«Анаконда» стискує кільця. Як США придушують Росію

Іван Січень

 

 

Посилення російської військової активності на українському напрямку залишається одним із центральних аспектів впливу як на розвиток ситуації довкола України, так і на характер відносин між Заходом та Росією. Так, після двох раундів американсько-російських переговорів на рівні представників зовнішньополітичних відомств США та РФ в січні поточного року Москва не зменшила масштабів активності своїх збройних сил поблизу кордонів нашої держави. І всі повідомлення про повернення російських військ до місць постійної дислокації лише прикривають їх чергову ротацію на полігонах. Однак у що це обходиться Росії? Ось на цьому зупинимось більш детально. Особливо зважаючи на наслідки нової «газової війни» Росії проти Європи, розпочатої ще влітку минулого року.

 

Як відомо, США пообіцяли Росії 18 варіантів відповіді, якщо вона знову зважиться напасти на Україну. Це, зокрема, нарощування американської військової присутності в країнах Центрально-Східної та Південно-Східної Європи і Балтії; збільшення обсягів військово-технічної допомоги Україні; розширення санкцій проти Росії (в тому числі щодо В. Путіна і його оточення, а також російської енергетичної галузі та фінансової сфери). У перших числах лютого поточного року Сенат США планує розглянути питання щодо запровадження вищезгаданих санкцій. Відповідний законопроєкт спільно розробили представники Демократичної та Республіканської партії США.

Загалом, НАТО та ЄС підтримали таку політику США (за винятком дещо стриманої позиції окремих європейських країн, які уникають надмірного загострення відносин з Росією). За офіційними заявами США, НАТО і ЄС, такі заходи впливу активізують відразу ж після перетину Росією українського кордону, що вважатиметься актом агресії проти України. Правду кажучи, дещо з таких заходів вже впроваджується.

США пообіцяли Росії 18 варіантів відповіді, якщо вона знову зважиться напасти на Україну

Так, США і НАТО розпочали у Середземному морі масштабне військово-морське навчання Neptune Strike-2022, яке відверто подається як реакція на збільшення військових загроз щодо їх союзників та партнерів з боку Росії. До навчання залучається авіаносна ударна група ВМС США на чолі з авіаносцем USS Harry S. Truman, кілька кораблів інших країн-членів НАТО. Опрацьовується нанесення ударів з великої відстані по кораблях і берегових об’єктах умовного супротивника, яким очевидно вважають Росію.

Також у березні поточного року в Арктиці заплановане спільне навчання Cold Response-2022 за участю 28 країн-членів НАТО. Навчання відбуватиметься на півночі Норвегії, у Норвезькому морі та в акваторії Північного Льодовитого океану за Полярним колом, де діятимуть дві авіаносні ударні групи зі складу ВМС США та Великобританії, авіація і бронетехніка. Загальна кількість учасників — 35 тис. солдатів та офіцерів. Таке навчання відбувається раз у два роки, однак цього разу його масштаби особливі. Основна мета навчання — підготовка США/НАТО до можливих бойових дій в Арктиці, де Росія збільшує свою військову присутність (в тому числі в районі норвезького острова Шпіцберген).

До того ж США збираються доправити до країн-союзників у Європі щонайменше 8,5 тис. своїх військовослужбовців. І якщо ситуація загострюватиметься, то їх кількість може збільшитися вдесятеро. До слова, у підвищений ступінь бойової готовності вже приведені частини сил реагування США/НАТО загальною чисельністю близько 40 тис. осіб.

Слід також відзначити дії окремих країн-членів членів НАТО з демонстрації підтримки партнерів, які знаходяться на передових рубежах протистояння з Росією. Так, Данія направила фрегат у Балтійське море та чотири винищувачі F-16 до Литви. Іспанія надіслала кораблі для посилення угруповання ВМС НАТО в Чорному морі і готує відправити свої винищувачі до Болгарії. Франція повідомила про свою готовність направити війська до Румунії під командування НАТО. Нідерланди підвищили бойову готовність своїх армії і флоту, а до Болгарії направили два винищувачі F-35.

