Чи слід створювати європейську ядерну парасольку задля розширення європейських оборонних спроможностей?

Сергій Польовик

Після того, як Великобританія покинула Євросоюз, фактично Франція там єдина з європейських країн, хто володіє ядерною зброєю. Тому демонстративно прагматичне та навіть дещо зневажливе ставлення президента США Дональда Трампа до проблем НАТО та колективної безпеки в Європі виводить Францію на, так би мовити, нову геополітичну позицію, і одночасно покладає на французького президента Еммануеля Макрона певні обов’язки, які хоча і не зовсім офіційні, та досить поважні. Про це і йдеться у аналітичному матеріалі німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ). Зокрема, кореспонденти М. Вігель та Т. Гутчкер аналізують поточну міжнародну обстановку та можливий подальший її розвиток, зокрема за керівної участі Франції. Аналітики міркують над тим, чи зможуть члени ЄС, включно з Німеччиною, бути захищені французькою ядерною зброєю? І чи президент Франції Еммануель Макрон, дотримуватиметься, як він обіцяє, концепції колишнього президента Шарля де Голля щодо відстоювання національної незалежності з використанням ядерної зброї, що відповідає загальноєвропейським інтересам?

Виступ президента Франції Е. Макрона у Вищій військовій школі 7 лютого ц. р.

Автори статті звертають увагу на концептуальну промову з питань ядерного стримування, з якою Е. Макрон виступив минулого тижня перед випускниками Вищої військової школи (Ecole de Guerre) в Парижі. Адже він, як верховний головнокомандувач збройних сил своєї країни, — єдиний, хто має доступ до ядерних кодів, і саме він повинен займатися розробкою національної стратегії застосування ядерної зброї. До слова, зміст її окреслюється назвою “Force de Frappe” (Сили стримування), та базується на французькому баченні застосування потенціалу ядерної тріади (ядерної зброї повітряного, морського та сухопутного базування). Автори ставлять питання, чи слід створювати європейську ядерну парасольку задля розширення європейських оборонних спроможностей? Така проблема наступного тижня також обговорюватиметься на Мюнхенській конференції з безпеки, участь в якій вперше погодився взяти Е. Макрон.

В Парижі, повідомляє видання, уважно вивчили результати опитування, проведеного Фондом Кербера, за яким майже вдвічі більше німців вважають за краще забезпечувати захист своїх держав ядерною зброєю Франції та Великобританії (40 %), ніж ядерною потугою США (22 %).

Водночас, бачення Е. Макрона щодо майбутнього устрою Європи матиме свої межі, зазначає FAZ, і оскільки ядерною зброєю безпосередньо розпоряджається президент, то він один і ухвалює рішення про її застосування. Участь європейських союзників у цій справі практично неможлива. Сьогодні, через шістдесят років після першого французького ядерного випробування 13 лютого 1960 року в Алжирі, воєнно-політичне керівництво Франції все ще відчуває глибоку залежність від принципів, закладених Ш. де Голлем, зазначається у німецькому виданні.

Міністр закордонних справ та міжнародного співробітництва Франції Жан-Ів Ле Дріан нагадав про пріоритети подальшого європейського розвитку, за які взяв на себе відповідальність у лютому 2015 року президент французький Франсуа Олланд. Ще тоді він сказав: «Визначення наших життєвих інтересів не повинно обмежуватися національним рівнем.., ніхто не може сумніватися, що напад, який може загрожувати виживанню Європи, залишиться без відповіді».

