Плани, можливості та дії Москви. Що може бути далі?

Росія намагається перехопити ініціативу у США та інших західних країн

 

 

Іван Січень

 

В червні поточного року федеральний канцлер Німеччини та президент Франції виступили з ініціативою запросити В. Путіна на саміт ЄС. На їх думку, це дало б змогу започаткувати діалог з Росією про усунення проблем у відносинах сторін, в тому числі стосовно України.

На пропозицію досить неоднозначно відреагували в Європі. Зокрема, Австрія погодилась, в той час як Польща і країни Балтії висловилися категорично проти. І це цілком зрозуміло. Що ближче до Росії розташована будь-яка з країн (за винятком хіба що Китаю), то у більшій небезпеці вони себе почувають.

Втім, це зовсім не означає, що у світі Росію поважають. І навіть більше, вона фактично перебуває у міжнародній ізоляції, а її «друзі» належать виключно до «третього світу». І що ж чинить Москва у такій ситуації? Намагається прикритися відвертою брехнею і шантажує весь світ своєю військовою міццю. Хоча і починає усвідомлювати незворотність свого кінця.

 

Червень поточного року був дійсно багатий на події, які підтвердили тенденцію повернення світу до найгірших часів протистояння між різними центрами сили, в тому числі у військовій сфері. На сторінках нашого сайту ми не раз порушували цю тему, однак ситуація і надалі динамічно розвивається. Тому хотілося б ще раз звернутися до цього питання, зважаючи на низку нових обставин.

Зокрема, це стосується проведення ІХ Московської конференції з міжнародної безпеки, прямої лінії В. Путіна та його наступних публічних заяв, а також військових заходів США, НАТО, України, Китаю та Росії. Знову ж таки, не будемо переказувати деталі всіх цих подій, а зробимо з них висновки з огляду на інтереси України. Отже:

 

Росія і надалі вважає США та НАТО своїми головними противниками. При цьому намагається перекласти на них відповідальність за власні вчинки, які саме і призвели до відновлення нової холодної війни у світі. Під час Московської конференції та прямої лінії В. Путін та інші представники його влади знову звинуватили США і НАТО в тому, що вони утискають інтереси Росії, нарощують свої війська поблизу російських кордонів, а також необґрунтовано виходять із міжнародних договорів у галузі колективної безпеки. Незважаючи на це, Москва все ще сподівається на можливість «перезавантаження» відносин з Вашингтоном. Саме так В. Путін у черговий раз охарактеризував підсумки його зустрічі з Дж. Байденом.

Росія і надалі вважає США та НАТО своїми головними противниками

…РФ переорієнтовується на посилення свого впливу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні…

Росія, з огляду на фактичну втрату своїх позицій в Європі та усвідомлення неможливості їх відновлення, переорієнтовується на посилення свого впливу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. По суті, саме ситуація в АТР стала однією з головних тем конференції у Москві. На сьогодні це є практичною реалізацією планів Кремля щодо перенацілення економічних та політичних зв’язків із Західного на Східний напрямок. Крім того, Росія намагається зміцнити відносини з країнами інших регіонів «третього світу», а саме — Африки, Латинської Америки та Азії.

 

В рамках такої політики Росія намагається перехопити у США та інших західних країн ініціативу у згаданих регіонах. Так, російські політики і ЗМІ робили особливий наголос на участі у конференції в Москві представників вищого військового командування В’єтнаму, Мальдівських островів, Єгипту, Алжиру, Судану, Сирії, Ірану, Республіки Кіпр, Мексики та Пакистану. При цьому наголошувалося на провідній участі Кремля у забезпеченні безпеки наведених країн, насамперед в плані постачання їм зброї та підготовки військових фахівців. Водночас надавалися негативні оцінки діям США щодо реалізації концепції «Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону» (ухвалена в 2019 році та, за твердженням Москви, передбачає створення нової архітектури колективної безпеки без участі Росії та Китаю). Таке ж ставлення Росії і до планів Вашингтону з побудови подоби «азійського НАТО» — коаліції на основі так званого Чотиристороннього діалогу з безпеки (Quad) у складі США, Японії, Австралії та Індії. Особливе роздратування Кремля викликають кроки США щодо консолідації довкола згаданих ідей також і інших країн АТР, зокрема, В’єтнаму, Індонезії, Сінгапуру, Філіппін, Таїланду та Нової Зеландії, яких Росія вважає своїми потенційними партнерами.

Росія намагається перехопити ініціативу у США та інших західних країн

Аби як Росія не намагалася досягти своїх цілей в АТР, вона фактично усвідомлює неможливість здійснення цього. Під час Московської конференції була визнана значна перевага військового угруповання США в регіоні, який включає близько 400 тис. військовослужбовців та понад 200 військових об’єктів, в тому числі — до 50 баз ЗС США. Там же на постійній основі знаходиться авіаносна ударна група на чолі з авіаносцем USS Ronald Reagan, яка базується в портах Японії. А з 2020 року США одночасно розгортають в регіоні до трьох таких груп.

