Війна на інформаційному фронті. Кремль починає програвати вдома

Іван Січень

 

 

У нашій статті «Жало сатани. Дезінформація як зброя Москви» була надана оцінка інформаційній кампанії Москви, яка проводиться з метою виправдання російської війни  проти України. На сьогодні така кампанія, як і всі спроби Кремля знищити Україну, зазнає все більш очевидної невдачі. Зокрема, це стосується поширення у мас-медіа та соціальних мережах Росії різного роду публікацій і коментарів, які суперечать офіційній позиції керівництва країни та, навіть, включають пряму критику його дій у відношенні України. Наведена тенденція підтверджує факт зміни настроїв російських громадян, які починають розуміти негативні наслідки нападу Москви на Україну. При цьому Кремль очевидно втрачає контроль над ЗМІ, як одним із головних інструментів реалізації своїх інтересів.

 

Як відомо, з початку повномасштабної війни Росії проти України керівництвом країни-агресора проводиться потужна інформаційна кампанія з виправдання своїх дій та забезпечення їх підтримки з боку російського суспільства. По суті, це стало ще одним напрямом агресії Москви, яка здійснюється в інформаційній сфері.

Так, з метою впливу на свідомість росіян, українського населення та світової спільноти російські мас-медіа продовжують розповсюджувати відверто брехливі твердження про «підготовку Україною нападу на Росію, що змусило Москву діяти на випередження для забезпечення своєї безпеки». Крім того, Україна звинувачується у «проведенні нацистської політики», «утисках росіян на своїй території» та планах знищення «ДНР» і «ЛНР».

Водночас свідомо перебільшуються успіхи російських військ, які начебто отримують рішучі перемоги над українською армією. Сам же напад Росії на Україну і зараз називається «визволенням українців від нацистів, що підтримується більшістю українського населення».

Така масована інформаційна кампанія остаточно зруйнувала психіку росіян, які масово підтримали новий напад Москви на Україну. Більш того, війна призвела до чергового «вибуху» неоімперських настроїв у російському суспільстві та хвилі ейфорії в очікуванні швидких перемог. Причому, ніхто не зважав на власні втрати збройних сил Росії (яких нібито зовсім й не було). Тим паче, що про них практично не повідомлялося ні в центральних, ні в місцевих ЗМІ.

Масована інформаційна кампанія остаточно зруйнувала психіку росіян

Втім, наразі серед населення Росії та правлячої верхівки країни починають поширюватися дещо інші настрої, що знаходить відображення також і в засобах масової інформації. В основному російські мас-медіа все ще залишаються на позиціях Кремля. Водночас зазначимо появу різного роду матеріалів, які виходять за рамки офіційного курсу.

Зокрема, подібні матеріали містять оцінки експертів з досить об’єктивним висвітленням ходу війни Росії проти України, включно із визнанням невдач російських військ та права української армії завдавати удари у відповідь, у тому числі по російській території. Саме так починають трактуватися вибухи на нафтосховищах і військових складах, диверсії на залізницях, а також обстріли селищ у суміжних з Україною районах Росії. Виходячи з цього робляться висновки про те, що війна повертається до самої Російської Федерації.

Знаходять відображення у ЗМІ і факти поширення панічних настроїв серед населення прикордонних з Україною районів Брянської, Курської та Білгородської областей Росії, яке відверто боїться опинитися в зоні бойових дій та зіткнутися з «українськими націоналістами». Так, у місцевих виданнях систематично публікуються заяви представників регіональної влади зі спростуванням чуток про «перетин Збройними силами України кордону з Росією та захоплення тих, чи інших населених пунктів».

Населення прикордонних з Україною областей Росії відверто боїться опинитися в зоні бойових дій

Між тим, жителі згаданих районів та областей все одно залишають свої домівки та виїжджають вглибину території країни. Так, лише з м. Білгород виїхало близько половини жителів. А мешканці прикордонних селищ Росії дійсно опиняються на передовій із виходом Сил оборони України на українсько-російський кордон. В особливості за умов, коли командування ЗС РФ свідомо розміщує військові підрозділи та ударні системи озброєнь у населених пунктах (у тому числі на російській території), наражаючи їх на небезпеку. Наразі, про це вже пишуть російські ЗМІ.

Точно так же місцеві засоби масової інформації Росії вже не приховують втрат російських військ на фронтах в Україні. В той час, коли Москва все ще відмовляється оприлюднювати нові дані про кількість загиблих військовослужбовців, регіональні мас-медіа кожного дня публікують відповідні некрологи. А їх підрахунки повністю співпадають з тією інформацією, яку надає ГШ ЗС України.

