Адекватне правове поле для практичної діяльності сектору безпеки і оборони є необхідністю

Віктор Петров

Керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак 22 квітня 2020 року на нараді, присвяченій проблематиці національної безпеки та оборони країни, представив присутнім новопризначеного заступника керівника Офісу глави держави Романа Машовця, зазначивши, що одним з його найбільш важливих завдань є «завершення роботи над підготовкою Стратегії національної безпеки та оборони країни та іншими важливими документами». Своєю чергою Р. Машовець наголосив, що важливо переглянути окремі документи, що стосуються оборонно-безпекового сектору. Також він вважає, що необхідно налагодити чітку взаємодію з законодавчою і виконавчою владою та Офісом Президента задля налагодження системного вирішенням актуальних проблем галузі.

(Джерело: https://www.president.gov.ua/news/andrij-yermak-predstaviv-romana-mashovcya-na-posadi-zastupni-60789).

У людини, яка більш-менш компетентна у питаннях зі сфери національної безпеки держави, після ознайомлення з такою інформацією може виникнути ціла низка міркувань:

По-перше, Закон України «Про національну безпеку України» (стаття 26) визначає, що протягом шести місяців після свого обрання на пост президент України має подати Стратегію національної безпеки. Вибачте, але через рік перебування президента на посаді такий документ існує лише як проект. Навіщо давати підставу політичним опонентам та любителям вигукувати «все пропало!» для звернення до суду через неналежне виконання президентських повноважень чи для порушення в ЗМІ та соціальних мережах теми «чергової зради»? Звичайно, можна зрозуміти, що на момент проведення виборів команда переможця ще не мала своєї стратегії з вирішення безпекових питань держави. Але підготувати досить лаконічний рамковий документ (про всяк випадок, це ж не комплексна державна програма з величезним обсягом конкретних заходів, виконавців, термінів, фінансових розрахунків тощо) цілком можливо. Якщо ж його не підготували, то, вибачте, це скоріше за все можна пояснити беззубістю такої команди.

По-друге, читаємо та аналізуємо офіційну інформацію на сайті РНБО України від 18.02.2020: «РНБО України передала на затвердження Президенту України Стратегію нацбезпеки і оборони «Безпека людини — безпека країни».

Під головуванням Президента України Володимира Зеленського відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони України, на якому схвалено Стратегію нацбезпеки і оборони «Безпека людини — безпека країни». За результатами засідання РНБО схвалила та запропонувала Президенту для затвердження проект Стратегії.

Під час засідання секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов зазначив, що ключовими аспектами Стратегії є безпека людини та безпека країни…

Водночас Олексій Данілов наголосив, що Стратегія — це декларація, затвердження якої стане основою для розробки інших документів стратегічного планування у сфері нацбезпеки й оборони, які визначатимуть шляхи та інструменти їхньої реалізації».

(Джерело: https://www.rnbo.gov.ua/ua/Diialnist/3931.html)

Отже, не минуло й двох місяців, як проект документа вийшов зі стін Апарату РНБО України та опинився на етапі завершення розроблення в стінах Офісу Президента України…

По-третє, видання стратегії нацбезпеки є нормативною підставою для того, щоб розробити та запровадити низку інших стратегій у сферах національної безпеки (Стратегію воєнної безпеки, Стратегію кібербезпеки тощо). У форматі проектів такі документи вже існують, але процедурно вони не можуть бути внесені на розгляд та затвердження президенту. Своєю чергою, згадані документи є підставою для розроблення низки інших документів планування у сфері національної безпеки (державних програм, планів тощо). Але на цьому рівні велику роль відіграє ресурсне, в першу чергу фінансове забезпечення запланованих заходів. Бюджетне планування на 2021 рік вже розпочинається. Прогнозовані терміни видання стратегій та розробка інших документів не дають змоги завчасно визначити видатки на їх реалізацію у наступному році. Це означає, що протягом половини терміну знаходження президента на посаді (середина 2019 року – кінець 2021 року) державне управління сферою національної безпеки і оборони здійснюватиметься переважно в ручному режимі, а не на підставі реалізації низки стратегій та програм (планів).

По-четверте, якщо вже виповнюється рік, як розробляється проект такої стратегії, то що завадило залучити до цього процесу незалежне експертне середовище та провести низку заходів з публічного обговорення напрацювань? І таким чином дати можливість самореалізуватися багатьом фахівцям, яким небайдужа тематика національної безпеки держави, та у подальшому уникнути критики стосовно нехтування принципами демократичного контролю діяльності сектору безпеки і оборони держави. Зрештою, питання риторичне.

По-п’яте, на відміну від попереднього профільного нормативного акту, а саме Закону України «Про основи національної безпеки України» (від 2003 року), в статті 1 у визначенні терміну «національна безпека» було зазначено близько чотирьох десятків сфер діяльності з забезпечення національної безпеки, серед яких була і сфера охорони здоров’я. Натомість в Законі України «Про національну безпеку України» в статті 1 у визначенні терміну «національна безпека» зазначеного переліку сфер вже немає, а у пункті 4 статті 3 такого закону зазначено, що «державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки тощо». З огляду на поточну ситуацію, що спостерігається у державі та світі внаслідок поширення епідемії коронавірусу, є сенс повернутися до попереднього, так би мовити, ширшого підходу. Сьогодні ми бачимо, що проблема протидії епідемії усувається всіма силами держави та суспільства, а не лише профільним міністерством, а отже — потребує системного підходу. На думку автора, у новій редакції Стратегії національної безпеки України повинна відображатися проблематика охорони здоров’я нації.

Зрештою, висновки наступні. Стосовно нашої держави розв’язано агресію, триває війна. Адекватне правове поле для практичної діяльності сектору безпеки і оборони є необхідністю. Наявність нормативного акту, що може мати окремі недоліки — це краще, аніж він буде відсутнім взагалі, навіть коли таку відсутність обґрунтовано бажанням написати ідеально досконалий документ.

Причин прорахунків може бути кілька: звичайний непрофесіоналізм, службова недбалість чи свідомий умисел. У першому випадку — це питання наявності в команді справжніх фахівців. У випадку другому — це питання стосовно цінностей і переконань. В третьому випадку — це питання щодо патріотизму та державницьких підходів.

Особисто президент може не знати тонкощів процедурних питань планування у сферах національної безпеки і оборони та видання відповідних нормативних актів. Але для цього й передбачається створення професійної команди, яка вчасно підставляє плече своєму лідеру та прикриває його спину від «пострілів» політичних опонентів та інших супротивників.