Дипломатію не можна плутати з капітуляцією

В іншому випадку загрожує найжорстокіша холодна війна

 

 

 

Ветеран популярного німецького видання Die Zeit Тео Зоммер опублікував статтю про події у галузі геополітики, спровоковані агресивними вчинками Росії, на які, відповідно, змушена реагувати міжнародна спільнота. Йдеться, зокрема, про те, що Європі і світу починає загрожувати війна, яку намагається інспірувати кремлівський лідер під тиском свого оточення, особистих неоднозначних ідеологічних та імперських переконань та об’єктивних економічних впливів. Так, надалі погіршується економічна ситуація в Росії, діють щодо неї санкції міжнародної спільноти, запроваджені через агресивну політику Путіна, які можуть призвести до вкрай небажаних для російського керівництва наслідків. Щодо повного переліку можливих відповідей США на агресивне вторгнення російських військ в Україну, то вони поки не розголошуються, чим невдоволені провідні політики і державні діячі у самих Сполучених Штатах Америки. Адже оприлюднення таких можливих санкцій, переконані вони, стало б додатковим стримуючим чинником Кремля у його планах розпочинати вторгнення до України.

Автор статті у Die Zeit пише про існуючі документальні свідчення стосовно підготовки Росії до війни, серед яких — розгортання польових шпиталів на відстані 40–80 км від державного кордону з Україною, створення значних запасів донорської крові для штучного переливання, розгортання боєготових військових угруповань, концентрація військ на визначених напрямках найбільш вірогідного вторгнення, мобілізаційна робота та психологічна обробка власного населення тощо. Отож політичне рішення стосовно початку вторгнення до України вже ухвалене. І питання наразі не про його вірогідність, а про терміни і загальний замисел воєнних дій. Можливість зупинити агресію ще є. Для чого існує небагато чинників, вказує автор статті, і вони є у США та НАТО. А ось щодо Китаю, то він, як потенційний союзник Росії та авторитетний для неї партнер по ядерному клубу, на жаль, не артикулює якихось застережень на адресу таких агресивних устремлінь свого сусіда. Напевне, розраховує, що таким чином послабляться позиції і вплив колективного Заходу на чолі зі США. Бо це для Китаю набагато важливіше, ніж доля України. Якщо це так, пише автор у Die Zeit, то залишається лише пошкодувати.

…Впливові світові держави повинні терміново розробити механізми з запобігання війні, яка може перерости у глобальне військове протистояння…

Тео Зоммер вважає, що найбільш впливові світові держави повинні терміново розробити механізми з запобігання війні, яка може перерости у глобальне військове протистояння. Зрештою, Росія і США зараз ведуть переговори. І допоки вони тривають, ніхто не скаже, як вони можуть позначитися на перебігу такого конфлікту.

…Путінська Росія ностальгічно страждає не лише від розпаду Радянського Союзу, а й від розвалу імперії Петра Великого…

Тео Зоммер згадує далі у своїй статті німецького критика, письменника та есеїста Альфреда Керра, який сказав, що у поглядах на початку 2022 року на «світовий хаос» дуже відчувається песимізм. Зараз, пише автор статті у Die Zeit, його викликають два джерела криз, а саме Україна і Тайвань, що можуть стати прелюдією до великої війни. Щодо путінської Росії, то вона ностальгічно страждає не лише від розпаду Радянського Союзу, а й від розвалу імперії Петра Великого. Нині кремлівський правитель протиставляє надмірному розширенню сфери впливу НАТО не менш перебільшену національну російську імперську політику. Китай же визначає свій авторитарний капіталізм в якості основи для глобальних претензій на світове домінування. Сполучені Штати Америки, що стали внутрішньо зруйновані після Дональда Трампа, наче після громадянської війни, позбавлені і своєї конституційної та соціальної стабільності, і здатності формувати глобальну політику конституційними силовими методами, втратили свою світову надійність. Водночас єдність Європи випробовується широкими протиріччями національних цілей, інтересів і власне цінностей.

Взаємна підозра, розчарування та звинувачення підривають довіру між державами, гальмують їхню співпрацю, — і це в той час, коли екзистенційні виклики, зокрема такі, як пандемія коронавірусу, зміна клімату, терміново закликають їх до співробітництва. І тут важливо будь-якою ціною уникати розв’язання потенційних холодних чи гарячих воєн.

