Огляд німецькомовних ЗМІ

10 червня 2020 р.

 

Німецькомовні ЗМІ Європи уважно відстежують міжнародні події, що впливають на політичну обстановку у світі, та наслідки, що матимуть їх прояви у подальшій розстановці інтересів основних геополітичних гравців. У полі зору міжнародних аналітиків протягом останніх днів перебували, зокрема, наступні події:

____________________________

 

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

Кого потішив своєю заявою Д. Трамп

Несподіване рішення президента США Дональда Трампа скоротити військовий контингент ЗС США у Німеччині гостро критикують американські експерти і союзники США по НАТО. А ось Польща таке рішення намагається використати на свою користь, про що нині повідомляється у європейській пресі, зокрема, швейцарському віданні Neue Zürcher Zeitung (NZZ). Посилаючись на інформацію європейських ЗМІ, видання повідомляє, що Варшава намагатиметься відстоювати свої інтереси, хоча у польському суспільстві не всі одностайні щодо таких заходів. Цьому і присвячений один з нещодавніх матеріалів власного кореспондента Пауля Флюкігера, де коротко викладається як саме сприйняли цю новину в окремих країнах ЄС.

6 червня ц. р. американське видання The Wall Street Journal повідомило, що Д. Трамп ще восени минулого року, без схвалення Конгресу США, вирішив скоротити кількість американських військових у Німеччині до 9,5 тис. осіб. Майже наступного дня після оприлюднення новини британська агенція новин Reuters повідомила, що певна їх частина передислокується до Польщі. Конкретне число і терміни не вказувалися. Також стало відомо, зазначає NZZ, що певна кількість американського контингенту може бути переміщена з Німеччини до Румунії, як країни-союзника по НАТО у Центрально-Східній Європі.

У Варшаві такі новини активно обговорювали вже у суботу, 6-го червня ц. р. А офіційний Берлін, не поспішаючи, відреагував лише наступного дня. Федеральний міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас в інтерв’ю для видання Bild am Sonntag висловив від імені німецького федерального уряду жаль з приводу такого рішення американської сторони, заявляючи, що Німеччина і США є надійними партнерами у трансатлантичному союзі. І ніхто не повинен у цьому сумніватися. Але тут же Г. Маас застеріг президента США від популізму, пояснюючи, що таке його рішення може бути реакцією на виступи протесту у США. На погляд Г. Мааса, президент Д. Трамп розколює свою країну замість того, щоб примирити прошарки її населення і запобігти виходові цих конфліктів за її межі.

А дещо критично налаштований колишній посол США у Німеччині Джон Корнблюм не вважає, що американський військовий контингент покидатиме Німеччину. Про це він сказав, відповідаючи на запитання видання Passauer Neue Presse. Мовляв, Д. Трамп є великим фахівцем в прокламаціях, але після цього він нічого не робить, оскільки піклується лише про зовнішні ефекти. Рішення про виведення військ є його імпульсивною реакцією на дії канцлера Німеччини Ангели Меркель, яка відмовилася від запрошення до участі у саміті G7 у Вашингтоні. Д. Корнблюм пояснює, що у Д. Трампа, який «не може переносити сильних жінок», виникли проблеми з А. Меркель. І він зовсім не переймається, що своїми вчинками руйнує трансатлантичні стосунки. Проте, як каже колишній посол США, «ми є спільнотою і тут навіть Трамп не зможе нічого змінити». А на рішення американського президента вірогідно ще й вплинула суперечка між Вашингтоном і Берліном та послідовна позиція Німеччини під особистим патронажем А. Меркель стосовно реалізації німецько-російського проекту «Північний потік-2». Німеччина, зазначає NZZ, своїм принципово позитивним ставленням до російського проекту дезорієнтувала своїх східноєвропейських партнерів по НАТО, в тому числі і Україну.

