Фінляндія та Швеція як майбутні члени НАТО. Перспективи та наслідки

Іван Січень

 

 

В березні поточного року у статті «Нейтралітет для України. Європейський досвід» ми аналізували причини та умови проголошення нейтралітету низкою європейських країн, а також особливості їх зовнішньої політики. Зокрема, згадувались Фінляндія та Швеція, які до початку Росією широкомасштабної війни проти України були нейтральними країнами, однак тісно співпрацювали з НАТО. Наразі позиції цих країн принципово змінилися. Через посилення загроз з боку Росії, що показав її напад на Україну, в травні поточного року уряди Фінляндії та Швеції прийняли рішення щодо вступу до Північноатлантичного союзу та подали відповідні заявки. Такі кроки Гельсінкі та Стокгольму повністю змінюють геополітичну та воєнно-стратегічну ситуацію в Європі. Водночас це здійснює вплив і на обстановку довкола України.

 

Війна Росії проти України продовжує змінювати світ. Як зазначалося вище, черговою з таких змін, яка має геополітичне та воєнно-стратегічне значення, стала відмова Фінляндії та Швеції від своїх нейтралітетів і прийняття ними рішень щодо вступу до НАТО. Це дійсно створює принципово нову ситуацію в Європі, світі та довкола України.

…Москва та особисто Путін отримали повну поразку у «битві» за вплив у світі…

Так, рішення Гельсінкі та Стокгольму щодо приєднання до Північноатлантичного союзу остаточно поставило хрест на планах Кремля щодо відродження Росії в якості «великої світової держави» зі своєю сферою виключного впливу та на російських намірах стримати процес розширення НАТО. Москва та особисто Путін отримали повну поразку у «битві» за вплив у світі. Дійсно, що це за «велика держава», якою нехтує весь світ, а вона не здатна нав’язати свою волю навіть найближчим, слабшим за неї сусідам.

Згадаймо також про ультиматуми Москви, висунуті нею наприкінці минулого року до США та НАТО. Як відомо, вони включали не тільки вимоги щодо припинення процесу розширення НАТО, але й повернення його до стану 1997 року, тобто виключення з Альянсу країн Центрально-Східної Європи та Балтії. А ще — нерозміщення ударних систем озброєнь поблизу кордонів Росії.

Саме відмова США, НАТО та України від таких вимог Москви стала причиною повномасштабного нападу Росії на нашу державу, що вже не приховується російською правлячою верхівкою. Крім того, відкрито визнається, що окрім знищення України, напад на неї мав на меті послаблення єдності Заходу та залякування його російською військовою силою.

Втім, агресивна політика Москви призвела лише до консолідації Західного світу на основі ідеї стримування Росії, у тому числі шляхом розширення НАТО. Свідченням цього є спільна позитивна реакція країн-членів НАТО на рішення Фінляндії та Швеції щодо приєднання до Північноатлантичного союзу. Причому не виключається можливість надання їм статусів повноправних членів НАТО без проходження ними процедур Плану дій щодо членства.

Агресивна політика Москви призвела до консолідації Західного світу на основі ідеї стримування Росії, у тому числі шляхом розширення НАТО

Навіть ще до вступу Фінляндії та Швеції до НАТО, Великобританія, Норвегія, Данія та Ісландія висловили готовність надати їм військову допомогу у випадку нападу на них Росії. За заявою уряду Норвегії, членство Швеції та Фінляндії в Альянсі підвищить гарантії колективної оборони та зміцнить безпеку в районі Північної Атлантики.

Певним виключенням є позиція Туреччини, яка вимагає від Гельсінкі та Стокгольму видачі представників турецької опозиції та припинення звинувачень на адресу Анкари у порушеннях прав людини. Але це питання вже вирішується у рамках можливої згоди США на передачу Туреччині новітніх винищувачів F-35, що зробить її ще більш потужним суперником Росії в Чорноморському регіоні.

 

Ще більш негативні наслідки для Росії матимуть воєнно-стратегічні аспекти змін на Європейському театрі можливих військових дій внаслідок приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО.

Насамперед це стосується перспектив виходу Альянсу на північно-західний кордон Росії від Санкт-Петербурга до Мурманська. В результаті під прямою загрозою опиниться весь цей регіон, а також транспортне сполучення Москви з північними портами країни.

