Там насправді війна є продовженням політики іншими засобами

Останнім часом експерти активно аналізують розгортання бойових дій у секторі Газа, намагаючись спрогнозувати їх наслідки. Ось що пише головний редактор популярного швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung Ерік Гуєр про подальший розвиток ситуації, що виникла внаслідок зіткнення палестинців з Ізраїлем.

Зараз усі, передусім Вашингтон, Брюссель і, звичайно, ООН, закликають припинити кровопролиття, розпочинає свою статтю автор. А міністр закордонних справ Німеччини Г. Маас пропонує цілий мирний план для Ізраїлю та Палестини. Але колись і щось працює в Німеччині за загальною концепцією, запитує автор, наголошуючи, що усі ці вимоги міжнародної спільноти є наслідком одного загального прорахунку. ХАМАС не розпочав війну, прагнучи лише вбивати, а Ізраїль не веде вогонь у відповідь, бажаючи лише помститися. Тут не діє всім відомий Старозаповітний принцип «око за око, зуб за зуб». Скоріш за все, це кривава «гра в шахи». У обох сторін є свої військові цілі і вони воюватимуть доти, доки їх не досягнуть. Коли настане час, Єгипет, як і колись, домовлятиметься про припинення вогню.

Ті, хто зараз так гучно закликає укласти мирний договір, згодом мало що робитимуть для того, щоб причетні сторони його виконували. Тим не менш, ця війна стосується і Вашингтона, Берліна, Лондона чи Парижа, зазначається у статті Neue Zürcher Zeitung.

Сім’я в ізраїльському місті Петах-Тіква повертається до власного, зруйнованого ракетним ударом будинку. У перекладі назва міста означає «брами надії»

Дві мілітаризовані псевдодержави погрожують Ізраїлю

На кордонах Ізраїлю виникли дві мілітаризовані псевдодержави, що живуть війною і задля неї

Європейці вражені і навіть спантеличені ракетними ударами по Тель-Авіву та масованими бомбардуваннями в секторі Газа. Адже будь-які конфлікти на їхньому, європейському континенті залагоджуються у мирний спосіб і безпечними засобами вже протягом майже вісімдесяти років. Винятковими стали хіба що балканські війни та російсько-українські воєнні дії, що лише підтверджують істинність мирного способу, переконаний автор статті. А ось на Близькому Сході, констатує автор, навпаки, діють «закони джунглів». Там війна насправді є продовженням політики іншими засобами. Та попри все, такі бойові дії дуже рідко виходять з-під контролю. Всі сторони конфлікту розуміють, які червоні лінії їм краще не перетинати. Навіть президент США Д. Трамп був поміркований у своїй поведінці щодо «ракетної дуелі» з Іраном.

А ось у громадянських війнах, зокрема в Ємені та в Сирії, інша логіка — ненависть до супротивника та сліпе бажання лютої відплати.

Уряд в Єрусалимі постав перед дилемою щодо сприйняття нового конфлікту. Щоправда, ХАМАС не становить смертельної загрози для Ізраїлю, і навіть тисячі випущених по ньому снарядів і ракет не ставлять під сумнів саме його існування, як країни. Хоча саме на його кордонах виникли дві мілітаризовані псевдодержави, що живуть війною і задля неї.

На півночі «Хизбулла» у Лівані є державою в державі, що погрожує наразі Ізраїлю і з боку Сирії. На півдні ХАМАС управляє сектором Газа. Це така собі суміш чи об’єднання нужденних людей, які знаходяться у в’язниці просто неба, у армійському таборі. Таке утворення доволі стійке, не піддається руйнації завдяки іноземним донорам, що стабілізують ісламістський режим. Одним зі спонсорів є Організація Об’єднаних Націй, яка закликає до миру, але одночасно подовжує неприродний статус-кво регіону.

Час працює проти Ізраїлю

Ані «Хизбуллу», ані ХАМАС не можна сприймати як просто ополченські чи традиційні терористичні організації. Вони фактично підтримують регулярні війська, виконуючи у бойових діях ракетні удари, використовуючи не лише автомати Калашникова, але й безпілотні літальні апарати чи протитанкову зброю. Обидві сторони конфлікту вкрай потребують конкретного ворога, щоб можна було і виправдати свої військові видатки, і нехтувати потребами цивільного населення, яке знаходиться під їх управлінням.