Крім того, США розпочали відновлювати 1-й оперативний флот, який контролюватиме східну частину Індійського океану. Це дасть змогу вивільнити ресурси 7-го флоту ВМС США для розв’язання завдань у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях, а також активізувати заходи зі стримування Росії та Китаю у Південній та Південно-Східній Азії. Поряд з цим, в АТР знаходиться декілька авіаційних баз, здатних приймати стратегічні бомбардувальники В-52, В-1В і В-2В та новітні винищувачі F-35.

Під час Московської конференції була визнана значна перевага військового угруповання США в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

У протистоянні із Заходом Росія, як і раніше, намагається опиратися на Китай. Разом з тим, той не йде на пряму конфронтацію зі США та Європою на боці Москви. Військове керівництво КНР фактично проігнорувало Московську безпекову конференцію. Міністр оборони Китаю Вей Фенхе обмежився лише відеозверненням до її учасників, в якому жодним чином не згадав ні США, ні НАТО.

Крім того, Китай постає потужним конкурентом Росії в АТР і зовсім не поступатиметься їй у реалізації своїх інтересів. При цьому, всупереч твердженням Москви про побудову стратегічного партнерства з Пекіном, російські експерти констатують зростання загроз з боку Китаю, який збільшує військові видатки, нарощує свою військову присутність та модернізує збройні сили, які вже мають перевагу над російською армією та флотом як у кількісному, так і якісному відношенні.

За таких обставин Москва проводить масштабну інформаційну кампанію з провокування додаткової напруженості у стосунках між США та КНР, що має на меті створення підґрунтя для поглиблення російсько-китайських зв’язків на антиамериканській основі.

Китай постає потужним конкурентом Росії в АТР і не поступатиметься їй у реалізації своїх інтересів

Москва і надалі розглядає Україну, як «антиросійський проект Заходу» та «частину руського світу», що не має права на «власну самоідентифікацію, мову, культуру та державність». Все це підтвердив В. Путін на своїй прямій лінії. Водночас наголошувалося, що для Росії неприпустимий вступ України до НАТО, що це є «червоною лінією» для російських інтересів та безпеки.

Виходячи із зазначеного, Москва виступає проти розвитку військового та інших форм співробітництва між Україною та США і НАТО, в тому числі демонструє різко негативну реакцію на військові навчання Sea Breeze 2021. Такі дії Росії супроводжуються продовженням активних інформаційних заходів з формування негативного ставлення до ідеї євроатлантичної інтеграції України як серед українського населення, так і в країнах-членах НАТО. Зокрема, стверджується, що вступ України до Альянсу означатиме «втрату нею незалежності», «загострення громадянської війни в країні» та ускладнення ситуації в Європі та усьому Альянсі.

Нажаль, протидія Москви процесам приєднання України до НАТО дає певні результати. Проявом цього є відмова керівництва Північноатлантичного союзу надати Україні статусу учасника програми «План дій щодо членства», що пояснюється небажанням надмірного загострення відносин з Росією.

Москва і надалі розглядає Україну, як «антиросійський проект Заходу»

Аналогічним чином Росія ставиться і до всього пострадянського простору, який вважає «зоною своїх виняткових інтересів». Зокрема, під час Московської конференції В. Путін відзначив «відповідальність» Росії за стан справ у сусідніх з нею країнах. Разом з тим, вже під час прямої лінії президент РФ визнав фактичну неможливість відновлення СРСР, що змушує Росію самостійно реалізовувати свої геополітичні плани.

По суті, єдиним партнером Росії з числа країн колишнього СРСР залишається режим О. Лукашенка в Білорусі, який покладається на підтримку Москви у збереженні своєї влади в країні та протистоянні із Заходом. З цією метою Мінськ використовує у своїх цілях загострення конфронтації між Москвою та США/НАТО, що дозволяє йому отримувати допомогу від Росії. Дане питання порушувалося міністром оборони Білорусі В. Хреніним під час конференції у Москві. Він вкотре звинуватив Захід у спробах організувати «кольорові революції» в Білорусі та Росії, що створює основу для взаємодії між ними у протистоянні подібним намірам.

Міністр оборони Білорусі В. Хренін звинуватив Захід у спробах організувати «кольорові революції» в Білорусі та Росії

…Москва неспроможна досягти своїх стратегічних цілей щодо відновлення Росії в якості «великої світової держави»…

Свідченням неспроможності Москви досягти своїх стратегічних цілей щодо швидкого відновлення Росії в якості «великої світової держави» є також фактичне підтвердження В. Путіним суттєвих внутрішніх проблем в країні. Як і у попередніх публічних виступах з початку поточного року він знову утримався від постановки масштабних завдань урядові Росії зі зміцнення національної економіки та підвищення рівня життя населення.