Але знову ж таки позиція Польщі і США щодо проекту «Північний потік-2» налагоджує їх на більш тісне співробітництво. За висловлюванням колишнього прем’єр-міністра і лідера правлячої політичної партії Польщі «Право і Справедливість» (PiS) Ярослава Качиньского, рішення США вивести свій контингент з Німеччини є прямим наслідком наполегливості Німеччини реалізувати проект «Північний потік-2».

Польські та американські бійці на військових навчаннях

Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький у недільному радіозверненні висловив сподівання, що війська США будуть таки передислоковані до Польщі. Бо саме на її сході наразі існує «справжня небезпека» через Росію. У Польщі, вважає польський прем’єр, військові підрозділи ЗС США зможуть посилити безпеку всієї Європи. Про це і ведуться переговори з Вашингтоном.

В даний час, зазначає NZZ, у Польщі, переважно на її західних кордонах з Німеччиною, знаходиться близько 5 тис. військовослужбовців США. Є і кілька підрозділів, розташованих на ротаційній основі поблизу кордонів з Калінінградською областю Росії.

А ось колишній командувач сухопутними військами США в Європі генерал Бен Ходжес в інтерв’ю польському новинному порталу wPolityce.pl повідомив, що вважає рішення США про таку передислокацію «погано підготовленим». На його переконання, польська транспортна інфраструктура не спроможна обслуговувати крупні підрозділи ЗС США.

Врешті-решт, вважає американський генерал, з огляду на те, що Д. Трамп планує запросити до участі у саміті G7 В. Путіна, передислокація військ з Німеччини до Польщі може в кінцевому ефекті призвести до посилення позицій «друзів Росії», на зразок французького президента Е. Макрона.

Видання також звертає увагу, що в переддень президентських виборів у Польщі сьогоднішній її президент Анджей Дуда з радістю скористався нагодою підтвердити свою прихильність до Дональда Трампа.

____________________________

 

Deutschland Nachrichten, Німеччина

Що підточує союз двох членів НАТО

У європейських ЗМІ повідомляють про поточні суперечки між двома членами НАТО — Туреччиною і Грецією, що погрожують перерости у збройне протистояння і стати справжнім прецедентом війни між країнами Альянсу.

Суперечки між Туреччиною і Грецією погрожують перерости у збройне протистояння

Так, німецька Deutschland Nachrichten повідомляє про заяву міністра оборони Греції Нікоса Панайотопулоса про те, що його країна готова воювати з Туреччиною, так як інакше не усунути накопичені проблеми у міждержавних стосунках. До цього греків спонукають турецькі провокації, кількість яких останнім часом різко збільшилася. В тому числі і ситуація з сирійськими біженцями, які через відкриті турецькі кордони прямують до країн ЄС по грецькій території. І ще, що не менш важливо для Греції — Туреччина продовжує роботи з розвідки і видобутку природних корисних копалин у межах континентального шельфу, який Греція вважає своїм. На думку Н. Панайотопулоса, єдиний спосіб впоратися з такою агресивною поведінкою Туреччини — це, з одного боку, активізувати весь свій дипломатичний арсенал, а з іншого — «подбати про посилення стримуючої складової національних збройних сил». На уточнююче запитання щодо такої складової, він підтвердив, що Греція готова до військового протистояння з сусідом.

Німецька Deutschland Nachrichten наводить позицію турецької сторони, яка вважає, що такі заяви грецького міністра оборони, як і речника прем’єр-міністра Греції не означають негайних бойових дій. Турецька сторона вважає їх нічим іншим, як способом дипломатичного тиску на Туреччину, до якого періодично вдається Греція. А політичний експерт з Туреччини Керім Хас запевнив, що військовий конфлікт між обома країнами-учасницями блоку НАТО неможливий. І пояснив, що заяви Афін викликані публікаціями в урядовому виданні Туреччини про отримання турецькою компанією Turkish Petroleum (TPAO) дозволу на розвідку газо-нафтових родовищ в районах континентального шельфу, «на які греки намагаються накласти свою руку». Але якщо конфлікт буде безупинно загострюватися, то у Туреччини обов’язково виникнуть проблеми з НАТО і ЄС, стосунки з якими у неї й без того напружені.

