Інтеграція чи розпад? Вплив військової агресії Росії проти України на реалізацію російських інтеграційних ініціатив на пострадянському просторі

З початку 2000-х років стратегічною метою режиму В. Путіна залишається відродження Росії як «великої світової держави», спроможної зайняти місце колишнього СРСР. На сьогоднішній день головним інструментом Москви в досягненні такої мети є побудова т. зв. Євразійського союзу (на засадах розширення та трансформації вже існуючого Митного союзу, з 1 січня 2015 року — Євразійського економічного союзу), що має закріпити російський контроль над пострадянським простором.

При цьому, на відміну від Європейського Союзу, який є винятково добровільною організацією з рівними правами її членів, Росія будує свій Євразійський союз, вдаючись до всебічного тиску на його потенційних учасників (у розумінні Кремля), в т. ч. і військову силу. Прикладом такого підходу Москви є її політика щодо України, включно з військовою агресією проти нашої Держави.

Аналогічна політика Росії і стосовно інших країн колишнього СРСР демократичного вибору, насамперед Молдови та Грузії. Останнім часом про це свідчить як посилення тиску РФ на згадані країни у політичній, економічній та інформаційній сферах, так і військове вторгнення Росії до Грузії у 2008 році, а також провокування напруженості і нарощування російської військової присутності в зонах придністровського, абхазького та південно-осетинського конфліктів.

Щоправда, всі ці діяння не зупинили процес європейської інтеграції України, Молдови та Грузії і не змусили їх рухатися в напрямку Митного союзу (МС) з перспективою членства у майбутньому Євразійському економічному союзі (ЄАЕС). Попри подальші спроби Москви реалізувати свої наміри, остаточну крапку на її планах поставило підписання Україною, Молдовою та Грузією угод про асоціацію та створення зон вільної торгівлі з Європейським Союзом, що фактично їх європейський вибір зробило незворотнім.

І навіть більше, військова агресія Росії поти України стала каталізатором деструктивних процесів всередині Митного союзу, що, по суті, унеможливило його реальний розвиток, як повноцінної політико-економічної організації. Наприклад, посилилося негативне ставлення до російських інтеграційних ініціатив керівництва, бізнесових кіл та населення чинних та потенційних учасників згаданих вище «союзів», які вибудовуються під егідою Російської Федерації.

Так, своє невдоволення Росією та Митним союзом вже неодноразово демонстрували представники державного керівництва, бізнесу та громадськості Казахстану і Білорусі як на офіційному рівні, так і під час різноманітних конференцій, круглих столів та громадських слухань. Все частіше висловлюються сумніви щодо доцільності подальшої участі цих країн в інтеграційних об’єднаннях з Росією.

Проти вступу своїх країн до російських «союзів» виступають і опозиційні сили та переважна частина населення Вірменії і Киргизстану. Так, підписання урядом Вірменії в жовтні ц. р. угоди про вступ до Євразійського економічного союзу викликало масові акції протестів вірменських громадян, які звинуватили керівництво країни у здачі її національних інтересів. Подібні акції повторилися і в грудні ц. р. після ратифікації вірменським парламентом згаданої угоди. За оцінками експертів, якщо уряд Киргизстану наважиться на такий крок, то спровокує безлади в країні та чергові спроби насильницької зміни киргизької влади.

Не поспішає до Митного та Євразійського економічних союзів і керівництво Таджикистану. Стверджуючи про свою зацікавленість у поглибленні торговельно-економічного співробітництва з Росією, таджицька сторона поки що утримується від практичних кроків.

Не виправдались і сподівання Москви щодо залучення до своїх проектів і Узбекистану, не кажучи вже про Туркменістан та Азербайджан, які відверто дистанціюються від такого роду «ініціатив».

Наведені факти свідчать про глибоку кризу планів Російської Федерації щодо відбудови подоби колишньої Російської імперії чи СРСР у вигляді Євразійського союзу та інших російських проектів на пострадянському просторі. Причина цілком зрозуміла: зниження привабливості Росії для її потенційних партнерів внаслідок її неспроможності запропонувати ефективну модель політико-економічного співробітництва, а також негативних тенденцій у розвитку російської економіки, які посилюються завдяки західним санкціям проти Російської Федерації.