Діалог про ядерне стримування

Е. Макрон пропонує зацікавленим партнерам у ЄС «стратегічний діалог» щодо ядерного стримування

Е. Макрон може посилатися на Лісабонський договір 2007 року, де у статті 42 передбачається гарантія безпеки, що може поширюватися на право застосування ядерної зброї. Положення Аахенського договору від 22 січня 2019 року про те, що Франція та Німеччина будуть «надавати одна одній всіляку допомогу та підтримку», може поширюватися й на ядерну зброю. За інформацією з Елісейського палацу у Парижі, зазначається авторами у статті, Е. Макрон пропонує зацікавленим партнерам у ЄС «стратегічний діалог» щодо ядерного стримування. Моделлю такого співробітництва, вважає FAZ, може слугувати започаткована Е. Макроном поза структурами ЄС Європейська ініціатива втручання (European Intervention Initiative, EI2). У Парижі підкреслюється, що не йдеться про конкуренцію з НАТО. Адже, зазначають автори статті, в НАТО вже існує орган, який займається стратегічною координацією, а саме Група з ядерного планування (Nuclear Planning Group, NPG). В її роботі беруть участь всі країни НАТО, крім Франції. Група регулярно збирається на рівні вищих керівників держав, причому у кожному засіданні беруть участь міністри оборони країн-учасниць Альянсу. Головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі звітує про навчання ядерних сил та їх оперативну готовність.

Окрім ядерних боєприпасів, які американці розмістили в Європі, до таких сил належать бомбардувальники Німеччини, Італії, Нідерландів, Бельгії та Туреччини, які можуть доправляти ядерні боєприпаси до місця призначення. Це так звана ядерна участь НАТО. Крім того, Греція, Чехія та, останнім часом, Польща також надають НАТО винищувачі, які прикривають чи супроводжують бомбардувальники. Така спільна діяльність, нагадується у статті, лише нещодавно знову опрацьовувалася на спільних навчаннях у Європі.

На відміну від Великої Британії, зазначає FAZ, Франція не надала свої ядерні сили для виконання завдань в рамках НАТО. У Парижі вважають, що повноваження президента країни щодо прийняття рішень не повинні жодним чином обмежуватись сторонніми. Не зважаючи на це, зазначається далі у статті, від моменту вторгнення Росії в Крим представники Франції наполягали, щоб підсумкові декларації на самітах НАТО щодалі жорсткіше наголошували на ролі ядерного стримування.

З точки зору Німеччини та більшості країн-членів НАТО, гарантії ядерного захисту, який їм надають Сполучені Штати, базуються не лише на обов’язковій участі держави в Північноатлантичному договорі. Партнери по НАТО зберігають повний контроль над доставкою американських ядерних боєприпасів до їх цілей. Знову ж таки, на них може здійснювати вплив лише президент США. Розширена французька гарантія безпеки буде вимірюватися з урахуванням цих механізмів, розроблених ще за часів холодної війни, констатують автори статті, нагадуючи, що міністерка оборони Франції Флоранс Парлі пригальмовує такі очікування. В інтерв’ю для Frankfurter Allgemeine Zeitung вона заявила, що усі питання щодо ядерного стримування будуть ускладнені, щойно йтиметься про координацію дій і фінансування. Наразі вже не виникає питання щодо спільного фінансування французьких ядерних сил, що ще президент Ніколя Саркозі пропонував Федеральному канцлеру Німеччини Ангелі Меркель в Мезеберзі у вересні 2007 року.

Забезпечення процесу ядерного стримування для Франції щорічно становить майже 20 % її оборонного бюджету, тобто близько 3,5 млрд євро, повідомляється у вказаній статті.

Звернення Франції до Бундестагу

Презентація макету франко-німецького винищувача нового покоління на авіасалоні Ле-Бурже у червні 2019 року

Нещодавно на засіданні німецько-французької парламентської асамблеї у Страсбурзі французька міністерка Ф. Парлі підкреслила важливість запланованої франко-німецької системи спільного застосування винищувачів для загальної безпеки. Вона звернулася з проханням до комітету з питань бюджету Бундестагу Німеччини підтримати і профінансувати її створення. Ф. Парлі сподівається, що обидві країни зможуть якнайшвидше розпочати першу фазу розробки та виготовлення прототипу відповідного літака. Однак, дивується вона, Бундестаг має намір виділяти кошти на цей проект лише поетапно.