____________________________

 

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

Коли втрачається терпець

З огляду на динаміку пандемії коронавірусної інфекції в окремих країнах, регіонах, загалом у світі і її впливу на економіку, на подальшу систему міжнародних відносин, у швейцарській Neue Zürcher Zeitung повідомляється, що світова спільнота наразі прагне повернутися до звичного стилю життя. Тобто, відновити роботу промисловості, забезпечити соціальні стандарти, навіть не зважаючи на вірогідність повторних хвиль пандемії. Не стримує уряди, які збираються послабити карантин, і зростання кількості хворих.

Посилаючись на дослідження авторитетного Johns Hopkins University, швейцарське видання звертає увагу читачів, що загалом у світі число інфікованих постійно збільшується. Станом на 8 червня ц. р. така цифра перетнула межу 7 млн осіб, і вже померло від хвороби понад 400 тис. людей. Найбільше хворих зафіксовано у США, Бразилії та Росії.

У статті детально аналізуються процеси подолання пандемії у країнах Європи, Східної Європи, США, у Канаді, в Центральній та Південній Америці, в Азії, на Близькому Сході та в Африці, в Австралії та Океанії. Повідомляється, де вдалося пригальмувати поширення пандемії, хто з науковців наближається до створення вакцини та способів терапевтичного лікування хворих.

____________________________

 

Die Presse, Австрія

«Гримуча суміш» протестів

Протести проти поліцейського насильства у США, які вже поширюються на інші країни, демонструють реакцію населення на контроль, який центральна влада намагається встановити над громадськими спільнотами, пишеться у статті австрійської Die Presse. Недоліки такого контролю і забезпечення правопорядку цілком очевидні, їх не вдається уникнути ні реформуванням органів поліції, ні організацією громадського нагляду тощо. А після того, як вище командування ЗС США виступило проти пропозиції Д. Трампа використати військову силу для придушення масових виступів на вулицях американських міст, довелося врешті-решт вивести з Вашингтону і підрозділи Національної гвардії.

Не в останню чергу ці протести виникли через майбутні вибори президента США, призначені на листопад ц. р., та внаслідок намагань Демократичної партії США перехопити ініціативу у Д. Трампа, який останнім часом намагається мінімізувати електоральні та іміджеві втрати, що спричинилися внаслідок його недалекоглядних заяви. Згадуються у статті і проросійські націоналістичні організації, зокрема «Чорні пантери» та «Антифа», що загострюють і дестабілізують ситуацію у США.

Міська рада Міннеаполіса, де мав місце випадок загибелі протестанта Джорджа Флойда, вирішила ліквідувати департамент поліції взагалі. Вважається, що у теперішньому вигляді цей підрозділ реформувати вже неможливо. Президент міської ради Елізабет Петерсон «Ліза» Бендер заявила для мовника CNN, що у Міннеаполісі буде створена «нова модель громадської безпеки, яка дійсно гарантуватиме наш спокій і безпеку». У який саме спосіб проведуть зміни у штаті департаменту поліції, ще не визначено.

 

«Ми хочемо дихати»

Учасники акції протесту проти поліцейського насильства, Відень, Австрія

Австрійська Die Presse повідомляє, що хвилі протесту охопили не лише США. Так, у невеликій миролюбній та політично нейтральній Австрії майже 50 тис. осіб зібралося на мітингу протесту у Відні, який відбувся під гаслом «Життя чорних важливі» (Black Lives Matter). До акцій долучилися також мешканці австрійських міст Грац, Іннсбрук, Клагенфурт.