Так, політико-економічні санкції США та ЄС, а також падіння світових цін на нафту вже знизили темпи розвитку російської економіки, призвели до відтоку капіталів з Росії, до падіння курсу рубля та скорочення валютних надходжень до російського бюджету, а також зменшили обсяги зовнішньої торгівлі. За прогнозами Міністерства економічного розвитку Росії, у 2015 році фінансово-економічні проблеми в Росії загострюватимуться, включно з падінням ВВП на 0,8 % (як мінімум), триватиме відтік капіталів (на рівні близько 90-100 млрд. дол. США) та знижуватимуться обсяги експорту (на 68 млрд. дол. США) і імпорту (на 47 млрд. дол. США).

Експерти вважають, що все це обов’язково посилить негативний вплив економічних проблем Росії на її партнерів та продовжить стагнацію торговельно-економічних зв’язків в рамках Митного і майбутнього Євразійського економічних союзів.

Зокрема, падіння протягом останнього часу курсу російського рубля майже на 60 % вже викликало приблизно таке ж знецінення національної валюти Казахстану. Ще більших проблем зазнала Білорусь, яка переважно орієнтується на російський ринок. Насамперед, це стосується провідних білоруських машинобудівників, у т. ч. підприємств МАЗ, БелАЗ, «Гомсельмаш» та «Минский моторный завод». Через зниження попиту російських споживачів на їх продукцію, обсяги випуску в Білорусі сільськогосподарської техніки протягом 10 місяців 2014 року скоротились на 20 %, вантажних автомобілів — на 30 %, автобусів — на 26 %, кар’єрних самоскидів — на 46 %. До того ж впали обсяги випуску двигунів — на 23 %, металообробних станків — на 37 %, деревообробних станків — на 55 %, побутової техніки — на 60 %. Це стало причиною зниження реальних зарплат (у середньому вдвічі) та масових звільнень робітників.

Триває скорочення обсягів взаємної торгівлі між Росією, Білоруссю та Казахстаном. Так, за підсумками першого півріччя 2014 року, зазначений показник склав 88 % у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року. При цьому, за даними уряду Казахстану, з початку створення Митного союзу казахстанський експорт до Росії впав більш, ніж вдвічі. Крім того, фінансово-економічні проблеми Російської Федерації знижують її інвестиційні можливості, що послаблює зацікавленість у співпраці з Росією.

А ось більшість колишніх радянських республік намагається активно розвивати торговельно-економічні відносини з країнами Європейського Союзу, Китаєм та іншими партнерами. Тому частка їх торгівлі з ЄС та КНР у більшості своїй вже перевищує частку торгівлі з Росією. Зокрема, частка торгівлі Казахстану з ЄС становить 32 %, з КНР — 23 %, з РФ — 19 %; Туркменістану — 45 %, 12 % та 68 %; Киргизстану — 5,5 %, 51 % та 17 %, відповідно. Крім того, значно більші обсяги торгівлі з ЄС, аніж з Росією, мають Молдова — 54 % та 12 %; Грузія — 55 % та 7 %; Азербайджан — 46 % та 6,3 %.

До того ж, при загостренні відносин між Росією та ЄС через українське питання, спостерігається зміцнення зв’язків найближчих союзників РФ із західними країнами та міжнародними організаціями. Зокрема, в жовтні 2014 року Президент Казахстану Н. Назарбаєв та голова Європейської комісії Ж. Баррозу підписали документ про завершення переговорів щодо проекту Угоди про розширення партнерства та співробітництва Казахстану з ЄС. За своїм політичним значенням фактично така угода є ідентичною угодам про асоціацію з Європейським Союзом, які були укладені Україною, Молдовою та Грузією.

Останнім часом помітно активізувалась на західному напрямі і зовнішньоекономічна діяльність Білорусі. Про це свідчать: білорусько-американський економічний форум 22 вересня

2014 року у Нью-Йорку; білорусько-литовський економічний форум

4-6 листопада ц. р. у Могильові; білорусько-європейський бізнес-форум

14 листопада ц. р. у Лондоні; австрійсько-білорусько-російський бізнес-форум 14 листопада ц. р. у Відні; білорусько-хорватський бізнес-форум

28-29 листопада ц. р. у Бресті; польсько-білоруський інвестиційний форум

1 грудня ц. р. у Варшаві. За підсумками таких заходів є домовленості щодо розвитку торговельно-економічної співпраці сторін, а також збільшені обсяги американських та європейських внесків у білоруську економіку.

Все це дошкуляє інтересам Російської Федерації, яка позиціонує Митний та майбутній Євразійський економічні союзи як противагу ЄС на пострадянському просторі та намагається своїми санкціями щодо європейських країн запобігти їхньому тиску.

Але такі дії Росії не влаштовують більшість інших країн колишнього СРСР, які вбачають в ЄС одного з найпотужніших партерів у торговельно-економічній сфері. З огляду на це, членство в МС та ЄАЕС в умовах західних санкцій проти Росії сприймається ними як перешкода у розвитку відносин з Європейським Союзом.