З джерел у міноборони Франції надходить інформація, що переговори зі створення спільної з Німеччиною системи застосування бойових літаків переконують Париж, що бюджет французьких ядерних сил не може контролюватися Бундестагом Німеччини. Тим не менш, система, яка повинна функціонувати з 2040 року, створює нову стратегічну реальність. А саме: буде створюватися франко-німецький винищувач, спроможний нести ядерну зброю.

Беручи участь у проекті, Франція планує замінити свої літаки Rafale. Німеччина також потребує сучасного літака, спроможного застосувати ядерну зброю.

До речі, у випадку намірів європейців застосувати ядерні боєприпаси виробництва США, Вашингтон буде змушений сертифікувати новий франко-німецький літак. А це досить відповідальна справа.

У вищезгаданій промові перед слухачами Вищої військової школи президент Е. Макрон оприлюднив нову оборонну стратегію Франції, вказавши при цьому, що «Ми повинні визначити інтереси європейської безпеки».

Президент Франції пропонує всім зацікавленим країнам ЄС, включно з Німеччиною, брати участь у «стратегічному діалозі» щодо можливостей застосування французького ядерного арсеналу. Новою стратегією президента Франції передбачається створення спільної культури безпеки та визначення «життєво важливих інтересів» Європи. Він переконаний, що такий проект не конкурує з НАТО, а навпаки, його зміцнить. Він також наголошує, що Франція завжди була вірним союзником у НАТО і пояснив свою нещодавню заяву про «смерть мозку» НАТО: він хоче, щоб її сприймали як «заклик прокинутися». «Наша безпека в довгостроковій перспективі гарантується міцним союзом зі США», — заявив він.

Бюджетний пріоритет

Щодо перспектив Євросоюзу, то президент Франції застеріг: цей союз може вижити лише в тому випадку, якщо європейці вкладатимуть більше коштів у свої оборонні можливості. І нагадав, що ще на засіданні Європейської Ради в Кельні 1999 року лунали запевнення про посилення спільних оборонних зусиль. Відтоді таких європейських декларацій про наміри було більш, ніж достатньо. «Але чому обороні все ще не надається пріоритет у бюджеті?», — цікавиться Е. Макрон, згадуючи про відстрочку, яку німецький уряд просить для того, аби досягти обіцяних рівнів витрат на оборонні цілі в НАТО.

Е. Макрон вперше представив своє бачення міжнародного порядку, принципи якого, деформуючись, створили умови для реалізації «права сильнішого». На його погляд, сучасні загрози також сприймаються у контексті здійснення швидких впливів і змін. Він вважає, що «війни завтрашнього дня» все частіше відбуватимуться в просторі інформаційних технологій та в космосі, через доступ до природних ресурсів і торгових шляхів, а також об’єктів інфраструктури. Тому Франції та ЄС слід змінити всю свою політику безпеки.

Очевидно, пише німецьке видання, що своєю промовою Е Макрон намагався привести європейців до тями. Він вважає, що ЄС занадто довго бачив себе лише в якості великого внутрішнього ринку, що призвело до ситуації, коли об’єкти стратегічної інфраструктури, такі як морські порти, автотранспортні коридори, аеропорти та об’єкти енергопостачання, опинилися в руках російських чи китайських інвесторів. Він вважає це «фатальною помилкою», застерігаючи від її повторення, коли в ЄС будуть ухвалювати рішення про мережі зв’язку 5G. Йдеться про поставлену мету — забезпечити технологічну незалежність Європи на майбутнє.

Доктрина ядерного стримування

Президент Франції має намір і в подальшому дотримуватися принципів доктрини ядерного стримування, відзначається у згаданому матеріалі FAZ. Зараз він уповноважений самостійно приймати рішення про застосування ядерної зброї, і цей принцип залишиться в подальшому. Е. Макрон підкреслив, що французький ядерний потенціал є гарантією безпеки для Європи: «Наш вищий національний орган, що приймає відповідні рішення, непохитно солідарний з нашими європейськими партнерами».

