Розвідувальні служби Німеччини

 

Розвідувальні служби Німеччини: структура, керівництво, завдання і правові аспекти діяльності

О. Василенко, студент 2 групи ФПвН

 

Вступ

He секрет, що на сьогоднішній день розвідка являє собою чи не найважливіший елемент державного функціонування, що дозволяє управлінню країни отримати інформацію найвищої цінності та обрати найбільш вдалий вектор подальших дій. Ба більше, дивлячись на найпотужніших гравців світової арени сучасності, можна із впевненістю сказати, що потужна і авторитетна розвідка є сталим і незмінним атрибутом розвинених держав. Не є винятком і країни європейського континенту, чиї розвідки пускають коріння у часи Середньовіччя та на сьогодні мають доволі розгалужену структуру та різноманітний функціонал.

Говорячи про країни, що стабільно посідають найвищі щаблі у світових рейтингах з економічного розвитку, з європейських держав на думку одразу спадає Німеччина, що є одним з безапеляційних лідерів у міжнародному політикумі. Проте говорячи про причини такого небувалого розвитку варто відзначити не лише такі фактори успіху, як освіту, дієві органи державної влади та згуртованість суспільства, а й надзвичайно ефективні розвідувальні органи, що виконують свої функції одразу на кількох невидимих фронтах.

Варто також зауважити, що розвідка не з’являється на пустому місці. Таким чином, німецькі розвідувальні структури подолали чимало перешкод на шляху до свого становлення. У цьому аспекті варто згадати також про нелегку долю Німеччини у ХХ столітті, адже чималий вплив на цю країну справили дві Світові війни, а також фактична політична роз’єднаність на дві ідеологічно різні частини, які згодом довелося наново інтегрувати, повертаючи країні колишню міць. Виходячи з цього, сучасна німецька розвідка поєднала в собі головні ідеї своїх попередників та головних ініціаторів, а саме Фрідріха II, Вільгельма Штібера, Вальтера Ніколаї та окремі аспекти діяльності Абверу вкупі з їх прямими східно- і західнонімецькими послідовниками. [1]

Отже, у цій роботі буде детально розглянути такі питання, як структура і керівництво німецької розвідки, їхні завдання, а також правові особливості їхньої розвідувальної діяльності.

 

Структура і керівництво німецької розвідки

Відомо, що на сьогоднішній день в Німеччині успішно діють три розвідувальні управління, що оперують на федеральному рівні. До таких управлінь належить Федеральне відомство з охорони конституції (Bundesamt für Verfassungsschutz} [додаток 1], Федеральна розвідувальна служба (Bundesnachrichtendienst} [додаток 2] та Служба військової контррозвідки (Amt für den militärischen Abschirmdienst} [додаток 3]. Окрім цього, в Німеччині оперують інші органи, що наділені розвідувальними функціями, серед яких можна виокремити Державне відомство з охорони конституції (Landesbehörde für Verfassungsschutz}, Центральний офіс інформаційних технологій в оборонному секторі (Zentrale Stelle für Informationstechnik im Sicherheitsbereich}, Федеральна служба інформаційної безпеки (Bundesamt für Sicherheit in der Informationstechnik}, Командування стратегічного спостереження (Kommando Strategische Aufklärung}, а також Служба федеральної кримінальної поліції (Bundeskriminalamt}, що не є розвідувальним органом, проте частково корелює з розвідувальною діяльністю та є надзвичайно близькою за функціоналом до американського аналога — ФБР.

Вкупі ці органи складають щільну та високоефективну мережу розвідувальних структур, що доволі вдало виконують покладені на них обов’язки та є незамінним сателітом тривалого процесу процвітання економічної, соціальної, військової та геополітичної сфер у Німеччині. Проте варто зауважити, що така система потребує досконалого взаємоузгодження, а також чіткої ієрархічності, що й зумовлюється не лише пропрацьованою вертикаллю керівництва, а й стійкістю її структури.

Говорячи про структуру німецької розвідки, з вищенаведеного переліку розвідувальних служб варто виокремити найголовніші з них, якими є Федеральне відомство з охорони конституції, Федеральна розвідувальна служба та Служба військової контррозвідки.