 

У таких обставинах Кремль і надалі робить ставку на військову силу та ядерний шантаж своїх супротивників. Виступаючи на Московський конференції, міністр оборони РФ С. Шойгу зробив наголос на готовності Росії до превентивного застосування ядерної зброї, а також застосування всіх можливих засобів для захисту своїх інтересів.

Міністр оборони РФ С. Шойгу наголосив на готовності Росії до превентивного застосування ядерної зброї

Демонстрацією цього стали активні військові провокації Москви проти США та НАТО. Зокрема, в травні поточного року група російських дальніх бомбардувальників Ту-22М3 виконала імітацію ракетного удару по кораблях та військових базах НАТО в Середземному морі.

А 26 червня ц. р. кораблі постійної групи ВМФ Росії на чолі з ракетним крейсером «Москва» Чорноморського флоту РФ виконали ракетні стрільби в Середземному морі неподалік британського авіаносця HMS Queen Elizabeth. Імітували ракетні удари також російські літаки Ту-22М3 та висотні винищувачі-перехоплювачі МіГ-31БМ. Стрільби відбулися відразу ж після інциденту 23 червня ц. р., пов’язаного з нападом Росії на британський есмінець HMS Defender у міжнародних водах поблизу Криму.

Подібні провокації Росія організовує також проти учасників навчань Sea Breeze 2021. На початку липня поточного року у райони їх проведення були направлені майже всі корабельні сили Чорноморського флоту РФ.

Водночас Росія посилила свою військову активність в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. В червні поточного року в центральній частині Тихого океану вперше відбулося оперативне навчання різнорідних сил ВМФ РФ. Корабельні тактичні групи Тихоокеанського флоту виконали перехід приблизно на 4 тис. км та вийшли на позиції у визначеному районі. До навчання залучались 20 надводних кораблів, підводних човнів та суден забезпечення, в тому числі ракетний крейсер, великий протичовновий корабель та кілька сторожових кораблів. Крім того, до навчання залучалися близько 20 літаків, включно з дальніми протичовновими літаками Ту-142М та літаками МіГ-31БМ.

В центральній частині Тихого океану вперше відбулося оперативне навчання різнорідних сил ВМФ РФ

На тлі цих процесів та тенденцій режим В. Путіна намагається відвернути увагу міжнародної спільноти від проблем, пов’язаних з російською анексією Криму та окупацією частини Донбасу, фактами порушення прав людини в Росії та інших незручних для себе питань. Всі вони були практично проігноровані як під час конференції в Москві, так і прямої лінії, та порушувалися В. Путіним лише на двосторонніх телефонних переговорах з А. Меркель та Е. Макроном. До того ж, під час прямої лінії В. Путін демонстративно відмовився від зустрічі з президентом України В. Зеленським, мотивуючи це «деструктивною позицією Києва», який нібито відмовляється від нормалізації відносин з Росією. Насправді ж причиною такого рішення В. Путіна стало небажання обговорювати з В. Зеленським проблеми, пов’язані з Кримом та Донбасом.

Режим В. Путіна намагається відвернути увагу міжнародної спільноти від проблем, пов’язаних з російською анексією Криму та окупацією частини Донбасу

…Через практичну неможливість мирного врегулювання ситуації довкола України, вона і надалі залишатиметься основним об’єктом російської агресії…

Все це ще раз засвідчує практичну неможливість мирного врегулювання ситуації довкола України, яка і надалі залишатиметься основним об’єктом російської агресії. Своєю чергою, США та НАТО не послаблюватимуть підтримку України як у політичній і економічній, так і у військовій сферах. Про що свідчить, зокрема, вихід на якісно новий рівень навчань Sea Breeze, які у цьому році набули найбільших масштабів з часу їх запровадження.

Водночас на якісно новий рівень виходитиме і обороноздатність України, що вже стає потужним стримуючим чинником для Росії. Звичайно, Москва і надалі демонструватиме військову силу нашій державі, однак вже не наважиться відкрито напасти, бо змушена буде заплатити за це неприйнятно високу ціну.

Відкриті провокації Росії проти США/НАТО створюють загрозу збройних інцидентів, які можуть перерости у військовий конфлікт, чи навіть війну

Однак, не все так просто. Перехід Москви до відкритих провокацій проти бойових кораблів та літаків США/НАТО у Чорному та Середземному морях, а також в АТР, створює загрозу збройних інцидентів. Вони можуть перерости у військовий конфлікт, чи навіть війну між Росією та Заходом. До неї буде втягнута і Україна. Крім того, остаточний перехід Білорусі на бік Росії аж до її можливого «поглинання» своєю сусідкою, відкриває для України новий «північний фронт».

 

Схожі публікації