Іван Січень
Україна щиро вдячна західним та іншим країнам і міжнародним організаціям за надання допомоги нашій державі у відбитті нападу з боку Росії. Така допомога вже дозволила завдати катастрофічних втрат російській загарбницькій армії, а також запустити процес знищення російської економіки. Важливе значення має також гуманітарна допомога Україні та надання притулку українським біженцям у європейських країнах. Це надає можливість забезпечувати життя цивільного населення та облаштовувати людей, змушених покинуті свої оселі внаслідок бойових дій.
Разом з тим Захід все ще не використав всіх своїх можливостей, які можуть змусити Москву відступитися від України. Причиною цього все ще залишається психологічна неготовність західних країн вийти на якісно новий рівень протистояння із Росією. Однак, як каже народна мудрість – «не так страшний чорт, як його малюють», що у буквальному сенсі стосується путінської Росії. Будемо сподіватися, що наші західні партнери все ж таки зрозуміють це та перейдуть до більш рішучих кроків зі стримування та знищення режиму В. Путіна. Подивимося, якими вони можуть бути.
Провал російського «бліцкригу» в Україні повністю розвіяв міф про «нездоланну потужність» та «непереможність» російської армії. А «легендарною» вона вже стала лише в сенсі тих легенд, які про неї розповідає російська пропаганда. Це наочно показали особливості війни Росії проти України, коли російська армія вперше зіткнулася з противником, здатним дати їй реальну відсіч.
І що тут тепер казати про США та НАТО, які мають набагато більші можливості, ніж Україна. У випадку, якби Росія наважилася напасти на них, її збройні сили були б знищені буквально за декілька днів. При цьому російська армія та флот жодним чином не змогли б завдати значної шкоди Європі, не кажучи вже про США. Зокрема – не тільки прорватися на територію європейських країн, але й уразити їх ракетно-бомбовими ударами. Так, якщо навіть Україна зі своїми обмеженими військовими ресурсами змогла зупинити агресора та забезпечити надійну ППО, принаймні столиці країни, то США і НАТО безсумнівно можуть це зробити.
А тому Заходу треба не боятися можливості виникнення прямого протистояння з Росією, а розмовляти з нею виключно з позиції сили. Тим паче, що більша частина її боєздатних військ вже «зав’язла» в Україні та втратила як мінімум 20–30 % свого особового складу і техніки. Крім того, збройні сили Росії вже витратили більшу частину наявного запасу крилатих ракет «Калибр» та балістичних ракет комплексів «Искандер-М» (які виявилися зовсім не такими ефективними, як про це розповідає російська пропаганда) і змушені перейти до застосування крилатих ракет повітряного базування з літаків стратегічної авіації Ту-22М3. А запас таких ракет у росіян також обмежений.
Досить очевидно, що Захід вже починає розуміти таку ситуацію. Свідченнями цього є зміни у тональності заяв лідерів США, Великобританії, Франції та інших провідних західних держав, які визнають зазначені вище факти та висловлюють впевненість у перемозі України. Саме для того, щоб пришвидшити остаточний розгром російських загарбників, що сприятиме забезпеченню безпеки всієї Європи, нам і потрібна додаткова допомога з боку Заходу якісно нового характеру. Чим же нам ще можуть допомогти західні країни та міжнародні організації в плані задоволення першочергових потреб України?
По-перше, створити безпольотну зону над Україною. Про це вже багато говорилося, тому не будемо повторювати відомі факти та оцінки. Зазначимо тільки, що за позитивне вирішення згаданого питання вже виступає більшість членів Конгресу США та понад 70 % американських громадян. Такі ж настрої поширюються і серед британського населення. А після того, як європейські країни-члени НАТО остаточно впевняться у тому, що участь у створенні безпольотної зони над Україною не несе для них прямих ризиків (навіть, якщо це формально означатиме їх пряме залучення до російсько-української війни), вони також погодяться на це. В цьому плані інтересам всього світу відповідало б введення безпольотних зон хоча б над українськими АЕС, оскільки їх пошкодження російськими загарбниками стане загальносвітовою катастрофою.