Такі погляди вже відкрито оприлюднюються представниками державного керівництва Казахстану та політико-бізнесових кіл інших країн. Крім того, поширюється негативне ставлення до російських інтеграційних ініціатив як суто політичних проектів Москви, що відповідають інтересам лише Російської Федерації та обмежують суверенітет інших учасників підконтрольних їй організацій на пострадянському просторі.

Тим більше, що Росія навіть не приховує своїх намірів, відверто демонструючи зневагу до своїх партнерів та нав’язуючи їм вигідні для себе рішення у політичній і економічній сферах. Прикладом цього є розподіл податків, які стягуються на кордонах країн-членів МС. Із загальної суми зазначених коштів Москва привласнює 87,97 %, залишаючи Білорусі — 4,7 %, а Казахстану — 7,33 %!

Водночас існує і низка інших проблем у Митному союзі, що стануть актуальними і після його трансформації в Євразійський економічний союз. Після створення Митного союзу основні з таких проблем для Білорусі та Казахстану наступні: збільшення внутрішніх цін на товари широкого вжитку внаслідок підвищення їх вартості до російського рівня; подорожчання імпорту через введення нових (як правило, більших) ввізних мит; посилення конкуренції на внутрішньому ринку серед національних виробників на користь російського бізнесу; перехід під російський контроль ключових секторів білоруської та казахської економіки. Аналогічні проблеми неминуче постануть і перед іншими країнами колишнього СРСР у тому випадку, якщо вони вступлять до МС та ЄАЕС.

Поряд з цим, принаймні до 2025 року передбачається збереження низки обмежень та винятків у взаємній торгівлі країн-членів Митного та майбутнього Євразійського союзів (понад 600 видів різних товарів), що фактично зводить нанівець саму ідею їх створення як інтеграційних об’єднань на пострадянському просторі. Насамперед, такі обмеження та винятки стосуються нафти і газу, що є вкрай чутливим питанням для Білорусі та Казахстану, а також дає змогу Москві використовувати енергетичний чинник для тиску на Мінськ та Астану. Це викликало систематичні газові та нафтові «війни» між Росією та Білоруссю і Казахстаном протягом останнього часу.

Незважаючи на формальне зняття митних бар’єрів в рамках МС та ЄАЕС, Москва не припиняє вдаватися до практики закриття свого ринку (за різними вигаданими підставами) і для інших видів білоруської та казахстанської продукції.

Зокрема, прикладом таких дій Російської Федерації стали рішення Федеральної служби з ветеринарного та фітосанітарного нагляду («Россельхознадзор») наприкінці листопада ц. р. щодо заборони ввезення до Росії продукції 32 білоруських підприємств харчової промисловості. Причина — порушення санітарних норм. Було також запроваджено митний контроль за транзитом білоруських продовольчих товарів російською територією, в т. ч. до Казахстану. Таким чином Росія намагається тиснути на Білорусь, примушуючи її відмовитися від торговельно-економічної співпраці зі США та ЄС.

До честі Президента Білорусі О. Лукашенка, він категорично відхилив претензії Російської Федерації та не погодився на приєднання до контрсанкцій Росії проти західних країн і міжнародних організацій. За його словами, Білорусь в повному обсязі виконуватиме свої зобов’язання перед іноземними партнерами та не припинятиме імпорт європейських продуктів для їх подальшої переробки і збуту на ринках країн Митного та Євразійського економічного союзів. Крім того, Білорусь не закриватиме свою територію для транзиту іноземних товарів на євразійські ринки, оскільки вважає такі дії порушенням міжнародних норм. В той же час, реагуючи на дії Москви, Білорусь відновила митний контроль на білорусько-російському кордоні.

Ще однією проблемою Митного та майбутнього Євразійського економічного союзів є різне ставлення країн-членів зазначених організацій до перспектив їх подальшого розширення. Так, за оцінками білоруських та казахстанських експертів, приєднання до них Вірменії, а тим більше Киргизстану та Таджикистану, може призвести до появи нових протиріч всередині МС і ЄАЕС, до виникнення додаткових джерел конфліктів і протистояння, а також до розширення обсягів контрабанди та інших негативних явищ.

Отож, між Росією та іншими країнами колишнього СРСР існують глибинні протиріччя, що фактично унеможливлює реалізацію російських інтеграційних ініціатив на пострадянському просторі. При цьому російська військова агресія проти України лише посилила ці протиріччя.

Схожі публікації