Ще у 2006 році, під час бойових дій у Лівані, Ізраїль зазнав потужних ворожих ударів. Його збройні сили значно краще і якісніше технічно оснащені, мають сучасне військове озброєння, але тоді вони ледве впоралися з «Хизбуллою», яка вміло поєднувала партизанську тактику та способи ведення звичайної війни. Саме тому наразі командування ізраїльської армії неохоче використовує сухопутні війська для захоплення нагромаджених будівель у секторі Газа. Воно допускає можливість застосування представниками ХАМАСу найбільш ефективного засобу ведення бойових дій — використання військової інфраструктури, прихованої в тунельних переходах.

Ізраїльські ВПС атакують такі цивільно-військові цілі, як підвалини житлових будинків чи офіси ісламістів, намагаючись послабити їх бойові спроможності та виграти для себе кілька років миру до наступного збройного конфлікту, пояснює аналітик Neue Zürcher Zeitung.

Однак, час працює проти Ізраїлю, пише редактор видання, а ракетні удари з сектору Газа стають більш точними, вражаючи цілі з усе більшої відстані. Незабаром ХАМАС матиме у своєму розпорядженні крилаті ракети та бойові безпілотники. Тоді на сьогодні офіційно визнаний 90-відсотковий, але фактично нижчий рівень ефективності ізраїльської ППО зменшиться. Повітряні нальоти ізраїльських ВПС також служать лише як стримуючий фактор, маючи на меті принцип «якщо ми не можемо вас знищити, то у будь-який час можемо розбомбити вас до рівня кам’яного віку». І з цієї причини Ізраїль також зацікавлений у тому, щоб припинити бойові дії.

Кількість ракетних обстрілів території Ізраїлю з сектору Газа у 2009–2021 рр.
З 2009 року ще ніколи не було випущено так багато ракет по Ізраїлю, як у травні 2021 року 1: 14.11.2012 р.: військова операція Ізраїлю «Стовпи оборони» 2: 17.07.2014 р.: наземна операція Ізраїлю «Міцна скеля» у відповідь на провокації ХАМАСу 3: 10.05.2021 р.: операція Ізраїлю «Стражі стін» у відповідь на ракетні обстріли ХАМАСу Демонструється кількість ракет, перехоплених «Залізним куполом», або тих, що впали в Ізраїлі. Джерело: Jewich Virtual Library, Reuters

Натомість ісламський рух опору ХАМАС у конфронтації ніколи не заходив занадто далеко, навіть у 2014 році, коли бойові дії тривали п’ятдесят днів. У такий спосіб ХАМАС також досягає своєї мети, демонструючи, що без нього не можна припинити конфлікт у регіоні. Але на це може піти багато часу, зазначається у Neue Zürcher Zeitung, оскільки в уявній мирній і демократичній Палестині не матимуть права на існування ані авторитарний режим ХАМАС, ані непопулярний ФАТХ («Рух за національне визволення Палестини»). Вони добре усвідомлюють, чому не дозволяють проводити вибори на Західному березі ріки Йордан. Це одна з причин, чому рішення щодо утворення єдиної держави у складі двох народів, що вітається деякими колами з культових міркувань, є застарілим, а отже причина не лише у безкомпромісній позиції Ізраїлю.

ЄС повинен припинити ядерні переговори з Іраном

Аналітик Neue Zürcher Zeitung ставить наступне питання: чому збіднілий сектор Газа може дозволити собі утримувати такі численні збройні сили? Протягом кількох днів ХАМАС та рух «Ісламський джихад» випустили по Ізраїлю 3 тис. ракет, для виробництва яких потрібні значні ресурси. Очевидно, що це пояснюється участю у подіях Ірану, який контролює «Хизбуллу» і підтримує ХАМАС ракетними технологіями та коштами. Тегеран згуртував союзників, в тому числі в Іраку, Сирії та Ємені, оскільки прагне регіональної гегемонії.

Щорічні витрати Ірану на фінансування «рухів опору» в іноземних державах, млн доларів

Іранські шиїти ведуть боротьбу з сунітським силовим блоком під керівництвом Саудівської Аравії та Єгипту, Ізраїль виступає їх партнером у формі помірковано активної військової сили. З того часу, як були встановлені дипломатичні відносини Ізраїлю з Об’єднаними Арабськими Еміратами у Перській затоці і на такий союз дала благословення Саудівська Аравія, учасники більше не робили таємниці з існування альянсу. У програші від утворення нового союзу залишилися палестинці та іранці, що наразі лише сильніше спонукає їх збільшити свою участь у боротьбі за близькосхідну монополію.

