Політична криза в Росії? Погляд через російські ЗМІ

Іван Січень

 

 

Аналіз ходу війни Росії проти України підтверджує її фактичний перехід у затяжну позиційну фазу з активними боями лише на окремих ділянках фронту. Своєю чергою, це створює критичні проблеми для Москви, яка фактично знаходиться у глухому куті. Так, нарощування бойового складу сил оборони України, в тому числі отримання ними важких озброєнь, дозволяє їм стримувати російські війська, а подекуди переходити у наступ. За таких умов Росія змушена залучати додаткові ресурси для дій проти України, втрачаючи час, що посилює негативні наслідки санкцій для російської економіки. Такі тенденції призводять до поглиблення розколу у правлячій верхівці Росії між прихильниками продовження війни проти України та тими, хто виступає за її скоріше завершення. Крім того, посилюється напруженість у російському суспільстві та серед військовослужбовців, залучених до війни проти України. Все це знаходить все більш відкрите висвітлення у російських ЗМІ.

 

…У центральних ЗМІ Росії з’являються відверто критичні коментарі політики Кремля…

Ми вже порушували згадану тему у попередніх публікаціях. Втім, розглянуті процеси набувають подальшого розвитку, що потребує уточнення зроблених оцінок. Насамперед це стосується появи у центральних ЗМІ Росії відверто критичних коментарів політики Кремля, де особисто згадуються В. Путін і Д. Медвєдєв. Крім того, визнаються негативні наслідки західних санкцій для російської економіки. Зазначається неспроможність Росії не тільки отримати перемогу над Україною, але й зупинити її контрнаступ, без проведення загальної мобілізації та переведення оборонно-промислового комплексу РФ на рейки воєнного стану.

Російські місцеві мас-медіа поки що утримуються від критики дій центральної влади та демонструють певну лояльність до неї. Разом з тим, збільшується кількість повідомлень щодо економічних проблем регіонів та падіння життєвого рівня їх населення. Всупереч жорсткій цензурі та забороні на оприлюднення інформації щодо втрат російських військ, почали з’являтися матеріали стосовно посилення напруженості в армійському середовищі та відновилася публікація некрологів російських військових, загиблих в України.

Попри повний контроль ФСБ РФ російського інформаційного простору, ЗМІ, які оприлюднюють матеріали згаданого змісту, фактично не переслідуються. Більш того, як ми вже писали раніше, критично-негативні оцінки згаданих питань поширюються у мас-медіа, які знаходяться під «дахом» російських спецслужб.

…Критично-негативні оцінки поширюються у мас-медіа, які знаходяться під «дахом» російських спецслужб…

В першу чергу, серед них згадаємо «Независимую газету», пов’язану з секретарем Ради безпеки РФ та колишнім директором ФСБ Росії М. Патрушевим. З огляду на те, що він вважається найбільш ймовірним наступником В. Путіна на посаді президента Російської Федерації, публікація «Независимой газетой» статей, які суперечать офіційній політиці Кремля, має вкрай показовий характер. В особливості, коли їх авторами є відомі та поважні люди, або редакція газети.

З урахуванням ситуації в Росії в контексті її війни проти України та критичного загострення її відносин із Заходом, причинами наведених змін у російському інформаційному просторі можуть бути:

  • дії певних кіл у правлячій верхівці Росії з підготовки громадської думки російського населення до зміни правлячого режиму країни внаслідок смерті В. Путіна або його неспроможності виконувати президентські обов’язки через важку хворобу. При цьому не виключається можливість перекладання на нього всієї повноти відповідальності за всі проблеми Росії, в тому числі пов’язані з війною проти України та виникненням конфронтації із Заходом;
  • спроби російських олігархів та керівників силових структур Росії здійснити тиск на В. Путіна з метою зміни його політики, яка перестає відповідати їх інтересам. Так, більшість олігархів зазнали суттєвих збитків та зіткнулися з іншими проблемами. Своєю чергою, російське військове командування та керівники спецслужб звинувачуються В. Путіним у провалі «спеціальної операції» в Україні та піддаються різного роду покаранням. За таких обставин досить ймовірним може бути заколот проти В. Путіна. Після повалення його влади він знову ж таки буде звинувачений у всіх російських проблемах;
  • боротьба між різними угрупованнями у російській владі та олігархічних колах за контроль над захопленими українськими територіями і їх ресурсами. Західні експерти згадують три із таких угруповань на чолі з експрем’єром С. Кірієнко, спікером Державної думи В. Володіним та заступником глави Ради безпеки Росії Д. Медвєдєвим. В ході конкурентної боротьби між ними всі сторони можуть використовувати близькі до них ЗМІ для дискредитації та послаблення позицій одна одної;
  • перевірка російською владою ставлення населення країни до можливості припинення Москвою війни проти України на тих, чи інших умовах. У такому випадку на основі отриманих результатів будуть прийматися відповідні рішення.

Перший та другий варіанти повністю відповідають історичним російським традиціям. Другий та третій можуть мати місце, однак навряд чи хтось в російській владі піде на публічну критику політики В. Путіна заради згаданих цілей.

…В Росії дійсно розпочинається процес трансформації влади…

Тому в Росії скоріш за все дійсно розпочався процес трансформації влади, який може відбуватись в формах планової передачі президентських повноважень В. Путіна іншій особі, зокрема М. Патрушеву, або підготовки та реалізації заколоту певною групою осіб у російській правлячій верхівці.

Як знову ж таки відомо з історії, зміна влади в Росії може завершитись збереженням стабільності в країні або її різкою дестабілізації за прикладами: Смутного часу після смерті царя Івана Грозного в 1598 році; розпаду Російської імперії через більшовицький переворот в 1917 році; дезінтеграції СРСР в 1991 році після спроби заколотників з так званого Державного комітету з надзвичайного стану захопити владу в країні.

Теж саме очікує й нинішню Росію у випадку продовження нею війни проти України, яку Москва вочевидь не може виграти. Тим паче в умовах протистояння з усім цивілізованим світом, що вже розуміє розсудлива частина російської влади. Свідченням стала заява М. Патрушева від 15 червня ц. р. щодо «зацікавленості Росії у найскорішому досягненні політико-дипломатичних домовленостей з Україною, які дозволили б припинити бойові дії». Її можна по різному оцінювати. Однак досить характерним є те, що заява була зроблена в день зустрічі партнерів України у форматі «Рамштайн-3» в штаб-квартирі НАТО у Брюсселі, за результатами якої було прийнято рішення щодо продовження постачань озброєнь нашій державі.

 

…Путін став самодержцем, який приймає одноосібні рішення з усіх ключових питань політики країни…

На підтвердження зроблених припущень хотілося б навести ключові тези публікацій центральних ЗМІ Росії, які суперечать політиці російської влади та були оприлюднені протягом останнього часу. Найбільш показовими з них є редакційна стаття «Независимой газеты» — «О репутационных последствиях призывов к ревизии постсоветских решений» та «Во власти мутной интуиции. Самодержавная Россия утрачивает инстинкт самосохранения» під авторством доктора філософських наук, головного наукового співробітника Інституту економіки РАН О. Цупко. До речі, його стаття була повторно оприлюднена в день виступу В. Путіна на пленарному засіданні Петербурзького міжнародного економічного форуму 17 червня ц. р.

У згаданих та інших публікаціях були окреслені наступні тези:

  • відповідальним за всі проблеми Росії є В. Путін, який фактично став самодержцем і приймає одноосібні рішення з усіх ключових питань політики країни. Саме ним був відданий наказ про напад на Україну;
  • жодна країна в Європі за всю свою історію не віддала так багато людських життів в ім’я безумних ідей. В 1917 році задля реалізації подібних ідей відбувся більшовицький переворот, який призвів до розпаду Російської імперії та мільйонів жертв серед її населення. Зараз такою авантюрою є дії Москви з відродження «руського мира» заради чого вона знову йде на людські жертви та готова поховати економіку своєї країни;
  • чинна влада в Росії нездатна адекватно оцінювати ситуацію, можливості країни та наслідки своїх дій. Прикладом цього стали безпідставні сподівання Кремля на швидку перемогу над Україною і що українське населення буде «з квітами зустрічати російську армію». Тільки люди, які втратили почуття реальності, могли розраховувати на це;
  • наслідки «спецоперації» стали повністю неочікуваними для Москви. Замість «денацифікації» України вона призвела до виникнення української політичної нації, яка об’єднала україномовне та російськомовне населення країни на основі спільного протистояння Росії;
  • західні санкції вже завдали суттєвих збитків російській економіці, які починають набувати системного характеру. При цьому уряд Росії не може ефективно подолати санкції, внаслідок чого економічна ситуація в країні погіршуватиметься;
  • нові масові постачання НАТО важких озброєнь Україні нададуть їй можливість переходу у контрнаступ. Для стримування таких дій української армії Росія буде змушена збільшувати виробництво озброєнь, а також проводити загальну мобілізацію, що потребуватиме додаткових витрат. Однак у ситуації, в якій знаходиться Росія, це є вкрай важкою проблемою для розв’язання.

Виходячи з наведених оцінок, фактично робиться декілька висновків, а саме:

  • спроби відновлення СРСР не мають жодних перспектив. А тому агресивна риторика окремих російських політиків, зокрема, Д. Медвєдєва, а також заклики депутатів Державної думи щодо ревізії пострадянського світоустрою лише посилюють враження непередбачуваності Росії, але жодним чином не сприяють її безпеці;
  • діяльність так званих російських патріотів має негативні наслідки для Росії. Вони нічого не роблять для російського народу та підвищення благоустрою країни, а намагаються розв’язувати світові проблеми, поширювати «русский мир» та повчати інших як їм треба жити;
  • якщо Москва не припинить політику закручування гайок, залякування свободи думки та слова, проведення антилюдської агресії, насамперед проти України, російське суспільство просто виродиться як нація;
  • Путін не може називатися російською та православною людиною. Бо така людина не змогла б байдуже сприймати загибель тисяч росіян. А відтак — він втратив право бути лідером російської нації. Якби наступником Б. Єльцина був не він, а інша людина, Росія б не мала сьогоднішніх проблем.

 

…Чинна влада в Росії нездатна адекватно оцінювати ситуацію, можливості країни та наслідки своїх дій…

По суті, наведені тези підтверджуються у публікаціях регіональних мас-медіа, хоча вони здебільшого стосуються регіональних проблем. У цьому зв’язку найбільш цікавими є матеріали мас-медіа прикордонних з Україною областей Росії, які безпосередньо відчувають на собі наслідки війни. Зокрема, у згаданих виданнях висвітлюються такі проблемні питання:

  • місцеве населення все більше потерпає від погіршення стану загальноросійської та регіональної економік. Значна частина людей спроможна забезпечити лише свої першочергові потреби;
  • у регіонах починає закриватись все більше підприємств та консервуються незавершені будівництва; згортаються як федеральні, так і регіональні програми та інфраструктурні проєкти;
  • Брянська, Курська та Білгородські області Росії фактично перетворилися на прифронтові зони, а війна поширилась на їх території. Те ж саме загрожує Воронізькій та Ростовській областям;
  • місцеві медичні заклади неспроможні забезпечити гідне лікування російських військовослужбовців, які отримали поранення у ході бойових дій на території України, внаслідок масового зростання їх кількості. Це призводить до посилення напруженості в армійському середовищі, де вже лунають заклики «повернутися додому зі зброєю та навести лад»;
  • у південно-західних регіонах Росії зростає небезпека виникнення епідемії холери, чуми та інших хвороб, що потребує негайного реагування.

Звичайно, поки що критичні публікації центральних і місцевих ЗМІ Росії щодо політики та дій правлячої верхівки країни є, скоріше, винятком із правил. Втім, у російських реаліях вони мають знаковий характер.

 

Схожі публікації