На щастя, зазначає німецький аналітик, на початку 2022 року є, принаймні, один проблиск надії: після кількох місяців, протягом яких президент США Джо Байден і президент Росії Володимир Путін мали вигляд державних діячів, які як лунатики повернулися у часи Першої світової війни 1914 року, наразі спілкуються знову. Вони розмовляли телефоном протягом 50 хвилин, обговорюючи концентрацію російських військ на кордоні з Україною та вимогу Кремля надати Росії гарантій безпеки…

Питання, зазначає аналітик, стоїть так: чи вдасться розплутати клубок протиріч хоча б у нашій, європейській частині світу?

…Якщо Путін зробить рух для вторгнення в Україну, це матиме далекосяжні наслідки…

Одне є зрозумілим, зазначається у Die Zeit: якщо Путін зробить рух для вторгнення в Україну, це матиме далекосяжні наслідки. Це може бути навіть локальна війна, пророкує німецький експерт, — не великий конфлікт між Сходом і Заходом, а російсько-українське протистояння. Крім того, буде спровокована найхолодніша війна, яку тільки можна уявити, від чого будуть значні фінансові витрати та відчутні наслідки. А саме, економічні санкції, розрив економічних відносин Росії із Заходом, зупинка проекту газогону «Північний потік-2».

Наразі складно передбачити, якими будуть наслідки майбутніх переговорів. Впливові західні голоси визнають, що блок НАТО також допустився серйозних помилок у своїй політиці розширення на Схід. Висновки щодо цього можна почитати у дописах Вольфганга Ішингера, який досі є головою Мюнхенської конференції з безпеки, у американського історика, яка спеціалізується на періоді після холодної війни Мері Еліз Саротт та у французької журналістки агенції France-Presse і газети Le Monde Сільвії Кауфман. Як і Вольфганг Ішингер, Річард Хаас, президент Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations) та колишній директор з планування політики в Держдепартаменті США, сформулював пропозиції щодо розрядки кризи в Україні.

…Одна справа — не прийняти Україну до НАТО, а зовсім інша — назавжди унеможливити її членство в Альянсі. Дипломатію не можна плутати з капітуляцією…

Річард Хаас припускає, що Росія не може мати вільних рук у ситуації з конфліктом. Україна повинна мати можливість додатково озброїтися, а суворі санкції проти Росії будуть виправдані, якщо Путін віддасть наказ своїм військам на вторгнення до України. У той же час Річард Хаас вважає за доцільне надати Путіну дипломатичний шанс для того, щоб вийти із кризи. Такий шанс може передбачати посилення участі США в переговорах щодо Мінського процесу, взаємне відведення військових від кордону та готовність до переговорів про подальшу архітектуру європейської безпеки. Однак політик не погоджується з головними російськими вимогами. Адже одна справа — не прийняти Україну до НАТО, а зовсім інша — назавжди унеможливити її членство в Альянсі: «Дипломатію не можна плутати з капітуляцією», вказує Річард Хаас.

А ось головна думка та основині рекомендації Вольфганга Ішингера щодо виходу з кризи у тому, що необхідно використати для стримування стільки військової сили, скільки необхідно, і докласти стільки зусиль та вести діалог, скільки необхідно. При цьому він підкреслює два важливих пункти.

…Можливість зупинити агресію Росії ще є. Для чого у США та НАТО існує небагато чинників…

По-перше, стримування включає не лише ядерну складову і постійну присутність НАТО у країнах Балтії та Польщі, а й питання постачання Україні зброї. «Посилення» оборонної міці України не повинно бути табу для уряду в Берліні, особливо через втрату довіри до Німеччини через «Північний потік-2», вважає політик. Німеччина не повинна стояти осторонь основних подій.

По-друге, за жодних обставин Альянс не повинен просто відкидати російські пропозиції в нинішній небезпечній ситуації, а має надавати всеосяжні та конкретні контрпропозиції. Щодо можливих елементів таких пропозицій, то вони наступні:

  • оновлення Гельсінського заключного акту та Паризької хартії в рамках ОБСЄ;
  • підтвердження Основоположного акту НАТО-Росія;
  • посилення Будапештського меморандуму 1994 року, який гарантує суверенітет Україні, зокрема, в обмін на відмову від ядерної зброї;
  • посилення місії ОБСЄ в Україні;
  • переговори про контроль над ядерними та звичайними озброєннями та про заходи зміцнення довіри;
  • переговори про взаємну відмову від кібератак на критично важливі об’єкти та об’єкти військового призначення;
  • використання Ради НАТО-Росія як спільного центру врегулювання криз.

Зробити безпечними впливи Росії та безпеку разом з Росією — це надзвичайно складна проблема, зауважує Тео Зоммер. Саме зараз про це йдеться під час перемовин. Зрештою, це вже є першим проблиском надії.

 

 

Схожі публікації