Відповідно до його заяви, тісне ядерне співробітництво ЄС з Великобританією триває, незважаючи на прикрий для Європи Brexit. Е. Макрон пообіцяв, що у майбутньому нічого не зміниться, але він хоче, щоб інші європейці зрозуміли французьку ядерну стратегію. Тому пропонує з цього приводу вести «стратегічний діалог».

Нова програма роззброєння

Ядерні сили Франції та їх інфраструктура

У своїй промові Е. Макрон закликав міжнародну спільноту не прагнути до подальшого озброєння. Він вважає, що п’ятеро постійних членів Ради Безпеки ООН повинні розробити щодо цього новий порядок денний. Адже, як він вважає, після закінчення минулого літа терміну дії Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД), світові загрожують нові перегони озброєнь, що вже позначається на безпеці Європи.

Е. Макрон нагадав, що Франція підписала Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (1996 року) і закрила підприємства з накопичення радіоактивних матеріалів. Зокрема, такі підприємства ліквідовані в національному ядерному дослідницькому центрі «Маркуль» та в муніципалітеті П’єррелатт, що знаходяться на південному сході Франції.

Як відомо, ще у вересні 1996 року Франція ліквідувала 18 шахтних пускових установок стратегічних балістичних ракет наземного базування на Плато-Альбіон на південному сході Франції. Внаслідок цього її арсенал ядерної зброї зменшився з понад 500 до менш, ніж 300 боєголовок, у подальшому Франція може розраховувати лише на ядерні сили морського та повітряного базування.

Тим не менш, ідея вільного від ядерної зброї світу є ілюзорною і що саме сучасні демократії повинні залишатися обороноздатними, зауважив Е. Макрон.

Незадоволення пасивними європейцями

Президент Франції продемонстрував, що незадоволений пасивністю європейців після того, як втратив чинність Договір про РСМД. Європейській території вже зараз загрожують російські ракети, пояснив Е. Макрон і закликав до переговорів про нові угоди з роззброєння, які повинні враховувати інтереси безпеки партнерів ЄС на східному фланзі НАТО. Європа не повинна просто спостерігати, як Росія з Америкою ухвалюють рішення над її головою. Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III) повинен бути поновлений, тому європейці на переговорах у Вашингтоні повинні відстоювати його пролонгацію. Інакше Європа зіткнеться з наслідками зруйнованої архітектури безпеки. «Ми повинні визначити інтереси європейської безпеки», — заявив він.

Автори статті звернули увагу на погляди президента Франції щодо перспектив доцільного формату розвитку відносин ЄС з Росією. У контексті його попередніх заяв у приязних тонах щодо традиційно добросусідських стосунків Парижа з Москвою та доцільності їх нормалізації у теперішній час, логічно прозвучала заява стосовно того, що довіру ЄС до Москви потрібно поступово відбудовувати для покращення колективної безпеки. Президент Франції воліє не згадувати Росію в якості агресора та порушника норм міжнародного права, що зазіхає не лише на Україну, але й на існування згаданої ним архітектури європейської безпеки.

Проголошення нової оборонної стратегії Франції пролунало у той час, коли на європейському континенті відбулися суттєві геополітичні зміни. Зокрема, з ЄС вийшла Великобританія, була оприлюднена категорична та прагматична позиція президента США стосовно участі його країни в забезпеченні європейської безпеки, проявилася агресивна деструктивна позиція Росі, що має на меті зруйнувати ЄС і НАТО, як і неспроможність і пасивність інститутів ЄС адекватно і ефективно реагувати на сучасні виклики й загрози. Не можна також не зважати на активну економічно-політичну експансію Китаю в Європі. Основний партнер Франції в ЄС та, водночас, конкурент за вплив на європейському континенті — неядерна Німеччина — змушена брати до уваги ядерний потенціал Франції у справі забезпечення балансу сил в Європі.

«Європа повинна зіграти свою історичну роль», — вважає Е. Макрон. Щоправда, яку конкретну бажає відігравати роль Франція в системі забезпечення міжнародної безпеки, поки не конкретизовано. Пропозиція щодо діалогу з цього приводу з іншими партнерами по ЄС — у стадії осмислення.