«Велике перезавантаження»

Наслідки COVID-19 та шляхи виходу світу із кризи

 

 

Віктор Гвоздь
доктор військових наук

 

З початку 1970-х років найбільш авторитетним міжнародним майданчиком з обговорення основних тенденцій у розвитку світової економіки та пов’язаних з ними змін у геополітичній ситуації в світі вважається Всесвітній економічний форум (ВЕФ). Як правило, він відбувається щороку у січні у швейцарському Давосі, де підбиваються підсумки за попередній рік і оприлюднюються відповідні прогнози.

Так, на минулорічному такому заході передбачалося, що ситуація у світі ускладниться, а також збільшиться загроза виникнення нової «Великої депресії». В основному через посилення між провідними державами світу суперництва, зростання нерівності різних країн і регіонів та глобальні кліматичні зміни, що відповідно позначиться на міжнародних відносинах і зашкодить світовій економіці.

…Епідемія COVID-19 стала головним чинником впливу на розвиток глобальних процесів у політичній, економічній та безпековій сферах…

В цілому, перебіг світових подій підтвердив, що згадані висновки та прогнози правильні. Разом з тим, практично не передбачалося масове поширення епідемії COVID-19, яка стала головним чинником впливу на розвиток глобальних процесів у політичній, економічній та безпековій сферах. І навіть більше, як вказував у попередніх статях, епідемія призвела до зміни балансу сил у світі, що стало наслідком різної ефективності дій провідних та решти країн з вирішення викликаних вірусом проблем. По суті, експерти ВЕФ у спеціальному випуску Доповіді про глобальну конкурентоспроможність 2020 року підтвердили цю думку, яку оприлюднили наприкінці минулого року вже зважаючи на наслідки епідемії. За оцінкою авторів доповіді, епідемія завдала збитків всім країнам та, загалом, світовій економіці, а її наслідки відчуватимуться ще багато років. При цьому найбільше постраждали туризм, транспорт, енергетика та міжнародна торгівля, а також країни, які в найбільшій мірі з цим пов’язані.

Спеціальний випуск Доповіді про глобальну конкурентоспроможність 2020 року Всесвітнього економічного форуму у Давосі

В той же час, найбільш успішно долали кризу держави з дієвими органами влади, високотехнологічною та розвинутою цифровою економікою і цифровими навичками жителів, високим рівнем здатності залучати інвестиції, ефективною сферою послуг, потужною системою соціального захисту та наявним досвідом боротьби з епідеміями. Зважаючи на ці та інші чинники, у доповіді пропонуються шляхи посткризового відновлення, які включають чотири основні напрями, а саме:

  • забезпечення зручного середовища та стимулів для економічного розвитку. З цією метою урядам країн рекомендується зосередити зусилля на розширенні масштабів цифровізації, покращенні роботи сфери публічних послуг та підвищенні ефективності управління державними боргами. У довгостроковій перспективі вважається за доцільне запроваджувати прогресивне оподаткування, модернізувати інфраструктуру та покращувати екологію виробництв;
  • підвищення ефективності використання людського капіталу. Наголошується на необхідності переходу від масових звільнень працівників підприємств, що згортають роботу в умовах кризи, до реалізації масштабних програм з перекваліфікації персоналу, а також створення систем соціального захисту, спроможних пожвавити економіку. Загалом такі дії пропонується доповнити оновленням освітніх програм, реформою трудового законодавства та вдосконаленням системи підбору кадрів;
  • покращання умов функціонування світової торгівлі. Вказується, що не слід перешкоджати переміщенню товарів та робочої сили, необхідно зміцнювати міжнародні фінансові системи, стимулювати інвестування, оновлювати закони про конкуренцію та антимонопольні механізми;
  • більш широке втілення інновацій у всі сфери економічної діяльності. Вважається, що це вимагає збільшення державних інвестицій в наукові дослідження та розробки, заохочення таких інвестицій у приватному секторі, створення ринків «завтрашнього дня», підвищення творчого потенціалу та конкурентоспроможності.

Зважаючи на такі підходи, експерти ВЕФ проаналізували можливості різних країн щодо подолання ними кризи та переходу до позитивного економічного розвитку. І вважають, що найбільші такі можливості є у Китаю та країн «Великої сімки», в тому числі США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та Японії. Досить позитивно оцінено також Нідерланди, Швейцарію, Фінляндію, Південну Корею, Південно-Африканську Республіку, Нову Зеландію та Естонію.