Європа повинна припинити переговори щодо нової версії «ядерної угоди» з Іраном

Тому Париж, Лондон чи Берлін, констатує Neue Zürcher Zeitung, повинні здійснювати тиск на Іран та припинити переговори у Відні щодо нової версії «ядерної угоди» з Іраном. Тегеран потребує тієї угоди, яку шість років тому підписав президент США Б. Обама, а президент Д. Трамп пізніше її розірвав.

На попередніх переговорах європейці будують своєрідний «міст підтримки дій» для президента США Дж. Байдена, який шукає привід продовжити угоду з того моменту, де зупинився президент Б. Обама. Але сама угода застаріла у принципі, зазначає автор статті. У 2015 році варто було спробувати оцінити готовність і спроможність Ірану до компромісу із залученням зусиль міжнародної спільноти, хоча він тоді лише формально, без жодних зобов’язань відмовився від своєї ядерної програми.

Станом на сьогодні явно переважають ризики. А за останніми повідомленнями, фахівці МАГАТЕ вже не мають доступу в Ірані до інформації та ядерних установок.

А там знову чути голоси безкомпромісних та готових до застосування насилля політиків. Крім того, протистояння між Саудівською Аравією та Іраном загострилося до такої міри, що всі іноземні держави повинні зважати на це у своїх планах. Д. Трамп сприяв розвиткові подій у регіоні настільки, наскільки був спроможний. Його наступник ухиляється від ухвалення категоричних рішень, реалізуючи політику, спрямовану фактично у минуле. Він оперує рекомендаціями, які були актуальними колись, коли він перебував за Б. Обами на посаді віце-президента.

Крім того, Дж. Байден змушений приділяти увагу посиленню активності лівого крила своєї Демократичної партії США, яке більше стурбоване беззастережною політикою Ізраїлю щодо ізраїльських поселень, аніж глобальною геополітичною ситуацією. Очевидно, демократів не хвилює той факт, що Іран уклав вигідний для себе цільовий союз з Росією та Китаєм, а на Близькому Сході тим часом вибудовується антизахідна вісь.

Арабський антисемітизм у Німеччині

Німеччина навпаки, дотримується того, що пообіцяла Ізраїлеві, констатує головний редактор Neue Zürcher Zeitung. Врешті-решт, канцлер А. Меркель заявила перед Кнесетом, що добробут держави Ізраїль є частиною суті німецького існування. Проте, уряд Німеччини повинен нагадати Тегерану, що агресивну регіональну політику не можна поєднувати з «ядерною угодою», від якої він виграє набагато більше, ніж його партнери по договору. Це було б чітким сигналом того, що Німеччина не може залишатися нейтральною у цьому конфлікті.

ХАМАС, мабуть, також зрозумів би таку тональність заяви. Останніми днями в європейських містах відбувались антиізраїльські, часто агресивні антисемітські демонстрації. У місті Гельзенкірхен (на заході Німеччини) натовп прийшов до синагоги і скандував антисемітські гасла. Протягом останніх хвиль міграції такі голоси стали гучнішими, зазначає автор статті. У ці події занурилися турецькі та арабські мусульманські братства, з яких, власне, й виник ХАМАС. Їх прихильники не можуть визначати, які саме форми «критики Ізраїлю» визнаються в Європі. Для цього потрібна рішуча діяльність правової держави, яка зважає на відповідні пріоритети у внутрішній і зовнішній політиці.

12 травня ц. р. поліція зупинила антиізраїльський марш у німецькому Гельзенкірхені

* * * * *

Сприйняття конфлікту між палестинцями та Ізраїлем вказує на те, що в Європі, зокрема і у Німеччині, чергова ескалація напруженості серйозно непокоїть як аналітиків, так і урядові кола. Радикальні антиізраїльски налаштовані демонстрації свідчать, що Німеччині не скоро вдасться впоратися з проблемами, пов’язаними з національними меншинами та мігрантами. Не зовсім успішний досвід участі ЗС Німеччини у миротворчій місії в Афганістані також не дає підстав розраховувати, що новообраний уряд Німеччини у вересні ц. р. зможе вжити радикальних дій на Близькосхідному напрямі.