Те ж стосується і України, яку фактично вже вважають військовим союзником США і НАТО попри відсутність у неї відповідного офіційного статусу. Наприклад, у грудні минулого року президент США Дж. Байден схвалив виділення Україні нового пакету військової допомоги в обсязі 200 млн дол. Це вже другий такий пакет додаткової підтримки України після того, як їй надали озброєнь в серпні 2021 року на суму 60 млн дол. Щодо конкретного переліку наданого Україні озброєння Сполученими Штатами, то його не розголошують. Та якщо звернутися до оприлюднених у ЗМІ даних, то це пускові установки протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) Javelin з відповідними ракетами, снайперські гвинтівки, кулемети Browning М2 (калібру 12,7 мм), понад 800 ручних одноразових гранатометів М141 BDM (SMAW-D), інші види боєприпасів. Також є рішення про передачу Україні п’ятьох вертольотів Мі-17, які раніше призначалися для Афганістану.

Україну фактично вже вважають військовим союзником США і НАТО попри відсутність у неї відповідного офіційного статусу

І як вже згадувалося раніше, країни Балтії (з дозволу США) почали постачати Україні ПТРК Javelin та ПЗРК, Великобританія — ПТРК ближньої дії NLAW, Чехія — артилерійські снаряди великих калібрів. Військове спорядження Україні надає також Німеччина, яка раніше категорично відмовлялася це робити. Йдеться, зокрема, про захисні шоломи та польовий шпиталь.

 

…Росії вже бракує резервів, які задіяні як проти України, так і для стримування витоків ісламського екстремізму з Афганістану…

Поки що все це можна вважати першими кроками партнерів України, однак і цього достатньо, щоб у Росії вже з’явилися суттєві проблеми. Дії США і НАТО у військовій сфері змушують Москву робити адекватні кроки на основних напрямках можливого зіткнення сторін — насамперед у Чорноморському, Балтійському та Арктичному регіонах. Але ж для цього Росії вже бракує резервів, які задіяні проти України та для стримування витоків ісламського екстремізму з Афганістану. Про що свідчить направлення Росією своїх військ до Білорусі аж з Далекого Сходу (виконується під приводом проведення навчань). До речі, це відчутно послаблює Східний військовий округ ЗС РФ, розгорнутий проти Китаю та США і Японії в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. До того ж, попри декларації Пекіна і Москви про побудову відносин стратегічного партнерства сторін, Китай має територіальні претензії до Росії і може зважитися їх реалізувати у випадку виникнення збройного конфлікту між РФ та США/НАТО. Тому Росія змушена поступатися Китаю, в тому числі в плані надання йому більш широкого доступу до своїх природних ресурсів, спрощення умов бізнесової та іншої діяльності китайських громадян на російській території. Своєю чергою це прискорює китайську експансію на Далекому Сході та в Східному Сибіру Росії, фактично перетворюючи її на сателіта і сировинний придаток Китаю.

Ще більш неприємні для Росії процеси спостерігаються в її економіці. Причому, навіть без запровадження США та ЄС нових щодо неї санкцій. Лише оголошення про таку можливість призвело до падіння російського фондового ринку та зниження курсу рубля. За оцінкою журналу Forbes, внаслідок цього лише в січні поточного року провідні російські олігархи втратили близько 30 млрд дол. Найбільших збитків зазнав Л. Міхельсон, який входить до оточення В. Путіна і є власником компаній «Новатек» (другий за потужністю виробник природного газу в Росії) та «Сибур» (найбільший нафтохімічний холдинг у РФ). Всупереч різкому зростанню у світі цін на газ і нафту, його статки скоротилися на 2,1 млрд дол. Майже таких же збитків — 1,9 млрд дол. — зазнав і член ради директорів згаданих компаній С. Тимченко.

