76-а сесія Генеральної асамблеї ООН. Глобальні і регіональні проблеми світу та інтереси України

Іван Січень

 

 

Влітку поточного року ми визначали і уточнювали основні тенденції розвитку ситуації у світі і окремих регіонах, як правило виходячи з наслідків важливих міжнародних подій. Зараз такі підходи доречні для аналізу підсумків 76-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, що відбулася у вересні поточного року. Тип паче, що у її роботі брали участь президенти США Дж. Байден та України В. Зеленський.

Загалом промови учасників асамблеї підтвердили раніше зроблені висновки, дозволивши розкрити цілу низку нових аспектів стосовно інтересів України.

 

В рамках 76-ї сесії Генеральної асамблеї ООН лідери та представники провідних держав світу і міжнародних організацій, а також окремих країн, включно з Україною, виклали свої погляди на особливості поточної міжнародної обстановки та шляхи розв’язання найбільш важливих проблем світового чи регіонального рівнів. При цьому досить показовим став факт спільного сприйняття подібних проблем, як і необхідності об’єднати зусилля світової спільноти для їх урегулювання. У наведеному контексті насамперед відзначалася важливість відновлення ролі ООН як дієвої міжнародної організації. Разом з тим, як і раніше, у багатьох випадках учасники сесії висловлювали діаметрально протилежні бачення причин виникнення загроз світовій та регіональній безпеці, а також способів їх подолання.

На жаль, в рамках однієї статті практично неможливо проаналізувати всі міжнародні проблеми, що розглядалися на 76-й сесії ГА ООН. Тому зупинимося лише на найбільш важливих за значенням, що безпосередньо стосуються нашої держави.

 

…Головну загрозу світовій безпеці становлять наслідки пандемії COVID-19 і глобальних кліматичних змін…

Так, як і минулого року, головну загрозу світовій безпеці становлять наслідки пандемії COVID-19 і глобальних кліматичних змін, що впливають на інтереси всіх країн та гальмують розвиток світової економіки.

В той же час між США та КНР спостерігається наявність суперечностей щодо причин виникнення пандемії. На 76-й сесії ГА ООН про суперечності відкрито не згадувалося, однак вони відображалися у публікаціях американських і китайських ЗМІ та заявах політиків. Вашингтон не переставав звинувачувати Китай у причетності до виникнення пандемії, а той категорично відкидав такі звинувачення, заявляючи, що їх мета — винятково підірвати позиції КНР у рамках американсько-китайського протистояння. Своєю чергою, більшість країн та міжнародних організацій закликала не політизувати пов’язану з пандемією ситуацію, а зосередитись на тому, щоб запобігати її поширенню.

Досить непростий стан справ і щодо боротьби з глобальними кліматичними змінами. Незважаючи на те, що провідні держави світу приєдналися до відповідних міжнародних угод, вони не завжди в повній мірі виконують їх положення.

 

…Критичною проблемою глобального рівня вважається протистояння між провідними державами світу — США та Росією і Китаєм…

Поряд зі згаданими загрозами критичною проблемою глобального рівня вважається протистояння між провідними державами світу, а саме — США та Росією і Китаєм. Втім, вони знову ж таки по-різному пояснюють причини зазначеної тенденції.

Так, як висловився президент США Дж. Байдена у виступі на сесії ГА ООН, основною з таких причин є спроба сильних країн домінувати над слабшими, через що Вашингтон та його союзники змушені цьому протидіяти.

Міністр закордонних справ РФ С. Лавров, зі свого боку, звинуватив Захід у: спробах виключити з процесу вироблення глобальних рішень тих суб’єктів міжнародного права, які мають іншу точку зору; нав’язуванні своєї волі іншим країнам та здійсненні тиску на них; виході із базових договорів в галузі стратегічної безпеки у світі; протидії чинним інтересам Росії, в тому числі на пострадянському просторі.

На відміну від нього лідер КНР Сі Цзіньпінь утримався від відвертої критики Заходу, зосередившись на питаннях протидії COVID-19 та способах відновлення світової економіки, а також висловився за побудову мирного, відкритого та демократичного світу. Разом з тим, низка китайських СМІ фактично підтримала виступ С. Лаврова.