Водночас Росія повністю втратить свої позиції у Балтійському регіоні, а Балтійське море фактично перетвориться у «внутрішнє море» НАТО. Внаслідок цього Балтійський флот Росії, по суті, опиниться у пастці. Через наближення військової інфраструктури НАТО до баз Північного флоту РФ ускладниться також і його положення.

Ще більш негативні наслідки для Росії матимуть воєнно-стратегічні аспекти приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО

Як ми вже писали раніше, на сьогодні Фінляндія та Швеція мають досить незначні збройні сили. Загальна чисельність ЗС Фінляндії становить 15 тис. кадрових військовослужбовців, а разом із резервістами — 34,7 тисячі. З них 27,3 тис. знаходяться у Сухопутних військах; 3 тис. — у ВМС; 4,4 тис. — у ВПС. Основу Сухопутних військ країни становлять п’ять загальновійськових бригад та одна артилерійська бригада; ВПС — три авіаційні командування (кожне включає одну винищувальну ескадрилью та підрозділи забезпечення); ВМС — два морських командування (загалом — близько 20 бойових кораблів). Чисельність ЗС Швеції складає 29 тис. осіб. З них близько 24,2 тис. знаходяться у складі Сухопутних військ та інших наземних сил; 2,1 тис. — у ВМС; 2,7 тис. — у ВПС.

Разом з тим на території Фінляндії та Швеції, вочевидь, будуть розмішені Сили швидкого розгортання НАТО та, не виключено, війська США, як це відбулося у країнах Центральної Європи та Балтії після 2014 року. Зокрема, не виключається можливість заснування у Фінляндії, Швеції та Норвегії ще одного об’єднаного армійського корпусу НАТО швидкого розгортання.

А тому Росія обов’язково постане перед необхідністю створення адекватного угруповання військ на кордоні з Фінляндією. До війни проти України у згаданому регіоні знаходилась 6-а загальновійськова армія у складі двох бригад, які прикривали Санкт-Петербург з півночі та півдня, а також 14-й армійський корпус берегових військ Північного флоту у складі трьох бригад, які прикривали Кольський півострів. Наразі більшість із цих військ вже залучені до війни проти України та частково розгромлені.

З урахуванням наведених обставин, окрім відновлення та посилення згаданих об’єднань Москва буде змушена сформувати ще одну-дві нові армії. А це знову потребуватиме коштів, людських та матеріальних ресурсів, а також відповідних озброєнь. Розв’язання даної проблеми є вкрай складним завданням навіть у мирний час, не кажучи вже про період війни, коли Росія вже зіткнулась з дефіцитом всіх із таких ресурсів.

І що найголовніше. Росія вже нічого не може зробити для виправлення розглянутої ситуації на свою користь. Хіба що погрожувати Фінляндії та Швеції «військово-технічними рішеннями», чи продовжувати спроби залякування НАТО ядерною зброєю.

 

…«Нравится, не нравится, но НАТО расширяется!»…

Попри географічну віддаленість Фінляндії та Швеції від України, розглянуті вище обставини безпосередньо стосуються українських інтересів.

По-перше, приклади Фінляндії та Швеції доводять єдність позицій Заходу у питанні стримування Росії. Виходячи з цього західні партнери України і надалі будуть підтримувати нашу державу у її протистоянні з російським загарбником.

По-друге, згода керівництва та країн-членів НАТО на приєднання Фінляндії та Швеції до організації демонструє збереження політики відкритості Північноатлантичного союзу та його готовності до подальшого розширення. Своєю чергою це означає наявність євроатлантичних перспектив також і для України. Більш того, може виникнути прецедент прискореного прийняття нових членів до Північноатлантичного союзу.

По-третє, перспективи виходу НАТО на північно-західний кордон Росії вимагають від неї відповідної реакції у військовій сфері. Це розпорошує увагу та ресурси Москви і відволікають їх від України.

І як тут не згадати тепер нову ідіому, яка запущена в інформаційному просторі наприкінці минулого року у відповідь на російські ультиматуми. «Нравится, не нравится, но НАТО расширяется!».

 

Схожі публікації