Отже, Федеральне відомство з охорони конституції було засновано у 1950-ому році та з того моменту підпорядковувалось Міністерству внутрішніх справ Німеччини. Окрім цього, за діяльністю даного Відомства стежить Бундестаг та Федеральна комісія захисту даних та свободи інформації. [2] Попри те, що Федеральному міністрові внутрішніх справ належить уся повнота влади над цим органом, не варто забувати про парламентський контроль різноманітних комітетів Бундестагу та впливу судової гілки, через яку можна оспорити усі дії Федерального відомства. Штаб-квартира Федерального відомства з охорони конституції знаходиться у Кельні [додаток 4] та очолюється президентом (Томас Гальденванг) [додаток 5] і двома віце- президентами (Ернст Штель і Зінан Зелен). [3] Також варто зазначити, що дане Відомство складається з восьми департаментів, серед яких: 1) Департамент Z — головне управління, 2) Департамент IT — інформаційні технології, 3) Департамент 1 — базова проблематика, 4) Департамент 2 — правий екстремізм та тероризм, 5) Департамент 3 — центральна операційна підтримка, 6) Департамент 4 — контршпіонаж і протидія промисловому ешпіонажу, 7) Департамент 5 — лівий екстремізм та екстремізм серед іноземців, 8) Департамент 6 — ісламський екстремізм та тероризм. [4]

Переходячи до Федеральної розвідувальної служби варто зазначити, що вона існує з 195 6-ого року і базується у столиці Німеччини — Берліні [додаток 6]. Ця служба підпорядковується Відомству федерального канцлера Німеччини та серед керівного складу має президента (Бруно Каль) [додаток 7] та трьох помічників: віце-президента, віце-президента з військових питань, а також віце- президента з питань головного функціонування та модернізації. [5] Окрім цього, у структурі Федеральної розвідувальної служби виділяють десять директоратів, а саме: 1) Директорат регіонального аналізу, 2) Директорат щодо тероризму та міжнародних злочинів, 3) Директорат щодо зброї масового знищення, 4) Директорат радіолокаційної розвідки, 5) Ситуативний центр, 6) Внутрішня служба, 7) Директорат інформаційних технологій, 8) Центральна служба, 9) Директорат безпеки, 10) Релокаційний директорат. [6]

Говорячи про Службу військової контррозвідки, цей орган був заснований у 1956-ому році в Кельні, [додаток 8] є підрозділом Бундесверу та підпорядковується Міністерству оборони Німеччини. Керівником організації є президент (Ульріх Біркенхайєр) [додаток 9]. [7] Також слід зазначити, що за структурою у Службі військової контррозвідки виокремлюється п’ять департаментів: 1) Департамент І: Центральний апарат, 2) Департамент II: Боротьба з екстремізмом і тероризмом, 3) Департамент III: Контррозвідка і оперативне забезпечення безпеки, 4) Департамент IV: Захист таємниць (персональних даних та даних про об’єкти), 5) Департамент V: Технічні служби [додаток 10]. Також цей орган має дванадцять територіальних осередків, що рівномірно розташовані в містах Німеччини (Кіль, Ганновер, Вільгельмсгафен, Гільден, Майнц, Кобленц, Штутгарт, Мюнхен, Амберг, Лейпциг, Швіволзе, Росток). [8]

Підсумовуючи, німецька розвідка має надзвичайно чітку і збалансовану структуру, що дозволяє їх діяти з максимальною ефективністю та досягати поставлених результатів, не забуваючи про таке явище, як спадковість керівництва, адже, як правило, керівники цих органів виконують свої обов’язки не менше п’яти років.

 

Завдання німецької розвідки

Беззаперечним є той факт, що окрім структури та керівництва для успішності розвідки важливим є чітке визначення цілей та пріоритетів. У Цьому аспекті загальними для німецької розвідки завданнями є охорона національних інтересів, дія в інтересах обороноздатності і суверенності власної країни, її активний розвиток та протидія внутрішнім та зовнішнім ворогам. Виходячи з цього, варто проаналізувати, як само ці функції розподілені між трьома головними розвідувальними відомствами Німеччини.

Федеральне відомство з охорони конституції ставить собі за мету оберігати інтереси країни та німецького суспільства на внутрішньому фронті. Ця організація покликана спостерігати за організаціями, що можуть нести загрозу миру та злагоді всередині країни, у зв’язку з чим Відомство відстежує діяльність як право- так і ліворадикальних угруповань, ісламістських осередків, а також запобігає витокам конфіденційної інформації та шпіонажу на підприємствах. [9]

У свою чергу, Федеральна розвідувальна служба покликана захищати державні інтереси на зовнішньому векторі, повідомляючи уряд Німеччини про всі потенційні загрози, джерело яких знаходиться за кордоном. Задля виконання цього завдання ця Служба збирає інформацію щодо зброї масового знищення, груп терористів, розповсюдження наркотиків, незаконну міграцію, відмивання грошей та інші надзвичайно важливі дані. [10]

Говорячи про Службу військової контррозвідки, її цілі та завдання дуже тісно пов’язані з діяльністю Бундесверу. Ця Служба покликана убезпечувати німецькі збройні сили від різноманітних видів саботажу, шпіонажу, витоків інформації, а також захист військових таємниць. [11]

Аналізуючи вищенаведену інформацію, можна сказати, що цілі і завдання головних розвідувальних органів Німеччини є чітко окресленими і в той же час доволі широкими, що дозволяє ефективно виконувати покладені на них повноваження та неодмінно сприяти розвитку власної держави.