Незважаючи на появу в світі нових проблем, ситуація довкола України залишається в полі зору світової спільноти. Зокрема, під час 76-ї сесії ГА ООН українське питання порушувалося у виступах керівництва ООН, США, ЄС, Канади, інших західних країн, а також Туреччини та Росії.

Зокрема, одним із питань порядку денного сесії став розгляд подій, що стосуються тимчасово окупованих територій України. При цьому західні країни і міжнародні організації були одностайними у підтримці України, не визнавали російську анексію Криму, а також засудили політику Москви на українському напрямі. Крім того, робився наголос на незаконності російських парламентських виборів на Кримському півострові та окупованих територіях Донбасу.

Довідково:

Раніше в ООН опублікували нову доповідь генерального секретаря ООН А. Гутерреша про порушення прав людини в окупованих Криму і Севастополі. Документ охоплює період з 1 липня 2020 року по 30 червня 2021 року, та містить широкий спектр порушень прав людини і міжнародного гуманітарного права.

На противагу цьому міністр закордонних справ РФ С. Лавров під час 76-ї сесії ГА ООН знову заперечував причетність Росії до подій на Донбасі (називав це «внутрішнім конфліктом в Україні»), а також звинуватив Україну у невиконанні Мінських домовленостей. В той же час С. Лавров висловив негативне ставлення Москви до рішень західних країн про невизнання російських виборів в Криму, що було названо застосуванням «подвійних стандартів» щодо визнання прав націй на самовизначення. Були також висловлені фактичні претензії Росії на новий переділ світу, як це зробили США та СРСР на Ялтинській конференції у 1945 році наприкінці Другої світової війни.

 

…Зважаючи на виступи учасників 76-ї сесії ГА ООН, увага до України дещо знижується, що пов’язується з появою у світі нових проблем та конфліктів…

Подальша підтримка України західними країнами та міжнародними організаціями має для неї позитивне значення. Разом з тим, зважаючи на виступи учасників 76-ї сесії ГА ООН, увага до неї дещо знижується, що пов’язується з появою у світі нових проблем та конфліктів.

Водночас відбуваються зміни у пріоритетах США, які планують активізувати зусилля з: протидії COVID-19; збільшення обсягів надання допомоги країнам, які потерпають від глобальних кліматичних змін; просування демократії у світі; недопущення створення ядерної зброї Іраном та денуклеаризації Північної Кореї; захисту американських інтересів в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. Ще одним пріоритетом для США є підтримка Ізраїлю у його протистоянні з арабськими світом.

Звичайно, США продовжують тиснути на Росію в рамках політики санкцій, не відмовляються підтримувати Україну, нарощуючи військове та військово-технічне з нею співробітництво, а також активно демонструють військову потугу на Європейському театрі. Але у той же час Вашингтон прагне уникати надмірного ускладнення відносин з Москвою.

По суті, такі ж позиції і у інших західних країн, в тому числі ФРН та Франції, як членів «нормандської» групи, а також Польщі, Литви, Латвії та Естонії, як основних партнерів Україні в Центрально-Східній Європі і Балтії. Це ж стосується і керівництва НАТО та ЄС. Фактично під час 76-ї сесії ГА ООН всі вони обмежилися лише заявами про підтримку України та негативними деклараціями стосовно Росії, і не обіцяли посилювати на неї тиск.

Все це дозволяє Москві продовжувати свою відверто агресивну політику щодо України, включно з можливістю розширювати масштаби збройної агресії. Зокрема, з початком 76-ї сесії ГА ООН Росія відновила чергову серію масштабних військових навчань поблизу українських кордонів.

 

…Поряд із глобальними проблемами у центрі уваги світової спільноти залишаються збройні конфлікти в низці регіонів світу…

Поряд із глобальними проблемами у центрі уваги світової спільноти залишаються збройні конфлікти в низці регіонів світу. При цьому відмічається, що їх масштаби можуть розширитися, а також негативно вплинути на сусідні регіони.

