію і Швецію. Треба зробити все, зазначає автор дослідження, щоб вгамувати москву і захиститися від імперських амбіцій росії.

Після російської агресії проти України на порядок денний в Європі повернулася теза щодо необхідності створення єдиної політики безпеки та оборони ЄС. Водночас залишаються типові компроміси та розбіжності серед країн-членів ЄС, які необхідно постійно узгоджувати. Залишається відкритим питання, чи справді ЄС здатний знайти власну роль у політиці безпеки та оборони? Стратегічний компас ЄС, узгоджений у березні 2022 року, передбачає «амбітний план дій щодо зміцнення безпекової та оборонної політики ЄС, а також кількісний і якісний стрибок вперед». Для цього необхідно якнайшвидше модернізувати та ліквідувати прогалини в обороноздатності Євросоюзу. Водночас постає запитання, зазначає автор дослідження, чи існує насправді дефіцит Європи або НАТО?

Навчання НАТО Steadfast Defender за участю 90 тис. військових із 32 країн.
Джерело: picture alliance / ANP | Remko de Waal

Згідно з офіційними даними НАТО, військові витрати європейських країн-членів НАТО плюс Канади зростали щороку в період з 2015 до 2022 року. Реальне зростання коливалося від 1,6 до 5,9 відсотка. У 2023 році військові бюджети зросли навіть на 8,3 відсотка. Європейські країни-члени НАТО та Канада збільшили свої бюджети з 235 млрд доларів у 2014 році до приблизно 380 млрд доларів у 2024 році, що склало збільшення на понад 60 відсотків. Загальні витрати НАТО, включаючи США, у 2024 році досягли 1 трлн 160 млрд доларів.

Якщо порівняти ці події та тенденції російських військових витрат, можна зазначити цікаву тенденцію. За останнє десятиліття Росія щорічно витрачала близько чотирьох відсотків свого ВВП на військові потреби, що у два рази більше, ніж планує НАТО зараз. У 2022 році бюджет російських збройних сил становив 86,4 млрд доларів. Російський оборонний бюджет різко зріс і, за оцінками, у 2024 році становитиме близько 109 млрд доларів, тобто майже третину всього державного бюджету росії. Доцільно враховувати, зазначає автор дослідження, що оборонний бюджет тільки європейських країн-членів НАТО перевищує весь державний бюджет росії. Хоча військові витрати лягають важким тягарем на російську економіку, яка зараз значною мірою перебудована на військову економіку, витрати європейських країн-членів НАТО та Канади в 3,5 раза вищі. З новими членами НАТО — Фінляндією та Швецією — таке відставання росії стає ще більш помітним. Військові витрати Росії становлять лише 10 відсотків від витрат НАТО, якщо врахувати витрати США. Лише Франція (53,6 млрд доларів) та Німеччина (55,8 млрд доларів) у 2022 році витратили стільки, скільки зараз тільки планує Росія.

Виходячи з наведених цифр, відставання від росією ніколи не було, і, незважаючи на всі зусилля москви, його немає і сьогодні. Навіть якщо взяти до уваги різну купівельну спроможність росії та країн-членів НАТО, все одно НАТО має явну перевагу. Подібний результат також отримуємо, якщо порівняти кількість військовослужбовців у збройних силах сторін чи оснащеність військ технікою (винищувачами, бойовими танками, ракетами, військовими кораблями та підводними човнами). Зрештою, збройні сили росії не змогли одразу успішно окупувати Україну, яку вважали слабкою. Проте той факт, що НАТО значно переважає росію суто кількісно, майже не обговорюється.

Наратив про те, що Європа не в змозі захистити себе, виник безпідставно. Проте в Західній Європі наразі існують панічні настрої через заяви Дональда Трампа, що «ми» не захищатимемо тих, хто не платить. Виникає справедливе запитання, невже Європа не в змозі захистити себе від росії звичайними збройними силами та засобами без підтримки США? Те, що європейці фактично неспроможні проводити самостійну політику озброєнь та оборони, підтверджується багатьма міжнародно-значимими військовими зіткненнями останніх десятиліть. У війні в Косово 1999 року європейці виявилися неспроможними без допомоги та участі США реалізувати свою проблематичну міжнародну правову політику. Евакуація військ західних країн з Афганістану у 2021 році відбувалася у стані хаосу. Європейці залежали від повітряного транспортування силами США. Військова політика ЄС щодо країн Сахелю в Африці також нещодавно закінчилася провалом і виведенням військ.

Головною причиною неспроможності західних європейців десятиліттями досягти стратегічної автономії в ЄС чи в європейській частині НАТО, чого давно вимагав президент Франції Еммануель Макрон, стала неузгоджена, переважно національно орієнтована оборонна політика оборони та озброєнь, а не нібито відсутність фінансових ресурсів у ЄС. Величезні суми грошей були доступні в Європі протягом останніх кількох десятиліть. Зокрема, Німеччина посідає шосте місце у світовому рейтингу військових витрат. Тим не менш, відомо, що Бундесвер залишився «голим» і був «покремсаний на шматки». Виникає запитання, що насправді сталося з понад 3000 млрд доларів, які європейські країни-члени НАТО витратили на свої збройні сили за останні десять років?

Пояснення та обіцянки незалежної європейської політики та її реалізація дуже відрізняються. Оборонна політика в ЄС залишається дуже суперечливою. Останні дискусії щодо можливості застосування європейських сухопутних військ в Україні підтверджують розрив між очікуваннями та реальністю. Як тільки президент Франції заговорив про таку можливість, ЄС негайно розколовся на два табори: прихильників та запеклих противників такої ідеї.

Війна росії проти України мала стати остаточним завершенням національно орієнтованої політики безпеки та оборони в Європі. Але, як показує дискусія щодо можливості створення посади єврокомісара з питань оборони, заклики до збільшення обсягів озброєнь, які лунають у всіх європейських країнах, є чисто символічною політикою. Це символічний акт підміни понять, щоб не визнавати реальних наслідків війни в Україні. Саме такий символічний характер дій та міркувань в Європі приховує в собі невдалі спільні концепції та стратегії.

Підготував Сергій Польовик