Ще більш неприємні для Росії процеси спостерігаються в її економіці

До списку російських олігархів, які втратили понад 1 млрд дол., увійшли також: С. Керімов, сенатор, контролює найбільшу в РФ компанію з видобутку золота «Полюс» — 1,8 млрд дол.; О. Мордашов, власник компанії «Северсталь» — 1,7 млрд дол.; Д. Свердлов, засновник підприємства з виробництва електромобілів Arrival — 1,6 млрд дол.; О. Мельниченко, власник «Сибірської вугільної енергетичної компанії» та «Єврохиму» — 1,5 млрд дол.; О. Тіньков, засновник банку TCS Group — 1,43 млрд дол.; В. Рашніков, голова та власник «Магнітогорського металургійного комбінату» — 1,3 млрд дол.; М. Фрідман, співвласник інвестиційного бізнесу LetterOne та «Альфа Груп» — 1,12 млрд дол.; В. Потанін, голова та власник «Норнікеля» — 1,1 млрд дол. Падіння акцій згаданих компаній фактично дорівнює періоду локдауну в пік пандемії COVID-19 в 2020 році. Ще близько 2,6 млрд дол. втратили російські банки.

І це ще не все.

Спроби Москви натиснути на ЄС у спосіб обмеження постачання газу призвели до діаметрально протилежних наслідків

Спроби Москви натиснути на ЄС у спосіб обмеження постачання газу до Європи призвели до діаметрально протилежних наслідків. Країни Європейського Союзу почали масово відмовлятися від російського трубопровідного газу і переходити на використання скрапленого природного газу зі США, Катару та Австралії. Як наслідок, у січні 2022 року постачання СПГ зі США до Європи вп’ятеро перевищили експорт газу російською компанією «Газпром». При цьому протягом вказаного періоду загальні обсяги постачання російського газу до ЄС скоротилися вдвічі, якщо порівнювати з показниками січня минулого року. І навіть більше, європейські енергетичні компанії взагалі не виключають можливості повної відмови від імпорту газу з Росії.

До цього можна додати ще і іміджеві втрати президента РФ В. Путіна як всередині країни, так і загалом у світі. По суті, його вже сприймають на рівні таких міжнародних ізгоїв як лідерів Північної Кореї та Ірану. А оприлюднення США закордонних рахунків В. Путіна та членів його сім’ї завдасть ще більшого удару по авторитету очільника Росії, аніж це зробив відомий фільм О. Навального про путінський палац на Чорноморському узбережжі Кавказу. Точно так же не сприятимуть зміцненню позицій В. Путіна і нові санкції проти його найближчого оточення, яке і без того починає демонструвати своє невдоволення політикою Кремля.

 

Взагалі ж створюється враження, що США свідомо відчутно послаблюють Росію

Взагалі ж створюється враження, що США свідомо відчутно послаблюють Росію, перехоплюючи у неї іноземні інвестиції, вичавлюючи її з європейського енергетичного ринку, а також дестабілізуючи російську політичну систему. Метою США є усунути Росію, як головного військового супротивника, а також зміцнити власну економіку за її рахунок. Як наслідок, єдиним геополітичним опонентом США залишиться Китай, якого Вашингтон вважає своїм економічним і геополітичним конкурентом, однак з великим потенціалом для двостороннього співробітництва. При цьому, судячи з усього, США і КНР вже досягли взаємної згоди щодо розподілу між собою сфер впливу у світі, включно з пострадянським простором та самою Російською Федерацією. В рамках такого розподілу США взяли на себе відповідальність за безпеку Європи та країн колишнього СРСР європейського та демократичного вибору. В обмін на це США, очевидно, погодились на включення до сфери впливу КНР Центральної Азії та східної частини Росії.

Звичайно, це досить спрощена оцінка, однак її підтверджують практичні кроки США і Китаю. Зокрема, ми вже писали про наслідки виходу США з Афганістану, що змінило баланс сил в регіоні на користь КНР. Водночас США домовляються з Китаєм щодо здійснення ним впливу на політку Росії стосовно України. Шкода тільки, що у розглянутій ситуації всі провідні держави світу знову домагаються свого за рахунок України. І до того ж вона насправді може стати об’єктом нового збройного нападу з боку Росії.

 

Схожі публікації