Зокрема, однією з головних тем дебатів учасників 76-ї сесії ГА ООН стала ситуація в Афганістані після виведення звідти американських військ. Представники ООН та західних країн вказали на негативні наслідки факту захоплення талібами влади в Афганістані, насамперед їх масові репресії стосовно своїх супротивників та порушення прав людини. Своєю чергою у виступах та зверненнях лідерів країн Центральної Азії лунало занепокоєння витоками біженців з Афганістану та можливістю дій ісламських екстремістів з його території. Зокрема, всупереч своїм попереднім обіцянкам не здійснювати експансію у північному напрямку таліби, звинувативши Таджикистан у втручанні в їх внутрішні справи, пригрозили вдатися до відповідних кроків у відповідь. Тому низка країн, в тому числі союзники та партнери США, засудили їх вихід з Афганістану, що стало черговим ударом по репутації Вашингтону у світі.

Водночас йшлося про обстановку в зонах конфліктів на Кавказі, Близькому Сході, у Північній та Центральній Азії, а також в Індійсько-Тихоокеанському регіоні. При цьому представники ворогуючих сторін, як і їх іноземні партнери, демонстрували принципово різне бачення характеру згаданих конфліктів, що підтвердило фактичну неможливість їх мирного врегулювання (як і конфлікту на Донбасі). Все це є саме тими чинниками, які відвертають увагу світової спільноти від України.

 

В якості окремого аспекту 76-ї сесії ГА ООН можна відзначити підтвердження остаточного розподілу колишнього Радянського Союзу на кілька груп країн, у яких зовсім різні інтереси, через що Росія не зможе відновити його подобу у новій формі.

Так, президент України В. Зеленський та прем’єр-міністр Грузії І. Гарібашвілі, як лідери колишніх радянських республік європейського і євроатлантичного вибору, підтвердили європейський курс своїх країн, висловили наміри і надалі протидіяти збройній агресії з боку Росії та звільнити окуповані нею території, а також продемонстрували готовність до повноцінної участі у намаганнях світової спільноти вирішувати глобальні та регіональні проблеми. Так, І. Гарібашвілі виступив з «Мирною ініціативою сусідства» для Чорноморського регіону.

Прем’єр-міністр Білорусі В. Макей, як представник країни-головної союзниці Росії, в основному повторив тези виступу С. Лаврова і звинуватив Захід у тому, що він тисне на Білорусь, намагаючись змінити її владу за допомогою «кольорової» революції. Цим він і пояснив плани Білорусі щодо поглиблення інтеграції з Росією.

Президент Узбекистану Ш. Мірзійоєв та президент Туркменістану Г. Бердимухамедов, як керівники країн колишнього СРСР, що проводять нейтральну політику, зосередили свою увагу на питаннях підтримки міжнародних зусиль зі згаданих вище проблем, а також економічного розвитку та забезпечення безпеки Центральної Азії. У цьому зв’язку вони висунули ініціативи стосовно: ухвалення спеціальної резолюції ООН про зміцнення взаємопов’язаності Центральної та Південної Азії; проведення в Ташкенті міжнародної конференції з питань відновлення світової економіки; створення зони миру, довіри та співробітництва «Центральна Азія — Каспійський регіон». Разом з тим, про розвиток відносин з Росією не було сказано жодного слова.

На полях 76-ї сесії ГА ООН відбулась також заочна «перепалка» між президентом Азербайджану І. Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Н. Пашиняном стосовно Нагірного Карабаху.

 

…ООН фактично перетворюється винятково на «дискусійний клуб», втрачаючи своє значення як дієвої міжнародної організації…

За підсумками 76-ї сесії Генеральної асамблеї ООН ухвалено підсумкову резолюцію, де відзначаються основні з міжнародних та регіональних проблем, а також міститься заклик об’єднати зусилля світової спільноти для їх подолання. Втім, жодних конкретних шляхів щодо розв’язання такого завдання, по суті, не було запропоновано. Це ще раз демонструє, що ООН фактично перетворюється винятково на «дискусійний клуб», втрачаючи своє значення як дієвої міжнародної організації.

З огляду на це, Україна може розраховувати на ООН лише як міжнародний майданчик, де обговорюються проблеми, пов’язані зі збройною агресією Росії та анексією нею Криму і окупованих територій українського Донбасу. Однак, такі переговори з високою ймовірністю не матимуть бажаних практичних наслідків. Тим не менш, використання Україною різних майданчиків ООН у згаданих цілях дозволять їй зберігати українське питання в полі зору світової спільноти, а також систематично демонструвати світу справжній характер політики Москви.

 

Схожі публікації