Динаміка підпалів військкоматів в Росії

З урахуванням наведених обставин, зовсім не дивним є те, що російська молодь намагається уникнути служби в армії усіма можливими способами. Починаючи від банальної втечі з місць постійного проживання до інших регіонів країни, і закінчуючи активними діями з підпалів військкоматів. З цього вже не роблять таємницю не тільки регіональні, але й центральні видання, а також телебачення.

Показовий характер має також визнання російськими ЗМІ факту загострення економічних проблем в країні внаслідок західних санкцій. І це знову ж таки є повністю зрозумілим. Їх вже відчуває на собі переважна частина росіян: від олігархів до простих громадян. Для перших — це втрата доступу до зовнішніх ринків, кредитів, інвестицій, технологій та сучасної високотехнологічної продукції. А у перспективі їх чекає ще й введення ембарго на імпорт російських нафти та газу. Для других —  підвищення цін на основні споживчі товари, втрата робочих місць, знецінення зарплат та пенсій.

Зазначені проблеми, як і втрати російських військ, вже неможливо приховати. Як казали раніше: «холодильник перемагає телевізор». Наразі — «холодильник починає керувати телевізором».

Ще більш відвертими стають коментарі статей в електронних ЗМІ та дописи російських блогерів. Прикладом цього є оцінки жителями м. Ростов-на-Дону матеріалів місцевих мас-медіа, присвячених параду 9 травня ц. р. Як мінімум третина з них мала різко критичну спрямованість щодо літери «Z» на російській військовій техніці, яка пройшла по центральній вулиці міста. Ця літера дослівно називалася «позорною» — як свідчення війни Росії проти України та невдач російських військ на українській території.

Російська військова техніка на параді у м. Ростов-на-Дону, 9 травня ц. р.

Поряд з цим піддавалося критиці рішення Москви щодо відмови від проведення повітряних парадів через нібито погану погоду. Справжньою причиною цього називалося залучення російської авіації до війни проти України та значні втрати літаків і вертольотів. Водночас у досить негативному контексті згадувалися бомбардування заводу «Азовсталь» у м. Маріуполь російськими бомбардувальниками, які щоденно пролітали над м. Ростов-на-Дону, у тому числі в День перемоги.

Подібні оцінки значно загострилися після випадку знищення Збройними силами України переправи та майже двох батальйонно-тактичних груп російських військ у районі селища Білогорівка на Луганщині 9–11 травня ц. р. Так, російські військові блогери прямо звинуватили командування ЗС РФ у «некомпетентності та фактичному здійсненні злочину, що вимагає відповідного покарання». Втім, що там казати про блогерів, коли про це вже починають відкрито говорити у Федеральних зборах (парламенті) Росії.

Знищена російська техніка у районі Білогорівкі, 9–11 травня ц. р.

В цілому наведені обставини дозволяють зробити висновок щодо поступового ускладнення внутрішньої ситуації в Росії внаслідок її нападу на Україну та, в особливості, провалів дій російських військ на українській території. В цьому плані можливо зазначити такі ключові тенденції:

  • на зміну ура-патріотичним та ейфорійним настроям у російському суспільстві поступово приходить розуміння того, що відбувається насправді. Своєю чергою, це викликає розгубленість людей, невдоволення політикою Кремля та, навіть, поширення паніки серед жителів прикордонних з Україною районів Росії;
  • Кремль поступово втрачає тотальний контроль над ЗМІ, що може свідчити про появу певної опозиції до В. Путіна як у правлячій верхівці, так і у політико-олігархічних колах Росії. Насамперед це стосується окремих олігархів та пов’язаних з ними політиків і урядовців, які втрачають значні кошти через війну Росії проти України та намагаються вплинути на політику Москви через власні мас-медіа та інші інформаційні канали;
  • досить очевидним є те, що проти В. Путіна виступає також і частина військових та представників спецслужб, які демонструють це через ЗМІ та соціальні мережі, або не перешкоджають подібним діям противників правлячого режиму країни. Зокрема, це може бути відповіддю на спроби В. Путіна перекласти відповідальність за провал війни проти України на керівництво МО і ГШ ЗС РФ та ФСБ;
  • в будь-якому випадку розглянуті процеси приводять до послаблення Росії та знижують її можливості щодо продовження дій на фронтах в Україні.

До речі, всі із таких тенденцій були характерними для колишнього СРСР напередодні його розпаду. Подібно до сьогоднішнього часу вони включали: погіршення стану економіки СРСР (у тому числі через західні санкції); поширення невдоволення населення війною в Афганістані; втрату тодішньою правлячою Комуністичною партією тотального контролю над ЗМІ; виникнення розколу у керівництві країни. Наслідком цього став розпад Радянського Союзу, що очевидно чекає і нинішню Росію.

 

Схожі публікації