 

Правові особливості розвідувальної діяльності Німеччини

Попри те, що діяльність розвідки доволі часто стоїть на межі законності, а іноді навіть перетинає її, жодна розвідувальна служба не може повністю існувати поза правовим полем. Не є винятком у цьому аспекті й Німеччина, де діяльність розвідки є чітко визначеною законами та в певною мірою контролюється усіма трьома гілками влади.

Ключовим аспектом діяльності трьох головних розвідувальних управлінь Німеччини полягає у відсутності поліцейських повноважень, що не дає їхнім співробітникам можливості затримувати осіб і спонукає взаємодіяти з іншими силовими структурами.

Вдаючись до телеологічного та історичного тлумачень, можна простежити, що вперше положення про розвідувальну діяльність у Німеччині були закріплені в Основному Законі, внаслідок прийняття якого й утворилося Федеральне відомство з охорони конституції. [12]

Також діяльність розвідки регламентується федеральними законами, в яких чітко прописуються повноваження конкретних органів, їхній функціонал та структурні особливості. Як приклад, можна навести федеральний закон від 20 грудня 1990 року та поправки до цього закону від 22 квітня 2005 року, положення яких стосуються діяльності Служби військової контррозвідки та визначають його як організацію з контррозвідувальними функціями, що діє в оборонній сфері. [13], [14]

Отже, попри те, що розвідка час від часу вдається до методів Макіавеллі, ґрунтовний правовий базис є необхідною складовою задля обмеження свавілля розвідки та адекватним алгоритмом регламентації її діяльності.

 

Висновок

Проаналізувавши діяльність німецької розвідки в аспекті її структури та керівництва, завдань і пріоритетів, а також правового аспекту діяльності, можна дійти висновку, що єдність і зважене регламентування кожного з цих елементів є одним з головних факторів її розвитку та успішності, а також є запорукою ефективної ролі розвідки у розбудові Німецької держави і підтвердження її статусу як одного зі світових лідерів сучасності.

 

Додаток 1.

Федеральне відомство з охорони конституції
Bundesamt für Verfassungsschutz

Додаток 2.

Федеральна розвідувальна служба
Bundesnachrichtendienst

Додаток 3.

Служба військової контррозвідки
Bundesamt für den Militärischen Abschirmdienst

Додаток 4.

Штаб-квартира Федерального відомства з охорони конституції у Кельні

Додаток 5.


Президент Федерального відомства з охорони конституції Томас Гальденванг

Додаток 6.

Штаб-квартира Федеральної розвідувальної служби у Берліні

 

Список використаних джерел

[1] Global Secret and Intelligence Services I: Hidden Systems, page 345

[2] “2011 Annual report on the Protection of the Constitution” (PDF). Berlin: Federal Ministry of the Interior. 2011. p. 13. Archived from the original (PDF) on 23 September 2015. Retrieved 16 May 2013.

[3] “Organisation “. Cologne: Bundesamt für Verfassungsschutz. Retrieved 23 August 2010

[4] “Organisation”. Cologne: Bundesamt für Verfassungsschutz. Retrieved23 August 2010.

[5] Die Leitung des BND — Der Präsident und die Vizepräsidenten stellen sich vor. In: http://www.bnd.bund.de/. Bundesnachrichtendienst, abgerufen am Juli 2019.

[6] https://www.bnd.bund.de/DE/Der_BND/Abteilungen/abteilungen_node.html

[7] Webseite des MAD: Amtsleitung Präsident (Archiv)

[8] Florian Flade, Simone Meyer: Geheimdienst der Bundeswehr bricht das Schweigen. In: Die Welt (Onlineausgabe). 18. Februar 2013, abgerufen am 18. Februar 2013: „Erstmals in der 57-jährigen Geschichte des MAD gibt der Präsident ein Interview. “

[9] “Tasks”. Cologne: Bundesamt für Verfassungsschutz. Retrieved 23 August 2010.

[10] The Oxford Handbook of National Security Intelligence, page 797

[11] Verfassungsschutzbericht 2009 Архівовано 22 листопад 2010 у Way back Machine., Vor abfas sung (PDF) S. 9

[12] Helmut Roewer; Stefan Schäfer; Matthias Uhl, eds. (2003), Lexikon der Geheimdienste im 20. Jahrhundert [Secret Service in the 20th Century Encyclopedia] (in German), Munich: Herbig, pp. 60-63

[13] Federal Official Gazette (BGBl) Ipp. 2954, 2977

[14] Federal Official Gazette (BGBl) Ip. 1106.

 

 

 

Схожі публікації