По-друге, передати Україні літаки тактичної авіації, хоча б колишнього радянського виробництва. Це значно посилить потенціал Повітряних сил України та дозволить їм перехопити ініціативу. Наразі це питання вирішується у рамках переговорів між США та Польщею. Згідно з попередніми домовленостями, Польща може надати Україні близько 30 винищувачів МіГ-29 у випадку, якщо США компенсують їх американськими літаками, які мають бути передані польській армії. В принципі такий обмін є вигідним для Польщі, оскільки дозволить їх позбавитись застарілої радянської техніки та посилити свій військовий потенціал американськими винищувачами. Що ж до України, то як показує досвід, навіть застарілі винищувачі МіГ-29 успішно збивають «новітні» російські літаки Су-30СМ, Су-34 та Су-35. На жаль, американсько-польські переговори мають складний характер і затягуються у часі. Саме це і є головною проблемою, яка потребує нагального розв’язання.
По-третє, збільшити обсяги постачання Україні інших зразків озброєння. Насамперед це стосується протитанкових та переносних зенітних ракетних комплексів, які дозволяють ефективно знищувати бронетанкову та авіаційну техніку агресора. Таких засобів особливо потребують підрозділи Збройних сил України, Національної гвардії та Сил територіальної оборони, які не мають важких озброєнь. На відміну від двох попередніх пунктів, з постачанням таких озброєнь Україні практично не має проблем. За словами міністра оборони України О. Резнікова, «на теперішній час ми маємо суттєвий прогрес у поставках зброї з-за кордону, що буде «сюрпризом» для росіян».
По-четверте, відвернути увагу Росії від України та розпорошити її сили шляхом нарощування військ США/НАТО в країнах Центрально-Східної Європи та Балтії, проведення військових навчань на російському напрямку, а також здійснення інших демонстративних заходів. Такі дії США/НАТО нададуть можливість відтягнути частину російських збройних сил від України для прикриття анексованого Криму, Чорноморського узбережжя Північного Кавказу, Калінінградської області та Арктичного регіону. Як мінімум, це стосуватиметься з’єднань та частин 22-го армійського корпусу, берегових військ, авіації та корабельного складу Чорноморського флоту, 49-ї і 58-ї загальновійськових армій та 4-ї армії ВПС та ППО Південного військового округу, 6-ї загальновійськової армії та частково 1-ї танкової армії Західного військового округу, морської піхоти Північного флоту. Крім того, буде повністю виключена можливість вступу у війну збройних сил Білорусі через їх переорієнтацію на прикриття західного та північного кордонів країни. На жаль, США/НАТО поки що відмовляються від впровадження таких заходів через небажання провокувати Росію. Незважаючи на це, будемо сподіватись на зміну їх позицій.
По-п’яте, посилити співробітництво з Україною у розвідувальній сфері. Згідно з повідомленнями ЗМІ, це вже здійснюється на практиці, в тому числі в оперативному режимі. Зокрема, США/НАТО передають Україні дані стосовно обстановки в українському повітряному просторі, які отримуються від РЛС літаків дальнього радіолокаційного виявлення AWACS та прицільних систем багатофункціональних винищувачів F-35 в Польщі. Це дозволяє забезпечувати своєчасне попередження про повітряні нальоти противника, а також наводити на цілі зенітні ракетні комплекси. Втім, розвідувальна сфера є досить делікатним питанням, тому залишимо її на розгляд фахівцям.
По-шосте, забезпечити відправку до України добровольців, які можуть поповнити лави ЗСУ та Сил територіальної оборони. Це також вже відбувається на практиці. Жодна із західних країн не створює перешкод для своїх громадян, які бажають надати допомогу Україні у її визвольній війні проти Росії. За рахунок цього вже створено підрозділ «Іноземного легіону», який бере участь у бойових діях під Києвом. До його складу входять громадяни США, Великої Британії, Швеції, Литви, Мексики і навіть Індії. Важливо продовжити цю роботу та надати їй більшого розмаху. Так, повідомляється про готовність близько трьох тисяч колишніх американських військовослужбовців прибути до України. Вони можуть сформувати професійне з’єднання бригадного рівня, здатне ефективно діяти на лінії фронту.
По-сьоме, не допустити можливості досягнення жодних домовленостей між Заходом та Росією з українського питання без України. Наразі така можливість є мінімальною. Хотілося б, щоб такою вона залишалась і надалі.
І в якості висновку статті хотілося б навести слова представника ОБСЄ П. Массаро стосовно того, що Україна врятувала Захід і тепер весь світ має зобов’язання перед нею.