…Росія, яка бачить себе серед провідних світових економік, опинилася на одному з останніх місць у рейтингу ВЕФ…

Своєю чергою, Росія, яка також бачить себе серед провідних світових економік, опинилася на одному з останніх місць у рейтингу — на 29-му з 37-ми можливих. Серед основних її проблем називають неспроможність покращити якість управління державними установами, зміцнити громадську довіру, модернізувати інфраструктуру, розширити доступ до цифрових технологій, посилити конкуренцію та підвищити ефективність антимонопольного законодавства, а також збільшити довгострокові інвестиції (в тому числі у науково-технічні дослідження та інновації).

 

Висновки доповіді ВЕФ щодо перерозподілу сил у світі підтверджують і інші аналітичні установи. Так, згідно з прогнозами аналітиків Британського центру економічних та бізнесових досліджень (CEBR), через епідемію COVID-19 США починають швидко втрачати своє світове лідерство, а на позиції найкрупнішої економіки починає виходити КНР. Зокрема, Китай вже до 2028 року може випередити США за обсягами ВВП (за підсумками 2020 року ВВП США становив 20,2 трлн дол., а КНР — 15,2 трлн дол.). Відповідно до попередніх оцінок Дослідницького центру розвитку Державної ради КНР, вихід Китаю на провідні позиції у світі очікувався лише до 2032 року. До епідемії COVID-19 аналогічні оцінки оприлюднював і Японський центр економічних досліджень (JCER).

На погляд експертів CEBR, причина такої тенденції в тому, що Китай, у порівнянні з іншими країнами, в тому числі зі США, досяг найвищих успіхів у справі подолання епідемії. Це стало наслідком високої ефективності китайської політико-економічної системи, а також науково-технічних напрацювань у КНР, які відповідають провідним критеріям. Крім того, досягається відчутна переваги завдяки значній відносно дешевій робочій силі. Такі успіхи підтверджують поточні показники китайської економіки, яка відновлюється найбільш швидкими темпами у світі. Так, у другому кварталі 2020 року валовий внутрішній продукт Китаю зріс на 3,2 %, а в третьому — на 4,9 %. З огляду на це, за підсумками 2020 року зростання ВВП КНР оцінюється на рівні 1,9 %. На відміну від цього, падіння ВВП США становить 2,4 %. Таким чином, Китай є єдиною державою, яка у 2020 році домоглася позитивних економічних показників. Темпи такого розвитку економіки КНР спостерігатимуться і у 2021 році. Так, за підсумками поточного року зростання ВВП Китаю прогнозується на рівні 7,9–8,2 %. Своєю чергою, такий показник США становитиме не більше 4,2 %. У подальшому, — до 2030 року, середнє зростання економіки КНР очікується на рівні 4,5 %, а США — 1,6 %.

КНР вже до 2028 року може випередити США за обсягами ВВП

Зважаючи на такі показники, китайське керівництво почало переходити до нового етапу розвитку КНР. Так, на 5-му пленумі Центрального комітету Комуністичної партії Китаю в жовтні 2020 року ухвалено програму 14-ї п’ятирічки (2021–2025 роки) та основні підходи до модернізації КНР на перспективу до 2035 року. Головним змістом таких планів є вихід економіки Китаю на якісно новий рівень, а також досягнення переваг в сферах глобального економічного співробітництва та конкуренції. Завдяки такій політиці Китай намагатимуться перетворити на головний інноваційний центр, що складе конкуренцію іншим провідним державам, а також протидіятиме гегемонії США.

 

…Китай вийшов на передові світові позиції та, по суті, стає головною геополітичною тенденцією…

Більш детально перспективу та шляхи посткризового відновлення світової економіки планують розглянути на цьогорічному Всесвітньому економічному форумі, тема якого — «Велике перезавантаження». Через епідемію форум перенесено з січня на кінець травня поточного року, і із Давосу до Сінгапуру. Разом з тим, у рамках підготовки ВЕФ вже розпочалася широка дискусія з означеної тематики. Зокрема, йдеться про наслідки з того, що КНР вийшла на передові світові позиції, а це, по суті, стає головною геополітичною тенденцією. Більшість експертів очікує, що Китай активізує та розширюватиме масштаб своєї зовнішньої експансії, що вже фактично відповідає стратегічним установкам його керівництва та його реальній державній політиці. Передбачається також, що посилиться суперництво між КНР і іншими країнами за вплив у світі та за доступ до ринків, ресурсів і транспортних комунікацій. При цьому основними суперниками Китаю стануть: США — на світовому рівні; Америка та Японія — в Азійсько-Тихоокеанському регіоні; Індія — в Південно-Східній Азії; Європейський Союз — в Європі та довкола неї. Крім того, передбачається, що інтереси КНР та інших провідних держав і надалі не співпадатимуть що на Близькому Сході, що у Африці, що в Латинській Америції.