Не зважаючи на заборони та обмеження через пандемію, тисячі громадян Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Австрії виходять на вулиці міст. А ось у столицях Іраку, Тунісу, в Токіо та Таїланді багатотисячні демонстрації проходили під гаслами «Ми хочемо дихати» (We Want to Breathe) — на знак підтримки виступів проти свавілля поліції у США.

У столиці Австралії, де від свавілля поліції колись загинуло чимало аборигенів, на акцію протесту зібралося близько 20 тис. осіб. Активісти повідомили, що протягом лише останніх 30 днів у країні зафіксовано більше 400 смертей серед заарештованих поліцією представників общини аборигенів. Велелюдні протести мали місце також в австралійських містах Брісбен, Мельбурн, Аделаїда тощо. Австрійське видання підкреслює, що крім власне американських теренів та Європи, акції протесту відбулися й на інших континентах світу.

_____________________________

 

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

Оманливий спокій Гімалаїв

У публікації спеціалізованого видання швейцарської Neue Zürcher Zeitung, NZZ-Asien, повідомляється, що між Індією та Пакистаном, цими двома ядерними країнами, має місце ескалація напруженості, що може призвести до застосування військової сили та загалом до загострення військово-політичної ситуації. Зокрема, у високогірному районі Тибету — Ладакх — знову спалахнув прикордонний конфлікт.

Довідково:

Ладакх — історична і географічна область. Дослівно «ла» означає перевал, «дакх» — країна. Розташована між хребтами Куньлунь на півночі і Гімалаї на півдні. Ладакх населений народами як індоєвропейського, так і тибетського походження і є однією з найменш населених областей Центральної Азії.

Також напруження посилюється на індійсько-китайському кордоні. Китай доправив кілька тисяч своїх військовослужбовців до спірного регіону у Гімалаї, де будується військова авіабаза. Індійські збройні сили в якості паритетної відповіді також передислокували до регіону свої підрозділи і перевели їх у вищі ступені бойової готовності.

«Каменем спотикання» для обох держав знову стала спірна лінія кордону у районі «Союзна територія Ладакх». Китай відреагував на розбудову Індією інфраструктури на «лінії фактичного контролю» (Line of Actual Control) введенням додаткових сил, через що вже виникли небойові сутички між представниками обох конфліктуючих сторін. Солдати жбурляли у опонентів каміння, близько 100 військовослужбовців з обох сторін дістали поранення.

Швейцарське видання розповідає, що обидві країни-гіганти — Індія і Китай — співіснують у конфліктному сусідстві. Першопричиною претензій Індії стали наміри Китаю прибрати до рук регіон, для чого він збудував потужні інфраструктурні об’єкти.

Така китайська експансія здійснюється в контексті будівництва коридору від Китаю до Пакистану в рамках стратегічної ініціативи «Пояс і шлях». Індію у цьому процесі Китай розглядає як суттєву, але не визначальну силу. Для індійців такий підхід неприйнятний, оскільки населення їх держави становить понад 1 млрд, вона — член «ядерного клубу» і відстоюватиме власні геополітичні інтереси, зокрема й у Гімалаях. А Пекін ще й незадоволений її активним зближенням зі США — головним супротивником китайців.

У матеріалі зауважується, що ескалація конфлікту між згаданими країнами малоймовірна. Адже обидві ядерні держави усвідомлюють, що їм не вигідно тривалий час ворогувати. Не даремно з їх військових відомств надходять заспокійливі повідомлення. А у польовому таборі поблизу лінії розмежування нещодавно відбулася зустріч офіційних військових делегацій сторін, де узгоджувалися умови перемир’я.

До слова, Китай і Індія ще далекі від врегулювання конфлікту та гармонійних сусідських відносин. Підписаний у 2018 році президентом Китаю Сі Цзіньпіном та прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді механізм зустрічей для врегулювання та мінімізації конфліктів поки що не спрацьовує.

 

Схожі публікації