Попри зростання економічного потенціалу та військової потужності Китаю, згадані країни намагатимуться стримувати китайську експансію на розглянутих напрямках. Про це свідчать дії США з обмеження доступу КНР до американських ринків, а також з нарощування своєї військової присутності та демонстрації сили в АТР. Аналогічним чином захищають свої ринки і провідні країни Європейського Союзу, Індія і Японія. До того ж у минулому році посилення суперництва між Китаєм та Індією переросло у збройні сутички на кордоні цих двох країн.

За таких обставин єдиним відкритим для Китаю напрямком стратегічної експансії залишається Росія та країни Центральної Азії, де йому не тільки не опираються, але й навпаки, вважають його одним з найбільш поважних економічних партнерів. Як відомо, це проявляється у активному розвитку торговельно-економічного співробітництва КНР з цими країнами, а також у помітній китайській присутності у найбільш важливих сферах тамтешньої життєдіяльності.

 

…Росія традиційно сповідує свої, лише їй зрозумілі погляди…

В цілому висновки експертів та аналітичних установ, які беруть участь у роботі Всесвітнього економічного форуму, знаходять розуміння у політичних та експертних колах більшості країн світу. Певним винятком тут можна вважати Росію. Бо вона традиційно сповідує свої, лише їй зрозумілі погляди. Зокрема, стверджує, що західні аналітики перебільшують російські проблеми і недооцінюють її можливості щодо подолання наслідків епідемії COVID-19. Те ж стосується і оцінок щодо наслідків зростання потужності Китаю та посилення його експансії на російському і центрально-азійському напрямках. Як і раніше, наголошується на ролі Китаю як стратегічного партнера Росії в торговельно-економічній сфері та у протистоянні зі США. В той же час визнається посилення конкуренції Росії із КНР у Центральній Азії та, загалом, на пострадянському просторі.

Крім того, привертають до себе увагу погляди російських військових експертів щодо здатності Східного військового округу ЗС Росії стримати ймовірну агресію з боку Китаю. Виходячи з аналізу співвідношення сил сторін та особливостей театру військових дій, робиться висновок, що в регіоні російські війська фактично неспроможні ефективно протидіяти китайській армії. Так, у разі двостороннього збройного конфлікту Росія може швидко позбутися Примор’я, Хабаровського краю, Забайкалля, Іркутської області та інших територій аж до річки Єнісей, а у найгіршому випадку — до Уралу. При цьому, застосування збройними силами РФ ядерної зброї практично виключається, оскільки обов’язково спровокує адекватний удар у відповідь.

Незважаючи на гіпотетичний характер такого сценарію, російські експерти вважають, що така ситуація цілком можлива. Причиною називають позицію Китаю, який формально зберігає політичний нейтралітет, однак отримує максимальну економічну вигоду від конфронтації Росії із Заходом. Водночас у Китаю фактично існують територіальні претензії до Росії. Адже він офіційно вважає нинішній російсько-китайський кордон таким, що був встановлений внаслідок «несправедливих та нерівноправних договорів 1858–1860 років». Також цілком можливо, що Китай вдасться до економічної експансії за підтримки військових методів.

 

…Оцінки та прогнози ВЕФ, а також рекомендації для подолання наслідків епідемії є актуальними і для України…

Оцінки та прогнози ВЕФ щодо економічної ситуації в світі, а також рекомендації для подолання наслідків епідемії та інших кризових явищ є актуальними і для України, яка повністю інтегрована до світової економічної системи. Тим паче, що більшість з вищерозглянутих проблем характерна для нашої держави. При цьому, у порівнянні з провідними державами світу та навіть зі своїми сусідами з числа країн Центрально-Східної Європи, у України менше можливостей для вирішення цих проблем, що підтверджується рейтингами ВЕФ.

…Протистояння США і Європи з Китаєм відволікатиме увагу Заходу від України та від агресивної політики Москви на українському напрямку…

Крім того, безпосередньо на Україну впливатимуть зміни у світі, пов’язані зі зміцненням Китаю та загостренням його суперництва з іншими центрами сили. Так, посилення протистояння США і Європи з Китаєм відволікатиме увагу Заходу від України та від агресивної політики Москви на українському напрямку. Крім того, у західних експертних колах знову поширюється думка про доцільність налагодження відносин з Росією з метою створити спільні противаги Китаю. Слід також зазначити, що експансія Китаю на євразійському просторі обов’язково зачепить Україну, як одну з ланок транспортних комунікацій та торговельно-економічних зв’язків між Європою і Азією.

 

Схожі публікації